Національний природний парк «Гуцульщина» створений Указом Президента України від 14 травня 2002 року. Він розташований у межах Косівського району Івано-Франківської області й охоплює площу в 32271 гектарів. Із цієї площі 7606 га земель надані парку в постійне користування, а 24665 га включені до його складу без вилучення у землекористувачів. Протяжність парку з північного заходу на південний схід близько 29 км, а з північного сходу на південний захід — 20 км.

Національний парк призначений для збереження, відтворення та раціонального використання генетичних ресурсів рослинного та тваринного світу, унікальних природних комплексів та етнокультурного середовища Покутсько-Буковинських Карпат

Територія, рельєф та клімат парку

НПП «Гуцульщина» розташований у мальовничій лісистій частині Покутсько-Буковинських Карпат, яка є чи не найцікавішим регіоном України, де виразно та досить повно збереглися прадавні самобутні ремесла, промисли, традиції, звичаї етносу гуцулів. Ця територія відзначається великою історико-культурною цінністю, своєрідністю природи, багатством і різноманіттям рекреаційних ресурсів. Через неї пролягають численні туристичні маршрути. Тут прокладено екологічні пізнавальні стежки, інтенсивно розвивається кінний туризм, сільський зелений туризм, етнотуризм. На околицях Косова та Шешор функціонують гірськолижні траси з підйомниками. В національному парку знаходиться багато туристичних баз, баз відпочинку, санаторіїв, курортів.

 Покутсько-Буковинські Карпати

Рельєф території національного природного парку «Гуцульщина» складний і неоднорідний. Тут виділяють передгірну височинну область — Покутське Передкарпаття з переважаючими висотами 350-500 м над рівнем моря та область Зовнішніх Карпат, де абсолютні висоти сягають 1450-1470 м. Гірські хребти тут простягаються паралельними пасмами з північного заходу на південний схід. Вони здебільшого мають широкі гребені та відносно похилі схили. Між ними пролягають широкі міжгірні улоговини. Такий характер рельєфу сприяє доступності та зручності рекреаційного освоєння території національного парку.

Найвищою вершиною НПП «Гуцульщина» є гора Грегіт, висотою 1472 м н. р. м. Її схили вкриті кам’яними розсипами, які мають місцеву назву «греготів». На деяких хребтах, зокрема на Сколівському, виступають скелі висотою 20-40 м, які є місцем тренувань гірських туристів та альпіністів.

Територія парку помережена численними річками та гірськими потоками. Найбільші з них — Лючка, Пістинська, Рибниця, Черемош. Всі вони є правими допливами р. Прут. У гірській місцевості та при виході з гір річки утворюють перекати, плеса, водоспади, які місцеве населення називає «гуками» через гуркіт і шум, які вони спричиняють. Водоспади та плеса є популярними зонами відпочинку. Особливим попитом любителів водних видів відпочинку та спорту користується річка Черемош, яка протікає вздовж південно-східної межі парку. З нею пов’язано багато легенд, переказів, вона оспівана поетами та піснярами.

 Річка Черемош

Мальовничий Черемош є однією з візитних карток не лише Гуцульського краю, але й усіх Українських Карпат. Ще однією водною перлиною Гуцульщини є озеро Лебедине, що знаходиться в однойменному урочищі на висоті 650 м н. р. м. Цей унікальний природний комплекс є улюбленим місцем відпочинку місцевого населення та гостей краю.

До річкової мережі парку тяжіє й мережа автошляхів. З доріг, що пролягають вздовж річок, відкриваються манливі й захоплюючі краєвиди навколишніх лісів, полонин, гірських хребтів.

Клімат на території національного природного парку помірно континентальний з достатнім та надлишковим зволоженням, нежарким літом, м’якою зимою, теплою осінню. Тут виділяють дві термічні зони — прохолодну, яка охоплює середньо- та низькогір’я Зовнішніх Карпат, і помірну — Покутське Передкарпаття.

У ґрунтовому покриві переважають бурі гірсько-лісові щебенюваті та дерново-буроземні ґрунти.

Рослинний і тваринний світ

Одне з найбільших багатств національного парку «Гуцульщина» — ліси. У його низинній частині переважають листяні ліси, переважно дубові. Крім дубів у нижньому деревному ярусі ростуть бук і граб, а у більш вологих місцезростаннях — ясен, береза, в’яз, в підліску — звичайні ліщина, глід, крушина, бузина та інші види.

Гуцульські ліси

Низькогірні пасма, що оточують передгір’я, вкриті буково-грабовими лісами з домішками ялиці, смереки, явора, берези. Вищі пасма вкриті смереково-буковими та смерековими лісами, а схили найвищих пасом — вторинними смерековими лісами, які починаються з висоти 450-650 м н. р. м. Під горою Грегот збереглися смерекові праліси, а на хребтах Сокільський та Кам’янистий — природні букові ліси з домішкою ялиці й явора.

Загалом на території парку зростає понад тисячу видів рослин, серед яких багато рідкісних, зникаючих та ендемічних. До Червоної книги України занесено 65 видів рослин, зокрема, арніка гірська, баранець звичайний, шафран Гейфелів, пізньоцвіт осінній, 19 видів зозулинцевих та інші.

Тваринний світ парку також різноманітний. Однак через нераціональне природокористування в минулі часи багато видів тварин стали рідкісними. Це, передусім, ведмідь бурий, олень карпатський, козуля європейська та інші види. З тварин парку до Червоної книги України занесено 16 видів хребетних та 4 види комах.

Рекреаційний потенціал

Національний природний парк «Гуцульщина» володіє надзвичайно високим рекреаційним потенціалом. Це осередок самобутніх звичаїв, побуту та культури гуцулів, їх декоративно-прикладного мистецтва. Великим попитом і популярністю користуються вироби місцевих майстрів: різьбярів, кушнірів, писанкарів, мосяжників, кераміків, ткачів, вишивальниць, тощо. Самобутні прадавні ремесла і промисли, а також колоритний барвистий одяг, оригінальна музична та пісенна культура гуцулів становлять неабиякий інтерес і є перлиною української та європейської культури.

На території парку добре розвинена туристично-рекреаційна інфраструктура, знаходиться багато баз відпочинку, курортів і санаторіїв. Найвідоміші з них — санаторій «Карпатські зорі» у Косові та туристична база «Сріблясті водоспади» у Шешорах. Мережа рекреаційних та оздоровчих установ щораз розширюється. У забудові рекреаційних закладів використано елементи гуцульської архітектури, які органічно поєднуються з природними ландшафтами, створюючи шедеври архітектурно-паркового мистецтва.

Дерев’яна церква в селі Город

Гуцульський архітектурний стиль відзначається самобутністю та високою естетичністю. Гуцульські церкви, «ґражди», які можна зустріти мало не в кожному селі парку, відомі в усьому світі своєю витонченістю та гармонійністю.