Середа
18-09-26
04:32

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

Туристська активність як форма реалізації людиною свого потенціалу (О.В. Головашенко)


Туристська активність як форма реалізації людиною свого потенціалу (О.В. Головашенко)

Погоджуючись з трактуванням про біосоціальну природу людини, ми також можемо стверджувати, що види її соціальної активності обумовлені і багато в чому визначені соціальним середовищем та мікросередовищем. Не можна розглядати людину відокремлено, ізольовано, одинично. В своїх орієнтаціях і прагненнях людина відображає найважливіші інтереси, ідеали суспільства, в якому вона живе.

Попередній етап розвитку суспільствознавства акцентував увагу тільки на виробничо-трудовій діяльності особи, майже ігноруючи необхідність людини в дозвіллєво-розважальних формах активності.

Не заперечуючи впливу трудової активності людини на формування її ціннісних орієнтацій, слід відзначити зростання важливості дозвілля, в тому числі і туризму, на процес саморозвитку особи.

Даючи узагальнену картину самореалізації людини на початку XXI століття, варто відзначити, що разом з такими якостями, як працівник, споживач, актуалізується і така її соціальна роль, як мандрівник. Якщо слідувати давній традиції і шукати для людини лаконічно-однослівне визначення, яке може вказати на головну її відмінність від усіх інших живих істот, то замість таких формул, як Homo sapiens (людина розумна) або Homo faber (людина, що створює), Homo loquens (людина, що розмовляє) або Homo ludens (людина, що грає), Homo sociologies (людина соціологічна) або Homo psychologicus (людина психологічна), Homo agens (людина, що діє) або Homo consommus (людина, що споживає), ми запропонували б визначення Homo travelus, тобто людина, що подорожує.

В ролі стимул-реакції до здійснення туристської подорожі є принцип задоволення, який, за Фрейдом, є однією з двохдомінант життєдіяльності людини. В цьому плані туризм дає людині тонке, вишукане задоволення, якого не можна отримати в повсякденному, монотонному, конвеєрному житгі.

Повсякденний світ сучасної особи прагматичний. Рецепторність, стандартність, монотонність - найважливіші риси повсякденності. Нормальній, звичайній течії життя людини притаманна властивість загострюватися або ставати предметом хворобливо загостреної уваги, зациклюватися на певних проблемах. В цьому сенсі туризм - це вихід за межі рутинних процедур та об'єктів обридлої повсякденності.

Важливою характеристикою повсякденного світу є однотипний набір одних і тих самих емоцій. Туристська діяльність дозволяє людині наповнити життя новими емоціями, враженнями.

Туристська активність породжує нові інтереси і потреби в особистості, виступає в ролі "пального" для подальшої раціоналізації її активності. Туризм сприяє розвитку цивілізованої споживчої сили людини, яка завдяки туристській активності спроможна використовувати широкий спектр досягнень світової культури (речі, способи, технології).

Сучасний працівник як фізичної, так і розумової праці психологічно перенавантажений. У цьому плані туризм виступає як сфера надання послуг з психологічного розвантаження та відтворення нових чуттєво-емоційних сторін внутрішнього світу людини. Туризм є необхідним кружним шляхом розвитку інтелектуальних, чуттєвих, пізнавальних зусиль, спрямованих на надбання нового соціального досвіду.

Туризм є одним з найефективніших національних капіталовкладень у розвиток особистості. Туристська активність розвиває людину і як працівника, і як споживача, і як особистість. Туристська діяльність сприяє розширенню сфери свободи особистості, сфери прийняття самостійних, найбільш оптимальних і відповідальних рішень.

Виконання людиною певної соціальної ролі і носіння певної маски особистості в певні періоди стомлює людину. Подорожуючи, вона знімає "соціальну шкіру" і залишається наодинці зі своїм "Я", відпочиває від життя на виду, від напруги між соціальною маскою та своєю самістю. Обираючи той чи інший вид чи об'єкт туризму, людина реалізує свої комплекси як невиконання будь-чого в індивіді, в своїх бажаннях або намагається опанувати ту сферу чи область, яку вона в повсякденному житті не може осилити або подолати.

У зв'язку з цим туристське життя індивіда розкриває його характеристики, прагнення, пристрасті, деякі з яких можуть шокувати суспільство, яке знає цю людину тільки як носія соціальних чеснот.

Для багатьохлюдей пересичення повсякденністю, звичайністю приводить до захоплення туризмом як відхилення від щоденної неминучості, яка лякає повторенням одних і тих самих форм життєдіяльності. Б.Паскаль писав: "Якби ми не мали розваг, ми б відчули таку стомлюючу нудьгу, що прагнули б вилікувати її засобом не таким ефемерним" [1,147-148].

В літературі у зв'язку з досліджуваною темою розглядається так званий "синдром Стендаля". Йдеться про глибокий психічний розлад, який здатні викликати твори мистецтва та вишукані природні ландшафти. Його ознаки: запаморочення, втрата самовідчуття та орієнтації, депресія. Щороку десятки туристів зазнають цього своєрідного культурного передозування. Причинами такого явища є надзвичайна чутливість особи; стрес від подорожі і зустріч із бездоганними творіннями природи та архітектурної творчості людини, а також агресивне порівняння туристом його постійного місця проживання з побаченим естетично-шокуючим його уяву природним та соціальним середовищем.

В ієрархії цінностей українців велику роль відіграє прагнення до незалежності власного існування, до можливості самому визначати свою життєву стратегію. Багатовікова соціальна та політична закріпаченість, відсутність у них елементів громадянського суспільства, державності призвели до того, що українець сублімувався в туризмі. Українець не чинив опору соціально-економічним негараздам, він пристосовувався. Звідси човниковий туризм, а раніше -подорожі чумаків по сіл ь на волах до Криму, на чайках по Дніпру та по Чорному морю.

Для українців в їхніх світоглядних орієнтаціях завжди на перший план висувалася ідея сенсу наповненості самого буття, такого софійного начала життя, його просвітленості надією і гармонією, яка в українському менталітеті слугувала ідейним мотивам протистояння хаосу, "тьмі зовнішній" ворожих сил зла, іноземного гноблення і соціально-політичних колізій. Ще наш мандрівний вчитель життя Григорій Савич Сковорода казав: "Життя наше є мандрівка" [2,362]. Мандрівництво зробило Г.Сковороду одним з найбільш освічених людей свого часу. Навіть на могилі він заповів вибити такий напис: "Світ ловив мене, але не впіймав". Цей вислів Сковороди відбиває таку ментальну рису українців, як прагнення побачити нове, зіткнутися з невідомими явищами, процесами, порозмірковувати над незрозумілим.

Схильність до переміни стін повсякденного буття обумовлена і такими рисами українського менталітету, як романтизм, мрійливість, відкритістьдо нового, естетизм. Подорожі українців дозволяли їм легко переживати фарс повсякденних дрібниць, безглуздя чвар у міжособистісних стосунках і у взаємовідносинах з владою.

Епікурейство українців (накритий стіл, "садок вишневий коло хати", розмірений темп життя, естетизм традиційної обрядовості і в той же час непокірливість долі та всьому неми нучому) також притаманне їхній мандрівній активності.

Людина - це суспільно-культурна істота, що постійно "вбирає" цінності соціокультурного навколишнього світу. Туризм розширює горизонти її повсякденного (певною мірою монотонного, одноманітного) буття. Туризм руйнує світ звичок, стереотипів, життєвих аксіом повсякденності людини. Туризм є формою "піднесення" людини над повсякденним життям.

Людина, що подорожує, стає відкритою для інновацій, які безперервно створюються в усіх сферах суспільного життя різних країн. Завдяки туризму людина опановує нові технології, нові технічні засоби виробництва товарів та послуг.

В туризмі є позитивне в плані творення сучасної культурної людини, що оволоділа найвищими зразками конструктивних та ефективних форм матеріального та духовного виробництва. Мандруючи, людина потрапляє в нові ситуації, не передбачені її попереднім досвідом. Вона опиняється в нормативно-ціннісному хаосі. Через особисте відчуття та осмислення людина знаходить шляхи та приймає рішення, які розширюють горизонт її світобачення. Туризм порушує "накатане" існування людини, коли вона день у день автоматично здійснює дії, не замислюючись над їхньою раціональністю та ефективністю.

Ритуальність та традиційність соціокультурного буття людини підлягає критиці та сумніву, коли вона, мандруючи, потрапляє в інший життєвий та культурний світ. Цю думку підтверджує вислів Семюеля Джонсона про те, що, відвідуючи кращі країни, мандрівник може навчитись чогось для своєї власної, а якщо доля закине його до гіршої країни - він, можливо, навчиться цінувати власну. Туризм стимулює пізнавальну активність людини, особливо в її професіональній діяльності. Вона порівнює соціальні умови трудової діяльності своїх "колег" по професії в іншій соціальній системі.

Мандрівка актуалізує увагу людини до екзистенціальних проблем: у чому зміст її життя, де онтологічна укоріненість життя в інших соціальних вимірах? Життя людини розглядається як певна доля, що передбачає питання про співвідношення в цій долі миттєвостей неминучості, випадковості та свободи вибору людини.

В природі людини характерною рисою є прагнення до новизни вражень, відчуттів, видів діяльності, місць перебування тощо. В цьому плані туризм є необхідною формою повноцінного людського існування.

Туризм дозволяє розширювати коло міжособистісного спілкування, безпосередньої комунікації людей. Людина реалізує свої потаємні бажання подолати свою самотність, побачивши іншу людину, інших людей, інші місця. Вона дізнається, чи може вона зрозуміти іншу людину, співчувати їй в її конкретно-історичному бутті, чи може вона відчути високі почуття жалю і співчуття.

Туризм доповнює та розширює соціальну чуттєвість та емоційність людини, реалізує її романтичні настрої. Туризм дозволяє їй серед повсякденної суєти досягти найвищих духовних височин чи сильних емоційних переживань. Останнім пояснюється значна поширеність такого виду туризму, як екстремальний. Це обумовлено тим, що соціально та економічно розвинуті країни вже давно переживають період миру й відносного економічного благополуччя. А обстановка спокою і ситості іноді спонукає людину шукати нові форми для реалізації схильності до ризику та авантюризму. До того ж поширене відчуття торжества економічно розвинутих країн на світовій арені і їхнє процвітання впливає на самооцінку їхніх громадян - вони почувають себе більш упевненими у своїх силах і здібностях і менше бояться всякого роду небезпек.

Володіння іноземними мовами дозволяє людині "проектувати" зміни свого місця проживання, змінювати соціальний статус та ставати представником тієї чи іншої титульної нації.

Туризм виконує соціокультурну ідентифікацію особистості, в тому числі релігійну. Релігійний туризм притаманний усім віросповіданням - чи то православ'я, буддизм, католицизм, чи іудаїзм. З перших століть існування церкви паломництво (подорож із метою відвідування святих місць) стало яскравим проявом релігійності. Протягом усієї історії людства істинно віруючі люди вирушали в далекий шлях, щоб уклонитися особливо значним святиням. Люди, вирушаючи в паломницькі подорожі, мимоволі переносяться зі світу жорстокої реальності у світ добра і краси релігійної обителі.

У туризмі реалізуються одвічні образи життєдіяльності людини - "осад історичної пам'яті", або архетипи за Карлом Юнгом. За допомогою туризму індивід інтеріоризує культуру, духовну та матеріальну історію.

За допомогою туризму відбувається подолання моменту "подвійного стандарту особистості" в світоглядних орієнтаціях - для внутрішнього використання та для життя "на виду" у соціуму. Туризм тематизує, виводить на світло темного двійника "Я" людини або, говорячи термінологією З.Фрейда, "Воно" особи. Туризм - це зустріч з особистою тінню, зі своїм приватним злом, на якому покоїться "Я" людини; його не можна просто вигнати або відкинути, але можна лише розкрити в собі. Така зустріч з власною тінню відбувається і завдяки туризму. Наприклад, певні сексуальні установки особистості перебувають під впливом соціального табу. Несвідомість сексуальних потягів знаходить свій прояв у поширенні сексуального туризму в ті країни, де легалізована проституція або нетрадиційні сексуальні відносини чи орієнтації.

У туризмі приховане зачарування життям, яке не можна пояснити, яке виступає як свято або ж як хвилююча, захоплююча гра, що дозволяє людині зіграти нові соціальні ролі, пережити не знані раніше відчуття.

Туристська активність виступає однією з форм творчості людини, за допомогою якої здійснюється самопізнання, реалізація "Я", свого соціального призначення.

В XXI столітті будь-яка діяльність, у тому числі й туристська, стає однією з форм боротьби за виживання. Туризм є важливим фактором соціального прогресу в умовах нестачі власних енергоресурсів та низької платоспроможності національного виробника. Туризм дозволяє отримувати переваги в конкурентній боротьбі з суперником.

Поширення в XXI столітті постмодерністського мислення призвело до відмови від оцінки сучасності з позиції майбутнього. "Постмодернізм перетворює кожну мить сучасної історії на "кінець світу", оскільки кожна мить є в той же час "початком світу" - майбутнього немає, його щосекунди творять живі із сучасного матеріалу" [3,18]. Виходячи з цього, сенс життя людини та її моральна оцінка теперішнього часу дедалі менше орієнтовані на віддалені цілі, до яких начебто дрейфує суспільство, і все більш апелює до власного самоутвердження в сьогоденні. В цьому плані туристська активність виступає природним і невіддільним правом людини. Туристська творчість виступає формою особистої ініціативи людини з розвитку своїх здібностей і можливостей, незалежно віддержавної влади. Можливість подорожувати означає захист гідності людини, яка є основою всієї організації сучасного суспільства.

Всюди, де мета діяльності народжується з глибини людського духу, має місце творчість. Творчий елемент притаманний будь-якій формі пізнавальної активності, в тому числі і туристської, бо пізнання є внесенням у буття світла істини. Туризм сприяє творінню людиною самої себе. Туристська творчість - не одноразовий акт, цьому повинне бути присвячене все життя людини. Залишатися самим собою, жити самобутньо, в межах людяності, хоч би якою справою займався, - найважливіше завдання творчості. Світ відкривається по-новому, ніколи - раніше не відомим чином, тільки в результаті мандрівки (реальної або віртуальної) людини.

В звичайному, повсякденному житті людина "розпорошується" на різні сфери, де вона обмежена і однобічна, а в туристській діяльності вона "збирає" з усіх уламків, з усіх своїх часткових проявів, стягує всі свої сили в одну точку, щоб бути присутньою в тій чи іншій точці світу або при тій чи іншій події. Всі серйозні філософські концепції, всі світові релігії вбачають свою головну мету в розкритті тих шляхів, тих зусиль, завдяки яким людина може вирватися зтваринного, бездумного, автоматичного стану та утриматися в своєму людському єстві. В цьому плані туристська активність дозволяє людині в певному сенсі "прокинутися", "прийти до тями", перервати мертвотну нудьгу повсякденного існування.

Самопізнання, самопоглиблення - ці, можна сказати, загальні умови самотворчості людини простежуються і при здійсненні людиною туристських мандрівок. Туризм виступає активним освоєнням навколишнього світу, що доповнює духовну рефлексію свого "Я"зтим, щоб отримані знання тадосвід стали надбанням індивіда.

Зазвичай вважається, що необхідним показником творчої особистості є розвинуті здібності до спостереження, міркування. На наш погляд, у XXI столітті таким показником може виступати і туристська активність. Людина - результат і сенс будь-якої творчої дії. Туристська творчість людини збільшує, у кінцевому підсумку, справжній суспільний добробут, що робить людину розумнішою, добрішою, більш одуховленою. Туристська творчість особистості зумовлює її прагнення до отримання максимально доступної частки інформації і вражень, змушує постійно намагатися перебувати в стані крайньої пильності та відкритості до всього навколишнього.Туризм виступає стимулом для досягнення певної мети, як можливість для успішної діяльності людини, як форма самовдосконалення себе та реалізації творчого потенціалу особи.
Література

1. Ларошфуко Ф. Максимы. Паскаль Б. Мысли. ЛабрюйерЖ. Характеры.: Пер. с фр. -М., 1974.
2. Сковорода Г. Твори в 2-хтомах. Том І. - Київ, 1961.
3. Попович М. Либеральные ценности, или раздумья у парадного подъезда Европы // Зеркало недели. - 2001.-1 декабря.



[10-10-17][Все для туристів]
«На лещатах, мов на крилах…» (0)

[09-08-14][Відпочинок за кордоном.]
Замбія: для любителів екстриму (0)
[09-08-14][Відпочинок за кордоном.]
Що їдять данці? (0)
[09-07-30][Відпочинок і поради]
Альпи - добре, а Карпати - краще! (0)