Історичні особливості зародження та розвитку гуцульського різьблення та інкрустації
різьбярів і знайшли тут численних послідовників.
Визначним майстром річківської школи художньої обробки дерева бyв відомий майстер Марко Мегединюк (1842-1912). Він виробив новий спосіб колористичного прикрашення виробів з дерева.
Повертаючись до рідного села, Мегединюк почав виготовляти дитячі топірці та ложки і незабаром став постійно займатись різьбярством. У ньому зароджується думка прикрашувати свої вироби тільки різноколірним фарфоровим бісером - "пацьорками". Цей новий спосіб прикрашення дерев'яних виробів став основою творчої діяльності Марка Мегединюка та приніс йому славу доброго майстра. В 1887 р. на рільничо-промисловій виставці в Кракові Мегединюк демонстрував цимбали, багато прикрашені "пацьорками" І мідним дротом, за які одержав бронзову медаль. Не задовольняючись цими досягненнями, М.Мегединюк прагне розширити свої знання. Він відвідує виставки у Львові, Парижі, Римі, І переймає краще з досвіту Інших майстрів.
У 1905р. Марко Мегединюк демонстрував, кілька своїх виробів на виставці українських митців у Львові. Серед них вирізнялися викладана бісером декоративна тарілка і рама для дзеркала. За надзвичайно тонке використання інкрустації та гармонійний колорит декорації тарілки журі цієї виставки присудило йому похвальний диплом.
На виставці домашнього промислу в Коломиї 1912р. експонувались тарілка, шкатулка - скриня, барильце хрест, трійця та кілька топірців роботи Мегединюка. Дуже цікава шкатулка - скриня, багато прикрашена бісером, укладеним Е геометричні узори. Скринька має форму міні-моделі української традиційної скрині. Всі її сторони щедро удекоровані елементами і мотивами геометричного характеру, інкрустовані улюбленою технікою М.Мегединюка - викладанкою пацьорками. Але це не просте орнаменти-прекраси це ціла абетка знаків-символів, прочитавши які, можемо збагнути, яким глибоким змістом вони сповнені, як багато про що вони нам розповідають, насамперед про оточуючий нас світ, про його незбагненні таємниці, про будову Всесвіту.
Це символічна мова, виражена мудрою людською фантазією, образотворчими засобами.
На верхній частині накривки (кришки) скриньки, в центрі — зображення трьохраменного хреста - основного, - головного символа християнства. Весь силует його рисунка викладений цятками з кольорового металу (цвяшками) з круглими опуклими головками, що виблискують як зірки на тлі суміжних мотивів орнаментики. Праворуч і ліворуч флангують два стилізовані зображення смерічок - вічних символів Карпат. Крони її у вигляді рівнобедрених трикутників, стовбури зображені стилізовано, плоскісно, викладені - (інкрустовані) кольоровими пацьорками (намистинками) та кулочками (невеличкими кружальцями), із червоного каучуку, які по контуру інкрустовані кольоровими суканими дротиками. В нижній частині, поміж ременами хреста і смерічками, - невеличкі стелізовані зображення двох "Деревців життя” (“Райське дерево", його ще називають "Світовим.. деревом", - центром світу). "Дерево життя" із кроною у вигляді великих рясниць, з яких дивляться "Всевидячі очі". Вгорі, по боках верхнього рамена хреста, зображені стелізовані зірочки у круговому сяйві, що символізують зоряне небо, виконані цією ж технікою. Вся композиція на прямокутній, дещо випуклій поверхні накривки завізується ніби рамкою з трьох прямолінійних доріжок і смуговим паском, що утворюється рядком трикутничків, які символізують нескінченну дорогу життя та часу. Всі ці зображення виконані однією технікою - інкрустацією пацьорками (бісером). Кришка скриньки виготовлена із суцільного моноліту дереза, має конфігуративну, конструкцію, -всередині, з рамочним, виступами по периметру, що щільно заходять у пази верхньої частини стінок скриньки.
У товщині кришки знизу вирізьблена, а вірніше видовбана порожнина у вигляді горизонтальної ніші (крипта), стінні якої акуратно відполіровані; ця ніша задумана майстром як місце схованки, тобто тайничок/ який закривається геметрично спеціальною деревиною засувкою: Коли відкривалась кришка скриньки, то тайничка навіть не помітно. Всередині тайничка на його “стелі” зображено трибанну мініатюру церковцю, а по боках її два хрестоподібні загадкові знаки сакрального змісту.
На лицевій стороні засувки тайничка по середині зображено однораменного хреста, а по боках його два крижики (мальтійські хрестиш) в орнаментальних оздобах.
Всі ці компоненти орнаментальних оздоб у своїх причудливих формах пов’язані сакральним змістом. На лицевій стороні скриньки зображені два крижики (хрестики), що симетрично розміщенічна квадратних площинах, які одночасно членують лицеву прямокутну поверхню скриньки на дві рівні частини. Навколо крижиків розміщені орнаментальні мотиви, що заповнюють тло квадратного поля. Вся композиція декору передньої стінки скриньки зверху і знизу обрамлена інкрустованими вузькими "доріжками". Краї правої і лівої лицевої сторони скриньки орнаментовані інкрустацією мотивами "драбинка". Цим же мотивом декоровані прямокутні площини ніжок скриньки. На лівій торцевій стороні скриньки зображений . космографічний круг, що займає більшу частину площі квадрата, почленований на чотири рівних частини (сектори), що символізують чотири сторони світу - схід, захід, південь, північ. Одночасно вони є символом бігу часу, зміни циклів у природи -літо, осінь, зима, весна, а у вікових особливостях людини символізують чотири стадії її буття — народження, молодість, зрілість і смерть. Крім того вони символізують четвертинний поділ доби - ранок, день, вечір, ніч. Ця символіка переплітається не тільки з космологічними уявленнями людини про Всесвіт, його будову, .але й земним буттям. Кожний сектор у космографічному крузі викладений (інкрустований) пацьорками іншого кольору, що відповідає символічному змісту його місця у крузі. Зліва і справа космографічного круга — орнаментальні полоски "доріжки", що будуються з трикутничків і символізують безконечну доріжку життя. На правій торцевій стороні скриньки на квадратній площині зображена шестипелюсткова розета у крузі, по внутрішньому ободку якого - віночок у вигляді дотично скріплених окремих пелюсток. Це давній солярний знак, що символізує і уособлює наше світило - Сонце - символ життєдіяльного тепла і світла. На бічних торцевих частинах кришки (накривки) зображені неодинакового рисунка геометричні орнаменти, які також несуть певне символічне навантаження.
На задній стінці скриньки подвійні зображення "Всевидячого -ока". Середина прямокутної площі задньої стінки почленована симетричним поділом на дві частини, кожна із яких е квадратом. Поміж цими квадратами орнаментальний мотив символічного змісту. На площі кожного із двох квадратів ідентичні зображення "Всеведячого ока''. Одночасно ці зображення реснщь "Божих очей" є кронами "Райського дерева" або "Світового дерева" - вони і є символічним зображенням уже відомого нам "Дерева життя" або "Світового дерева". Скринька тримається на ніжках у вигляді гуцульських постолів, попармо розміщених на чотирьох підніжках скриньки. Біля кожної ніжки-постола, вирізьблених із сливового дерева, ніби страхують їх, вмонтовано ще по одній ніжці у вигляді модерних чобітків, що відлиті із мосяжу (сплав міді, бронзи і цинку). Таке "вбрання" скриньки (яка, напевно, призначалась для християнського храму) викликає враження, ніби увесь декор на ній виконаний з дрібнесеньких кусочків кольорової смальти, а загальне враження - ніби ця річ виконана візантійською класичною мозаїкою, коштовними каменями і дорогоцінними кольоровими металами. Майстер перетворив дерево у кольорове чудо, фантастичну казку.
Не менш цінним мистецьким твором Марка Мегединюка є його барильце, яке також зберігається у МКД1ПДМ. Виготовлене десь у 1904 - 1905 роках, як і скринька, барильце оздоблене улюбленою технікою М.Мегединюка — інкрустацією дрібнесенькими кольоровими намистинками величиною макових зерняток. Тут, як і в інших його, творах, в інкрустацію введені і сукані тоненькі дротики із кольорових металів. Форма барильця відтворює маленьку модель традиційної форми бочки.
Призначення її було вжиткове, але цілком унікальне, для особливого церковного ритуалу, при виконання якого потрібна була символічна доза церковного вина. Форма барильця витончена на токарному верстаті власної, уже удосконалено М.Мегединюком, конструкції. Помітно, що форму барильця він виточував з особливою любов’ю і насолодою свого професійного вміння. Вся маса форми виточена з дерев’яного моноліту, яворового дерева.
Центральна частина барильця (його найвипукліша поверхня) декорована широким паском орнаментального декору, що розміщується по всій поверхні яка почленована майже квадратними площинами, на яких закомпоновані два рівнораменні крижики (хрестики), розміщені суміжно, а на двох інших таких же площинах закомпоновані хрестоподібні орнаментальні мотиви. Навколо основних мотивів, що розміщені по центрах квадратових площин, їх доповнюють геометричні мотиви у вигляді трикутних зубчиків з хрестиками на вершечках. І основні та доповнюючі мотиви, і елементи органічно поєднані сакральним змістом.
Випукла частина барильця продовжується конічною поверхнею, яка декорована шістьма виточеними пружками псевдообручиками. Бічні частини циліндричного торця барильця декорують широкі бакунтові металеві обручиш, прикрашені гравірованою оригінальною орнаментикою. Кругові торцеві частини верхнього і нижнього денця декоровані хрестоподібними мотивами, в основі яких зображення вже відомого нам мотивів "Дерево життя". Нагадаємо, що центральна широка полоса декору барильця, що обгортає випуклий його об’єм, почленована на п’ять рівних квадратних частин. Дуже оригінальною є п’ята частина в центрі якої розміщений отвір барильця.
Щоб укріпити стінку барильця навколо отвору, де повинен бути чопик з ручкою, майстер дотепно вирішив це за рахунок потовщення її рельєфною накладкою з цього ж дерева. Але це непроста накладка. Це орнаментальний мотив у вигляді виступаючого ромбічного рельєфу, зі сторін якого "виростають", півкруглі і круглі елементи декору, що своєю пластикою оживляють і. освіжають гладку поверхню барильця, утворюють світлотіньовий акцент на формі. Ця накладка за своєю формою і складною конфігурацією силуета є надзвичайно оригінальним орнаментальним елементом у всьому декорі барильця.
Тепер шкатулка і барильце знаходяться в музеї Косівського коледжу і є найкращими зразками художніх виробів Марка Мегединюка, які збереглися до наших днів.
Узори для прикрашення своїх виробів майстер брав з народної вишивки рідного села Річки, творчо переробляючи їх та пристосовуючи до матеріалу. Щоб підкреслити переливи кольорів бісеру, він вживав для виготовлення речей темні породи дерева - сливу, грушку, тис. Лише зрідка Мегединюк користувався для інкрустації мосяжним і бакфоновим крученим дротом та чорним рогом, які відзначаються спокійною гармонією кольорів.
Основними мотивами декорування його виробів були прямі і криві лінії, зубці, трикутники, прямокутники, квадрати й кола.
Різноманітне розміщення цих мотивів давало характерні композиції, що відзначались чіткістю, якістю та органічною єдністю з формою предмета. Вміле поєднання білих, голубих, червоних, зелених і лілових кольорів значною мірою оживляло декоративну поверхню.
Загалом можна сказати, що всі вироби цього народного майстра відзначаються тонкою обробкою дерева, точним і акуратним виконанням інкрустації, ніжним колоритом та вмілим поєднанням декорації з формою виробів.
Коли ми розглядаємо творчість М.Мегединюка, то перед нами постає єдина симфонія барв, надзвичайна чудова гармонія контрастних кольорів.
Проаналізуємо орнаментальні мотиви декору, що ними оздоблює свої вироби майстер. На виникнення окремих тенденцій в тому чи іншому виді творчості впливає такий фактор, яку наслідування форм одного ремесла від іншого. При вмілій інтерпретації майстру вдається зберегти традиційну суть самої форми. Так, наприклад, аналізуючи форми робіт М.Мегединюка визначаємо не таку вже й давню появу їх саме в народному мистецтві.
Певну колірну єдність робіт майстра ми можемо спостерігати чи не в кожному осередку Гуцульшини.
Весь декор бісером виконаний на відшліфованому та відполірованому дереві.
Техніка виробів М.Мегединюка така - це вироблений, вигладжений дочиста і виполіруваний предмет ділить Марко шашкірнею або лінійкою на поля; у відповідних місцях тих піль робить сердечником друлівника в дереві ямки величини пацьорки; після того набирає пацьорку загаданої барви на насмолену шпильку і впускає її у ямку, витягнувши шпильку, придавлює залізнимм макогонцем пацьорку, яка лишилась у. ямці, від чого пацьорка ускочить глибоко у ямку, де її держить уже смола.
Роблячи друлівником ямку, мусить Марко пильно дивитись аби не зробив за велику або за глибоку ямку, - аби ямка була проти пацьорки.
При втручуваню пацьорки макогоном лучає ся нераз, що пацьорка пукне, тоді треба її вибрати і нову класти; се все вимагає великої уваги і терпеливості, надто треба пильно бачити, аби не проміняти барву пацьорки, як шваля вічко шитя.
І Марко точить на власноручно зробленій токарні; він мало вирізує, жирує також не багато, за те окрашає цілий предмет впусканєм барвних пацьорок; за мотиви служать йому передовсім взори (узори) вишивань; се підносить незвичайну красу його виробів, які вражають дуже мило; вироби Марка значно дорозші від різьблених, а се тому, що сама техніка впускання пацьорок вимагає значно більше уваги і часу.
Пояснивши коротко значінь домашнього промислу і його роди плекані на Гуцульщині, надто як замилуванє до окрас витворило посеред Гуцулів народних сточників: - думаю, що не буде від речі згадати тут про визначніщих сточників (джерел), що втішаються високим поважнєм не тільки у гуцулів, але й зуміли заінтерисувати своїми виробами "ширший світ знавців. Коли ж їх вироби носять на собі різку і відрубну народну характеристику, мусить і історія культурного розвитку нашого народу поставити їх в ряди тих, що не тільки зберегли нам сліди давньої нашої культури, але своєю артистичною вдачею доказами, що правдивий талант зуміє посеред найбільше неприязних обставин життя, визволити себе з оков, ви образувати ся і навіть заясніти тою силою духа, яка знаменує вибранців.
6. Вивчаючи творчість різьбярів - річківців, можна помітити не лише спільність стильових ознак, що об'єднують їх з майстрами яворівської школи, але й ту специфічну своєрідність, яка властива тільки річківцям. Асортимент виробів тут майже такий, як у яворівських різьбярів. Це переважно речі домашнього вжитку, настінні прикраси.
Спосіб декорування виробів дещо ускладнюється. Удосконалюється і техніка точіння як один із способів художньої обробки дерева. В художньому оздобленні предметів частіше вживається інструкція перламутром, кольоровим металом, бісером, різними породами дерева Пізніше для цієї ж мети" почали застосовувати різнокольоровий каучук і фарбоване дерево.
Часом перенасичення орнаментальним декором призводило до втрати природної фактури деревини. Орнаментальні мотиви, що виконуються інкрустацією, нерідко своїм зовнішнім блиском і мерехтінням відвертають увагу від прекрасно виконаних мотивів чистої різьби. Потягом до надмірно, декоративності тяжіли іноді навіть визначні річківські майстри. Зокрема, це помітно у виробах визначного майстра Марка Мегединюка.
Творча праця М.Мегединюка стала вагомим внеском у скарбницю різьбярського мистецтва на Гуцульщині.
