Легенда про три гвіздки
Коли Ісуса засудили до смерті, римські вояки заходилися готувати все необхідне до страти. Хрести теслі їм витесали заздалегідь, навіть не питаючи, для кого. Може, якби спитали, то не знайшлося б хреста для Ісуса – адже й він був теслею, і Йосип, який був йому за батька. І може не довелося б Сину Божому сконати на хресті… Словом, хрест був. А от гвіздків забракло: вісім гвіздків на двох розбійників знайшли, а на Ісуса не вистачило. Викликав начальник трьох вояків, призначив одного з них за старшого, дав йому калитку з грішми й каже:
- Ось вам гроші, знайдіть коваля й купіть у нього чотири гвіздки. Та не баріться, одна нога там, друга - тут!
Пішли вояки шукати коваля. Ідуть Єрусалимом, прокладають собі дорогу в юрбі. Іудеї до Пасхи готуються, радіють святковій вечері із смаженим ягнятком. Людям свято, а їм служба. Їм пересохло у горлі. Зайшли до корчми, перехилили один глек вина, потім другий. Половину грошей процвиндрили. А гвіздків не придбали. Почали вони коваля напитувати. Знайшли коваля, але коли коваль дізнався для чого гвіздки потрібні, відмовився кувати гвіздки на Ісуса. Настромили його вояки на списи, і квит. Подалися іншого коваля шукати. Аж чують – молот б’є. А там коваль – іудей працює. Погодився коваль зробити чотири гвіздки. Як наліг на міхи, аби вогонь роздмухати, то з горна шугануло полум’я, і голос озвався: «Не роби їм гвіздків! Хочуть вони розіпнути безневинного Ісуса!» І другий коваль відмовився. «Шукайте іншого коваля!» - сказав він воякам. Розлютилися вони ще більше. Увесь Єрусалим обійшли, але раптом побачили дірку в землі, а в ній вогонь блимає. Вояки мерщій туди! Знайшли один гвіздок і наказали циганові ще три викувати. Почав циган кувати третього гвіздка, а з горна до нього два голоси озвалися:
- Покинь, брате, гвіздки їм кувати! Хочуть ними Ісуса до хреста прибити.
Злякався циган. Став радитися із жінкою. Вона йому сказала, що Ісус сам із біди вибереться, йому не вперше чудеса творити.
Скував циган четвертого гвіздка, кинув його на земляну долівку холонути, аж нараз сталося диво: четвертий гвіздок розжарювався дужче й дужче, аж доки сліпучим світлом засяяв. Нічим не могли його остудити. Та не вдався четвертий гвіздок воякам до рук. А як стали забивати гвіздки, розлігся зойк, то так циган кривився, наче то не Ісуса, а його самого розіп’яли.
Ніхто не заступився за Ісуса. Вина за його загибель лягла на всіх. Та Ісус не держав ні на кого у серці зла. Ісус у смертній муці, на хресті, підняв обличчя до неба й мовив: «Отче! Прости їм, бо не знають, що роблять».
| 
