Введення
Міжнародний туризм відіграє все більш помітну роль у світовій економіці. Початок нового тисячоліття було відзначено не тільки підйомом міжнародного туристського руху, а й появою нових тенденцій у розвитку даної галузі. Статистика свідчить про стійкі темпи розвитку туризму. У 1950 р. загальне число туристів становило 25 млн., а надходження від туризму - 2,1 млрд. доларів США; в 1987 р., за даними СОТ, ці показники склали відповідно 363 млн і 150 млрд. У 2000 р. кількість подорожуючих досягло 698 млн, надходження від туризму - більш 476 млрд. доларів США. У 2002 р. число туристів становила 702 млн., валютні надходження від міжнародного туризму досягли 474 млрд доларів США. У 2007 р. число туристів, за даними СОТ, склало 898 млн. У світовій економіці на частку туризму припадає 6% світового валового національного продукту, 7% світових інвестицій, 11% світових споживчих витрат. Збільшення туристичних потоків і що виникають у зв'язку з цим зміни в соціально-економічній, фінансовій та інших областях стали істотним чинником економічного зростання та поступального розвитку міжнародних відносин. В даний час туристський сектор швидко зростає і до 2010 р. наблизиться до позначки в 1 млрд туристських прибуттів.
Разом з тим слід зазначити виникаючі зміни на туристичному ринку, поява нових трендів у динамічно розвивається галузі міжнародного туризму. Однією з головних особливостей розвитку туризму є нерівномірний розподіл туристичних потоків у різних регіонах і країнах світу. Туристські потоки сконцентровані в декількох регіонах земної кулі, і їх рух має в основному інтрарегіональну характер. В даний час спостерігаються такі пропорції в туристських потоках: групові туристи становлять 25 - 35% від загального числа осіб, які подорожують за кордон; індивідуальні туристи, складові 65 - 75%, виїжджають в основному в довколишні країни. Обсяги подорожей з метою рекреації збільшуються більш динамічно в порівнянні з обсягом ділового туризму. Однак необхідно відзначити значно збільшення інсентів-турів. Дослідники відзначають, що разом із зростанням вимогливості туристів до сервісу сам туристський продукт стає все більш витонченим, зростають його трудомісткість і капіталомісткість. Значною мірою це викликано появою нових видів туризму та стійким розвитком спеціальних видів. В останні п'ять років перед туристської індустрією гостро постала проблема збереження та розвитку як рекреаційних ресурсів, так і туристичних ресурсів в цілому. Це зумовило появу і розвиток такого виду туризму, як екологічний туризм. У міру розвитку науково-технічного прогресу, урбанізації, технократизації життя для людини все більш привабливими стають природний ландшафт, чисті водойми, флора і фауна. Саме внаслідок тяги до спілкування з природою з'явився такий вид туризму, як сільський (rural) туризм. Ці спеціальні види туризму набувають масового характеру, що ставить проблему регулювання туристичних потоків. Прийом туристів в дестинації характеризується їх концентрацією на 1000 жителів або на одиницю площі. Якщо концентрація туризму перевищує допустимі норми, навколишньому середовищу завдається шкода і відбувається руйнування тієї самої незайманої природи, заради якої туристи і приїжджають. Одночасно з появою нових видів туризму стало розвиваються такі спеціальні види, як релігійний, лікувально-оздоровчий, діловий, подієвий туризм.
У навчальному посібнику систематизовано знання з класифікації туризму, внутрішній структурі туристської діяльності, основним спеціальних видів туризму. Мета навчального посібника полягає в ознайомленні зі структурою спеціальних видів туризму, характеристиці територій і регіонів їх поширення, розкритті особливостей практичної організації спеціальних видів туризму.
Навчальний посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю "Економіка і управління на підприємстві туризму та готельного господарства".
Зміст
