Висновки

Надвірна – мальовниче прикарпатське місто, розкинулося у невеликій долині передгір’я Карпат. Першою достовірною письмовою згадкою про Надвірну вважався 1589 рік. Саме тоді власник Пнівського замку Микола Куропатва, якому належало й місто, вніс протестацію до львівських Бродських книг з приводу втрати документів на свої маєтки через татарську навалу. Проте в останні роки історикам вдалося розшукати архівні документи, в яких Надвірна згадується ще у 1578 році.

Без сумніву, що місто засноване набагато раніше. Коріння сучасних надвірнянців сягає це кам’яної доби. Проживали тут праслов’янські і слов’янські племена, котрі залишили по собі на горі поблизу міста залишки свого поселення, знане як “городище”. До речі, гора, на якій воно знаходилось, і до нині називається Городищем.

Розорена у 13 столітті монголо-татарськими ордами, Галицько-Волинська держава занепала і вже більше не могла відновити своєї могутності. Цим скористалися польські феодали, тоді ж значні землі між Чорною Бистрицею і Прутом одержав рід польських феодалів Куропатвів.

З початку свого виникнення місто стає важливим центром розвитку торгівлі й ремесла, цьому сприяло його вигідне розташування. У 17-18 століттях серед ремісників, що об’єднувалися в цехи, були шевці, кравці, кушнірі, гончарі, різники, котлярі, бондарі, пилярі, мельники. На знамениті щорічні ярмарки приїжджали до Надвірної купці з Угорщини, Молдови, Польщі.

         

Після першого поділу Польщі у 1772 році Надвірна, як і вся Галичина, опинилася під владою Австрії. Входження до Австрійської імперії створило сприятливі умови для піднесення національної свідомості галичан, виникнення політичних партій, громадських організацій і товариств. Не пройшли ці процеси повз Надвірну. У 1894 році засновано першу читальню “Просвіти”, а 1908 року створено філію “Просвіти” з ініціативи Тадея Гриневича, Осипа Чубашого і Миколи Логодинського. Згодом тут виникають товариства “Сільський господар”, “Січ”, “Рідна школа”.

Плідну працю “Просвіти” та багатьох національно-спрямованих організацій перервала Перша світова війна. Сотні надвірнянців були мобілізовані до австрійської армії. Чимало записалися добровольцями до УСС. З утворенням ЗУНР січові стрільці влилися в лави УГА.

У роки Першої світової війни Надвірнянщина стала ареною жорстоких боїв. Місто зазнало значних руйнувань. До того ж пожежа, яка сталося у місті в 1914 році, знищила значну його частину.

З літа 1919 року Надвірна опинилася під владою Польщі. Почався новий період в житті надвірнянців. Незважаючи на спротив польських властей, відновлюють діяльність товариства “Просвіта”, “Рідна школа”, створюється курінь “Пласту”. Плідно працював “Союз Українок”, в якому гуртувалися свідомі жінки міста.

Історія Надвірної тісно пов’язана з розвитком у Заxідній Україні промисловості. Дев’ятнадцяте століття – визначальний період у житті міста: тут відкриваються лісопереробний та нафтопереробний заводи, фабрики xліборорбськиx машин, склозавод. Видобуток та переробка нафти стають провідною галуззю промисловості міста, запорукою його процвітання й добробуту жителів.

Серед активістів українських організацій і товариств 30-х років були Іван Свноцький, Кость Бачинський, Дмитро Цибрівський, Микола Гринішак, Валеріан Банах, Василь Свищ.

Зі становленням радянської влади у 1939 році всі українські організації і товариства через репресії і переслідування припинили свою діяльність.

Гостинний двір ""Вечір в Карпатах", відпочинок в м. Яремче, Карпати, Котедж... Перейти?      

І все ж, незважаючи на складні історичні процеси Надвірна розвивалася економічно і культурно, міцніла промисловість. Відома Надвірна і своїм промисловим потенціалом. У другій половині 19 століття на теренах Надвірнянщини розпочинається видобуток нафти, а 1897 року в місті було збудовано нафтоперегінний завод – “рафінерію”. Нині – це відкрите акціонерне товариство “Нафтохімік Прикарпаття”.

Надвірна – місто учнів і студентів. У місті діють чотири загальноосвітні школи, школа-інтернат, ліцей, міжшкільний навчальний комбінат, училищ, автотранспортний технікум. Функціонує в місті єдина на всю Україну лісотехнічна школа.

Пишається Надвірна тим, що має прекрасну школу дзюдо і самбо при спеціалізованій дитячій юнацькій спортивній школі олімпійського резерву. Діти можуть розвивати свої здібності у музичній, художній та спортивній школах.

Живуть і працюють у Надвірній чотири Заслужені працівники культури України – Любов Орел, Дмитро Скікун, Ольга Молодій, Ганна Макось, Заслужений артист України Сергій Орел.

Неповторну сторінку в історію внесли такі всесвітньо відомі надвірнянці, а саме Василь Дем’янчук, Володимир Луців, Тетяна-Ара Штуняк-Шуфлин, Мирослав Скаліш і Іван Туєшин.

 

Список використаних джерел та літератури

Архівні джерела

1.     Центральний Державний Історичний Архів у м. Львові. – Ф. 190. –  с.1367-1369.

2.     Державний Архів Івано-Франківської області (далі ДАІФО). – Ф. 2. – Оп. 3. – Спр. 174. – арк. 198.

3.     ДАІФО. – Ф. Р-25. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк.. 4-101.

4.     Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. – Ф. 103. - №6498. – П 26/1. – Д.

Монографії та статті

5.     Арсенич П. Станіславів – столиця ЗУНР. – Івано-Франківськ, К. – С. 34.

6.      Вадзарук Л. Етнографічні межі Гуцульщини на Прикарпатті // Гуцульщина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в Незалежній Україні. – Івано-Франківськ, 1994. – С. 34.

7.      Вільшовський М. Надвірна // Молода нація: Альманах. – 2001. –  №3. – С. 86-149.

8.       Гайний А. Битківський нафтовий басейн // Альманах Станиславівської землі. – Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен, 1975. – Т. 1. – С. 220.

9.      Гандзюк Р. “Просвіта”  у Надвірній і повіті // Народна воля. – 1994. – 12 січня.

10.  Гандзюк Р. Надвірна: історичний нарис. – Івано-Франківськ, 1999.

11.  Грабовецький В. В. Гуцульщина ХІІ – ХІХ ст. – Львів, 1982. – С. 26.

12.  Грабовецький В. В. Нариси історії Прикарпаття. – Івано-Франківськ, 1993. – Т. 3. – С. 84-85.

13.  Грабовецький В. В. Міста Гуцульщини // Нариси історії Прикарпаття. – Івано-Франківськ, 1994. – Т. 4. – С. 121-133.

  www.VechervKarpatah.at.ua 

14.   Грабовецький В. В. Ілюстрована історія Прикарпаття. – Івано-Франківськ, 2002.

15.  Грабовецький В. В., Бурнашов Г. В., Рехтман М. Н. Надвірна. – Ужгород, 1982.

16.  Грабовецький В. В. Антифеодальна боротьба карпатського опришківства XVI – XIX ст. – Івано-Франківськ, 1993. – С. 39.

17.  Грабовецький В. В. Ілюстрована історія Прикарпаття – Т. 3. – Івано-Франківськ, 2004. – С. 129.

18.  Дем’янчук М. Добровольці з Надвірної до УСС // Альманах Станиславівської землі. – Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен. – Т. 2. – С. 256-257.

19.  Дем’янчук М. Надвірна // Альманах Станиславівської землі. – Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен. – Т. 1. –1975. –  С. 819.

20.  Закревська Я. Мовний силует Надвірнянщини // Народна воля. – 1995. – 7 жовтня.

21.  Іроденко Д. Жіночий рух на Надвірнянщині // Народна воля. – 1997. – 29 жовтня.

22. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. – Івано-Франківськ, 1993.

23. Кончак С. Населення Українського Прикарпаття. – Львів, 1974. – С. 79.

24. Край Бистриці і Прута // Галичина. – 22 липня. – 2001. – №110.

25. Левицький П. Найважча згадка Надвірної // Народна воля. – 1996. – 27 вересня.

26. Магдебурзькі старожитності на Київщині у XV – XVII ст. // Старожитності. – 1993. – Ч. 3-4. – С. 21.

27.  Максим’юк М. Олекса Довбуш і опришківський рух на Надвірнянщині // Народна воля. – 1995. – 19 серпня.

28. Мій рідний край – Прикарпаття. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 136.

29.  Надвірна // Географічна енциклопедія України. – К., 1980. – Т. 2. – С. 397.

30.  Надвірна: поема в світлинах. – Інститут народознавства НАН України. – 48 с.

31.  Нафтовий комплекс Прикарпаття / Упорядник Й. Гах. – К., 1994. – С. 102.

32. Петрів Р. Генезис капіталізму в XVII – XVIII ст. – Івано-Франківськ, 1995. – С. 30.

33. Питлюк М. Надвірна, як жінка: видається молодою // Галичина. – 1996. – 11 грудня. – С. 7.

34.   Попадинець Д. Мішаний курінь ім. Короля Данила в Надвірній // Альманах Станиславівської землі. – Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен. – 1985. –  Т. 2. – С. 729-730.

35.  Савуляк М. Як прийшли зі сходу “брати” // Вісник Надвірнянщини. – 1990.- 13 вересня.

36.  Семкіяш М. Надвірнянщина: від віку ХІХ до віку ХХ // Народна воля. – 1998. – №65.

37.  Сіреджук П. Надвірна у 1717 році // Народна воля. – 1999. – 18 травня.

38.  Сіреджук П. Звідки і коли взялася Надвірна // Галичина. – 1999. – 10 квітня. – С. 7.

39.  Сон А. Бути гуцулом почесно // Гуцульський фестиваль відбувся 11-12 вересня у Надвірній 1999 // Західний кур’єр. – 1999. – 17 вересня. – С. 1.

40.  Страгора: книга про Надвірнянщину. – Львів, 1994.

41.  Федунків З. Нове обличчя Надвірної // Тижневик Галичини. – 1999. – 28 жовтня. – С. 4.

42.  Федоришин М. Світло нашої духовності: “Просвіта” у Надвірній: історія і діячі // Народна воля. – 1993. – 7 травня.

43.  Фуфалько Р. Провінція... (Про Надвірну) // Україна. – 1993. – №21. – С. 28-29.

44.  Чмелик Р. Багатий дар земляка надвірнянському музею: Про музей у місті Надвірна // Українська думка. – 2001. – 1 листопада.

Довідкова література

45. Івано-Франківська область: туристичний путівник / Ред. Д. Криницька. – Івано-Франківськ. – 2003. – С. 32.

46.  Історія міст і сіл УРСР. – К., 1971. – С. 400.

47.  Паспорт населених пунктів Надвірнянського району. Довідник. – Надвірна, 2003. – С. 92.

   2  3 4 5 6