Рахманський Великдень
На двадцять п'ятий день після Великодня припадає свято — Рахманський великдень (Переполовення, Права середа).
На Полтавщині, як їдять на Великдень крашанки, то лушпиння із них збирають і несуть до річки та кидають на воду, щоб вона понесла його десь далеко за моря до рахманів; припливе воно, як там вважають, до них на десяту п'ятницю, тоді й буде Рахманський великдень.
Шкаралупи із крашанок, кинуті на Великдень у річку, гадають на Київщині, допливають до якихось людей, що живуть за далекими морями й називаються рахманами: вони не знають, коли має бути Великдень і чекають крашанок із України.
Найдавніша літературна згадка про «рахманів» або «брахманів»
1 Воропай О. Звичаї нашого народу.— Т.2.— С. 50.
зустрічається у літописі Нестора, але й він посилається на Георга Амартолу1.
У зв'язку із цим дослідник О. Воропай робить висновок, «що Рахманський великдень — це якийсь залишок стародавніх, ще дохристиянських звичаїв». Можливо у майбутньому і буде знайдено зв'язок між переселеннями, індоарійських племен за далекі моря, які стали називатися брахманами, і забули, а точніше, не знають нічого про Великдень і тими залишками стародавніх, ще дохристиянських звичаїв (кидання шкаралупи крашанок у воду), які збереглися в Україні.
На Херсонщині існує повір'я, що в ніч на Рахманський великдень покійники сходяться до церкви на всенощну; співають, моляться, а потім розговляються тими Дарами, що були принесені їм у день Проводів, а тому тут цей день називається Навським Великоднем.
При водосвятті в цей день обливають один одного водою. Якщо в цей день облити водою відьму, гадали у давнину на Поділлі, то вона не зможе затримувати дощів і літо буде врожайним.
В цей день гріх працювати.
Зміст
