5. Солтир (дод.     )

6. Герма (дод.     )

Гротескно-алегоричні – мотиви, які відтворюють в стилізованій формі міфічних істот засобами алегорії:

1. Грифон (дод.     )

2. Сфінкс (дод.     )

3. Химера (дод.     )

4. Гротеск (дод.     )

5. Сирена (дод.     )

6. Маскарон (дод.     )

7. Медуза(дод.     )

Геральдичні – складні мотиви, які можуть утворюватись значною кількістю елементів і символізують певну ідею (наприклад:”Театр”, “Перемога” і т.ін.):

1. Дім-Урна (дод.     )

2. Ріг добробуту (дод.     )

3. Щит (дод.     )

4. Картуш (дод.     )

5. Емблема (дод.     )

6. Трофей (дод.     )

Епіграфічні – утворені на основі графічних знаків (букв) чи письма:

1. Ініціал (дод.     )

2. Вензель (дод.     )

Композитні – складні за своєю структурою мотиви, які можуть включата в себе значну кількість попередньоперерахованих елементів, і, навіт, цілі сюжетні композиції:

1. Канделябр (дод.     )

2. Фестон (дод.     )

3. Медальйон (дод.     )

4. Мушля (дод.     )

5. Оршумль (дод.     )

6. Рокайль (дод.     )

Архітектурні являють собою відтворені в стилізованій формі частини архітектурних деталей чи декору:

1. Буси (дод.     )

2. Іоніки (овн) (дод.     )

3. Кіма (дод.     )

4. Консоль (дод.     )

5. Пілястра (дод.     )

6. Капітель і т.ін. (дод.     )

1.                Акант – південна трав’яниста рослина з беликим зубчатим листям, зібраним у вигляді розеток.

Особливо характерний для античної орнаментики. В середньовіччя і новий час видозмінювався:

 

Грецький

 

 

Римський

 

 

Романсько

-візантійський

 

 

Готичний

 

 

Ренесанський

(анфас і профіль)

 

2.     Орнамент “вушної раковини” або Ормушль: елементи орнаменту пізнього Ренесансу в вигляді хрящовидного потовщення

 

3.     Пальметта: віялоподібний рослинний орнмент. В архітектурі і меблях окремостоячі пальмети використовувались в якості вінчального елементу чи фризя

 

 

1. Єгипетська

2. Вавілонська

3. Ассірійська

4. Грецька

 

 

 

4.     Алмазна грань (пірамідка) – елементи декору, що мають форму кусочків дорогоцінного каміння, поширені головним чином в меблях Ренесансу.

6.Волюта (лат. voluta – скручене). Скульптурне загострення з двох спіралевидних завитків на копітелі  іонічної колони.

Основна форма прикраси запозичена з природи

Основний мотив бронзового віку, пізніше використовувався у всіх стилях

 

 

 

 

 

4.     Завиток: орнамент, краї якого для підкреслення пластичності закочені

Особливо поширений з середини XVI ст. у французькому і німецькому мистецтві.

5.     Кіма “набігаюча хвиля”: прикраса у вигляді кайми із стилізованого листя, переважно на карнізах грецьких храмів є різні варіанти: доричний, іонічний, лесбосський, ехінус-кіма – з іоніками

 

раб (Повзуча рослина) – в готиці листя і квіти з каменю на краю фронтону, оріал. Орнамент ніби наповзає на архітектурну деталь, звідси і назва.

1.                Лев – з часів античності постійно використовуваний елемент декорування меблевих ніжок і опор, пізніше в композиціях декоративних орнаментів.

2.                 Лв’яча лапа – улюблений мотив римлян в декоруванні ніжок в меблях.

3.                аска: Маскарон – голова чи обличчя. Декоративний елемент в архітектурі (в більшості на кронштейні і в мебляз на фільонках і різбі)

 

4.                Меандр – поширений тип геометричного орнаменту у вигляді ліній під прямим кутом. Найбільше використовувався в грецькому орнаменті.

 

 

. Медальйон – зображення включене в овальну чи круглу рамку, характерний елемент декорування меблів в французькому і нідерландському Ренесансі.

 

15.            отив Бароко – орнамент що складається з “С” і “S” подібних елементів і завитків оканта.

 

 

 

 

 

16. Раковина – мотив, характерний для стилю Бароко.

 

17.  Ріг добробуту: улюблений декоративний мотив у всіх стилях, починаючи від римських часів.

Розетка (розеїн, розе) орнамент у вигляді круга, складений з ківткових пелюсток. Використовується ще з античних часів. Готична роза.

18. окойль: штучний грот, раковина, точно розчленована асиметрична форма раковини, звідси і характерний орнамент Рококо ( і назва стилю)

 

19.  Трофей: декоративно згрупована зброя, як символ перемоги: часто використовуєься в меблях, як декоративний елемент.

Узор фризе зі стрічковим сплетенням

 

есопотамський

 

 

Грецький

 

 

Мавританський

 

Звірина лапа – спосіб декорування меблевих ніжок, що походять з Єгипту. пр. кожна ВРХ, лев’ячі лапи

20.            Картуш: лінійна чи графічна прикраса у вигляді завитка зі звернутими краями на якому розміщуються написи, везелі, емблеми. Найбільш характерні для мистецтва пізнього Ренесансу і Бароко

 

21.             Дім-Урна, як декоративний елемент орнаменту часто вживався в архітектурі і в меблевому мистецтві. В англійському класицизмі (на буфетах з обох сторін були дерев’яні урни, де зберігали ножі, їх так і називали fihitebox – відділення для ножів)

22.            стон: гірлянда з листя, квітів і фрукрів, включаються фігури, мделі, стрічки урн і т.ін.

 

23.            имера – фантастична тварина з грецької міфології. Зустрічається в якості декоративного мотиву в античному і пізніших стилях:

24.            ит (герб)  - найчастіше декоративний мотив стильової (меблевої) різьби, особливо в готиці і ранньому Ренесансі

 

25.            Емблема: предмет чи зображення якого-небудь предмета, як символ, що виражає поняття, ідею.

26.            Дельфін. Стилізований мотив в орнаментиці. Дельфін – священна тварина греків.

 

2.2.        Особливості технологічного процесу  в орнаментальному і об’ємному стилярстві

Технологічний процс в орнаментальному і об’ємному стилярстві не це результат складного століттями накопичуваного досвіду, хоча інструментарій різьбяра був восновному сформований ще в епоху Ренесансу, і є актуальним і по сьогоднішній день, новітні технологічні досягнення дають змогу весь цей процес механізувати, проте в умовах навчального процесу ціннішим, безперечно, буде досвід ручної обробки деревини. Зараз в спеціальній літературі є чимало описів технологій виготовлення рельєфної різьби, тому я вважаю, доцільніше буде детальніше зупинитись на технології виготовлення дерев’яної скульптури, матеріалів про яку значно менше. Окрім того технологічно етапи виготовлення і інструментарій обидвох видів майже повністю співпадають. Отож…

 

Вибір деревини є одним з визначальних етапів в технологічному процесі, так як має безпосереднє відношення до якості художньої виразності майбутнього твору. Колір, текстура, твердість матеріалу є наперед закладеним в товщі дерева засобами, якими слід грамотно скористатись, врахувавши наперед характер опорядження: прозоре чи непрозоре.

В залежності від закладених в деревині декоративних якостей, породи умовно поділяють на “благородні” і “неблагородні”

Прикладом “благородних”(цінних) порід можуть бути, наприклад, дуб, горіх, клен, ясен, граб, груша, вільха; “неблагородних”(малоцінних) – липа, осика, верба, тополя і т.ін.

 

Сушіння деревини

Сушіння деревини перед її пластичною бробкою – одна з важливих підготовчих операцій. Для того щоб деревина добре висохла, заоготвку листів для скульпртурних робіт варто проводити зимою чи пізньою осіннню, коли в деревині нацменше вологи.

Зрізаний ствол розкроюють на окремі частини і обов’язкво знімають майже всю кору, при цьому з країв залишають кільця кори (3-10 см шириною), які затримують розтріскування деревини.

Сушіння ствола триває приблизно 2-3роки, можна також використовувати після річної вистойки, проте в даному випадку через наявність значної кількості вологи, процес моделювання значно ускладнюється.

При суміші деревини торці загатовок обов’язково покривають олійною фарбою або бітумною пластиною (не пізніше ніж через 5 днів після розкрою).

 

Інструменти та обладнання

Як уже зазначалося дерев’яна скульптура – дуже специфічний вид деревообробки, тому він потребує свого, тільки для нього характерного інструментарію і обладнання.

Стенд (станок) – являє собою специфічну конструкцію для утримання заготовки у відповідному положенні.

Пила. Призначена пила для відрізання великих мас деревини на початковій стадії моделювання, а також для розкрою заготовок.

Ватерпас необхідний для перевірки і порівняння основних мас скульптури з моделлю, віссю вертикальної осі.

Кронциркуль – служить для вимірювальним пристроєм, а також засобом масштабного перенесення розмірів з моделей на заготовку.

Сокира служить для відрубування великих мас.

Стомески – являються основним інструментом при моделюванні і деталізації. Відносно розмірів і можливості обробки площі деревини в монументальній дерев’яній скульптурі приміняють три типи стомесок:

А) Великі (ширина лзеа 8-11 см) призначені для відрубування (грубого моделювання) значних мас деревини. Їхня перевага велика швидкість обробки.

Б) середні (ширина леза 4-2 см) призначені теж для вирубування мас, проте можуть примінятись і в деталізації

В) Малі (ширина леза 2 см і менше) ручні долота призначені для зрізання малих мас і деталізації.

Характерною особливістю А і Б є велика довжина (приблизно 40 см разом з ручкою) і боковування удержної частини ручки залізом, що дозволяє вдаряти по них молотком.

Молотки і клянки (різних мас) служать “ударним” інструментом. Відповідно молотки для типу А і Б, клянки для типу В.

 

Етапи виготовлення скульптури

Виготовлення дерев’яної скульптури передбачає такі основні етапи:

1.     Розмічення.

2.     Грубе моделювання (оболванювання).

3.     Видалення серцевини

4.     Точне моделювання

5.     Усунення дефектів

6.     Викінчення

7.     Опоряднення

 

1.                 Розмічення являє собою процес перенесеня основних розмірів моделі на заготовку. Якщо модель з майбутнім твором співвідносяться 1:1 це робиться з допомогою копіра. У випадку, коли модель є меншою (в даному випадку їх співвідношення 1:3), основні параметри переносяться методом масштабного перенесення зо допомогою двох кронциркулів: великого – для заготовки і малого, відповідно, для моделі. Можна, звичайно, користуватисся одним, хоча це спричинить деякі незручності. Ще однією характерною особливістю йього етапу є його актуальність на протязі всього виконання роботи, допоки скульптура вже точно не промодельована.

2.                 Грубе моделювання (“оболванювання”). Здійснюється за допомогою пили, сокири і великих стомесок (типу А). Причому це робиться з припуском, залишається деякий запас граничних розмірів. У випадку, якщо видалення серцевини буде проводитись методом розколювання, то важливо залишити значний об’єм матеріалу навколо неї.

3.                 Видалення серцевини проводиться з метою ефективного просушування заготовки. Якщо заготовка невелика і деревина просохла (2-3 роки) це можна зробити (видалити серцевину) з допомогою бурава (діаметром 3-4см). Якщо заготовка не геть просохла і розміри її великі (більше 1 м), то найкраше її розколоти і видалити разом з серцевиною значну частину деревини. Розколювання проводиться шляхом вбивання кілків в торець заготовки (найкраще нижній кінець хлиста). При цьому важливо залишити значний запас деревини ще до початку обробки, по обидвох кінцях заготовки, це сприятиме меншому розтріскуванню “корисної” частини. Видаляти середину після розколу необхідно якомога швидше, оскільки деревина починає активно реагувати на різку зміну вологості (її внутрішня частина): її зовнішній більш сухий шар починаї тягнути весь об’єм на себе. Тому необхідно на цьому етапі регулярно зволожувати зовнішній край. Після того як лишня сировина видалена необхідно обидві частини склеїти, відповідно їх співставивши. При цьому вже склеєна заготовка обтягується металевими обручами, а в проміжки між обручем і заготовкою вбиваються дерев’яні клини, що сприяє стискуванню обидвох частин. При необхідності ці частини ще прошиваються дерев’яним кілком, що збільшити площу склеювання. Найефективнішими при цьому будуть клеї водостійкі на синтетичній основі: ЕДП або ПВА.

4.                 Точне моделювання являє собою відтворення ганичних розмірів в заготовці. При цьому є велика ймовірність імпровізації, інколи декоративні властивості деревини диктують свою трактовку і важливою задачею художника є вміння грамотно їх використати,  модель ні в якому разі не повинна стати “догмою”.