Вижниці, сіл Яворова, ??? та інші і висловлює припущення, що їх мали виготовляти мандрівні ткачі з с. Вашківці (Чернівецької області).

Український етнограф Федір Вовков у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. констатував, що килимами в гуцульських хатах застеляли лавки”.³

1.     Домашевський М. Історія Гуцульщини. Львів, 2001, Т VI, ст. 266

2.     Тургула І. Народне мистецтво західних областей України. – К., 1966. – с. 35.

 

 

Розвиток килимарства на Гуцульщині впродовж ХХ ст.

Художні особливості гуцульських домотканих килимових виробів початку ХХ ст. базуються на опробованих віками принципах декору, спільних для багатьох традиційних узорних тканин-переміток, скатертин, ліжників, верет та ін. Для них характерні стрічкові композиції з членуванням усієї площини виробу на непарну кількість – три, п’ять, сім – основних широких горизонтальних смуг, побудованих здебільшого за схемою закритого рядка. В центрі кожної з них розташованого велику фігуру ромба зі східчастими контурами або виступаючими на зовнішній стороні гачкоподібними відростками, обрамленого іноді в складніші за конфігурацією шести-, восьмигранні медальйони.

В цей час також починають виготовляти складніші за  композицією килими.

 

“Як засвідчують архівні матеріали, в 1910-х роках у передмісті Косова – Москалівці та в селі Монастирському існували вже невеликі приватні ткацькі й килимарські майстерні, зокрема у К. Мідвідчук і Прожницьких. У 1920-х роках їх було вже більше десяти. Тут виробляли типові гуцульські вироби: килими, лижники, верети тощо. Найбільш відомим на той час підприємцями, які займалися килимарством у Косові були Іван Іжблюк, Юрій Романів, Катерина Медвідчук, Ігнат Грушковський, Іван Станкевич, Фогель Бенціон та Фреліх Мендель. На околиці Косова, в Москалівці ткацьким і килимарським промислом займалися Ілько Фокшей, Микола Лелет, Михайло Мартинюк, Юрко Кошак. Їхня заслуга полягає в започаткуванні гуцульського килимарського промислу.”

У 1920-1930-х роках у Косові були також ткацькі й килимарські майстерні М. Горбового, Й. Кордецької, Л. Кноля, Рубінгера, К. Гільмана та ін. Найбільшого розвитку килимарський промисел набув у 30-ті роки. Зокрема у 1936 році килимарством на гуцульщині  було зайнято не менше 6 тисяч людей. Лише в Косові працювало 21 підприємство, Яблунові – 17, Кутах – 2 тощо.

Серед серійної комерційної продукції косівських майстерень вигідно вирізнялися ткані й килимові вироби художньо-промислового об’єднання “Гуцульське мистецтво”

1.     Домашевський М. Історія Гуцульщини. Львів, 2001, Т VI, ст. 266

 

 

 

 

 

Ручне промислове виробництво килимів в даний час повільно розвивається в старовинних центрах народного ткацтва і грунтується на використанні місцевих традицій. На Гуцульщині ще подекуди існують невеличкі осередки і окремі ткачі, які продовжуються справу батьків, збагачуючи мистецтво ткання новими формами і наповнюючи його сучасним змістом.

Узорні килими ручного виготовлення в більшій мірі відзначаються яскраво вираженою самобутністю неповторною красою орнаментів і кольорів, добротністю технічного виконання. Але не завжди сучасні килими відповідають тим канонам, які були притаманні істинно гуцульському килиму.

Не рідко можна зустріти вплив східного стилю ткання, не завжди цей синтез вдалий. ???, вимушеність, не бажана ???, яка збіднює справжній гуцульський килим, іноді відчувається в сучасних творах. Сьогодні на килимарських фабриках Гуцульщини спостерігається відсутність серійної продукції. Лише деякі поодинокі майстри ткачі створюють художні авторські твори. Килимарство в Україні поволі занепадає. Припинили своє існування фабрики художніх виробів, зменшується кількість досвідчених ткачів.

Проблема постає в тому, що не можуть працювати фабрики та майстри одиночки в сучасних умовах, в знаки дається нестача коштів на утримання цього промислу.

Талановиті майстри-художники відходять у вічність, а в молоді немає потреби займатися розвитком цього промислу, бо ринок заполонили килими, привезені з різних країн, які є дешевими, не рідко вишуканими в композиційному та колористичному плані.

Відрадним є те, що на Гуцульщині існують такі школи, як косівське та ???, які працюють в тому плані, щоб відродити цей давній промисел і випустити нових майстрів-художників, які б не зважаючи на проблеми сьогодення, творили нові досконалі твори килимового мистецтва, відроджували старовинні техніки ткання.

В даний час в м. Косові творчо працює талановита художниця-ткаля, випускниця Вижницького училища, згодом Львівської Академії мистецтв Вікторія Жаворонкова, яка на сьогодні є завідуючою кафедри ткацтва в КІДПМ ім. Косіяна. Вона створює ескізи сучасних гуцульських килимів. Під її керівництвом працюють студенти інституту.

Про їхні досягнення свідчать численні виставки в м. Косові. Зокрема в даний час плідно працює в галузі килимарства недавня випускниця ККПДМ Риптик Софія. Її роботи відзначаються свіжістю кольорів та гармонійним поєднанням форм.

Неабиякий інтерес викликають килимові полотна Дарії Приймак, жительки м. Косів, колишньої працівниці комбінату “Гуцульщина”, яка цього року відкрила свою персональну виставку в міському музеї Косова. Її роботам притаманна традиційна гуцульська колористика та орнаментика, які трансформовані в сучасні художні речі і становлять неабиякий інтерес глядачеві.

Також на Косівщині працюють в галузі килимарства ряд майстів, які виконують традиційні гуцульські килими, в залежності від наявності сировини. Це Марія Юріївна Боєчко, жителька Косова, Сливка Параска Броніславівна, жителька с. Вербовець, Воротняк Андрій, Кіщук Ольга, Копержук І. С. м. Косів.

Також неможливо не згадати художника-ткача, який свою творчість присвятив Гуцульщині, Михайла Біласа. Глибина творчих задумів і потенціал художника вражає глядача. Ткані килими автора – зразки виробів високої професійної культури.¹

Білас хоча не є уродженцем Гуцульського краю, але його творчість складають саме гуцульські мотиви, колористика надзвичайно красива, яскрава.

1.                     Никорак О. Сучасні тканини Українських Карпат. – К.: Наукова думка 1979, ст. 205

Отже актуальним і вкрай важливим завданням сьогодення є збереження і примноження традицій цього унікального промислу, справжнього художнього надбання українського народу.

 

 

Орнаментальні традиції килимарства на Гуцульщині

Серед усіх видів народних тканин найбільшою різноманітністю щодо композиції орнаменту відзначаються килими. Побутуючи серед народу на протязі багатьох сторіч як тканини щоденного і святкового вжитку та обрядового призначення, килими відображають усе краще, що створив народ у галузі декоративного ткацтва. В їх орнаменті народ зібрав і закріпив найулюбленіші і найбільш типові для орнаменту народних тканин мотиви й відобразив їх у найрізноманітніших композиційних формах.

Для килимів західних областей України найбільш типовий є орнамент, побудований за схемою смуг. Особливо характерний він для Гуцульщини в період другої половини ХІХ ст. Такий тип орнаменту зустрічається по всій території західних областей, де тільки розвивалось килимарство, а також у тих районах східних областей, де вжився в килимарстві горизонтальний верстат.

1.     Щербаківський В. Українські килими, К., 1912, с. 8

Другий тип становить композиції, в яких поодинокі орнаментальні мотиви килима розташовуються по його полі за схемою прямої або косої клітки (???) така побудова композиції менш поширена і пов’язується з килимами окремого побутового призначення типу ліжкових і долівкових килимів.

Третій тип складають композиції централізованого порядку, де елементи орнаменту килима групуються навколо одного осередка і творять з ним логічно пов’язаний, закінчений образ.

Крім згаданих основних типів побудови орнаменту, на народних килимах можна виділити чималу кількість варіантів і перехідних типів.¹

В композиціях сучасного типу в залежності від внутрішньої побудови смуг і способу їх розпланування на полі килима виступають найчастіше такі варіанти.

Орнаментальні смуги (рядки) будуються з однорідних або з двох чи трьох різних мотивів так, що один мотив заповнює один рядок. В інших варіантах в одному і тому ж рядку чергуються два і більше рознозначних мотивів. Вони чергуються в рядках вільно або зазублюються своїми виступами й щільно пов’язуються один з одним.

1.                           Академія наук Української РСР. Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. Випуск VII-VIII, К. 1962, с. 33

Такий тип побудови орнаменту характерний для килимів типу “Верет”, “наліжників”, “залавників”, “оббиванців”, “підкилимків”. Композиційна суть орнаменту, побудованого за схемою смуг, полягає в тому, що такий орнамент можна довільно продовжувати по горизонталі й скільки бажано повторювати по вертикалі килима і характер композиції від цього не буде порушений. Побудований за такою схемою орнамент називають “орнаментом без краю”. Численні варіанти таких композицій виступають на килимових тканинах Гуцульщини ХІХ і першої половини ХХ ст.

Щодо способу розпланування, орнаментальної смуги можуть чергуватися одна з одною на деякій відстані, залишаючи проміжки вільного фону, або повторюватися частіше, відмежовуючись одна від одної тільки вузькими безузорними смужками (“баточками”), і творити таким чином орнамент без спільного фону.

Найбагатшу композиційними варіантами групу складають килими, орнаментальні смуги яких побудовані за схемою закритого рядка. В таких композиціях полотнище килима ділиться поперечними смугами на непарну кількість полів (три, п’ять, сім і більше).

В центрі кожної з них розташовується велика фігура ромба з східними, зубчастими на зовнішній стороні гачкоподібними відгалуженнями, ромб обрамлено іноді в складніші за конфігурацією шестигранні медальйони. Бічні краї замикаються здебільшого спареними мотивами ромбів концентричної будови кількома зигзагоподібними “кривулями” суміжних кольорів, з східчастим контуром або іншими спорідненими мотивами. Ці площини чергуються з групами гладких різнокольорових і дрібноузорних смуг, утворених мотивами скосиків, клинців, ромбиків тощо.¹

1.     Академія наук Української РСР. Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. Випуск VII-VIII, К. 1962, с. 40

Побудована в такий спосіб смуга являє собою композиційно завершену цілість. Смуга, що займає середину поля килима, виділяється від бічних кольором і багатим рисунком. Основні узорні смуги відмежовуються одна від одної вузькими дрібноузорними або гладкими поясками.

За такою схемою побудовано орнамент настінних і напільних килимів геометричної орнаментації Гуцульщини відомих під назвою “граничний”, “гуцул”, “скрипки”, “кучері”. Таким орнаментальним композиціям властива поліхромність – поєднання яскравих контрастних кольорових смуг на чорному тлі.

Спільною рисою для всіх згаданих варіантів смугастого килима є те, що їх орнамент орієнтується завжди паралельно до ниток поробка. Побудова окремих мотивів і орнаменту в цілому зберігає завжди статичний характер.

“Окрему групу килимів сучасного типу складають килими з орнаментом, орієнтованим по повздовжній осі. Орнамент цих килимів розвивається зубчастими, або хвилястими смугами. При симетричному зустрічному укладі вони творять на повздовжній осі килима новий мотив у вигляді ромбовидних фігур (Додаток ???). Орнамент такої композиції зустрічаємо в районі східних Карпат і, зокрема, на килимах типу “ліжників” – “джерг” (Косів, Жаб’є, Устерічки, Гренява, ???, Красноїлів)”.¹

Подібний, тільки збагачений щодо рисунка варіант являє собою орнамент килима, відомого на Гуцульщині під назвою “сонце”.

Інший за стилем тим композиції складають килими, поля яких заповнене повторенням поодиноких, не пов’язаних між собою рівнорядних мотивів, що розміщуються за схемою прямої або косої клітки – на її лінії. В інших варіантах вони виступають вільно, у вигляді ритмічно повторених розкидок.

1.     Академія наук Української РСР. Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. Випуск VII-VIII, К. 1962

Загалом композиції килимів побудовані за законом симетрії, рівноваги та співмірності ширших і вужчих орнаментальних по відношенню до безузорнихо смуг та чіткої ритмічності їх укладу. В кольоровому відношенні теж спостерігається зміна ритмів – однакові візерунки широких смуг розташовуються на контрасних за тоном рознокольорових смугах, що сприймаються як негатив і позитив (Додаток ???)

Кольорову гаму визначають контрасти співставлення насичених теплих і холодних кольорів різної тональності.

За аналогічною схемою побудована композиція килимів “чичер”, “кучер”, “скрипка”.¹ Дещо відрізняється від них система декорування килима “граничних” – композицією без фону. Основний мотив – видовжена восьмигранна фігура з східчастими прямокутними виступами, оточена по боках різнотональними контурами. Ці домінуючі фігури з тональними градаціями розробки основних узорних площин створюють ефект зростаючого напруження кольорів до їх гармонічної злагодженості. Кольорова гама дзвінка, з переважанням насичених – червоної, оранжевої, жовтої барв. Їм підпорядковані вишневий і коричневий кольори, а чорний і білий підкреслюють виразність форм орнаментальних мотивів, акцентують ритм їх чергування.

Підсумовуючи спостереження над формами побудови орнаменту на килимових виробах Гуцульщини, можна констатувати велику різноманітність композицій і особливу логічність у пов’язанні композиційних форм з практичним застосуванням.

Наведені приклади побудови орнаменту на килимових виробах дають можливість зробити висновок, що в килимарстві Гуцульщини переважають композиції, складні за схемою рядкового смугастого типу. Такий тип побудови орнаменту зумовлений конструкцією горизонтального ткацького верстата і зв’язаною з ним технікою ремізно-човникового й килимового ткання.

Важливе значення при вирішенні композиції орнаменту на килимових виробах мають колористичні вирішення. Підбір кольорів, уміле співставлення в орнаменті контрастних і доповнюючих кольорів, розбивання більших форм на дрібні кольорові ділянки, різне розкольорування подібних формою мотивів, сміливе акцентування в композиції одного провідного