День п’яти 10.08
Ще з вечора почало натягувати з Румунії дощові хмари, та ніч пройшла спокійно без метеосюрпризів. Вийшовши зранку на маршрут спочатку траверсуємо г. Стіг з заходу, а потім з півночі. В місці, де за г. Стіг відходить відгалуження хребта до г. Піп Іван Чорногірський споглядаємо красновний вказівник зі стрілкою вліво та коротким сповот – “ПІЧ”. Це поблизу г. Радуль на полонині є добротна хата, де можна знайти теплий притулок на випадок непогоди. Обійшовши г. Стіг продовжуємо рухатися по ґрунтовій дорозі паралельно прикордонної смуги у східному та південно-східному напрямку, аж до перевалу Шиберного (1450).
А ось і сам перевал. З румунського доку є невеликий дерев’яний будиночок румунських прикордонників.
Перейшовши струмок Резещин йдемо в східному напрямку до хребта. Руський діл, тут вліво відходить кам’яниста дорога до нашої прикордонної застави на г. Роге і яка далі збігає в с. Шибене. Надійним орієнтиром в тому напрямку є висока вежа на заставі (аварійний схід з маршруту). Ми ж повертаємо тут різко вправо – на південь, до г. Кернични (1588,8).
Перед обідом знову з Румунії посунули темно-сині, аж свинцеві хмари, які ніколи не можуть обіцяти доброго для туриста. Стає холодно, вітер посилюється і робить спроби зігнати нас з хребта. Ще не дійшовши до г. Фуситик (1525,7) починається дощ з поривчастим вітром. На одному диханні вискакуємо на г. Фуратин, а далі збігаємо з хребта в східному напрямку по зарослій стежині до старої хати. Та тут на нас чекає неприємна несподіванка – хата настільки стара, що хоча ще дах є та стеля під тягарем часу завалилася і хата зовсім не придатна для притулку. Після невеликого перепочинку та прекусу на швидкоруч знову виходимо на хребет і пройшовши з кілометр в східному напрямку траверсувавши північно-західний схил хр. Пре лучного виходимо на однойменну полонину. Тут ховаємося від дощу на великій фермі. Яка ще мабуть залишилася від колгоспного минулого (дах покритий бляхою). На жаль негостинні господарі полонини не пустили нас у велику добротну хату з незрозумілих для нас причин, та маленька кімнатка з лежанкою 2,0х2,5 м стала для нас справжнім порятунком, бо серед ночі розбушувалася дуже сильна буря з градом та поривами вітру, що нагадували більше зимову Чорногору та перекази про повішаних.
День шостий 11.08
Ранок на полонині Пре лучній видався сонячним та холодним (фото № 16). Від полонини йдемо по ґрунтовій дорозі в південно-східному напрямку (фото № 17) по гребеню північного відрогу основного хребта. Вийшовши на основний хребет від вершини г. Боршутин (1547,1) йдемо спочатку в південному, а потім в південно-східному напрямку, аж до г. Бошутик (1570,3). За Боршутиком повертаємо на південь, а на обрії з’являється мета нашого денного переходу – г. Чивчин (фото № 18). Пройшовши з 4 км в південному напрямку підходимо до ще одного північно-східного відрогу Чивчинського хреба, та ще одного випробування для нашої групи г. Будичевської Великої (1677,9). Згадавши стару рекомендацію, що справжні “герої” завжди ідуть в обхід – траверсуємо вершину Будичевської Великої в східному напрямку по добрій кам’янисто-грунтовій дорозі і з сподіванням, що ”мудра” дорога преваливши через гребінь відрогу буде і далі плавно траверсу вати основний хребет. Та навіть 100% правила не завжди збуваються. Дорога вийшовши на гребінь попрямувала на південний схід до г. Чурус і далі і далі в долину струмка Добрина, а ми перед собою побачили трав’янистий схил з крутизною до 30о, з травою висотою до 40 см та без будь-яких доріг та стежок. Так що прийшлося по старій зарослій ґрунтовій дорозі підніматися на вершину г. Будичевської Великої по гребеню північно-східного відрога (фото № 19). Наші плани зекономити сили для майбутнього штурму вершини г. Чивчин були марними, зробили добрячий гак.
Наступним групам туристів рекомендуємо брати вершину в лоба в здовж кордону по крутому, але короткому схилу.
В 15.30 приходимо до підніжжя г. Чивчин, тут стара напівзруйнована хата (нема пів даху), але запоночувати можна. Після обіду робимо кільцеву радіалку на г. Чивчин. Траверсуємо вершину по східному схилу ґрунтовною дорогою, яка поволі набирає висоту. Дійшовши досхідного відрогу (фото № 20) повертаємо вліво і здійснюємо підйом на вершину. Стежок нема, схил крутизною до 30о весь вкритий килимом з чорниць та голубіки. По схилу є невеликі скелясті утворення, які легко обходять. Годна роботи від хати і ми на вершині г. Гивчин (1766,1 м, фото № 21). Назад вже повертаємося південним схилом гори, який не менш крутіший чим східний та дуже зарослий багаторічними травами, висотою до 0,5 м. Вважаємо, що такий кільцевий маршрут найбільш раціональний. Треба знати, що г. Чивчин оповита з усіх сторін траверсними дорогами, що гарантує при швидкому погіршенні погоди безпечно повернутися у табір.
День сьомий 12.08
Вночі було чудове зоряне небо, таке можна побачити тільки у горах. Та під ранок вітер награв сірі низькі хмари, які оповили все навколо, видимість 200-300 м. Холодно, біля восьмої ранку пройшов короткочасний дощик. Та настрій групи нормальний (фото № 22), хлопці готуються до виходу, мабуть вже звикли до такої погоди. Виходимо на маршрут в 9.30. Перейшовши по короткому перешийку між підніжжям г. Чивчин та основних хребтом виходимо на вершину г. Чивчинаж (1587, 3), далі пройшовши з 2 км на південь повертаємо на схід траверсуючи г. Сулі гул (1687, 0). До г. Лостун гребінь хреба полягає ламаною лінією, та головний напрямок – на схід. Хід групи нормальний, в12.00 ми на сівлі біля г. Постун (1653,5). Сама вершина в густих хмарах, та короткочасні пориви вітру надають можливість побачити масивний купол гори. Після невеличкого підйому на г. Поступ Малий (фото № 23) та затяжного спусу в східному напрямку на Лостурський перевал (1140, фото № 24). В 13.00 ми на перевалі. Поповнюємо запаси з невеличкого струмка, далі хребет безводний. На ГЛЗ-66 приїхав патруль прикордонників з Шиденого, перевірка документів та додатковий інструктаж. Після обіду піднімаємось від перевалі в східному напрямок до вершини 1543,6. Підйом дається важко, під ногами конгломерат вологої глини та дрібного каміння. При підйомі робимо фото на згадку з краєвидом на г. Постун Малий (фото № 25). В районі г. Пуруль (1616,8) почався невеликий дощ, та скоро і став. Маршрут пролягає далі в південному напрямку до г. Каман (1723,6). Хмарно, холодно – сама ходова дорога. На схід прекрасний краєвид (фото № 26, 27) – зліва великий стіп г. Паляниця (1749,6), а з права г. Калганова (1734). Доречі г. Паляниця є найвищим плоскогір’ям України. Траверсуючи г. Калган (1723,6) робимо затяжний віраж спочатку на схід (фото № 28), а потім на північ до полонини де знаходиться стара застава (фото № 29). Спуск від кордону до застави проходить по зарослій і заболоченій ґрунтовій дорозі (фото № 30), яка спочатку продирається через криволісся альпійської сосни, а далі – високу траву (до 70 см). В 19.00 ми в хаті без вікон, подекуди і без даху та з “веселими” написами про ДМЬ в 70-х роках минулого століття.
Вагилева довідка – джерело знаходиться за 50 м від хати в південному напрямку, добре замасковане високою травою.
