___________________________________________________________________________________________ 

 

 

процентному розчині аміаку. Нашатирний спирт (аміачна вода) 25-процентної концентрації розводять у воді з дотриманням необхідних застережень(одна масова частка на 12 масових часток води). Після замочування соломку промивають протічною водою. Підготовлені розчини перекису водню і аміаку можна використовувати в роботі не більше 2 разів.

Фарбування соломки. Якщо хочуть одержати кольорову соломку, то її фарбують аніліновими барвниками, основними чи активними.

Розчини основних барвників готуються з розрахунку 1г барвника на 1л води, з додаванням 2г оцтової кислоти і 1г кухонної солі. Розчин нагрівають до кипіння і занурюють в ньго відбілену соломку. Прокип’ятивши розчин протягом 5 хвилин, соломку промивють в протічній воді і сушать протягом 24 години при температурі 18-23°. Застосовують такі марки основних барвників: аурамін-паста, фіолетовий К,синій К,бірюзовий,жовтий,родамін Ж,родамін С.

2-процентні рзчини активних барвників готують у воді (70°) з додаванням 0,5-процентної солі чи соди. Фарбування здійснюють протягом одної години при температурі 100°. Потім соломку проивають в протічній воді і сушать протягом 24 годин при кімнатній температурі. Соломка набуває рівномірного забарвлення яскравих насичених кольорів.

Застосовуються такі марки активних барвників: золотисто-жовтий КХ, яскраво-жовтий 5ЗХ, яскраво-червоний 5СХ, фіолетовий 4К, яскраво-голубий КХ.

Висушену пофарбовану соломку зберігають в окремих сніпках – по кольорах.

 

Розділ 3. Технологія виготовлення виробів з соломки.

 

3.1. Скульптура з соломки.

Історія розвитку декоративноїх скульптури і іграшки з соломки сягає в сиву давнину. У виготовленні скульптури із соломки у майстрів різних регіонів склалися своєрідні прийоми. Поряд з цим у них закладено багато спільного, що визначпється можливостями самого матерівлу. Найбільш прості прийоми, вивірені поколіннями майстрів, настільки відпрацьовані, що їх легко може освоїти кожний.

Для виготовлення солом’яної скульптури використовують верхню, більш тонку і довгу частину стебла житньої соломки. У тих випдках, коли роблять верикі скульптурні зображення, використовують стебло повністю. При виготовленні фігурок крім ножа потрібні ножиці (для обрізання зв’язаних пучків), голка. Підручні мвтеріали для даного виду роботи використовують такі: пакля для виготовлення зачіски ляльок, итки яскравих кольорів із шерсті, льону, бавовни, а для виготовлення костюмів – клаптики кольорових тканин.

Щоб соломка добре згиналася, її замочують у воді.плести треба щільно, окремі пучки необхідно міцно зв’язувати, осільки при висиханні соломка осідає, плетіння слабне.

Існує кілька способів виготовлення солом’яних ляльок. Найпростіший бере початок від перекрученего пучка соломи, солом’яного джгута, якими раніше зв’язували снопи хліба. Для цього беруть пучок з 30-50 соломин, сирьно натягують і звивають в тугий джгут, який перегинають пополам. Зведені разом кінці отриманого пучка затискають колінами, а у верхній його частині, відступивши від краю на 3-6 см., перетягують ниткою шию. Від неї в боки відводять два пучки по 10-14 соломин, з яких будуть зроблені руки фігурки. Соломинки, що залишилися перев’язують у талії і рівно підтригають основу пучка. Пучки для рук обізають до потрібного розміру, обвивають колоровою або лляною ниткою.

Другий спосіб більш універсальний. З його допомогою можна зробити різноманітні зображення. Спочатку роблять заготовку. Для цьго зв’язаний з одного боку пучок соломки вивертають навиворіт і знову зав’язують. Нижче отримані таким чином голови пучок розділяють на половину і всувають в утворений отвір другий пучок на 12-30 соломин – майбутні туки. Кінці цього пучка повинні бути стягнуті ниткою, бажано кольоровою. З такої заготовки за бажанням можна зробити зображення дівчинки або хлопчика. Спочатку закріплюють руки, перев’язуючи тулуб нахрест ниткою або обвивають його пучком тонкої зволоженої соломи. Якщо до такої заготовки з кусочка тканини зробити фартушок, хусточку, з паклі пришити і розчесати волосся, на голові позначити кількома стібками очі, рот, брови – одержимо ляльку-дівчинку.

Якщо ж нижню частину заготовки розділити на половину, стягнувши кольоровою ниткою кожний пучок, зробити ступні, загнувши соломини під прямим кутом, одягнути на фігурку шапочку – вийде ляька- хлопчик.

Щоб надати фігуркам більшого руху, всередині пучків (рук, ніг) розміщують м’який дріт і згинають у відповідності з задумом.

Не менш цікавим є процес виготовлення фігурок птахів і тварин. Щоб виготовити фігурку птаха, потрібно 3-4 пучки соломи і кілька тонких плоских плетінок. Для фігурки півня треба спочатку зробити заготовки для ніг. Нижню частину зв’язаного всередині пучка з 16-20 соломин розділяють надвоє, в свою черку кожний отриманий пучок перев’язують, розділяьть на 3 і відводять їх в боки під прямим кутом до основного. Кінці отриманих пальців обв’язують ниткою на одній відстані від пучка, а зовнішні кінці соломинок підрізають.

Під перев’язь великого пучка між ногами вставляють другий пучок, з якого формують тулуб птаха. Шию і пір’я рблять з третього пучка; його перев’язують з одного кінця, а інший розпушений одягають на пучок-тулуб, закріпивши ниткою. Який прикріплюють до шиї.

В голову вкладають зігнуті петельками соломинки – дві для борідки, 5-6 – для гребінця. Щоб одержати хвіст, верхню частину основного пучка розпускають віялом, послідовно обмотуючи ниткою кожну соломинку.

Для фігурки чотириногої тварини треба взяти пучок з 50-70 соломин. Всередині його, відступивши один від одного на 12-18 см, роблять дві перевязі, а потім від кожної відводять вниз по парі пучків по10-14 соломин кожний. Кожен з пучків-ніг перев’язують ниткою в трьох місцях – перший раз прохи нижче туруба, другий – вкінці пучка (основа копита), третій – приблизно посередині між попередніми.хвіст виплітають у вигляді косички з 9 соломин. Вільні хвостові соломини перегинають на живіт і закріплюють їх біля передніх і задніх ніг. Соломини, які стирчать з головного кінця, відгинають догори і перев’язують на відстані 4-5 см. Від найближчої перев’язки. Якщо це потрібно, частину соломин згинають вниз і перев’язують – виходить борода. Відігнувши більшу частину соломин вниз, менш круто ніж бороду, перетягують їх ниткою або соломиною так, шоб вийшла морда тварини. З соломки, що залишилася, плетуть роги – на кожний необхідно по 6 соломин. Коли сплетена половина рогу, частину соломин вистригають, після чого виплітають решту частину рогу.

Обробляючи скульптуру, підстригають виступаючі в бороді соломини, в тулубі, морді тварини: відсікаютьлишки на ногах, щоб вийшли рівні копитця.

Таким самим способом, але з невеликими варіаціями роблять зображення будь-якої тварини – лихого коня, круторогого бичка та ін.

 

3.2. Плетіння соломкою.

З плетеної соломки можна виготовити багатогарних і необхідних речей, які відзначаються завидною довговічністю: шкатулки і підставки для гарячого, коробки для блюда, декоративні панно, милі дрібнички-сувеніри.

Якщо в найпростіших техніках плетіння такій, наприклад, як спіральна, плетіння і виготовлення самої речі нерозривно пов’язані, то при виготовленні виробів з прошивної соломки робота поділяється на два етапи – підготовка плетінок і плетених деталей і власне виготовлення чи монтування речі.

В спіральній техніціплетіння необхідно використовувати тонкі, рівні і найбільш довгі соломини. Для переплетення пучків соломин потрібна стрічка з лози, лику або берести шириною 3-7мм. Найнеобхідніші інструменти: куточок, який застосовується для утворення отворів в попередньому ряді плетіння, куди вставляється і простягується обплітаюча стрічка, ножиці, а також гільза зі зрізаним дном від трьохлінійної гвинтівки ( для формування пучка одної товщини протягом свого процесу плетіння).

Починають плетіння любої посудини з середини дна. Для цього в гільзу вкладають пучок сирих соломин. Кінці, які виступають з вузької частини гільзи, обвивають стрічкою і скручують спіраллю. Коли другий ряд спіралі починає накладатися на перший, то стрічкою обвивають і другий ряд, а потім протягують її в зроблений каточиком отвір нижче лежачого витка першого ряду. Завдяки цьому зовнішня спіраль тісно прикріплюється до внутрішньої. Надалі пучок треба обвивати таким чином, щоб проміжки між витками стрічки були приблизно рівні з її шириною. Пучок для ущільнення треба під час плетіння трохи закручувати навколо осі у напрямку середини тулова посудини. Коточиком, який тримають в правій руці, роблять отвори, трохи відтягуючи стрічки попереднього ряду. Стрічкою обвивають пучок, потім пропускають її через найближчий виток стрічки в попередньому ряду.

Щоб сплести ручку, пучок на протяженні 4-7см обвивають стрічкою виток до витка. Потім вільний кінецю прикріплюють до попереднього ряду так, щоб утвориляся невеличка дуга. Повторивши цей елемент по всьому периметру виробу, отримують ряд ажурного плетіння. Наступний ряд прикріплюють до виступаючих частин дужок. Останній виток спіралі – бортик виробу, обплітають стрічкою двічі; спочатку як звичайно, а потім заповнюючи проміжки, що залишилися між витками. В результаті отримують суцільно обплетений стрічкою пучок соломки, міцний і щільний.

Щобнадати гнучкості соломці в процесі виготовлення плетінок і деталей, її зволожують, опускаючи в лоток з водою. Щоб сніпок не випливав, до нього прив’язують вантаж, або притискають його гнітом. Житню соломку нового врожаю змочують протягом 5-30хв у воді кімнатної температури, соломку минулорічну 3-10 годин, соломку дикоростучих злаків – 10-20хв при температурі 45-60°. Варто замочувати не білше денної норми плетіння, оскільки сирасоломка загниває а висушена і повторно замочена втрачає еластичність, під час роботи змочену соломку треба тримати у зволожені й тканині.

При плетінні простих плетінок використовується переважнооднотонна соломка – світла, природнього кольру чи пофарбована. Завдяки цьому отримують гладко пофарбовані плетінки. Можна при плетінні в таку плетінку вставляти соломини іншого кольору. Виходять рябі плетінки, які дають додаткові декортивні ефекти, особливо виграшні у таких великих речах як сумки і капелюхи.

При виготовленні любих плетінок необхідно дотримуватися загальних вимог:

плетінку треба виплітата щільно, оскільки при висиханні її плетіння послаблюється;

для одержання плетінки однієї ширини потрібно при претіння використовувати соломини однакові за товщиною;

щоб при плетінні соломини не закінчувались одночасно, на самому початку вони повинні бути різної довжини.

Нарощування можна проводити двома способами – в зріз соломини,яка закінчується вставляється тонкий кінчик нової або на стару соломину на 1,5-2см накладаяїється нова. Наступне нарощування відбувається після того як солоина зробить в плетінці три оберти.

Для вирівнювання і ущільнення плетінку вибивають, рівномірно постукуючи поній дерев’ним молотком.

Плетінки з окремих соломин плетуть від себе, тримаючи виплетену частину на колінах. Солминки, які переплітають, нагинають догори на поверхню плетінки, приминаючи їх сильним рухом великих пальців.

Товсті плетінки, які роблять з пучків соломи, плетуть до себе, попередньо прикріпивши до чого-небудь початок плетінки.

Плетінка в три кінці або косичка – найпростіша у виготовленні. Починати плетіння можна з трьох зв’язаних в пучок соломин, бо з двох, одна з яких складена надвоє. При плетінні треба дотримуватися прямого кута між розсунутими вбоки соломинами. Поворот косички під прямим кутом виходить при послідовному згинанні всіх трьох соломин, які переплітають в одну: вправо – правосторонній поворот, вліво – лівосторонній.

Гриву коня можна зробити за допомогою досить прстого і загальновідомого прийому. Його знає кожен, хто коли-небуть плів віники. Спочатку соломинкою обвивають весь пучок, потім огинають її власний кінець, який стирчить назовні, а потім вкладають вздовж пучка. Наступну соломинку вклдають так само, але трохи відступивши від попередньої. В результаті виходить свого роду парканець з соломинок, які стирчать, підрізаючи який отримують рівну щіточку гриви.

 

3.3                Інкрустація

Для виконання інкрустації на будь-якому виробі треба перш за все продумати рисунок і попередньо зробити його в натуральну виличину на папері. В інкрустації неакуратність приводить до збитості малюнка, неспівпадання частин узору,які знаходяться поряд, до проміжків між елементами орнаменту.

В інкрустації використовується соломка, розпластана у вигляді смужок, і соломка, наклеєна на листки. Останні необхідні для виконання складних панно і орнаментальних композицій. Для цього розпластані стебла соломки сортують за кольором, обрізають і щільно наклеюють на листки паперу. Окремі елементи орнаменту і деталі зображень вирізають з цих солом’них плоскостей.

Інкрустація соломкою – робота не тільки клопітка, але й досить тонка. Складання малюнка з дрібних частин потребує великої уваги і значної напруги зору.

У відповідності із задуманим малюнком з соломки вирізають ножем смуги потрібної довжини і вибивають чеканами круги і пелюстки.

Перш ніж викладати малюнок,треба підготувати поверхню. Для цього попередньо ошкурений і зачищений фон виробу покривають морилкою-бейцом. Потім по кальці накреслюють олівцем або затупленим кінчиком шильця основні контури малюнка, відмічають місця, де будуть розташовуватися окремі рослинні елементи. Швидкими і точними рухами кисті промазують місце, на яке буде укладена соломка. Майже одночасно відповідний елемент узору наколюють гострим кінчиком ножа і