П’ятниця
24-03-29
06:54

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Лісова фауна заповідника “Горгани”3



(Перейти - Головна, - карта сайта RU, UA)

___________________________________________________________________________________________ 
Лісова фауна заповідника “Горгани” (Українські Карпати)


Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах

 


 


 


Горностай – тіло в горностая тонке, гнучке, видовжене на коротких міцних лапах, вагою до 200 грамів. Горностай населяє крім річкових долин, узлісся, чагарники, узбережжя водойм. Побачити можна його в парку, в старих будівлях. У лісових масивах не буває. Зимою близько сіл. Влітку хутро його зверху ясно-бронзове, знизу біле, взимку біле, тільки кінчик хвостика чорний. Живиться переважно мишовидними гризунами, водяними полівками, жабами, ящірками, а в скрутний час їсть падло. Оселяється в норах гризунів і там влаштовує гніздо. Між коріннями дерев, в тріщинах скель, в чагарниках також зустрічаються гнізда. Парується в травні-червні. Вагітність 9-10 місяців, з яких латентна пора сім місяців. Малі у кількості від 3-8 появляються в кінці квітня – початок травня.


Не зважаючи на те, що ці звірки охороняються , облікувати їх необхідно шляхом постійних спостережень за слідами по зимовому покритті та виявлення індивідуальних дільниць. Найкраще вести спостереження на початку зими, коли ці тварини ще не добувають кори під снігом.


Ласиця, ласка – найменший звірок серед хижаків вагою від 60-120 грамів. Нагадує соболя, тільки менший. Забарвлення хутра як у соболя, але на зиму не так біліє і хвостик завжди однакового кольору. Веде життя подібне до соболя. Можна її побачити на лісокультурних площах, на вирубках, згарищах, на полях, в господарських будинках, скиртах. Пролазить в нори мишей і нориць, де їх знищує до 1000 штук в рік. Біологія ласиці не вивчена. Парується у березні-квітні. Вагітність триває біля 54 діб. Народжується від 3-12 малят. В лісовому і сільському господарстві приносить велику користь.


Готур, глушець, глухар, глухан – зберігся в незначній кількості на невеликій площі в Карпатах. Мешканець шпилькових пролісів, на верхній межі лісу, багатих ягідниками. Птах осілий, великих розмірів, вагою до 6,5 кг. Пір’я у самця розкрашене темно-сірими і чорними кольорами. Голова, спина і крила сіро-чорні з металевим блиском, чоло і борода чорні, не виявлені замітні білі плями, а брови яскраво-червоні. Самка на половину менша, ряба і сіра. Глухар живиться лісовими ягодами, насінням, комахами та їх личинками. Взимку живе бруньками та іглицею шпилькових дерев. Парування відбувається на землі, поблизу точка. Пари не утворюються. Самка влаштовує гніздо на землі, серед високих трав, у високому чорничнику, серед гілляччя на вирубках лісу. Повна кладка з 5-16 жовтувато-білих з рудими краплинками яєць. Насидження триває 21-23 дні. Облік глухарів проводиться весною на токовищах. Підраховується кількість самців, а самок не завжди „видно” на площах, де гарцюють самці-когути, приймається у співвідношенні – один до одного. До початку обліку уточнюють місця токовищ. Це переважно старі, споконвічні місця, де відбуваються щорічні весільні сходини. Життєвий ареал цього птаха внаслідок діяльності людини значно зменшився і в наш час токовища в Карпатах розташовані переважно високо в горах, близько верхньої межі лісу, в рідколіссях, мало займаних діяльністю людини. Це переважно великі площі, здебільшого розташовані на південних схилах, про які знає лісова охорона.


Тетерев, тетерух (Zururus tetrix) – поширений на підніжжі Карпат. Зустрічається на вирубках, в перелісках, лісових смугах. Найбільш улюблене місце проживання – березові ліси, лази, тобто лісові площі березового рідколісся з заростями чагарників та високих трав. Адже береза в житті березового когута має особливе значення – березові бруньки, кошики і пагінці, основний корм зимою. Це осінній птах середніх розмірів, вагою сягає самець 1,7 кг, самка до 1 кг. У тетеруків, як і в глухарів, явний статевий деморфізм. Самець відрізняється чорним, з металевим блиском кольором на грудях, шиї, голові і спині. Над оком червоні брови. Крайні рульові пера хвоста вигнуті назовні, тому хвіст його нагадує ліру. Тіло самки руде, з поперечними смужками та дрібними крапками. На крилах, як і у самця, замітні білі дзеркальця. Живиться зимою також сосновими шишками та вільховим сережками і бруньками, а влітку різними ягодами, квітками, насінням трав’янистих та деревних рослин, комахами.


В кінці лютого, на початку березня самці збираються на відкритих місцях – галявинах, вирубках, полях чи болотах і починають на світанку токування. Парування проходить поблизу токовища. Гніздо самка влаштовує на землі, звичайно не далеко від токовища. В кладці можна побачити від 4 до 12 яєць жовто-рудого кольору з бурими плямками. Висиджування триває 23-25 діб. Пташенята ростуть дуже швидко і в 10 днів можуть перепурхувати.


Ліквідація березового рідколісся, лужків серед лісів, лазів та вирубка березових насаджень на передгір’ї призвело до того, що тетерев зустрічається все рідше на Прикарпатті. Облік починається із перевірки діючих токовищ. Дальші спостереження ведуться як за глухарем, але тільки вдосвіта. Токи відбуваються на відкритих і видних місцях. Статеве співвідношення приймається 1:1.


Тетерев ще зустрічається, хоч і дуже рідко в поясі альпійських і субальпійських лук, серед гірської сосон. Облік тут практично зводиться до спостережень за ним (сліди, послід, пір’я) та анкетування на нечисленних токовищах, розташованих на галявинах. Ця популяція тетерева на грані зникнення, збереглася ще в Карпатах на південному схилі головного Карпатського хребта.


Рябець, рябчик, орябок – нечисленний, але постійний елемент гірського лісистого ландшафту Карпат. Як усі курині веде осілий спосіб життя.  Птах середніх розмірів, вагою 350-400 г. Типовий представник шпилькових, рідше листяних лісів Карпат. Улюблені смерекові молодняки, узлісся, рідкостійні насадження.


Забарвлення верхньої частини тіла розписане вузькими поперечними бурими, рудуватими і сірими смужками з чорними штрихами. Груди і черево білуваті, з великими рудуватими плямами. На голові у самця чуб та чорна пляма під шиєю, чим помітно відрізняється від самки. У самки ця пляма жовтого або червоно-жовто-бурого кольору.


Значну частину року рябчики живуть парами, тримаючись одного району, покидаючи його тільки у випадку зміни кормів. Кожний самець токує біля своєї самки. Прибирає характерні пози, видаючи тонкий свист, який нагадує голос синиці. Брачні пари формуються не тільки весною але й восени у вересні-листопаді. На перед старі, відтак молоді починають з’єднуватися у пари, які зберігаються значну частину року. Самець, практично, залишає самку тільки на час линяння, коли пташенята вилупилися і самка ще їх водить.


Живиться рябець влітку ягодами, насінням, зеленими листочками, комахами, взимку бруньками і кошиками берези, вільхи тощо. Гніздяться в глухих захаращених лісах, на верхній межі лісу, в чорничниках. В кладці звичайно 8 -10 яєць. Пташенята спочатку живляться павуками, личинками і лялечками мурашок, відтак насінням та ягодами. Зимою часто спить – ночує у великому снігу.


Рябчиків (Tetrostes bonosia) – звичайно обліковуються шляхом реєстрації голосів і візуального спостереження за допомогою вабця-пищика. Спочатку, шляхом опиту лісової охорони, виявляють лісові масиви, в яких водиться рябчик. Весною, в шлюбний період (березень-травень) або восени обліковець рухається відповідними маршрутами, найкраще по дорогах, полях, квартальній мережі. І що 50-100 м затримується та вабить, тобто на пищику відспівує пісеньку рябчика. В цей час на голос вабця птахи залюбки відзиваються своєю піснею і часто-густо самі прилітають до обліковця. Якщо рябчик зразу не подає голосу, тоді через декілька хвилин з цього самого місця треба ваблення повторити. Пара, яка знаходиться поруч, не відзивається на пищик.


Звичайно, коли птах почує голос вабця, він піднімається із землі і сідає на дерево. Інколи трапляється, що на голос вабця птах підбігає в напрямі обліковця і , побачивши його, притаюється. Облік проводиться у погодні дні, шум вітру та гірської річки не сприяє. Більш точний облік будемо мати тоді, коли тим самим маршрутом пройдемо через 2-3 дні. Облік необхідно проводити зранку, в погодні дні.


Слуква, вальдшнеп, валютень, кулеск поширений, майже по всіх країнах помірної зони Євразії. Птах прилітний. Зимує в Південній Європі і в Північній Америці. На Україні, гніздовий мешканець Північних районів Полісся, Карпат і Криму. Під час перельотів зустрічається на всій території України. Улюблені місця перебування – сирі ділянки старих листяних або змішаних лісів з домішкою вільхи і берези, лелеками (гірські болота) з добре розвиненим чагарником підліском, м’яким ґрунтом.


Птах розмірів середнього голуба, вагою біля 350 г. Верх тіла іржаво-рудий з світло-сірими плямами, низ сірувато-рудий з бурими поперечними смужками. Через верх голови і потилицю йдуть три чорні смужки, а від дзьоба до ока темно-коричнева смуга. Молоді птахи темніші і рудіші від дорослих, світло-сірих плям на спині майже не має.


Своїм довгим, прямим, гнучким, надзвичайно рухливим дзьобом дістає з верхнього волого шару ґрунту і листяної підстилки фауни ґрунтів, різні дрібні безхребетні, тобто павуки, личинки комах, інколи корінці рослин, водорості. Основна їжа – дощові черв’яки. Коли занурює дзьоб у землю, головою, шиєю та дзьобом робить додаткові вібраційні рухи, отвір розширюється, дзьоб може розкриватись у землі і мов пінцетом підбирати поживу. Жирують слукви пізно ввечері та на світанку.


У шлюбний період, пізно ввечері, зразу після заходу сонця і вранці до сходу сонця самці повільно літають уздовж узлісь, галявин, просік, квартальної мережі, а в горах під полонинами постійними маршрутами. Політ дещо нагадує кажана. Слуква перша з птахів повертається до нас із зимівки у березні. Але на „тягах” зустрічається часто в червні. Це гніздові птахи – адже вчені встановили, що слуква насиджує двічі. Прилітають і відлітають поодиноко, рідко свобідною групою. Осінній переліт починається на півночі в кінці вересня, а на півдні в жовтні. Під час токовища – шлюбного періоду – у польоті самець подає звуки подібні до храпу, декілька разів і закінчує коротким свистом. Самка на землі відповідає подібним свистом. Довжина токового шляху до 5 км, швидкість польоту до 50 км/год. Гніздо слукви примітивне, серед трави або хмизу, під корчем або дерева. Повна кладка – чотири бурих з плямами яєць. Через 20-24 доби, вилуплені в травні малята уже на третій день самохарчуються, але ще до 40 днів гуртуються біля мами.


Серна, козуля європейська, дика коза. В Карпатах розповсюджена від підгір’я по альпійські луки. Це невелика, струнка і красива тварина. Вага дорослої особи сягає 30 кг і більше. З висотою вага тварини збільшується. Тут діє правило Бергмана: в залежності від кліматичних, географічних умов, тобто чим вище в гори, дальше на північ і схід, вага одного і того же виду тварин збільшується. Живуть серни в листяних, шпилькових і змішаних лісах, де є підлісок, де є багато узлісь. Живляться різноманітною рослинністю, листям, молодими пагонами дерев і чагарників, мохами, лишайниками, ягодами, плодами та травою. Заходить на поля. Пасуться ранком та надвечір. Забарвлення хутра взимку темне рудувато-сіре, волос довший, а влітку руде. Навколо хвоста є біла пляма. Дещо світліше забарвлення шерсті навколо очей – неначе окуляри.


Гони починаються в другій половині липня і продовжуються до кінця серпня, залежно від вертикальної зони. В той час самець шукає самку по слідах або зустрічає її коротким писком. Сполоханий сернюк подає тривожний голос, подібний до гавкоту собак.


В травні-червні місяці, після дев’яти з половиною місяців вагітності, самка народжує одно-двоє, рідко троє сарнят. Статевою зрілості досягають на другому році життя. Восени та взимку збираються у табунці, де вожаком завжди є стара самка. Самець у такому гурті тримається позаду.


Час скидання порожжя у рогачів друга половина жовтня та листопад. Вирощує порожжя зимою. В той час відповідних кормів мало, а в горах обмаль, до цього ще й більше морозних днів. Тому гірське порожжя самців значно менше і слабше, не таке гарне, як низинних рогачів. Олень будує свої вінці влітку, коли все зеленіє, кормів подостатком.


На першому році життя виростають шилоподібні ріжки, на другому вже чотирикінцеві, в дальшому шестикінцеві, дуже рідко восьмикінцеві. З віком порожжя стає щораз товстішим, сильнішим з довгими кінцями вкритими красивими перлами. Найсильніші й найгарніші порожжя у самця між 5 і 7 роками життя. Дальше проходить деградація.


Облік серни можна проводити за допомогою всіх вищезгаданих методів обліку, тобто опито-анкетним, нагоном на пробних площах, маршрутно-облоговим, та на місцях зимових скупчень і на підгодівельних майданчиках чи на відносній частоті зустрічей.


Слід замітити, що серна, яку сполохали не надовго покидає свої стації. Тому облік можна проводити по кілька раз і на менших площах.


Дика свиня, кабан, дик (Sus. scrofa) – мешканці лісових хащів. Люблять листяні, шпилькові та змішані ліси, чагарники, а також очерети та плавні річок. Люблять ґрунти багаті на перегній та заболочені. Споживають наземні і підземні частини різних лісових рослин, кору дерев, жолудь, букові горішки, горіхи ліщини, плоди фруктових дерев та різні сільськогосподарські культури, а також дрібних ссавців, яйця птахів, пташенят, черв’яків, комах, різних личинок. На полях, коли мало кормів у лісі, відвідують поля картоплі, вівса, гороху, кукурудзи. Дик всеїдна тварина.


З виду дик нагадує свійську свиню, яка до речі є його предком. Дик вкритий жорсткою щетиною, чорно-бурого кольору з сіруватим відтінком. Молодь віком до 6 місяців має смугасте забарвлення. Вага до 300 кг. Тіло масивне, на коротких сильних ногах. Передня частина тіла вища. Лоб витягнутий в довге рило з п’ятачком та сильними іклами-кливаками, що дає змогу рити-бухтувати навіть замерзлий ґрунт. Долинний кливак-шабля сягає до 30 см довжини, окружність горішнього кливака-файки, на якому долішній точиться, близько 8 см.


Парування відбувається в листопаді-січні. Після 116-120 денної поросності в березні-квітні народжує 4-12 поросят. Лігво влаштовує в глухому місці. Пізньої осені, коли випадають сніги, спускаються з гір, стадність їх збільшується, індивідуальні ділянки, тобто район живлення зменшується.


    Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах  Гостинний двір «Вечір в Карпатах» Відпочинок в яремче, відпочинок в котеджі, відпочинок в Карпатах       


   1 2  3 4



[10-03-16][Все для туристов]
Вызов горным потокам (0)

[09-07-29][Легенди про Яремче, карпати.]
Горгани (0)
[09-09-19][Карпати]
Горгани 2009 р. (0)
[09-09-18][Відпочинок за кордоном.]
Генуя - місто палаців і собак (0)