Висновки
Надвірна – мальовниче прикарпатське місто, розкинулося у невеликій долині передгір’я Карпат. Першою достовірною письмовою згадкою про Надвірну вважався 1589 рік. Саме тоді власник Пнівського замку Микола Куропатва, якому належало й місто, вніс протестацію до львівських Бродських книг з приводу втрати документів на свої маєтки через татарську навалу. Проте в останні роки історикам вдалося розшукати архівні документи, в яких Надвірна згадується ще у 1578 році.
Без сумніву, що місто засноване набагато раніше. Коріння сучасних надвірнянців сягає це кам’яної доби. Проживали тут праслов’янські і слов’янські племена, котрі залишили по собі на горі поблизу міста залишки свого поселення, знане як “городище”. До речі, гора, на якій воно знаходилось, і до нині називається Городищем.
Розорена у 13 столітті монголо-татарськими ордами, Галицько-Волинська держава занепала і вже більше не могла відновити своєї могутності. Цим скористалися польські феодали, тоді ж значні землі між Чорною Бистрицею і Прутом одержав рід польських феодалів Куропатвів.
З початку свого виникнення місто стає важливим центром розвитку торгівлі й ремесла, цьому сприяло його вигідне розташування. У 17-18 століттях серед ремісників, що об’єднувалися в цехи, були шевці, кравці, кушнірі, гончарі, різники, котлярі, бондарі, пилярі, мельники. На знамениті щорічні ярмарки приїжджали до Надвірної купці з Угорщини, Молдови, Польщі.
Після першого поділу Польщі у 1772 році Надвірна, як і вся Галичина, опинилася під владою Австрії. Входження до Австрійської імперії створило сприятливі умови для піднесення національної свідомості галичан, виникнення політичних партій, громадських організацій і товариств. Не пройшли ці процеси повз Надвірну. У 1894 році засновано першу читальню “Просвіти”, а 1908 року створено філію “Просвіти” з ініціативи Тадея Гриневича, Осипа Чубашого і Миколи Логодинського. Згодом тут виникають товариства “Сільський господар”, “Січ”, “Рідна школа”.
Плідну працю “Просвіти” та багатьох національно-спрямованих організацій перервала Перша світова війна. Сотні надвірнянців були мобілізовані до австрійської армії. Чимало записалися добровольцями до УСС. З утворенням ЗУНР січові стрільці влилися в лави УГА.
У роки Першої світової війни Надвірнянщина стала ареною жорстоких боїв. Місто зазнало значних руйнувань. До того ж пожежа, яка сталося у місті в 1914 році, знищила значну його частину.
З літа 1919 року Надвірна опинилася під владою Польщі. Почався новий період в житті надвірнянців. Незважаючи на спротив польських властей, відновлюють діяльність товариства “Просвіта”, “Рідна школа”, створюється курінь “Пласту”. Плідно працював “Союз Українок”, в якому гуртувалися свідомі жінки міста.
Історія Надвірної тісно пов’язана з розвитком у Заxідній Україні промисловості. Дев’ятнадцяте століття – визначальний період у житті міста: тут відкриваються лісопереробний та нафтопереробний заводи, фабрики xліборорбськиx машин, склозавод. Видобуток та переробка нафти стають провідною галуззю промисловості міста, запорукою його процвітання й добробуту жителів.
Серед активістів українських організацій і товариств 30-х років були Іван Свноцький, Кость Бачинський, Дмитро Цибрівський, Микола Гринішак, Валеріан Банах, Василь Свищ.
Зі становленням радянської влади у 1939 році всі українські організації і товариства через репресії і переслідування припинили свою діяльність.
Гостинний двір ""Вечір в Карпатах", відпочинок в м. Яремче, Карпати, Котедж... Перейти?
І все ж, незважаючи на складні історичні процеси Надвірна розвивалася економічно і культурно, міцніла промисловість. Відома Надвірна і своїм промисловим потенціалом. У другій половині 19 століття на теренах Надвірнянщини розпочинається видобуток нафти, а 1897 року в місті було збудовано нафтоперегінний завод – “рафінерію”. Нині – це відкрите акціонерне товариство “Нафтохімік Прикарпаття”.
Надвірна – місто учнів і студентів. У місті діють чотири загальноосвітні школи, школа-інтернат, ліцей, міжшкільний навчальний комбінат, училищ, автотранспортний технікум. Функціонує в місті єдина на всю Україну лісотехнічна школа.
Пишається Надвірна тим, що має прекрасну школу дзюдо і самбо при спеціалізованій дитячій юнацькій спортивній школі олімпійського резерву. Діти можуть розвивати свої здібності у музичній, художній та спортивній школах.
Живуть і працюють у Надвірній чотири Заслужені працівники культури України – Любов Орел, Дмитро Скікун, Ольга Молодій, Ганна Макось, Заслужений артист України Сергій Орел.
Неповторну сторінку в історію внесли такі всесвітньо відомі надвірнянці, а саме Василь Дем’янчук, Володимир Луців, Тетяна-Ара Штуняк-Шуфлин, Мирослав Скаліш і Іван Туєшин.
Список використаних джерел та літератури
Архівні джерела
1. Центральний Державний Історичний Архів у м. Львові. – Ф. 190. – с.1367-1369.
2. Державний Архів Івано-Франківської області (далі ДАІФО). – Ф. 2. – Оп. 3. – Спр. 174. – арк. 198.
3. ДАІФО. – Ф. Р-25. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк.. 4-101.
4. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. – Ф. 103. - №6498. – П 26/1. – Д.
Монографії та статті
5. Арсенич П. Станіславів – столиця ЗУНР. – Івано-Франківськ, К. – С. 34.
6. Вадзарук Л. Етнографічні межі Гуцульщини на Прикарпатті // Гуцульщина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в Незалежній Україні. – Івано-Франківськ, 1994. – С. 34.
7. Вільшовський М. Надвірна // Молода нація: Альманах. – 2001. – №3. – С. 86-149.
8. Гайний А. Битківський нафтовий басейн // Альманах Станиславівської землі. – Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен, 1975. – Т. 1. – С. 220.
9. Гандзюк Р. “Просвіта” у Надвірній і повіті // Народна воля. – 1994. – 12 січня.
10. Гандзюк Р. Надвірна: історичний нарис. – Івано-Франківськ, 1999.
11. Грабовецький В. В. Гуцульщина ХІІ – ХІХ ст. – Львів, 1982. – С. 26.
12. Грабовецький В. В. Нариси історії Прикарпаття. – Івано-Франківськ, 1993. – Т. 3. – С. 84-85.
13. Грабовецький В. В. Міста Гуцульщини // Нариси історії Прикарпаття. – Івано-Франківськ, 1994. – Т. 4. – С. 121-133.
14. Грабовецький В. В. Ілюстрована історія Прикарпаття. – Івано-Франківськ, 2002.
15. Грабовецький В. В., Бурнашов Г. В., Рехтман М. Н. Надвірна. – Ужгород, 1982.
16. Грабовецький В. В. Антифеодальна боротьба карпатського опришківства XVI – XIX ст. – Івано-Франківськ, 1993. – С. 39.
17. Грабовецький В. В. Ілюстрована історія Прикарпаття – Т. 3. – Івано-Франківськ, 2004. – С. 129.
18. Дем’янчук М. Добровольці з Надвірної до УСС // Альманах Станиславівської землі. – Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен. – Т. 2. – С. 256-257.
19. Дем’янчук М. Надвірна // Альманах Станиславівської землі. – Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен. – Т. 1. –1975. – С. 819.
20. Закревська Я. Мовний силует Надвірнянщини // Народна воля. – 1995. – 7 жовтня.
21. Іроденко Д. Жіночий рух на Надвірнянщині // Народна воля. – 1997. – 29 жовтня.
22. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. – Івано-Франківськ, 1993.
23. Кончак С. Населення Українського Прикарпаття. – Львів, 1974. – С. 79.
24. Край Бистриці і Прута // Галичина. – 22 липня. – 2001. – №110.
25. Левицький П. Найважча згадка Надвірної // Народна воля. – 1996. – 27 вересня.
26. Магдебурзькі старожитності на Київщині у XV – XVII ст. // Старожитності. – 1993. – Ч. 3-4. – С. 21.
27. Максим’юк М. Олекса Довбуш і опришківський рух на Надвірнянщині // Народна воля. – 1995. – 19 серпня.
28. Мій рідний край – Прикарпаття. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 136.
29. Надвірна // Географічна енциклопедія України. – К., 1980. – Т. 2. – С. 397.
30. Надвірна: поема в світлинах. – Інститут народознавства НАН України. – 48 с.
31. Нафтовий комплекс Прикарпаття / Упорядник Й. Гах. – К., 1994. – С. 102.
32. Петрів Р. Генезис капіталізму в XVII – XVIII ст. – Івано-Франківськ, 1995. – С. 30.
33. Питлюк М. Надвірна, як жінка: видається молодою // Галичина. – 1996. – 11 грудня. – С. 7.
34. Попадинець Д. Мішаний курінь ім. Короля Данила в Надвірній // Альманах Станиславівської землі. – Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен. – 1985. – Т. 2. – С. 729-730.
35. Савуляк М. Як прийшли зі сходу “брати” // Вісник Надвірнянщини. – 1990.- 13 вересня.
36. Семкіяш М. Надвірнянщина: від віку ХІХ до віку ХХ // Народна воля. – 1998. – №65.
37. Сіреджук П. Надвірна у 1717 році // Народна воля. – 1999. – 18 травня.
38. Сіреджук П. Звідки і коли взялася Надвірна // Галичина. – 1999. – 10 квітня. – С. 7.
39. Сон А. Бути гуцулом почесно // Гуцульський фестиваль відбувся 11-12 вересня у Надвірній 1999 // Західний кур’єр. – 1999. – 17 вересня. – С. 1.
40. Страгора: книга про Надвірнянщину. – Львів, 1994.
41. Федунків З. Нове обличчя Надвірної // Тижневик Галичини. – 1999. – 28 жовтня. – С. 4.
42. Федоришин М. Світло нашої духовності: “Просвіта” у Надвірній: історія і діячі // Народна воля. – 1993. – 7 травня.
43. Фуфалько Р. Провінція... (Про Надвірну) // Україна. – 1993. – №21. – С. 28-29.
44. Чмелик Р. Багатий дар земляка надвірнянському музею: Про музей у місті Надвірна // Українська думка. – 2001. – 1 листопада.
Довідкова література
45. Івано-Франківська область: туристичний путівник / Ред. Д. Криницька. – Івано-Франківськ. – 2003. – С. 32.
46. Історія міст і сіл УРСР. – К., 1971. – С. 400.
47. Паспорт населених пунктів Надвірнянського району. Довідник. – Надвірна, 2003. – С. 92.
