 |  |  |  |  |
Легенда про Топірець Довбуша у Яремче
Ця легенда пов’язана зі скелями Довбуша, які розміщені поблизу міста Яремче. Легенда говорить, що одна мати мала сина Олексу. ЇЇ синок був дуже красивий і сильний. Коли виповнилось йому 5 років він одного разу вийшов на вулицю і почав гратися та майструвати. І зробив він собі добре витесаний топірець. Увійшов синок до хати та й каже: « Глянь мамо, який я собі топірець зробив. А як стану дорослим, то буду такий, що ніхто мене не подужає».
Дивилась мати на свого сина та й раділа. Через кілька років пішла вона в ліс по дрова, та й взяла з собою хлопчика. Коли ходили вони по лісі і одного разу Олекса промовив до мами: «Свій топірець я заб’ю в пеньок і ніхто не витягне, тільки я зможу його витягнути, коли підросту через пару років».
Виповнилось Олексі 16 років. Став він підбирати собі військо для боротьби з ворогами. Приймав до війська найсміливіших гопаків, які мали силу, розум і відвагу. Приймав вояків до себе Олекса так: з високої гори пускав колесо; хто його перестрибне в повітрі, того він брав у військо.
Жили тоді хлопці у печері, яку і самі видовбували у скалі. В печері були стіл і лавиці, де вони засідали на раду. Приходили на збори таємно, адже за ними слідкували жовніри. Також у печері був таємний прохід.
Якось повів Олекса своїх воїнів у гори на те місце, де він колись забив топірець, коли ходив з матір’ю по дрова. Підійшли вони до дерева, а Олекса і каже: « Ану хлопці тягніть цей топірець»
Але ніхто не міг витягти.
Тоді прийшов Олекса до матері та й каже: «Мамо, я тепер є найдужчим у горах. Мій топірець ніхто крім мене не годен витягти.»
А мама в сльози:
- Тебе багачі збираються вбити.
- Не плачте, мамо! Мене ніхто не знає, як убити. Тільки вам скажу, що вбити мене можна 9 зернинами.
Але підслухали ці слова багачі. Пририхтували все і коли він повертався, вони його застрелили.
І цей топірець по сьогодні стоїть у дереві поблизу міста Яремче.
 |  |  |  |  |
