| П’ятниця 24-04-26 09:00 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах ВІДПОВІДАЮЧИ НА ПИТАННЯВІДПОВІДАЮЧИ НА ПИТАННЯ
1. Що ж означає слово «церква»? Звідки во¬но, чиє воно? І як воно потрапило в Україну-Русь? Грецьке слово «киріос» значить «пан», «господар», «цар», «майстер», «володар». І звідси — «кирякон» — «володаря дім» (царський дім). У «Мага Вірі» читаємо: «Гречини (ромеї) випросили в царя Ігоря право мати в Києві біля торгу кирякон» (18,84). Кияни почали «кирякон» вимовляти як «цирякон», а потім як «церква». А Серби, Хорвати як «црква», Богемці — «ціркев», Шведи — «кирка», Данці — «кірке», Німці — «кірхе». Латини (римляни) визначають «дім молитви» словом «екклезія» (очевидно, у грецькому значенні «збори громадян» і в новому понятті — «дім гос¬подаря, лорда»). Латинізовані Іспанці кажуть «іглезія», а Французи — «еглізе». Учитель Лев Силенко каже, що слово «екклезія» рів¬нозначне санскритському слову «грама». Санскритське «грама» в точному перекладі на нашу мову значить «громада». Тепер в нас воно вимовляється як «храм». Та Серби-Хорвати і сьогодні кажуть «грам» у значенні «храм», «громада», «церква». Стародавнє слово «святиня» має санскритський (трипільський) корінь «света», що значить «світло», і потім — санскритське слово «свастя», що значить «щастя», «світлий», «святий», «свічка», «святилище». Маючи спільний корінь, ці слова (особливо в дав¬нину) були зближені своїм значенням. У середині 20 століття в Україні слово «святиня» почало вживатися у викривленому зна¬ченні: «несуть партизани прапор — свою святиню», «могила отамана Сірка стала нашою святинею». А правильно ж треба казати і писати: «стала нашими святощами». «Прапор національний — наші святощі». Нерозумно слова «святиня» і «святощі» змішувати, надаючи їм одне значення. Учитель Лев Силенко, об'явивши віру в Єдиносущого Господа Дажбога, замість слова «церква» впровадив слово «святиня». І звідси Ним дана назва — Святиня Матері України. У правильному зна¬ченні слова «соборний храм» означають «соборна громада». Соборний Храм Святині Матері України. 2. Там, де постає Громада вірних РУНВіри, має бути Святиня (Дім Молитви, Сходини вірних РУНВіри). У Святині стіни білі, або ледь жовтаві. Нагадують колір пшеничного стебла. Стеля і свя¬щенна стіна мають колір Неба. У Святині багато світла, та не повинні бути відблиски, різкі промін¬ня, які стомлюють зір. На бічних стінах і на захід¬ній стіні немає образів, малюнків: увага віруючих присвячена роздумам, душевному спокоєві і словам, які читає рунтато, маючи святе письмо «Мага Віра». 3. У Святині є площадка, яка має висоту (від долівки) 45 сантиметрів. На площадці (вона щільно підходить до трьох стін: до священної стіни і до тих стін, що по боках) посередині, на віддалі одного метра від священної стіни, стоїть Престіл прямокут¬ної форми, покритий синім покривалом. На Пре¬столі (столі) посередині стоїть Трисуття (знамено Дажбоже в обрамленні променистого сонця). «Трисуття» — так наші Предки називали зна¬мено Дажбоже України-Руси. Назву «тризуб», придуману істориком Кара-мурзою (Карамзіном), ми відхилили. Трисуття має строго геометричну форму, що ознаменовує Точність, Порядок, Орга¬нізованість, Духовну Самодисципліну і Три Основи — Яв (матеріяльний світ), Нав (духовний світ) і Прав (Правила існування духовного і матеріяльного світів). По боках золотистого Трисуття (Трисуття зображене в колі, від якого йдуть промені сонця) зліва і справа стоять свічки. Біля однієї свічки (спереду) чаша з Дніпровою водою, біля другої свічки — чаша з землицею з лану Трипілля. У збаночку, що має трипільське оформлення, стоять сім колосків і степові квіти (мак, волошки). (Наші Предки-Трипільці вже вміли тиждень ділити на сім днів і знайдені археологічні знахідки це стверджують семичашним святилищем). На передній частині Престолу перед Трисуттям лежить святе письмо «Мага Віра» так, щоб віруючі бачили на ньому зображення Трисуття. На священній стіні велике зображення Трисуття в про¬менистому сонці так вмонтоване, що воно віддалене від священної стіни на 40 сантиметрів, і всередині освітлене (проміння трьох розмірів: коротке, середнє, довге). Рунтато здійснює священну годину, стоячи біля трибунки (направо від рунтата стоїть престіл, де є Жертовник Духа Предків Рідних (Трисуття, вода Дніпрова, землиця з поля Трипілля та інше). Рунтато має двох помічників (юнаки або старші люди). Помічник дзвінком, або усталеною мелодією (магнітофон), повідомляє про початок священної години. Священна година починається у визначений час, незалежно від того, чи в Святині є три особи чи триста. Почувши дзвінок чи мелодію, всі віруючі встають. Рунтато, підійшовши до Жер¬товника Духа Предків Рідних, бере з престолу свядану (знамено священнодіяння), спокійно, врочисто кладе свядану (на шию) так, щоб вона звисала на грудях. Свядана має золотисто-небесний колір: не¬бесний вгорі, золотистий — внизу, її ширина має 12,5 сантиметрів (6,25 — небесний колір, 6,25 — зо¬лотистий). І довжина така, щоб сягала 10 санти¬метрів вище колін. Маючи свядану на грудях, рунтато молитовно складає руки (долоня до долоні) і кланяється Трисуттю, що на престолі. І потім, зробивши пару кроків вперед, стає обличчям до віруючих. І молитовно склавши руки, кланяється їм. І, ставши біля трибунки, рунтато говорить Молитви, читає святе письмо «Мага Віру». (Він має план здійснення священної години). Коли рунтато починає говорити Молитву, всі повинні встати. Після Молитви тихо всі сідають. Слухають читання «Мага Віри», оповідь рунтата. Бажано, щоб на священній годині були святинні пісні. І щоб були врочисті мелодії (коли є така можливість), здійснені бандуристом чи скрипалем. Бажано, щоб святинний хор складався з дорослих (чи дітей), і щоб він (коли є можливість) мав свій святинний одяг. У священній годині повинні брати участь і віруючі. Рунтато (наперед домовившись) стрічає біля Жертовника Духа Предків Рідних двох осіб (вони можуть бути старші і діти). Вони мають читати біля трибунки святе письмо «Мага Віру» (кожний має 10 – 15 хвилин часу). Рунтато накладає на груди віруючому свядану (така свядана лежить окремо біля Ж.Д.П.Р.). Маючи свядану, віруючий молитовно складає долоні, кланяється до Ж.Д.П.Р. і потім — до віруючих. І починає читати «Мага Віру» (розділи для читання наперед визначені). Священна година закінчується святинною піснею, або молитвою. Рунтато і ті двоє віруючих, що читали «Мага Віру», врочисто складають свядани біля Трисуття на престолі. І кланяються Трисуттю. І рунтато, не гаючи часу, йде до дверей, з яких виходять віруючі. Коли бачить, що є нові люди, подає їм руку — вітає. І всіх, що виходять з Святині вітає: «До нової зустрічі в Святині. Мій поклін Вам». Віруючі після священної години виходять з Святині поступово. Вихід спокійний, мирний належить до обрядового закінчення священної години. Священна година має всім принести світлі почування, душевний спокій, радісну віру в краще життя. Рунтато на священній годині нікого не залякує карами Божими, і нікого не осолоджує оповіданнями про «рай на Небесі», про «воскресіння мертвих». У його оповіді немає докорів, нарікань, погроз. Немає зневажливого ставлення до інакше віруючих. 4 . Учитель Лев Силенко каже: У «Мага Вірі» визначене моє шанобливе ставлення до віри наших Предків. Ніхто не має права їхнього політеїзму (многобожжя) зневажати чи викреслювати з історії. Знаємо: вони орали ниву дерев'яним плугом. Є в нас пошана до цього хлібо¬робського знаряддя. Одначе, сьогодні в нас метале¬вий плуг. Уживання сохи відмінене, скасоване. Або — старе втілилося в нове, реформувалося, вдоскона¬лилося. Ідолопоклонства, многобожжя Предків наших, їхніх божеств, названих різними іменами і обділених різними обов'язками, ніхто не має права чіпати. Мно¬гобожжя було шляхом їхнього духовного життя. Та є свята таїна: дід і бабуся хочуть, щоб їхні внуки були кращими, як вони, були багатшими, як вони. Уміли покращувати, вдосконалювати, збагачувати дідівські звичаї, дідівський рівень духовности. Осінений Святим Духом, я почув голос Дідів — Предків рідних. Вони в ім'я спасіння Потемків покликали мене звістити РУНВіру (Рідну Українську Національну Віру) в Єдиносущого Господа з ім'ям Дажбог. Покликали звістити нову Духовну Дорогу життя України-Руси. Покликали звістити, що Дажбог Єдиносущий, як сонце в небесах. Дажбог — Гос¬подь Милосердний. Всемогутній і Всеправедний. Ми — сини і дочки Дажбожі. Ми в Дажбогові і Дажбог у нас. Ми у Святинях РУНВіри не маємо ікон (зображень) Дажбога. Бо хіба Святий Дух, Правда, Гравітація, Воля, Любов мають образ, стать? З історії знаємо проголошення таких чи інак¬ших релігійних реформ. Наприклад, брагмани були розгнівані на Гаутаму Будду. Казали, що він ро¬бить реформу індуської многобожної віри, і ширить науку штучну, нежиттєву. Шамани хотіли вбити Спітаму Заратустру за те, що він проповідував скасування многобожжя в перській народній вірі і утверджував віру в єдиного Господа з ім'ям Агура Мазда. Король Виштаспа урятував Заратустрі життя. Шамани жорстоко переслідували Могамета за те, що він об'явив реформу народної арабської віри: скасував віру у 360-тьох богів і сказав, що «крім Аллаха, немає бога». 5, Учитель Лев Силенко каже: «Брати і Сестри, ми віруємо в Єдиного, Милосердного і Всеправедного Господа, і хай свя¬титься ім'я Його, Дажбог! (У достойного народу ім'я Господа рідне. Ми, сповідуючи РУНВіру, звемо Господа ім'ям одним і тільки одним — Дажбог). Справді, інтернаціональні релігії мають націо¬нальні коріння — без Індуської Віри не було б буддизму. Без Жидівської Віри (тобто Юдаїзму) не було б християнізму. І тому в Америці усталений термін: Юдо-християнізм. Ми віруємо: Бог один. Релігій багато тому, що є багато неоднакових розумінь Бога. Є релігії інтернаціональні (буддизм, християнізм, мусульманізм). І є Народи, які мають свої націо¬нальні релігії (Японці, Індуси, Жиди, Китайці та інші). І вони своїми національними релігіями уста¬новлюють своє окремішне місце в духовному житті Людства. Бог Всеправедний, і Він кожному Народові дав Волю мати своє розуміння Бога. Народ, який має своє розуміння Бога (свою національну Віру), славить Бога по-рідному, вільно утверджує свій шлях життя, свої закони моралі, свої святощі, обряди, традиції. «Духовна талановитість народу не оцінює¬ться вартістю тієї релігії, яку він отримав з Чужини. Чим вартісніша в народі його рідна релігія, тим вартісніший народ» («Мага Віра», 44, 36). Народ, який має рідну релігію, не підпоряд¬ковує себе іноземним релігійним авторитетам, догмам, канонам. Посланий Богом, я кажу: для кожного Народу його рідна національна Релігія є найкращою Релігією. Багато матерів на Світі, та рідна мати найкраща». Рунтато на священній годині читає в «Мага Вірі» про методи покращення вдачі людської, про закони поведінки правильної, про основи творення родинного щастя, успіху, про обов'язки родичів і дітей, про ставлення чоловіка до дружини, дружини до чоловіка. Про вміння ослаблювати стрес, про закони доброго тілесного і душевного здоров'я в родині. Рунтато знає, що він, як духовний опікун, дбає, щоб його слово було оцінене, втілене в щодення віруючих. І він своєю поведінкою, само¬дисципліною, розважністю до всіх є зразком. Уміючи жити за Сімома Законами Правильного Життя, він успішно володіє своїм «я». Ніхто не бачить його розгубленим, прискіпливим, сп'янілим, нервовим, грубомовним, жадним, неакуратним. І, володіючи такими даними (збагачуючи себе Вищими Жадання¬ми), він благотворно діє на всю громаду віруючих. Рунтато знає: обряди предківські ті, що життям вивірені, впроваджені в РУНВіру, і вони мають рідну форму і рідний зміст. Рунтато дбає, щоб віруючі засвоїли твердження, подані у виданнях «Переоцінка Духовної Вартости», «Що Українець повинен знати?», «Так говорить Учитель Лев Силенко», «Чому Українцям потрібна РУНВіра?», добре знали катехизис РУНВіри «Навчання. Пісня. Молитви», науку рідного Пророка, об'явлену в «Мага Вірі». Рунтато має одяг завжди свіжий, акуратний, скромний. Костюм (колір синій, або білий). Сорочка має колір синій, але трохи світліший за колір костюма. Комір сорочки стоячий (без відкладок), на комірі і рукавах вишивка (взори Мізинські, гео¬метричні /меандри/, які можна побачити в кожній книзі «Археології України»). Рунтато може мати білі штани і білу сорочку (комір стоячий, вишитий і вишиті широкі рукави (мізинський взір). Сорочка ця вільно спадає 10 сантиметрів нижче колін. Метале¬ві застібки (кнопки) з'єднують комір і сторони сорочки. На ланцюжку — Трисуття в обрамленні сонця. ПРИМІТКА: не захоплюймося тим, що архиєреї (тобто старші жерці) одягнені в пишні позолочені ризи, злототкані епітрахилі (нашийники), блискучі клобуки — усе це їх віддалює від громади; золота пишнота пригноблює душу віруючих. І тому в сучасних релігіях духовні особи одягаються скромно, вони є слугами (духовними помічниками), порадниками в горі, в клопотах і в радощах, в родинному нещасті і щасті. ІЗ СВЯЩЕННИХ ПОСТАНОВ ТРЬОХ СОБОРІВ Рунтато на священній годині читає: Учитель Лев Силенко — Засновник РУНВіри (концепції Віри в Єдиносущого Господа Дажбога) показав Шлях Духовної Волі — Шлях Рідної Релігії (РУНВіри). Щоб у наших серцях була наша Віра. Щоб Ми були Ми. І вільні люди єднаються в Громадах РУНВіри. Ті люди, в яких душі пригноблені догмами, канонами і ритуалами іноземних релігій, не спроможні визнати РУНВіри. Вони не є вони. Їхнє рабське мислення робить їх рабами. І про те, як поводиться людина-раб, написав знаменитий французький поет П'єр Лашамбоді у вірші «Господар і Віл». Вдумаймося в слова поета: «Один Господар був свободі друг великий. І зняти він хотів з Вола ярмо навіки. Але на той замір так Віл йому сказав: «Відколи я живу, я те ярмо тягав. І батько мій носив, і всі діди носили; спасибі Богові, наш рід не збувся сили. За ласку дякую: не був би я Волом, якби я не схотів зоста¬тись під ярмом». І тут поет робить висновок: «І люди є такі — ДУРНІ та ще й уперті: родилися в ярмі, в ярмі хотять і вмерти». Там, де сильні ось такі рабські навики і поняття, немає нації. Є населення, не здібне бути господарем на своїй землі. «Щоб населення стало нацією, йому треба свідомо в собі поборювати раба. Тоді коли раб починає свідомо сам в собі поборю¬вати раба, починається світанок його волі»,— каже Учитель Силенко. Брати і Сестри, Ми лицарі Волі і Світла — у нас шлях РУНВіри. Усіх вітаємо в Громадах РУНВіри. І кажемо: «З вільної духовности постає вільна людина». І Ми у священних постановах на наших Соборах утвердили, що «Великий Народ не той, який численний, а той, який здібний бути са¬мобутнім творцем духовних (культурних і релігійних) вартостей. Великий Народ не є наслідувачем (засліп¬леним поклонником) іноземної релігії і її ритуалів», – каже Лев Силенко. «Ми на основі реформованої Учителем Ле¬вом Силенком дохристиянської Віри України-Руси є визнаннями Єдиного Бога (Дателя Буття) — Дажбога нашого», із «ЗАКОНІВ» 1-м Собором Об'єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри (ОСІДУ РУНВіри), утверджених 5, 6 серпня, 72 року, Чікаго, Ілліноіс, Америка. МИ втвердили «Основний Закон (Ста¬тут) ОСІДУ РУНВіри», що МИ є віруючи¬ми «Віри в Єдиного і Всюдисущого Господа Дажбога», «Мага Віра» — настольна Книга в Домі Українця Рідної Віри, Дороговказ Укра¬їнського Стилю Життя», Стаття 1, Розділи 1, 2, «Основний Закон (Статут) ОСІДУ РУНВі¬ри» утверджений 2-м Собором ОСІДУ РУНВі¬ри 27-го квітня 80-го року, Гемільтон, Онта¬ріо, Канада. МИ у Святині Матері-України для всьо¬го Українського Народу об'явили, що «МИ, ОСІДУ РУНВіри (Об'єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри) є Святою Церквою («Сосаєті оф Юкреініен Нейтів Фийт (РУНВіра»), Яку з волі Господа Бога заснував Духовний Учитель Лев Силенко, і Вірним цієї Святої Церкви дав Заповіді, За¬кони Правильного Життя, сучасне розуміння Господа Дажбога. «РУНВіра — Віра монотеїстична, і в Ній звеличений абсолютний монотеїзм — Віра в Єдиносущого Господа Дажбога з веління Господа об'явлена рідним Пророком Левом Силенком у святому письмі «МАГА ВІРА», з «ПОСТАНОВ», утверджених 3-м Собором ОСІДУ РУНВіри 16 липня, 83-го року у Свя¬тині Матері-України, Оріяна, Спрінг Глен, Ню Йорк, Н.Й., Америка. МИ, Віруючі в Єдиносущого і Правди¬вого Господа Дажбога живемо в країнах Віль¬ного Світу і МИ заінкорпоровані (правно й організаційно оформлені) в Урядах Америки і Канади, і маємо ті Права, що мають Като¬лики, Протестанти, Жиди, Буддисти та спо¬відники інших Релігій. РУНТАТО — ДУХОВНИЙ ОПІКУН Рунтато навчає вірних (і особисто для них є прикладом), як в життя застосовувати РУНВіру. Він здійснює свягоси (священні години самопізнання). Рунтато здійснює обряди: освячення дитини, вінчання, поховання. Він милосердний. Самоопанований. Має м'яку мову, шляхетну поведінку. Він не докоряє, не погрожує, нікого і нічим не залякує. Не показує злобности і необачної квапливости. Він відвідує недужих, ув'язнених, пригнобле¬них. Він зажуреного потішить. Безпорадному дасть пораду. При потребі закликає вірних помогти потре¬буючому. Вірні оповідають рунтатові про свої родинні і особисті справи. І він дає пораду. Та при жодних обставинах він нікому й ніде не переповідає йому довірених слів. Він охороняє священність особистих чи родинних таїн, йому довірених. І це робить його людиною довір'я. Усіх вірних він трактує як братів і сестер, і немає в нього улюбленців. Рунтато, який через необачну поведінку утратив довір'я між віруючими, перестав бути рунтатом. ПРИМІТКА: У «Мага Вірі» (див. «Покажчик» під словом «рунтато») є мова про обов'язки рунтата.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |