___________________________________________________________________________________________ 

 

 

Важливе значення має фон, який визначає характер узору, його кольорове звучання, він різний у різних силах.

Широкі, багаті силянки з рідким ажуром, де переважають темні кольори, фіолетово-сині, які нагадують красу карпатської ночі, характерні особливо для сіл Верховинського району.

Косівщина – тло старовинних ґерданів нанизували з білого бісеру, який підкреслював барвистість окремих елементів узору – ромбів, ружок, очок, хрестиків, тощо. Чіткістю композицій досить великих мотивів, розміщених на відповідному фоні, відзначаються бісерні прикраси сіл: Річка, Вербовець, Косівського району. Блакитні кольори трапляються в прикрасах с. Шешори, яке славиться своїми водоспадами – “гуками”, також подібна гама кольорів в селах Прокурава, Брустори. У Верхньому Березові ґердани і силянки темніші, чорнобривіші.

Дещо відмінний характер прикрас с. Космач. Вони відзначаються ювелірним виконанням, візерунки компонуються з  малих ромбів, дрібненьких цяточок, які закривають все тло. В кольоровій гамі переважають відтінки жовтого, в які вплітаються білі акценти та зелені, червоні ясні, темні, блакитні – усі барви золотої осені.

Прикраси Снятинського району характеризуються поєднанням білого, жовтого, зеленого та блакитного кольорів.

Буковина – буяння зеленого рослинного орнаменту.

Краса істинних українських народних мистецьких виробів полягає в тім, що кожен вид речей має свій стиль узорів, що впливає як із самої техніки виробу, так із гармонії між формою поверхні предмета, матеріалом, з якого він зроблений, і оточенням, для котрого той предмет призначений.

 

Ольга Швед викладач Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва. Працює на кафедрі вишивки та моделювання одягу. Веде майстер–клас по виготовленню ґерданів та силянок з бісеру.  Має за плечима 10 виставок з них одна у Франції (2001 р.) Любов до бісеру, ще в дитинстві привили бабуся і мама, які залюбки навчили її цього мистецтва. Воно і донині живе і розвивається в її душі.

 

Наталія Феркуняк майстерності виготовлення виробів з бісеру навчилася дома від матері та старшої сестри Ольги. На даний час створює свої, неповторні прикраси: ґердани та силянки. Вчить свою доню Марину цього чудового мистецтва, прививає любов дочці до гуцульських прикрас з бісеру. Має кілька виставок спільно із сестрою та мамою.

 

Ніна Василинчук народилася в с. П’ядики, Коломийського району. Захоплення бісером виникло ще в шкільні роки. На даний час удосконалює свою майстерність в виготовленні прикрас з бісеру.

 

Богдан Анна Семенівна народилася 2 вересня 1938 р. у м. Косові, Івано-Франківської обл.

Закінчила культосвітній технікум 1967 р. Працювала 5 років директором будинку для школярів і юнацтва у м. Коломиї і 10 р. викладала предмет “Естетичне виховання” у профтехучилищі м. Коломиї. Від 1973 і до виходу на пенсію працювала у м. Косові в освіті.

Вишивкою і ткацтвом займається з дитячого віку. Захоплення бісером давно передалось від мами та маминої сестри. Першу виставку бісерних виробів зробила дома в 1990 р. Публічна виставка відбулася у Коломийському музеї “Гуцульщини та Покуття” у 1991 р. Цього ж року вступила до “Спілки народних майстрів України”. З того часу працює творчо, навчає цього ремесла усіх бажаючих малих і дорослих. Консультує студентів Косівського інституту Декоративного і прикладного мистецтва, веде майстер-клас. Її виставки побували в усіх куточках України, а також за кордоном у Франції у товаристві “Валь-де-Крес-Україна”.

В м. Косові є постійно-діюча виставка-продаж робіт з бісеру у крамниці “Жіночий труд”. Робота якої була відновлена зусиллям Анни Богдан, як голови жіночої організації “Союз українок”, разом з майстрами народного мистецтва.

Майстерня також являється колекціонером старовинних силянок та ґерданів, які за її словами, є джерелом творчого натхнення. Анна Семенівна любить свій край, не дає цивілізації згубити нашу самобутність. Своє мистецтво, любов до нього передає своїм обидвом дочкам Ользі та Наталії.

 

Геник Євгенія Петрівна, народилась 5 березня 1926 р. в с. Верхній Березів, Косівського р-ну, Івано-Франківської обл. Освіта – середня спеціальна 1950 р. закінчила Коломийське педагогічне училище, вчитель І-ІV кл.

З 1958 по 1960 рр. працювала інструктором гуртка Станіславської обласної станції юних талантів. З 1960 по 1986 рр. працювала керівником гуртків художньої вишивши при Коломийському палаці піонерів.

В 1979 р. Спілка художників України присвоїла звання “Народний майстер декоративно-прикладного мистецтва”.

В 1981 р. нагороджена медаллю “Ветеран праці”, за довголітню добросовісну працю.

В 1989 р. стала членом “Спілки художників України” 1992 р. Член “Спілки майстрів народного мистецтва України”.

Почесне звання “Заслужений майстер народної творчості України” Присвоєно указом президента України Геник Є.П. за вагомі досягнення у праці, високу професійну майстерність, в 1997 р.

Майстриня з юних літ займається вишивкою, виробами з бісеру почала захоплюватись з 1977 р. В даний час в доробку заслуженого майстра народної творчості налічується понад 200 прикрас, унікальних за формою, пластичним рішенням, кольоровим звучанням. Це різноманітні ґердани, силянки, змійки, кулони, брошки.

Чулак Марія Дмитрівна, народилася 21 вересня 1932 р. в с. Прокурава, Косівського р-ну, Івано-Франківської обл.

Народне мистецтво живе в її душі з дитинства. Захоплення з юних літ вишивкою, писанкарством, бісероплетінням, різьбою по дереву поступово удосконалювались, переростали в професійність. Одні види мистецтва більше подобались і ставали улюбленими іншим приділялось менше уваги. Таким чином найулюбленішими заняттями стали: писання писанок і виготовлення прикрас з бісеру. Вже давно ці види мистецтва стали її професією і неможливо виділити якому з них вона віддає більше любові. Перед Великодніми святами ніщо не може більше захопити її душу ніж писанки, а потім все ж таки повертається до бісеру.

Вперше її роботи були встановлені на суд глядача в 1991 р. Марію Дмитрівну визнали як самобутню майстриню. У 1992 р. відбулася перша персональна виставка в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. В цьому ж році вона стає членом Спілки майстрів народного мистецтва України.  З рідкісною красою її творчості знайомі не лише земляки, а й вся Україна, а також за кордоном. В даний час майстриня радо ділиться досвідом, має багато учнів. Колекція її неповторних орнаментальних композицій ґерданів, силянок, краваток нараховує понад 300 робіт. Свою любов допри красного привила і мені, своїй дочці.

 

1)    Виготовлення круглої силянки на шести нитках, або змійка

(рис. 1.)

Шість ниток довжиною 100 см. прикріплюємо до одного цвяха. Починаємо роботу з того, що на першу нитку набираємо 2 бісерні намистинки, а на другу – 3. Крізь третю намистинку другої нитки протягуємо першу нитку. Тепер на третю нитку набираємо 2 намистинки, а на четверту – 3 і протягуємо третю нитку крізь намистинку четвертої нитки. Так само діємо і з наступною парою ниток – п’ятою та шостою. Всі намистинки цього, першого, ряду плетемо так: на шосту нитку набираємо 2 намистинки, на першу – 3 і крізь третю намистинку першої нитки протягуємо шосту нитку з 2 намистинками. На п’яту нитку набираємо 2 намистинки, на другу – 3 і протягуємо п’яту нитку крізь третю намистинку другої нитки. На четверту нитку набираємо 2 намистинку, на третю – 3 і крізь третю намистинку третьої нитки протягуємо четверту нитку. Ці 15 намистинок можуть бути іншого кольору.

Та послідовно набираємо намистинки, чергуючи пари ниток і водночас змінюючи через ряд кольори намистинок. Коли силянка набуде потрібної довжини, всі шість ниток з’єднують в одну, з обох кінців набирають на неї по 10-12 більших бісеринок і прикріплюють застібку.

Оригінальна прикраса готова.

2) Плоску силянку на десяти нитках можна сплести так. Десять вощених ниток довжиною 100-110 см. зав’язуємо вузликом і прикріплюємо до одного цвяха (рис. 2). Першу намистинку набираємо на п’яту нитку і протягуємо крізь неї шосту нитку (рис. 2, а), Далі на шосту нитку набираємо 2 намистинки і крізь останню протягуємо четверту нитку (рис. 2, б). На п’яту нитку набираємо 2 намистинки і крізь останню протягуємо сьому нитку (рис. 2, в). На шосту нитку знову набираємо 2 намистинки і крізь останню протягуємо третю нитку (рис.2,г). На п’яту нитку набираємо 2 намистинки і крізь останню протягуємо восьму нитку (рис. 2, д).

Знову до шостої нитки додаємо 2 намистинки, а крізь останню протягуємо другу нитку. На п’яту нитку набираємо також 2 намистинки і крізь останню протягуємо дев’яту нитку. На шосту нитку нанизуємо 2 намистинки і крізь останню протягуємо першу нитку. На п’яту нитку набираємо 2 намистинки і крізь останню протягуємо десяту нитку (рис. 2, с).

Тепер на четверту нитку набираємо 2 намистинки, а на сьому – одну і протягуємо сьому нитку крізь останню намистинку четвертої нитки (рис. 2, є).

На третю нитку набираємо 2 намистинки, а на сьому знову одну і протягуємо сьому нитку крізь останню намистинку третьої нитки. На третю нитку набираємо ще 2 намистинки, на восьму - 1 і  на восьму нитку протягуємо крізь останню намистинку третьої нитки (рис. 2, ж).

На четверту нитку набираємо 2 намистинки, на дев’яту – 1 протягуємо дев’яту нитку крізь останню намистинку четвертої нитки.

На першу нитку набираємо 2 намистинки, на сьому нитку – 1 і протягуємо сьому нитку крізь останню намистинку першої нитки. На другу нитку набираємо 2 намистинки, АН восьму – 1 і протягуємо восьму нитку крізь другу намистинку другої нитки. На третю нитку набираємо 12 намистинки, на дев’яту – 1 і протягуємо дев’яту нитку крізь останню намистинку третьої нитки. На четверту нитку набираємо 2 намистинки, на десяту – 1 також протягуємо десяту нитку крізь другу намистинку четвертої нитки (рис. 2, з).

На шості нитку набираємо 2 намистинки, на сьому – 1 і протягуємо сьому нитку крізь останню намистинку шостої нитки. На першу нитку набираємо 2 намистинки, на восьму – 1 і протягуємо восьму нитку крізь останню намистинку першої нитки. На другу нитку набираємо 2 намистинки, на дев’яту – 1 і протягуємо дев’яту нитку крізь другу намистинку третьої нитки. На третю нитку набираємо 2 намистинки, на десяту – 1 і протягуємо десяту нитку крізь другу намистинку третьої нитки. На четверту нитку набираємо 2 намистинки, на п’яту – 1 і протягуємо п’яту нитку крізь другу намистинку четвертої нитки. Так поступово збільшуємо силянку до потрібної довжини (рис. 2, 4).

Закінчивши, розв’язуємо вузлик, розділяємо нитки, на кожну з них набираємо по 15 намистинок, після цього всі нитки знову з’єднуємо в одну, до обох кінців прикріплюємо застібку. Сплетений таким чином легкий і акуратний комірець подарує вам втіху.

 

3) Виготовлення комірця з висульками на восьми нитках.

Технікою силяння можна створити і нарядний комірець з висульками. От, наприклад, як плететься такий комірець на восьми нитках довжиною 110 см (рис. 3). Як і в попередніх випадках, їх зв’язують у вузлик і прикріплюють до цвяха.

На четверту нитку набираємо 1 намистинку крізь неї протягуємо п’яту нитку. На четверту нитку набираємо 3 намистинки і крізь третю протягуємо шосту нитку. На п’яту набираємо 3 намистинки  і крізь останню протягуємо третю нитку. На четверту нитку знову набираємо 3 намистинки і крізь третю протягуємо сьому нитку. На п’яту набираємо ще 3 намистинки і крізь третю пропускаємо другу нитку. На четверту набираємо знову 3 намистинки і крізь третю пропускаємо восьму нитку. На п’яту також набираємо 3 намистинки і крізь останню пропускаємо першу нитку.

На третю нитку набираємо 3 намистинки, а на шосту 2 і протягуємо шосту нитку крізь третю намистинку третьої нитки.

На другу нитку набираємо 3 намистинки, на шосту – 2 і протягуємо шосту нитку крізь третю намистинку другом нитки. На сьому нитку набираємо 3 намистинки, на третю 2 і протягуємо третю нитку крізь останню намистинку сьомої нитки. На першу нитку набираємо 3 намистинки, на шосту – 2 і протягуємо шосту нитку крізь третю намистинку третьої нитки. На третю нитку набираємо 3 намистинки, на восьму – 2 і протягуємо восьму нитку крізь третю намистинку третьої нитки. На п’яту нитку набираємо 3 намистинки, на шосту – 2 і протягуємо шосту нитку крізь третю намистинку п’ятої нитки.

На першу нитку набираємо 3 намистинки, на сьому – 2 і протягуємо сьому нитку крізь останню намистинку першої нитки. На другу нитку набираємо 3 намистинки, на восьму – 2 і протягуємо восьму нитку крізь третю намистинку другої нитки.

На четверту нитку набираємо 18-20 намистинок, на третю – 3 і протягуємо нитку з висулькою крізь третю намистинку третьої нитки. Так послідовно набираємо силянку до потрібної довжини. Закінчивши, відв’язуємо від цвяха основу, роз’єднуємо нитки, на кожну набираємо по 15 намистинок, після чого знову складаємо їх в одну і прикріплюємо застібку.

Висульки можуть бути найрізноманітніших форм, кілька принципів оформлення їх подано на рис. 4.