___________________________________________________________________________________________ 

 

 

Плетіння--одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Його сліди знайдені археологами ще в неоліті. До наших днів збереглися багаточисельні свідоцтва про плетені предмети першої необхідності з античної епохи.

Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетіння, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

Найбільшого розквіту в багатьох країнах світу досягло мистецтво виготовлення плетених виробів в другій половині ХlХ і початку ХХ століть.

На вишукані меблі, кошики інші предмети домашнього побуту виконані з обкореної лози, пофарбовані барвниками, а інколи і позолочені, з`явився такий попит, що в Франції в провінції Шампань для посадки лози розкорчовувались навіть виноградники.

Цим ремеслом почали займатись багато людей і навіть відкривали спеціальні школи.

 В 90-х роках ХlХ століття лозоплетіння широко розвивалося і на Україні, зокрема в Корсунь-Шевченківському. На Чернігівщині збудували лозоплетільний завод.

В теперішній час далеко за межами України відома продукція Чернігівської фабрики лозових виробів. Підтримують і розвивають традиції промислового лозоплетіння Боромленська фабрика “Лоза” на Сумщині.

Великобагачанська фабрика “Веснянка” на Полтавщині, Корсунь-Шевченківська фабрика “Корсунчанка” на Чернігівщині, Ратковська фабрика “Веснянка”  на Волині, завод “Маяк” на Хмельниччині,  Хустська фабрика “Нарциз” на Закарпатті та багато інших.

Залежно від матеріалу, художнє плетіння поділяють на лозоплетіння, рогозоплетіння та плетіння соломкою.

Лоза – найпоширеніший природній матеріал, який завдяки своїй міцності і зручності в роботі став основою для виготовлення різноманітних побутових виробів великих і малих форм.

 

      Розділ 1.

       Лозоплетіння в житті людини.

         1.1. Історія розвитку лозоплетіння.

Плетіння з природніх матеріалів , як припускають чимало дослідників належить до первісних виробів, і мабуть випереджує ткацтво та виготовлення керамічного посуду. Але  якщо археологія, поки що  не дає матеріалу, щоб підтвердити першість плетіння, то етнографія деяких народів Австралії, Південно –Східної Азії, Африки та Америки засвідчує наявність плетіння при відсутності ткацтва. Логічні міркування над цією гіпотезою приводять до висновку, навивання та плетіння простіші, бо не потребують попередньої обробки сировини й особливого устаткування а тому мали виникнути найшвидше.

Найдовші археологічні пам`ятки плетіння – залишки мішків, кошиків, тарілок для хліба, накривок для кошиків і глиняного посуду знайдено в Єгипті, Месопотамії, Балканах, у Великобританії, Швеції та інших, і датуються V-IV тис. до. н. е. В неоліті практично виникли всі основні техніки плетіння: спіральна, полотняна (пряме христовидне плетіння), каркасна, стрічкова, тощо. Здебільшого для плетіння (спірального, полотняного) використовували м`які матеріали: солома , шувар, папірус, очерет, та інші.

Як вже зазначалося, існують підстави вважати, що керамічний посуд спочатку у деяких країнах виготовляли на плетеній основі, тобто кошики для водонепроникнення обліплювали глиною. Під час випалу плетений каркас згорав, а черепок набував необхідної міцності.

У наступні епохи бронзи та заліза плетіння не набувало принципово нових технічних досягнень. Майже всі техніки були вже відомі, й на долю наступних поколінь залишилося тільки їх відшліфувати, дбаючи про різноманітність і досконалість конструкції виробів. В Античних країнах для плетіння частіше використовували прути дерев та кущів, їх коріння та інші матеріали. Тому тут особливо поширилася каркасна техніка плетіння а кошики різноманітного призначення і форми стали основними типологічними напрямами плетеного виробництва.

Деякі предмети з лози Античних міст Північного Причорномор`я за археологічними даними близькі формою і технікою виготовлення до виробів українського лозоплетіння ХVIII –поч. ХХ ст; що засвідчує традиційність ремесла і вікову спадкоємність культури.

Плетення продовжувалось розвиватись у колишніх ремеслах колоніях. Плетені вироби відносились до предметів першої необхідності і виготовляли їх спеціальні майстри кошикарі, плетільники рибальських споряджень та інші.

З вербової лози плели кошики і дитячі колиски, клітки для птахів і вулики.

Плетені вироби багатьох народів позначені національною своєрідністю, використання місцевих матеріалів, улюблених технік плетіння, виготовлення відповідних типів речей. Однак через слабку тривкість  природних  матеріалів плетені предмети з цих віддалених часів до нас не дійшли. Існують лише різні опосередкові свідчення їх широкого застосування.

Мода на плетені вироби збереглася у продовж  всього середньовіччя.

 

                1.2.  Територіальні особливості лози.

Найдавніші пам’ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та інших міст. Важливим джерелом пізнання плетених речей початку ХIХ ст., зокрема особливостей їх функціонування на Західному Поділлі та в Карпатах є акварелі львівського художника Ю. Глоговського.

Малюючи людей в народному одязі та побутові сцени він водночас зображав як доповнення плетені кошики, брилі, клітки.

         Лозоплетіння таким чином розповсюдилось у місцевостях прилеглих до озер і річок.

У Карпатах і на Поліссі сировиною для плетіння з народних матеріалів були коріння сосни, гілки ліщини тощо.

Найбільші центри плетіння зосереджені у тодішніх Київській, Чернігівській, Полтавській, Волинській губерніях та на Галичині.

Розвитку промислу плетіння з природних матеріалів сприяли засновані у 80-х роках ХIХ ст., школи і навчальні майстерні. Одна з перших таких шкіл виникла у 1879 році у с. Нижнів (тепер село у Тлумацькому районі) у 1891 році в місті Сторожинець на Буковині.

Кошикове ремесло було одним з самих розповсюджених промислів Росії на Україні. Крім Підмосков`я великими центрами кошикового ремесла були Костромська, Ярославська, Іванівська, Казанська, Володимирська, Оренбургська а також Чернігівська, Київська, Харківська, Волинська та інші губернії. Йшли роки, цей промисел поступово втрачав своє значення.

Але все ж таки масштаби в наші дні залишилися значними. Талановиті майстри і тепер не перестають вражати нас багатством фантазії; витонченістю своїх виробів, прикрашаючи інтер`єр сучасних квартир і громадських споруд, а також експозиції наших музеїв.

                                 Розділ 2.

Ознайомлення з основами лозоплетіння.

          2.1. Техніка лозоплетіння.

Існує декілька видів (основних) плетіння. Найпростіший--плетення одним кінцем. Цим способом в основному заплітається стінки виробів. При замкнутому контурі (круг, овал) і безперервному плетенні кількість стоячків повинна бути непарною.

Плести одним кінцем можна не тільки через один стоячок-- один спереді, другий ззаді, але і в іншому порядку один спереді,  два ззаді, один ззаді два спереді, два ззаді два спереді.

Плетення двома кінцями рядове застосування при безперервному плетенні з парним числом стояків.

Плетення двома кінцями мотузочкою – цей спосіб застосовується на початку плетення, так як цим способом за один прохід закріплюється, фіксується в конкретному положенні, а також для відокремлення одного виду плетення від другого.

Плетення трьома кінцями (мотузочка в три прути).

Цей вид плетення застосовується для оформлення початку плетення або його закінчення, а також для відокремлення одного виду плетення від іншого. Інколи його застосовують і для суцільного плетіння, коли потрібно одержати красиву річ.

                                 Плетення парним прутом.

Починати плетення цим способом потрібно починати з 2-3 мотузочок в два або три прути.

Плетення починати з комельків. Два прути комельками заводять за стоячок один і потім обігнути стоячок спереді два і ззаді стоячок три виводять на зовні. Наступні два прути заводять за стоячок, заплітають в стоячках і виводять на зовні. Таким чином вплітаються по два прутики до кожного стоячка. Після цього кожна пара заплітається за наступні два стоячки і до тих пір поки не закінчаться прути.

Всі пари прутів повинні обігнути кількість стоячків.

                                      Плетення косички.

Косичку з кінців стояків плетуть так. Крайній лівий стояк загинають вправо на зовні, поруч з ним укладають два прути однакові із стояком довжини і товщини; кошлеві кінці випускають всередину на 2,5-3 мм. Між другим та третім стояками закладають два прути, випускаючи кошлеві кінці назовні, а вершинні в середину.

           Потім притискають їх кінцем другого стояка, загинаючи їх назовні вправо: кінець третього стояка загинають так само, як і кінець першого, а поруч з ним кладуть два прути кошлевими кінцями всередину. Так за рахунок додаткових прутів один бік звернено подвійні, а в другий – потрійні кінці. Дальша робота полягає у плетінні косички по два прути  вправо і по три – вліво. З перекладених трьох прутів вліво після повороту їх вправо вплітають тільки два прути, а третій обрізають. Після зникання кінців плетення косички всі прути слід висмикнути, а на їх місце протягнути кінці плетених стояків. Накладну косичку плетуть у три, або чотири пари прутів простим плетенням, перекладаючи прути то вправо то вліво.

                                         Плетення загинки.

Загинку, в чотири прути, плетуть так:

Стояк 1 перегинають через товсте шило або прути і огинають ним наступні два стояки із зовнішнього боку і три – з внутрішнього, а кінець виводять назовні. Стояком два огинають із зовнішнього боку наступні два стояки, а з внутрішнього – один. На цьому плетення стояком один закінчують. Потім загинають стояк п’ять, огинають ним із зовнішнього боку два стояки , а з внутрішнього – один і кінець виводять в один проміжок з стояком два. Після цього плетуть стояками три та шість, як стояками один та п’ять. У такій самій послідовності заплітають усі стояки, залишаючи в проміжках кінець одного з них.

Після змикання фігури кінці чотирьох стояків треба протягти під перший у тому місці, де було зроблено загин через шило, а в три наступні так, щоб між кожного парою стояків був обрізаний кінець.  

                                  Плетення полотнища із стрічок.

         На кришці стола в ряд розкладають стрічки, що утворюють основу. Кінці одного боку стрічки при-кріплюють до кришки стола. У поперечно-му напрямі в основу вплітають стрічки утка. Плетення через одну стрічку утворює простий рисунок полотна, а плетення через дві стрічки утворює рисунок паркетиком. Урізноманітнивши порядок закладення стрічок утка в основу, можна плести полотно у вигляді килимових доріжок

                                        Пошарове плетення.

Це плетення утворюється кількома прутами через один стояк. Для пошарового плетення потрібні прути однакової довжини та товщини. Починають плести колелевим кінцем прута, обплітають чотири стояки і кінець за-лишають на зов-нішньому боці. Прут притиска-ють, він має бути трохи піднятим. Починають плести кожен новий прут від нового стояка з лівого боку і закінчують біля першого вихідного стояка. Усі кінці прутів при цьому знаходяться із зовнішнього боку.                                                 

         Потім беруть будь-який із заплетених прутів і обплітають ним наступний стояк, що залишився, обплітають наступним прутом з лівого боку. Плетення продовжують доти, поки не зімкнеться коло і не буде заплетений цілий шар прутів. У такий спосіб виплітають другий шар, потім третій і так до кінця плетення. Починаючи і закінчуючи плетення, кінці всіх прутів слід залишати в середині кошика.

 

                                         Плетення рядами.

        Його починають найкоротшими прутами. Прутом обплітають стояки, що стоять прямо, залиша-ючи із зовніш-нього боку вершинні кінці завдовжки 8-10 см. Другим прутом починають плести з наступного (другого) стояка з правого боку. Далі починаючи від третього стояка, плетуть третім прутом і т.д.

 

                                      Квадратне плетення.

         Починають комлевим кінцем прута і прокладають через два стояки, рахуючи кутовий стояк. Плетуть доти, поки до вершинного (кута) кінця прута на зовнішньому боці залишиться 8-10 см. Другим прутом починають плести з правого боку з другого стояка. Плетуть через два стояки, виводять кінець прута назовні на два стояки раніше, ніж перший. Дальші прути плетуть так само до утворення квадрата, тобто висота виплетеного ряду повинна бути рівна відстані між двома стояками. Закінчивши плетення першого ряду квадратів, плетуть другий, але починають його вже з наступного стояка і вершинними кінцями прутів. Так плетуть наступні ряди квадратів до потрібної висоти.