___________________________________________________________________________________________

 

Техніка різьблення

Щоб виконувати складні орнаментальні композиції, початківець повинен засвоїти деякі прийоми геометричного різьблення. Тримаючи різак у правій руці, виконують вправу: ріжуть окремі лінії уздовж й упоперек шарів деревини. Дошку потрібно тримати перпендикулярно до напряму руху різака.

Для початкових вправ краще брати дошку з деревини липи або осики розміром 10 х 20 х 2 см. Вирізувати легше уздовж шарів деревини, важче – упоперек. Треба вчитися правильно тримати різак і водити ним у різних напрямках з неоднаковим нахилом.

Під час роботи треба стежити за тим, щоб своєчасно змінювати напрям руху різака, згідно з вирішуваним рисунком незалежно від напряму шарів деревини.

Вправа І. Мета – різьблення правильних ліній (уздовж шарів). На поверхні дощок за допомогою лінійки та косинця наносять паралельні лінії на відстані 8-10 мм. Дошку закріплюють і підтримують лівою рукою. З нахилом у правий бік під кутом 45⁰ ведуть різак на себе по наміченій лінії. При цьому п’ятка різака повинна бути на 3 мм піднята над площиною дошки.

В кінці лінії рух руки з різаком треба трохи притримати, щоб не було зарізування. Потім дошку повертають на 180⁰ і знову проводять різаком по цій самій лінії і під таким самим кутом, але вже з другого боку, тобто роблять підрізку. Натискуючи на кінчик різака, відокремлюють стружку трикутного перерізу.

Повторення нарізування і підрізування прямих смуг зверху вниз допомагає засвоїти різьблення паралельних ліній уздовж шарів деревини.

Вправа ІІ. Різьблення паралельних ліній упоперек шарів деревини виконується так само, як і у здовж шарів. У цьому випадку рух різака дещо утруднений, бо доводиться перерізати торцеві частини шарів деревини, які завжди тверді. Виконуючи цю вправу не треба забувати піднімати п’ятку різака: рух його буде вільнішим.

Добре засвоївши різьблення прямих паралельних ліній уздовж і впоперек шарів, можна приступати до виконання складніших вправ, в основі яких – сполучення горизонтальних та вертикальних смуг,  а також навчитися відчувати можливості матеріалу, інструментів підкоряти їх своїм рукам.

Вправа ІІІ. Мета – вирізьбити сітку з квадратів за допомогою перетинів горизонтальних та вертикальних ліній.

На дошку наносять рисунок сітки, після чого закріплюють її на верстаку. Різьблення починають з прорізування серединної лінії. Кінчик різака ставлять вертикально на початку лінії так, щоб п’ятка інструмента була трохи вище від площини дошки. Рухом до себе прорізають лінію приблизно на глибину 3 мм. В кінці лінії п’ятку різака опускають у деревину з тим щоб прорізати кінець смуги. У такий спосіб ріжуть усі середні лінії. Робити це треба чітко по лініях рисунка вертикально і на одній глибині. Прорізаючи горизонтальні лінії різак тримають обома руками: ручка різака у правій руці, а ліва притримує і спрямовує інструмент.

Середню лінію виїмки ріжуть вертикальним надрізом зліва направо, а бічні грані виїмки – також зліва направо, але з нахилом різака від себе й до себе. Закінчивши вирізування виїмок, підрізають кінчики стружки.

Вправа IV. Мета – навчитися різати діагональну сітку.

На підготовлену дошку наносять рисунок з діагональних ліній. Зробивши першу надрізку ліній сітки справа наліво, повертають дошку і роблять другу надрізку зліва направо. Після цього в тому ж порядку підрізають кінчики стружки.

Виконуючи вправи необхідно стежити за нахилом різака та рівномірністю ширини смужок.

Після засвоєння цих вправ можна переходити до тригранно-виїмчастого різьблення. Основним його елементом є тригранна виїмка. Залежно від техніки виконання ці виїмки можуть бути: рівнобедреними, рівносторонніми з заглибленнями у центрі, рівнобедреними з заглибленнями біля основи (ці виїмки схожі на витягнуті ??????). Тригранно-виїмчасте різьблення (особливо на початковому етапі) потребує попереднього рисунка. Тому спочатку треба зробити креслення на папері, а потім перенести рисунок на площину виробу. Для різьблення користуються різаком але спочатку слід виконати деякі вправи (дошка розміром 10 х 20 х 2 см).

Вправа V. Мета – навчитися різати прості тригранні виїмки – кути.

На дошку наносять рисунок сітки з горизонтальних і вертикальних ліній на відстані 1 мм одна від одної. Потім за допомогою похилих ліній у кожному квадраті будують трикутники. Тримаючи різак вертикально, надрізають сторони трикутників від вершин до основи. Надрізку треба робити вертикально і на однакові глибину, стежачи за тим, щоб не торкатися різаком горизонтальних ліній. Зробивши надрізки нахиляють різак до себе і вздовж основи трикутника роблять підрізку. Відкол має вигляд рівнобедреного трикутника. Біля основи трикутника глибина підрізки незначна, але біля вершини вона може бути від 1 до 5 мм. Засвоївши різьблення кутів, можна виконувати різні орнаментальні мотиви у вигляді смуг з кутів, як-от: “зубчиків”, “кривулька”, “дублетові зубчики”, або “глибока різьба” та ін.

Вправа VI. Мета – навитися різьблення тригранних виїмок із заглибленням у центрі.

На дошку наносять сітки з квадратними клітинами. За допомогою ???? проводять похилі лінії, з лівих та правих кутів квадратів, утворюючи ними трикутники. При цьому основним буде центральний трикутник у кожному квадраті в якому буде різьба.

Починаючи різьблення, треба поставити кінчик різака в центр трикутника так, щоб його п’ятка була спрямована в один з кутів. Центр можна визначити приблизно, на око. Тримаючи різець вертикально, роблять надрізку від центра до кута. У кожному трикутнику треба зробити по три надрізи.

Таким чином, на поверхні кожного квадрати в центральній його частині утворюються три трикутники.

Зробивши надріз, ставлять різак у нижньому лівому кути трикутника і, нахиливши його до себе під кутом близько 60⁰, зрізають нижню грань так, як різали кути. Зрізаючи праву грань, різак тримають у правій руці кінчиком до себе. Кінчик ставлять у нижній правий кут трикутника і, нахиливши різак управо, зрізають і цю грань. Великий палець лівої руки, впираючись у ребро різака, допомагає його руху. Так само, нахиливши різак уліво, зрізають ліву грань.

Виконуючи цю вправу, необхідно добиватися, щоб лінії сторін трикутників були чіткі і прямі.

Вправа VII. Мета – навчатися різати багато променеву розетку. Кожний промінь – витягнута тригранна виїмка.

У роботі користуються тими самими прийомами, що й у різьбленні тригранних виїмок із заглибленням у центрі.

На дошку наносять рахунок квадратів. З кутів квадратів проводять діагоналі.  З центра квадрата циркулем креслять два концентричних кола. Радіус зовнішнього кола більший від радіуса внутрішнього 3-5 мм (залежно від розміра розетки). Велике коло ділять на 16 секторів мале на 32. кінцеві точки радіусів внутрішнього і зовнішнього кіл сполучають прямими.

Різьблення починають з вертикальних надрізів. Їх зручно робити рухом до себе, тому дошку повертати по колу. Потім ріжуть грані променів від центра розеток рухом до себе з нахилом різака вправо і вліво. При цьому однією рукою притримують у процесі вирізування, а другою рукою ріжуть. Третю коротку грань променя ріжуть в останню чергу. Це роблять так само як і підрізування кутів, але в цьому випадку різак рухається не по прямій, а по дузі.

Треба пильнувати, щоб грані були прямими, чіткими, а ширина та глибина їх – однаковими. Від цього залежить краса орнаменту.

Скобоподібне або нігтеподібне різьблення є різновидом плоско-рельєфного. В основі його лежить заглиблення у вигляді скобл, підківки, яке можна зробити напівкруглою стамескою.

Скобоподібне різьблення найчастіше зустрічається в творах полтавських та чернігівських майстрів. За допомогою овальних заглиблень – “зернят” або “пелюсток” різьбярі створюють різноманітні композиції, поєднуючи ці лементи з геометричним та плоским різьбленням.

Щоб вільно володіти скобоподібним різьбленням, необхідно виконати вправи із скобами уздовж та впоперек шарів деревини.

Вправа VIII. Навчитись вирізувати скоби уздовж шарів деревини.

На підготовлену дошку наносять сітку з прямокутників. У кожному з них ріжуть склоподібні елементи.

Розмір стамески добирають з таким розрахунком, щоб вона була на 2 мм вужча від майбутньої виїмки.

З лівої сторони кожного трикутника на відстані 2-3 мм роблять стамескою неглибокі надрізи, тобто у прямокутника зліва будуть напівкруглі угнуті лінії. Після цього справа в напрямі надрізок уздовж шару деревини роблять рух стамескою до угнутої лінії, в наслідок чого утворюються виїмки з напівкруглими краями.

Вправа ІХ. Мета – навчити вільно володіти скобоподібними елементами у різьбленні впоперек шарів деревини.

Для цієї вправи добре гострять леза стамески, бо в процесі різьблення упоперек шарів деревини можливі відколи. Виконуючи це завдання треба пам’ятати, що надрізати потрібно “на себе”, тримаючи стамеску угнутою стороною на себе, а підрізати – “від себе”.

Такі елементи, як “зернятка” або “пелюстки”, ріжуть напівкруглою та кутовою стамескою. Ці елементи можна різати із заглибленням біля овального контура (тоді середня лінія буде опуклою) або із заглибленням всередині.

Матеріали та обладнання

Високий художній рівень твору значною мірою залежить від правильного вибору деревини, знання всіх її властивостей. Велике значення, наприклад, має текстура, тобто рисунок, що утворюється на поверхні зрізу деревини. Чим складніша будова деревини і різноманітніший взаємозв’язок окремих її елементів, тим багатша текстура.

Колір деревини залежить від її породи, але разом з тим, у деревини однієї породи він може бути різним. Багаті на відтінки деревина явора, груші, вільхи, а деревина горіха взагалі має широкий кольоровий діапазон – від жовтого до чорного з різними відтінками.

Для невеликих виробів, як-от: скриньки, баклаги, полички, тарілочки тощо, з дальшим оздобленням їх різьбленням орнаментом, краще використовувати добре висушену і видержану деревину м'яких порід – липи, вільхи, осоки, тополі, рідше берези. Одним з найкращих матеріалів, особливо для плоскорельєфного різьблення, а липа. Її деревина однорідна, м’яка, легка та біла, іноді злегка рожевувата. Після просушування і тривалого витримування деревина липи набуває золотавого відтінку, стає міцною, не жолобиться. Вона добре піддається обробці, легко ріжеться в усіх напрямках без відколів.

Червонувата деревина вільхи так само м’яка, однорідна, легко обробляється під час різьблення, проте дерево вільхи завжди тонке, і має в ядрі трухлявину, тому що породу доцільно використовувати лише для дрібних виробів.

Осика має легку, міцну і, головне яскраво-білу деревину. Цей колір зберігається досить довго. Матеріал досить стійкий проти гниття, тому з давніх часів його застосовували для будівництва колодязних зрубів та виготовлення посуду. Під час роботи з цією деревиною треба бути особливо уважним, бо деревина осики (а також тополі) має здатність відколюватись під різцем.

Сріблясто-сіра деревина берези твердіша від деревини липи та вільхи, ріжеться однаково в усіх напрямах, не відколюючись, але надзвичайно жолобиться і розтріскується. Для різьблення краще брати березу віком 40-60 років. Цю деревину доцільно використовувати для вирізування дрібних декоративних накладних елементів у виробництві меблів.

З твердих листяних порід використовують деревину дуба, бука, горіха, груші, сливи та шовковиці. Вироби з деревини дуба досить виразні завдяки красивій текстурі і приємному коричневому кольору. Разом з тим, дуб важкий у роботі, бо його деревина тверда і дуже ламка. В основному з деревини дуба виконують скульптурні роботи та меблі з різьбленням декором. Як правило, типовим ля цих виробів є узагальнений принцип вирішення зображувальних елементів, в яких чітко виділяються широкі зрізи ножем стамескою. У цих роботах майже завжди можна простежити техніку різьблення майстра.

Деревина бука тверда, з красивою текстурою і кольором від рожево-жовтого до червоно-бурого. Бук використовують, в основному для дрібних різьблених виробів.  треба пам’ятати, що деревина бука потребує спеціального режиму зберігання в сухому місці, бо цей матеріал дуже швидко жолобиться і його вражає жучок.

Для високохудожніх різьблених творів та скульптур одним з найкращих матеріалів є деревина горіха. Багата на кольорові відтінки, з виразною текстурою ця деревина добре, майже на відколюючись, ріжеться і обробляється палітурою.

Деревина груші тверда, однорідна, з гладенькою, ледь вираженою текстурою, має рожево коричневий колір. Ріжеться у всіх напрямках, не відколюючись. Її найчастіше використовують для створення мініатюр з тонкою обробкою деталей.

Деревина клена тверда, з ледь виразною текстурою, має красивий жовтувато-рожевий колір. Ріжеться клен важко, але без відколів. Передає найтонші рухи різця. Цей матеріал краще використовувати для мініатюрного різьблення.

Майстри художньої обробки дерева х хвойних порід використовують деревину сосни, кедра, тиси, ялини.

Рожевуватого відтінку деревину сосни з чітко виявленим лініями річних кілець в основному застосовують для різьблення елементів сільській архітектурі. Слід пам’ятати, що при дрібному різьбленні широкі лінії текстури тільки псуватимуть роботу.

Для різьби треба добирати високоякісну деревину, позбавлену таких вад, як завилькуватість, сучки, тріщини, червоточина, гниль тощо. Заготовляти деревину у період з жовтня по січень, коли припиняється небезпека розтріскування деревини, ураження її грибками. Деревину для різьблення потрібно добре висушувати, але надто пересушена деревина дає в роботі тріщини, відколи.

Інструменти. Для художньої обробки дерева треба мати різні спеціальні інструменти. Насамперед, це різак або косий ніж, який можна виготовляти із звичайної плоскої стамески або з уламків полотен слюсарних ножовок. Уламок завдовжки 150-160 мм заточують під кутом 60⁰. різак з меншим кутом заточування доцільно використовувати для виконання дрібно геометричного орнаменту, контурного різьблення. Дерев’яна ручка різака (завтовшки 5-7 мм і завширшки трохи більше від ширини леза) складається з двох частин. В одній з половинок майбутньої ручки вузенькою стамескою вистручують жолобок за розміром полотна різака, в який і вкладають його. Друга половина ручки – така сама,  як і перша, але без жолоба. Обидві половинки ручки намазують клеєм (столярний, нітроцелюлозний, ПВА), з’єднують і на деякий час залишають у лещатах або в затискачах верстака. Після висихання ручку обробляють так, щоб зручно було тримати інструмент у руці під час роботи.

Основним інструментом для різьблення геометричного орнаменту є косий ніж з довжиною леза 40-50 мм. Перед початком роботи ніж нагострюють і перевіряють його гостроту на дошці з деревини м'яких порід.

Крім косого ножа, треба мати прямі, напівкруглі та кутові стамески. Передня частина прямої стамески має бути правильної (прямої) плоскої форми (ширина полотна 3-30 мм). Застосовують ці стамески у рельєфному різьбленні для зачищення фону, контурної різьби. Напівкруглі стамески (радіус 3-12 мм) придатні для різьблення всіх видів, а також для вирізування напівкруглих лунок. Кутові стамески використовують для прорізування вузьких ліній, жилок.

У поперечному перерізі стамеска утворює кут 50-70⁰.

Кожному різьбяреві, крім зазначених інструментів, потрібні клюкарзи та церазики. Клюкарзи – це стамески з полотном у вигляді зігнутої ніжки (ширина леза 2-15 мм), потрібні для вибирання фону. Бажано мати їх до 7 шт. Церазики – стамески з напівкруглою вигнутою нижньою частиною (ширина леза 2-5 мм). Їх застосовують для контурного різьблення – проведення вузьких жилок бажано мати до 4 шт.

Найчастіше майстри самі поступово виготовляють потрібні інструменти. Разом з тим, рекомендується використовувати набори для різьблення, які випускає наша промисловість, наприклад, набір різців для роботи по дереву під назвою “Набор для инкрустации”.

Крім спеціальних інструментів, різьбяреві треба мати молоток ,обценьки, киянку, чекани, циклі. Киянка потрібна для робіт з глибоким рельєфом, нею вдаряють по держаку стамески; чекани – для розробки фону; циклі – для зачищення, вирівнювання площини.

Потрібен також вимірювальний інструмент: металева лінійка, деревний або комбінований косинець, металевий циркуль. Майстрові – аматору у пригоді стануть і твердий олівець, калька, копіювальний папір, скляна  шкурка, олія політура.

Зберігати інструменти треба так, щоб металеві робочі частини не жувались. Краще їх тримати у футлярі з густого полотна, де для кожного інструмента зроблено окрему кишеньку.