___________________________________________________________________________________________ 

 

 

2.2.        Характерні особливості еволюції стилевого орнаменту.

Зараз існує чимало навчально-методичної і наукової літератури, де висвітлена історія розвитку форм і стилів, і з кожним роком її стає все більше. Проте я вважаю за доцільне глянути на цей процес з точки зору еволюціонування стилевого орнаменту.

Загалом в історії розвитку європейського мистецтва розрізняють наступні основні періоди формування меблевих стилів:

1.     Давньоєгипетський  3400-2000р. до н.е.

2.     Давньогрецький ІІІ ст. до н.е.

3.     Давньоримський  IVст. до н.е.- IIIст. н.е.

4.     Романський ХІ-ХІІІ ст.

5.     Готичний ХІІІ-XIV ст.

6.     Ренесанс ХV- XVІ ст.

7.     Бароко XVІІ ст.

8.     Рококо XVІІІ ст.

9.     Класицизм  ост. чв. XVІІІ ст – І пол. ХІХ ст.

Давньоєгипетський стиль (3400-2000р. до н.е.) – перший в історії мистецтв стиль з чітко сформованими його ознаками. Тут ми вперше зустрічаємось із чітко впорядковано. орнаментикою, що було пов’язано з винайденням ієрогліфічного письма. Крім того саме в Стародавньому Єгипті столярна справа стала самостійним ремеслом, хоча деревина тут була (майже вся) привізним матеріалом. Щодо асортименту давньоєгипетських меблів, то це здебільшого окремі стільці, ліжка, табурети з твердих порід деревини. Найбільш поширеними елементами орнаменту були: сонячний диск, жук-скарабей, змія, орел, лотос, пальма, папірус. Египтяни першими поставили свої меблі на так звані “звірині лапи”. Кращі єгипетські надбання в галузі деревообробки були перейняті майстрами Стародавньої Еллади, а мотиви орнаменту знайшли своє відображення пізніше в 1800-х рр. і лягли в основу стилю “Ампір”.

Давньогрецький період розвитку меблевого виробництва, як і мистецтва загалом, вважається класичним, саме тут сформувались основні засади формотворення і декорування, актуальних протягом усього періоду “великих стилів”. Символ грецького стилю – стілець клісмос – апогей художнього конструювання в грецьких меблях, знайде пізніше своє перевтілення в стилі ампір.

Саме греки розробляють систему орнаментів, яка еволюціонувала на протязі всієї історії великих стилів. Умовно їх розділяють на 4 групи:

1.     Геометричні: хвиляста лінія, меандр, волюта;

2.     Рослинні: акант, пальмета, лотос;

3.     Архітектурні: іоники, буси, зубчики;

4.     Фігуративін: атлант, кареатида, вакх, сатир, купідон та ін.

Грецька орнаментика на відміну від єгипетської носить чисто декоративний характер.

 

Характерними ознаками Давньоримського стилю (IV ст. до н.е. – ІІІ ст н.е.) є різноманітність форм (в порівнянні з грецькими), їхня помпезність, яка подекуди чергувалась навіть із перенасиченістю в суміші із несмаком. Римляни майже нічого не додали до перейнятих у греків форм меблів, проте значно збагатили систему орнаментів гротексно-алегоричними мотивами: серед яких: грифон, сфінкс, химера; а також геральдичними: трофей, емблема, дім-урна. До окремої групи можна віднести мотив канделябра, який (про це йтиметься далі) входитиме в композитну групу.

Римляни були хорошими ремісниками, але поганими худжниками (порівняно з греками), проте зуміли надати своїй епосі свого неповторного вигляду, до яого звертатимуться пізніше представники класицизму і (навіть) соцреалізму (в архітектурі).

 

Романський стиль (ХІ-ХІІІ ст.), Його зародження відокремлює від римського чималий часовий відтинок, і майже повна відсутність причинно-наслідкових зв’язків, що є обов’язковим в процесі, еволюціонування (хоча назва “романський” дослівно озачає “римський”). Пов’язано це з приходом у Європу нової Ідеології – християнства, основою якої був проповідуваний принцип аскези – відмови від усього світського, “тілесного”. Всі художньо-технологічні досягнення римлян були повністю відкинуті, і, як наслідок втрачені. Меблярство лежало в площині народного мистецтва. Форми меблів відрізнялись грубуватістю, безпропорційністю. Чіткої системи декорування майже не існувало і були це здебільшого мотиви, взяті з народного мистецтва північних народів.

Найхарактерніші декоративін елементи – кована накладка, яка в першу чергу несла конструктивне навантаження, а потім уже декоративне.

В ХІІІ ст. романський стиль збагачується засобами виразності, які будуть актуальні для всіх наступних стилів, це елементи архітектурної групи: колони, аркади, профільовані карнизи.

 

Готичний стиль (ХІІІ – XIVст.) виникає у Франції як наслідок нового руху Іль де Франс, під впливом нових прогресивних поглядів, розвитком торгівлі і ремесел. Виникають професійні колективи – цехи. Готика значно збагатила асортимент засобів формотворення і декорування. Конструктивним винаходом епохи була рамно-тафлева в’язка. Щодо елементів декору, то тут відбулись наступні нововведення:

Геометрична група: стрічковий орнамент, тріфоль, масверк, риб’ячий міхур, складка.

Архітектурна група: штиль,  фіала, флерон, краб.

Щодо рослинної групи, то тут приміняється своєрідний (Модифікований) мотив аканта і трилисника (тріфоля).

Саме в епоху готики зароджується ще один мотив (геральдичної групи) – картуш, що носив назву рarchemin plie.

Таким чином готичний стиль відродив до життя забуте Меблеве ремесло, створив нові типи меблів. До нього знову звернуться в епоху еклектизму (друг. пол. XIХ ст.)

 

Ренесанс (XV- XVІ ст). Нові соціально-економічні відносини, розвиток наукових знань, нові технологічні відкриття внесли значні зміни у сферу суспільної свідомості. На зміну ідеології аскетизму приходить ідеологія гуманізму, в центрі якої – людина. Європа звертається до античної спадщини. Меблеве виробництво стає сферою діяльності мануфактур.

Якщо порівнювати Ренесанс  з Давньогрецьким стилем, то він швидше декоративний, аніж конструктивний, в ньому, як і в давньоримському багато еклектики: “формальна мова античності була поставлена на службу ідеалам нової епохи”16.

Ренесанс значно збагатив асортимент технологічних прийомів і технік декорування (інкрустація, інтарсія, фенерування). Щодо орнаментальних прийомів, то окрім перейнятих античних мотивів були наступні нововведення:

-         геометрична група: монетний орнамент, алмазна грань;

-         архітектурна група: пілястра, консоль;

-         композитна група: медальйон, фестон;

-         геральдична: шит, емблема, картуш;

-         рослинна: арабеска, гірлянда;

-         крім цього формується нова група, основою якої послужили помпеянські розписи, – гротескно-алегорична з наступними її мотивами: герма, маскерон, медуза, гротеск, химера.

Ренесанс перший із стилів, який мав свої різновидності в різних країнах Європи: італійськи, французький, німецький і т. ін.

Дана епоха значно збагачує асортимент меблів, за їх фунціональним призначенням: з’являються: дрессуар, посудна шафа, двокорпусна шафа, перші варіанти кабінета, – і всі вони були результатом еволюціонування середньовікової скрині.

Ренесанс зародившись в надрах Середньовіччя через двісті років, пройшовши основні етапи стилю (зародження, розвиток, згасання) плавно перетече у новий стиль – бароко.

 

Бароко (ХVII) – стиль монархії, аристократії, церкви (стиль ієзуїтів). “Barocco” з італійської означає “дивний”, “вичурний”,- був прямим логічним продовженням Ренесансу. Основні елементи декору, як і в Ренесансі беруть свій посаток в античності, проте  трактуються в своєрідній динамічній, насподіваній, подекуди “деформованій” формі.

Знайомі нам уже акант, пальмета в епоху бароко стають надзвичайно здекоратизованими. Найбільш характерними мотивами орнаменту бароко є “С” і “S” – завитки, які є своєрідною трансформацією античного завитка. Найбільшого свого розвитку в декоруванні досягають мотиви гротескно-алегоричного характеру (москарони, химери, гротески, герми).

Ще одним нововведенням у меблевиробництві було прагнення до уніфікації цого процесу, - альбоми з малюнками зразкових придметів меблярства (каталоги) – своєрідна риса епохи.

Бароко збагачує видовий асортимент меблів. Серед нововведень: бюро, диван, консольний стіл, комод.

 

Рококо. В другій чверті XVІІІ століття стиль Бароко переходить у свою згасаючу фазу, яку  виділяють як окремий стиль – рококо. На відміну від парадності, динамічності і надмірності бароко в рококо панують тенденції витонченості, ніжності, манірності, інтиму. Згадувані вже нами класичні мотиви орнаменту набувають нового звучання – надзвичайно витончені, плавні. Нововведенням, і найбільш репрезентуючим цей стиль мотивом стає рокойль. (штучний грот, раковина) – результат трансформації барокової мушлі. Ще одним нововведенням характерним тільки для цього стилю стає ремітка.

Значний вплив на мистецтво Рококо мало мистецтво Китаю, результатом якого став такий предмет меблів як ширма, значно збагатилась техніка декорування – різьба по лаку.

Стилеві меблі Рококо зняли соціальну напругу між аристократією і буржуа, ставали здобутком інтер’єру обидвох станів.

 

Класицизм – останній з “великих” стилів – данина античному мистецтву, результат впливу археологічних відкриттів пов’язаних з Давнім Римом і Єгиптом. Викликаний до життя у Франції під час привління Людовика XVІ, мав незначні зміни в роки буржуазної революції і остаточно викристалізувався під час правління Наполеона Бонапарта в найвищій точці свого розвитку – ампірі. Характерна ознака класицизми – підкреслена конструктивність, легкість, строге підпорядкування декору. На відміну від Бароко і Рококо з вирішенням ніжок меблів у формі кабріолей, класицисистичні ніжки нагадують за формою колони, що звужуються до низу, іноді компоновані. Найбільшого розквіту в декоруванні класицистичні меблі досягають в ампірі, в якому проявились “великоімперські” смаки оточення Наполеона, і результатом яких стало повернення помпезних мотивів Римської імперії: трофеї, емблеми, вінки лавра, а також, давньоєгипетські мотиви: сфінкс, скарабей, лотос. Нововведенням стали два мотиви, що складають епіграфічну групу: ініціал і вензель (логотип). Проіснував ампір не довго: з падінням імперії Наполеона він втрачає своє панівне становище і змінюється бідермеєром, проте впливи його на формотворення були відчутні аж до кінця ХІХ століття.

Таким чином, пройшовши вищенаведені етапи розвитку, стилеві форми і орнаментика, стають засобами нових пошуків в другій половині ХІХ століття, а також цінним навчально-методичним матеріалом для художніх навчальних закладів.

 

2.3.        Класифікація стилевої орнаментики за типом орнаменту.

В попередньому розділі ми оглядово ознайомились з процесом евоюції стилевої орнаментики, яка є основним виражальним засобом в орнаментальному еклярстві. Мною була подана тільки основна маса елементів і мотивів, яких є біля 60 (існує щ чимала кількість похідних).Навіть при такій кількості вільне оперування ними може виявитись проблемою в процесі їх вивчення і відтворення в матеріалі, тому з метою легшого засвоєння і оперування поданим матеріалом я пропоную розробити його по підгрупах, за типом орнаменту (за прикладом подібної класифікації в народному мистецтві). Загалом з усієї маси можна відмітити 9 типів:

-         Геометричні;

-         Рослинні;

-         Зооморфні;

-         Антропоморфні або Фігуративні;

-         Гротескно-алегоричні;

-         Геральдичні;

-         Епіграфічні;

-         Композитні;

-         Архітектурі.

Геометричну групу орнаментів складають елементи і мотиви утворені за допомогою простих геометричних засобів: лінії, дуги, геометричних фігур: кола, трикутника, чотирикутника і т. ін.

1. Волюта (дод.     )

2. Завиток (дод.     )

3. Меандр (дод.     )

4. Алмазна грань (дод.     )

5. Монетні орнаменти (дод.     )

6. Стрічковий орнамент (дод.     )

7. Мореска (дод.     )

8. Складка (дод.     )

9. Масверк (дод.     )

10. Тріфоль (дод.     )

11. Риб’ячий міхур (дод.     )

12. “С” і “S” завитки (дод.     )

Рослинну групу складають елементи і мотиви утворені на основі стилізації натуралістичних рослинних форм, відповідно до потреб стилістичного і технологічного відтворення:

1. Акант (дод.     )

2. Пальмета (дод.     )

3. Розетка (дод.     )

4. Арабеска (дод.     )

5. Краб (дод.     )

6. Вінок (дод.     )

7. Гірлянда (дод.     )

8. Фіала (дод.     )

9. Флерон (дод.     )

Зооморфні  - результат стилізації форм тваринного світу:

1. Дельфін (дод.     )

2. Риба (дод.     )

3. Орел (дод.     )

4. Овен (дод.     )

5. Віл (дод.     )

6. Кінь (дод.     )

7. Змія (дод.     )

Фігуративні мотиви, утворені на основі зображення людських постатей:

1. Атлант (дод.     )

2. Кореатида (дод.     )

3. Вакх (дод.     )

4. Амур (Путти) (дод.     )