День Святого Миколая в Україні: віримо в казки
День
Святого Миколая дає нам можливість хоч один день побути дітьми.
Маленькими ми писали листи доброму чарівникові й клали їх на
підвіконня, щоби пташки чи ангели попрацювали поштарями. А потім
намагалися не заснути і не пропустити той момент, коли Миколай постукає
у двері. Це ніколи не вдавалось, але подарунки завжди з'являлися вчасно.
Нинішні
діти обговорюють у школах комп'ютерні ігри та паролі до нових ігрових
рівнів. Сперечаються, які марки автомобілів найкращі. Останнім часом
малі українці добре орієнтуються навіть у прізвищах вітчизняних
політиків. І все ж вірять у казку...
Як
діти готуються до дня Святого Миколая? За що люблять Чудотворця і чого
від нього чекають? Щоби почути це від самих дітей, ми побували у
п'ятому класі однієї з івано-франківських шкіл.
Оленка,
маленька розсудлива відмінниця, поважає Миколая за справедливість, за
те, що він приносить подарунки тільки чемним дітям. Мама часто
розповідала їй про чуда, які творив святий у минулому, і дівчинка
уявляє його добрим дідусем з сивою бородою та лагідною посмішкою. У
своєму листі вона не просила нічого особливого, бо добре розуміє, як
важко Чудотворцю виконувати стільки замовлень. Про що писала — не
сказала, але обмовилася, що подарунок має бути яскравим і обов'язково з
ласощами. Під великим секретом Оленка зізналася, що і сама приготувала
для Миколая маленький пакуночок і тепер ніяковіє від власної
сміливості. А ну, як подарунок не сподобається?!
«У
Миколая вистачить дарунків для всіх дітей світу, і хто би що не просив
— одержить, — точно знає Тарас. — Раніше святий підкидав гроші бідним
людям під двері або через кватирку, а тепер кладе подарунки дітям під
подушку. Якщо пакунок великий і не вміщається туди, святий тихенько,
щоби не розбудити, кладе його на стільчик біля ліжка. Коли має прийти
Миколай, я завжди довго не сплю і чекаю. Але жодного разу мені не
вдалося побачити святого або хоч почути, як зариплять вхідні двері.
Було б цікаво на нього подивитись. На образках, які нам роздавали в
церкві, Миколай серйозний, навіть суворий, та я знаю, що він дуже
любить дітей і тварин».
У
Яринки хворіє молодший братик, тому вона у своєму листі не просила
подарунків, а тільки здоров'я для малого Віталика та всієї родини.
Бабуся розповідала дівчинці, що Миколай особливо прославився лікуванням
хворих і спасінням тих, хто потрапив у біду. Щоби бути впевненою, що
прохання дійде за призначенням, Яринка віднесла листа до церкви і
віддала черниці.
Миколка,
дуже спортивний та впевнений у собі хлопець, здивував оригінальним
твердженням: «Миколай має цілу купу різок для нечемних дітей.
Неслухняні, ті, хто погано поводиться і не хоче вчитися, обов'язково
отримають чорну різку. Було б несправедливо, якби подарунки отримували
всі: і чемні, і нечемні. Я дуже люблю грати у футбол і попросив у
святого новий м'яч. Думаю, що він мене послухає, бо це моє найбільше
бажання. Цікаво, як м'яч влізе під подушку?».
Оксанка
написала вірш про святого Миколая і сподівається хоч на маленький
подарунок. Вважає, що була не дуже слухняною і свята чекає з тривогою.
Але, попри все, завзято посперечалася з Женею, котрий сказав, що
Миколай приходить тільки до українських дітей. На її думку, він має
багато помічників у всьому світі й не відрізняє дітей за
національністю. А з неба спускається по срібній вервечці разом з
ангелятами, які несуть із собою величезні міхи з подарунками. їх має
вистачити на всіх.
А
ось Настуся на запитання, що вона написала у своєму листі, відповіла:
«Для чого писати? Сніг ще не випав, і сани з неба не зможуть проїхати
по землі».
Чекаємо снігу, нового року, нового щастя для наших дітей, для нас, для України...
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
| 
