У тропічній зоні південної півкулі, Індійському океані, лежить острів Мадагаскар, відокремлений від східного узбережжя Африки глибокою Мозамбікською протокою.

 Мадагаскар – один із найбільших на землі островів, що поступається розмірами лише перед Гренландією, Новою Гвінеєю і Калімантаном. Площа його 590 тис.кв км, тобто на 40 тис. кв.км більша за Францію, якій належав острів. Крайня північна точка – мис Амбр – віддалена від крайньої південної – мису Сент-Марі – на 1650 км. Середня ширина острова – 400-450 км, найбільша – 600 км.

 Берегова лінія Мадагаскару не дуже звивиста. Найбільше порізані північні та західні береги.

 Мадагаскар – гірська країна: понад половину острова займають гірські хребти, плоскогіря і пасма високих горбів. Головний вододіл тягнеться з півночі на південь більш як на 800 км уздовж східного берега так, що між ним і океаном залишається порівняно вузька смуга низовини. На схід гори обриваються круто. На заході до них прилягають плоскогіря, що величезними східцями знижуються в бік Мозамбікської протоки. Найвищі гори – Анкаратра і Царатанана – містяться всередині і на півночі острова. Це групи згаслих вулканів 2000-2500 м заввишки.

 Діючих вулканів на Мадагаскарі немає, але згаслих багато. Острів був колись осередком досить сильної вулканічної діяльності. Землетруси і тепер бувають часто. В багатьох місцях б’ють гарячі джерела, а з тріщин землі виходять струмені вуглекислого газу.

 Якщо намалювати профіль Мадагаскару по лінії схід-захід, то в загальних рисах він матиме вигляд даху, один схил якого, звернений до Африки, довгий, пологий і східчастий, а другий, звернений до Індійського океану, короткий і стрімкий. Зрозуміло, що при такій будові поверхні річки західної і східної частин острова мають відрізнятися і розмірами, і характером своєї течії. Східний берег Мадагаскару багатий на річки. Всі вони невеликі, порожисті і стрімкі, особливо після дощів, коли навіть маленький струмок спучується і виходить з берегів. Річок, що течуть у Мозамбікську протоку, не так багато, як на східному схилі острова, але зате вони довгі і повноводні. Деякі з них у нижній течії придатні для судноплавства, проте плавати по них можуть тільки судна з невеликою осадкою і плоскодонні.

 Клімат східного узбережжя Мадагаскару є досить вологим та жарким, на заході дія спеки значно зменшується сухістю повітря. Європеєць найкраще переносить клімат острова у області плоскогірїв, і особливо у високій центральній частині Мадагаскару. Відмінність кліматів на острові пояснюється розмірами Мадагаскару і будовою його поверхні. Але є й спільні риси: клімат всюди тропічний (виняток становить північно-західна частина острова, де панує клімат екваторіальних мусонів) і рік поділяється не на чотири сезони, як у нас, а тільки на два – сухий і вологий.

 На східному березі дощі починаються в грудні і тривають до квітня. Погода стоїть дуже жарка. В Тамтаве лютий – найтепліший місяць, температура досягає 34º тепла. З травня до листопада триває сухий сезон, який називається, до речі, так тільки тому, що в цей час бувають дні і без опадів: звичайно ж у „сухий” сезон дощів випадає трохи менше, ніж у вологий. Найхолодніший місяць – липень, але й тоді температура 16º тепла. На західному березі тепліше, порівняно з східним (до +38º). Тут також з грудня до квітня щодня йдуть сильні, зливові дощі. Сухий же сезон виправдовує свою назву: інколи цілими місяцями не випадає ані краплини!

 Рослинність на Мадагаскарі розкішна і різноманітна: адже там багато тепла і вологи. Ананаси, банани, лимони, апельсини, фісташки дозрівають тут цілий рік. Багато на Мадагаскарі й ендемічних рослин.

 Усе східне узбережжя від моря до підніжжя гір зайнято вологим тропічним лісом. Ліси також тягнуться майже безперервно вузькою стрічкою по берегах навколо всього острова. В лісах найбільше папоротей, складноцвітих, бобових і химерних барвистих орхідей. Орхідеї – справжня краса тропічних заростей. Золотаво-жовті, пурпурові й темно-блакитні кольори, червоні й білі віночки, вогняні стовпи – все це зливається в яскраву, живу тканину. Високостовбурні ліси з слаборозвинутим підліском і непрохідні незаймані хащі чергуються з луками і драговинами. Під густими кронами панує зеленкувата напівтемрява, бо сонячне світло сюди ледве проникає. Воно затримується цілим хаосом гілок, деревоподібних папоротей і ліан. Всюди лежать мертві, напівзгнилі стовбури, захаращуючи дорогу, а живі дерева суцільно вкриті епіфітними рослинами, орхідеями і звисаючими бородами блідого моху, ніби знебарвленого темрявою.

 На заболочених ділянках лісу біля підніжжя дерев густо ростуть очерет, гігантські трави, лілії з білими і жовтими квітками й широкими розгорнутими листками. Величезними чорнуватими плямами виблискує вода, вкрита де-не-де райдужною плівкою.

 У західній частині острова, де вологи менше, ліси значно рідші, вони зустрічаються, головним чином, по долинах річок. У суху пору року вони скидають листя, чим і відрізняються від вічнозелених лісів сходу.

 Найбільш типовий ландшафт тут – савани, тобто травянисті простори з заростями чагарника. Трави і чагарники займають також плоскогіря, і тільки найвищі місця майже позбавлені рослинності: голубі горби і скелі справляють гнітюче, сиротливе враження.

 У лісах Мадагаскару багато цікавих і цінних порід: бамбук, баобаб, тамаринд, дерева тикове, ебенове, палісандрове, рожеве. На східному узбережжі росте кокосова пальма, на західному – віялова. В лісах росте також копалове дерево з густим блискучим листям, із смоли якого виготовляють лак. Повсюди (крім високогірної частини) є пальма рафія. Її стрункий, але короткий шорсткуватий стовбур прикрашений зверху пучком листя 5-6 м завдовжки. Листки дають волокно для виготовлення полотна.

 При читанні описів Мадагаскару, хто не звертав уваги на розповіді про равеналію, або „дерево мандрівників”? Гладке і високе, воно завершується віялом листків, черенки яких сходяться до стовбура у вертикальній площині, як спиці величезного колеса. Дерево дістало свою назву за те, що в основі черенків в особливих вмістищах збирається багато води: нею і може скористатися зморений подорожній, щоб вгамувати спрагу. Однак дерево росте тільки на болотах і біля струмків. У посушливих районах острова равеналії немає зовсім.

 На Мадагаскарі вирощують багато культурних рослин: маніок, батати, фісташкові горіхи, на плоскогірях – чайний кущ. На узбережжі розкинулись плантації кави, бавовнику, цукрової тросини і рису. Повсюди є імбир. З деяких ліан добувають каучук. На острові чимало й інших корисних рослин: шоколадне дерево, тютюн, банани, мадагаскарська слива, фінікова пальма, персикове і лимонне дерева, індиго, шафран, камфорне дерево, фіги, апельсини, ананаси тощо.

 Тваринний світ Мадагаскару за своєрідністю можна порівняти тільки з австралійським. Він утворює зовсім особливу зоогеографічну область. Деякі вчені припускають, що Мадагаскар – уламок величезного материка Лемурії, який існував колись на місці нинішнього Індійського океану. Тварини цього материка загинули разом з ним, але вціліли на Мадагаскарі. Якщо це припущення помилкове і Лемурії не було, а Мадагаскар просто відокремився від Африки, то відрив стався задовго до того, як виникла сучасна африканська фауна. Ось чому, незважаючи на близьке сусідство з Африкою, на Мадагаскарі майже зовсім немає звичайних африканських тварин, але зате на ньому збереглися дуже давні форми – лемури (або напівмавпи) і комахоїдні. Саме вони і є основними представниками тварин на Мадагаскарі, який недарма прозвали „островом лемурів”.

 Мадагаскарські лемури водяться тільки у лісах, удень сплять у дуплах дерев, уночі полюють, влаштовуючи інколи концерти в могильній тиші тропічних нетрів. Їхні дивні крики на непідготовлену людину справляють неприємне враження. Холоду лемури не терплять, і спроби пристосувати їх до життя в зоологічних садах Європи закінчилися невдачею.

 Найбільший з лемурів – індрі. Голос його нагадує плач дитини. Все тіло (завдовжки до 80 см) вкрите хвилястим хутром; лоб, груди, куприк і боки білі, решта – буре і чорне. Хвіст короткий, недорозвинений, усього два-три сантиметри. Індрі спритний, легко стрибає з гілки на гілку, живиться плодами, але їсть і дрібних птахів. Легко приручається, і малагасійці (місцеве населення) виховують його для полювання.

 Інший рід лемурів, з лисячою головою і довгим (довшим за тіло) хвостом – це макі. Вони жваві, рухливі, тримаються групами по 6-12 особин, у сутінках виходять збирати листя, плоди і полювати на дрібних тварин. Повна протилежність макі – це маленький і безхвостий лемур лорі. Його неповороткість і незграбність вражаючі. Цікавий також ай-ай, або руконіжка, - злий плоскоголовий лемур з великими вухами і довжелезним хвостом. Живе в бамбукових лісах, живиться серцевиною бамбука і цукрової тростини, але не гидує жуками і лялечками. Ай-ай дуже боїться світла. Як тільки зійде сонце, він засинає, засунувши голову між ногами і обгорнувши її своїм довгим хвостом.

 З хижаків на Мадагаскарі водиться тільки рудувато-чорна фосса, або тхоровий кіт. Завбільшки вона з великого собаку, але невисока, бо лапи в неї короткі. Кішка ця наганяє жах на місцевих жителів. Про її кровожерність і силу розповідають легенди.

 З родини вівер на острові є мангуста, або іхневмон, який називається ще фараоновою мишею, - нещадний винищувач змій.

 У гористих місцях, чагарниках, папоротях і лісистих заростях живе полохливий, несмілий тенрек, представник комахоїдних. Тіло його, як у нашого їжака, вкрите голками; зростом він з кролика. Бачити його можна тільки влітку, після заходу сонця, коли він зі своєї нірки виходить на промисел. Взимку, ж тобто в період посухи, тенрек впадає в сплячку.

 З інших тварин назвемо африканського кабана і водяну свиню.

 У господарському житті місцевих жителів велику роль відіграє довгорогий горбатий бик зебу. Розводять його на м’ясо. Утримують також курдючних овець, свиней і домашню птицю – гусей, качок, індиків, курей.

 Птахи Мадагаскару також своєрідні. Тут водяться зелені папуги, яскраво-червоні кардинали, сині голуби, султанська курочка, ефіопський ібіс, зимородок синій, ворони, цесарки. Колись на Мадагаскарі жили, але потім вимерли велетенські, схожі на казуарів, птахи епіорніси, заввишки до 3 м. Яйце епіорніса за об’ємом дорівнює 150 курячим і може вмістити вісім літрів рідини.

 Змії, що живуть на острові, не отруйні. Вони часто заповзають у хатини на постіль.

 В озерах, болотах і спокійних річкових заводях багато крокодилів. Місцеві жителі бояться крокодилів, але відкладені самицею яйця викопують з піску, варять і їдять.

 На острові живе понад 18 млн.осіб. Головним чином – це малагасійці, які належать до монголоїдної раси, а за мовою і культурою мають багато спільного з народами Малайї та Індонезії. Предками малагасійців були, мабуть малайці, які переселилися на острів за 1000-800 р. до н.е. Потім на Мадагаскар прибули фінікійці, а в 7 ст. з’явились араби. Далі поселились африканські племена і між 9 та 11 ст. – полінезійці. До підкорення французами на острові існувала держава Імерина, і саме з нею довелось боротися завойовникам.

 З Мадагаскару експортують корисні копалини, худобу, рис, волокна пальми рафія, каву, каучук, ваніль, цукор, гвоздику і гвоздикову олію.

 З корисних копалин найважливіше значення мають розробки графіту (в центральній частині острова) і слюди; видобувають також ураноторіаніт, фосфат, золото, берил, кварц, напівкоштовні камені.

 З 1897 року острів став французькою колонією.

 26 червня 1960 колишня колонія Франції проголосила свою незалежність. На острові Мадагаскар утворилась Малагасійська республіка. Крім Мадагаскару, вона включає в себе ряд сусідніх дрібних островів: Нусі-Бе, Глойроз, Сент-Марі та ін. Столиця країни – місто Антананаріву.