Різьблення в Україні
природно або штучно. Для гуцульського різьблення та інкрустацій використовують переважно тверді породи дерев - груша, бук, клен. Виготовляють вироби столярним або токарним способом. Столярні вироби мають мідні з'єднання прямим відкритим шипом, на відкритий "ластівчин хвіст" і додаткові скріплення. Вироби вирівнюють, шліфують, інколи лакують, полірують, якщо різьблення будуть виконуватись після оформлення. Наносять орнамент за допомогою циркуля, кутника, малки, ярунка, рейсмуса. Більшість майстрів намагається робити закінчений ескіз малюнка на папері, а потім на виробі викреслюють його шилом, циркулем.
Елементи та мотиви орнаменту:
В орнаментиці використовуються стародавні солярні?? знаки "сонечко", "зірочки"; характерні для розпису писанок; мотиви природних рослинних форм: "дерева", "колоски" - мотиви неживих предметів. Залежно від характеру різьблення елементи та складні з них мотиви можна поділити на чотири групи, які виконуються:
1) гравіруванням або контурним різьбленням: лінії, "сходинки", "кривульки", "січені зубці", "кільчасте письмо";
2) плоским тригранно-виїмчастим різьбленням і заглибленням, основними мотивами орнаменту, як "зірочка", "сливки", "кривульки";
3) нігтеподібним різьбленням: "жолобки", "копитця", "заячі вушка", "гадючки";
4) колом з'єднаним із квадратом або прямокутником і колом, складених з окремих елементів орнаменту: "ружа", "косиця", "кочело", "сонечко".
Для тієї, чи іншої форми прикрашення виробу потрібно підібрати відповідну їй групу мотивів. Для круглих форм основними мотивами композиції вибирають четверту групу. Для прямокутних і квадратних форм більше підходять мотиви орнаменту другої групи. Мотиви першої і третьої груп використовують як допоміжні у декоративних поверхнях.
Центральна частина композиції виконується крупнішими мотивами орнаменту. На плоских полях мотиви розміщують переважно симетрично, а круглих - ритмічно. Композиція - індивідуальна творчість, у якій кожний проявляє себе в своє розуміння завдань, фантазію і культуру.
2.2. Інструменти та пристрої.
Для виконання гуцульського різьблення застосовують близько 50 видів стамесок різного призначення, з них 8-10 - найуживаніші. Кожен мотив різьби виконується спеціальним видом стамесок.
"Рівчак" - має рівну горизонтальну фаску шириною 1, 3, 5, 8, 10, 25 мм. Використовується для вирізування квадратів, трикутників, прорізування неглибоких ліній.
"Листівник" - у розрізі фаски має заокруглений профіль шириною від 3 до 25 мм, ним вирізують "колоски", "листочки", "косички".
"Скосок" - для тригранно-виїмчастого різьблення.
"Лопатка" - має скіс фаски від центра до боків, нею виконують мотиви "зубці", окремі елементи "сонечка".
"Футчик" - для виконання елементів і мотивів орнаменту першої групи.
"Підківкою" - вирізують напівкруглі жолобчастоподібні елементи орнаменту.
"Вибиросчик" - потрібний для підбирання та чищення.
"Очкарик" - витискує у різьбленні кружечки - "очка".
"Гребінчик" - має насічки, використовується для карбування фону.
"Цюкавка" - призначена для такої ж мети.
"Друлівник" - саморобний дриль.
"Паскарики" - пристрій для нанесення паралельних ліній, смужок певної ширини.
"Клюкарка" - для вирізування канавок, які потім інкрустують обробляючи прямокутну чи квадратну поверхню, загнуту частину в 3-5 зубчиків.
"Ямничок" - для витискування ритмічних поглиблень від коліщати з зубцями.
"Втискач" - для наколів і втискування елементів інкрустації.
Інструменти майстри виготовляють самі. Із допоміжних інструментів потрібні різні напильники, свердла, плоскогубці, кусачки, молоточки.
Для виконання інкрустації користуються інструментами. Майстри зберігають інструменти в художньо-оздоблених підставках.
Гуцульські різьбярі виконують твори у техніці рельєфного різьблення, портретні і сюжетні зображення на декоративних тарелях, обкладинках на альбомах. Великим успіхом користуються сюжетно-тематичні твори: Федірка, Іващенка, Смолянця, І.Савченка.
3. Художнє різьблення декоративно-вжиткового призначення.
Декоративно-вжиткове мистецтво - один з видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне - "прикрашування". Термін "ужиткове" увів В.Січинський. Ця назва загальноприйнята у всіх європейських мовах для означення тих галузей мистецтва, що залишаються поза архітектурою і малярством. Основне завдання мистецтва - зробити гарним предметне середовище людини.
Краса творів декоративно-вжиткового мистецтва досягається завдяки декоративності.
Декоративність - єдино можливий засіб вираження змісту та художньої образності, за технікою виконання (різьблення, ткацтво, розпис),за матеріалом (дерево, кераміка, текстиль).
Є три форми розвитку декоративно-вжиткового мистецтва.
1. Художня промисловість. Виробляє твори мистецтва, здійснює промислове тиражування художніх зразків.
2. Реміснича форма: характерна для промислових художніх промислів. Все ґрунтується на ручній праці.
3. Самодіяльна творчість - проявляється у ремісничій формі виготовлення художніх виробів і пов'язана з індивідуальною творчістю.
Орнамент - візерунок побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилі завданих рослинних чи тваринних мотивів. Він прикрашає посуд, меблі, архітектурні споруди. Основною ознакою його є відповідність художньому образові, формі й призначенню прикрашеного виробу. Один з найдавніших геометричних орнаментів, зразки його знаходили археологи в період палеоліту. Народний орнамент порівнюють з музикою. Геометричний орнамент часто зустрічається в народній творчості. В художній обробці дерева, в наборах мозаїки, розписах, випалюванні.
Рослинний орнамент - чітко простежуються національно та етнографічні особливості.
Тваринний орнамент - анімалістичний (зображення тварин) застосування з рослинним і геометричним.
Художні твори декоративно-вжиткового мистецтва впливають на наш розум, емоційний стан своїми образами, формою, зумовленою явною конструкцією. Майстерність вимагає великої і наполегливої праці.
У художніх виробах із дерева народного та професійного мистецтва майстерність проявляється по-різному. У розписах іграшки яворівських майстрів листочки орнаменту нанесені не дуже ритмічно. Однак це не применшує професійної майстерності виконавця. Майстерність може перекрити деякі недоліки у композиції твору. Оволодіння всіма прийомами виготовлення художніх виробів - це комплексна майстерність.
Виразність - це особливе, яскраве враження від побаченого. Сюди відносяться всі прийоми композиції: пропорція, контраст, нюанси, ритм, симетрію, етику, динаміку та властиві форми (колір, тон, текстура, фактура, пластика). Декоративна пластика, насичена і повністю заповнена орнаментом, буде гарно виглядати на білій стіні. Тарілка з червоного дерева втратить справжню художню якість на темному килимі. Виразність досягається діяльністю композиції та окремими її елементами.
Виразність окремих предметів підкоряється загалом комплексу середовища, обстановки. Якщо в одному приміщенні велику кількість виробів не об'єднати і не підкорити загальному, то вони можуть заважати один одному, втрачаючи свою виразність.
Вищою формою виявлення художньої майстерності у декоративно-ужитковому мистецтві є образ. Тільки справжнім твором мистецтва властивий цілісний художній образ.
Для декоративно-ужиткового мистецтва характерна своя специфічна форма художньої образності. Вона залежить від утилітарної функції та практичного призначення предмета. Даному виду мистецтва властивий ще й принцип стильового підбору, що зумовлює певну рівновагу предметів, поєднання нових і старих форм, створення ансамблю - першого кроку на шляху створення відповідного образу.
При ознайомленні з виробом звертає на себе увагу його форма. Першим творцем краси є сама природа. Створюючи форми, на основі природних, майстер бере до уваги їх практичне використання, призначення, матеріальні можливості обробки та інструменти. Це все примушує видозмінювати форму так чи інакше.
До зовнішнього вигляду форми належить:
колір, пропорції, силуети. Текстура, фактура, пластичні особливості. Ці якості перебувають у взаємозв'язку і діють спільно.
Національний характер деревообробки виявляється у тісному взаємозв'язку із загальнолюдськими цінностями. Для національних традицій характерні спадкоємність, постійний розвиток і пошук нових форм.
4. Різьба по дереву у школі.
Навчання різьби у школі введено в програму трудового навчання, у позакласну гурткову роботу. В школі повинна бути добре обладнана майстерня зі всіма вимогами техніки безпеки з верстаками токарними і столярними, інструментом для різьби.
Вчитель складає піврічний план роботи для гуртківців, регламентуючи його з відведеними годинами для занять.
На першому занятті варто, після короткої інформації про значення художньої різьби, відвідати музей народного мистецтва Гуцульщини, де діти наочно побачать прекрасні художні твори виконані видатними майстрами-різьбярства з давнини і до наших днів.
Варто зосередити увагу на гуцульському різьбленні та інкрустації. Зосередити увагу на періодах розвитку різьби на Гуцульщині, технології різьблення, елементах та мотивах різьби.
Навчити дітей розрізняти види різьблення.
Вміння поєднати теорію з практикою. Добре володіти інструментом різьбярським, токарною і столярною справою.
Використана література.
1. "Різьбярі Коломийщини" Обл.. видав. "Галичина" / Каталог виставки. 1992 р.
2. Культура і побут населення України. - Київ: "Либідь", 1991.
3. Соломченко О.Г. Гуцульське народне мистецтво і його майстри. Серій №1, №16. - Київ, 1959.
