___________________________________________________________________________________________ 

 

 

Залы официальных аудиенций

У порівнянні з житловими покоями, свій первісний вигляд у значної повноті зберегли ті зали, де проводилися ханські офіційні авдієнції: Посольський зал, Кавова кімната, Золотий кабінет. У 18 сторіччі в цих стінах проходили зустрічі ханів із представниками іноземних урядів, ділові переговори, тут же кримські правителі та їхні гості відпочивали після офіційних заходів. Ці зали нині реставруються, а по певнім часі стануть доступними для відвідування гостями Палацу.

 

Золотой кабинет

Особливо цікавим є інтер'єр Золотого кабінету, чиї вишукано прикрашені вікна виходять на Палацевий майдан. Окрім багатих орнаментальних розписів стіни Золотого кабінету прикрашені ліпними зображеннями фруктів, а в засклених антресолях над вхідними дверима розміщався цілий "сад" - мистецьки виготовлені мініатюрні дерева, оточені квітами й птахами (ця композиція зникла під час нацистської окупації). По карнизі, що йде по трьох стінах цієї кімнати, тягнеться напис, котрий у поетичних фразах вихваляє Крима Ґерая. За наказом цього хана - шанувальника мистецтв - Палац у 1760-х рр. набув нового вигляду, будучи прикрашений роботами кращих кримських майстрів того часу. Текст напису є наступним: 

 

Фрагмент настенной надписи в Золотом кабинете

Нехай насолоджується щохвилини цар, за ласки Божої, задоволеннями; нехай подовжить Господь життя його і щастя. Крим Ґерай-хан, син ясновельможного Девлета Ґерая, джерело світла й безпеки, правитель мудрий.

Дивися! От державна його зірка зійшла на обрії слави й освітила цілий світ. Врода кримського престолу, володар великого царства, рудник лагідності й великодушності, тінь ласки Божої. Щедрість і великодушність - друзі його. Заступник природних дарувань, щедрий до марнотратства - багаті й злиденні є свідками тому. Нехай засліпить Господь сонцем особи його зір ворогів! Благовоління Боже до Крима Ґерая доводить себе тим, що ласкава тінь цього благовоління, милість часу його, осінила всесвіт задоволенням. 

Дивися! Цей Палац що веселить зір, створений високим розумом хана, виправдує мою хвалебну пісню. Цей дім своєю привітністю подібно сонячному сяйву опромінив Бахчисарай. Дивлячись на мальовничу картину Палацу, ти подумаєш, що це обитель гурій, що красуні передали йому принадність і блиск, що це низка морських перлин, нечуваний алмаз. 

Дивися! Ось предмет, гідний золотого пера. Китайський Мані, дивлячись на цей Палац, схвалив би й вибір малюнка, й відмінну обробку картин. Навколо Палацу - свіжі лілії, троянди, гіяцинти. Сад, розумно розташований, як би промовляє; нова думка ця розцвіла в квітнику душі. Коханець троянди, соловей, упав би до праху ніг саду, якби його побачив. Отже, якщо привабливе це місце ми назвемо, як і лічить, рудником радості, то кожен погляд на нього буде морем насолоди, що хвилюється.

Раб придворного праху*, будучи мовби тінню шляхетності за правління Крима Ґерая-хана - нехай буде двір правосуддя його відкритий та щасливий! - люблячи його душевно й усвідомлюючи в собі дарунок папуги, так оспівав його Палац, що веселить зір. Два повних цих напіввіршя означають хронограму.

___
* Тобто поет, автор напису. Дарунок папуги - так означений дарунок красномовства й мудрості. Хронограма - зашифрована арабськими буквами дата створення напису.

 

ГАРЕМНИЙ КОРПУС

 

Гаремний корпус

Гарем (жіноча частина оселі) - універсальне поняття для мусульманського світу: гарем має влаштовуватися й у бідній домівці, і в палаці правителя. Дім кримських монархів, звичайно, теж мав свій гарем. Тут мало мешкання жіноче населення Ханського Палацу: матері, незаміжні сестри й дочки ханів, ханські дружини, а також жіноча прислуга. Невірно уявляти гарем як густонаселене місце: не всі кримські правителі користувалися своїм правом мати чотирьох дружин, а свідчення про наявність у них одалісок поодиноки. Гарем Бахчисарайського Палацу був невеликим, не йдучи до порівняння з величезним гаремним комплексом, що займає добру третину стамбульського палацу Топ-Капи.

Чоловіки з ханського роду Ґераїв бралися з представницями знатних кримськотатарських (Ширин, Сеїт-Джеут) чи ногайських (Мансур) фамілій. З кінця 16 ст. поширювався звичай одружуватися зі шляхетними черкесками, головним чином із роду Джане. Жінок із ханської родини видавали заміж за беїв і мурз тих же кримських і ногайських родів, а іноді й за турецьких султанів. Відомо, наприклад, що донька Менґлі I Ґерая Айше-ханум була дружиною славетного турецького правителя Селіма I (1512-1520).

 

Фрагмент дерев'яного порталу в Гаремі

Окрім жінок, у ханському гаремі до семирічного віку проживали й майбутні володарі Кримської країни - ханські сини. Вийшовши з немовляцтва та залишивши матерів і няньок, діти кримських государів починали навчання. Іноді вони отримували освіту в родині, але поряд із цим існував інший звичай виховання майбутніх правителів: аталицтво. Це означало, що юного члена ханського роду змалку направляли до Черкесії, де він під керівництвом аталиків - місцевих князів, що найчастіше були ханськими родичами - одержував чудову фізичну й військову підготовку. Зв'язки між вихованцями та аталиками зберігалися назавжди і були дуже міцні. Те ж можна сказати й про відносини кримських ханів зі своїми емельдешами - "молочними братами", тобто дітьми аталиків.

Про внутрішнє життя ханського гарему відомостей обмаль - це цілком зрозуміло: сюди, до приватних покоїв ханської родини, не мали доступу ні мандрівники, ані дипломати, котрі могли б залишити свої описи (а власних ханських документів ми не маємо: ханський архів був знищений військами фельдмаршала Мініха в 18 столітті).

Проте час від часу жительки гарему все ж таки з'являються на сторінках історичних джерел. Так, наприклад, у придворній єрархії ханського двору існував офіційний титул анабеї - його надавали матерям або старшим сестрам ханів. Анабеї відвідували засідання Дивану, відігравали важливу роль у придворному житті й хани були схильні прислуховуватися до їхньої думки (порадою своєї старшої сестри Кутлуг-Султан не зневажав навіть такий великий стратег, як Гази II Ґерай (1588-96; 1596-1607) - один із найвидатніших правителів Криму). На політичній сцені з'являлися й ханські дружини - іноді як авторки послань до європейських королів на підтримку політичного курсу своїх чоловіків. Часом представниці роду Ґераїв виступають у джерелах як мандрівниці до Меккі на хаддж, як будівниці мечетів для жителів столиці, як поетеси.

 

Інтер'єр вітальні Гарему

Спочатку в гаремнім комплексі Ханського Палацу налічувалося чотири будинки. Три з них були зруйновані замість ремонту в 1820-х рр., а єдина споруда що збереглася нині є професійно відреставрованою та доступною огляду. Гаремний корпус є невисоким будинком із великою терасою та трьома кімнатами (умовно названими "Буфетна", "Житлова" й "Вітальня"). У приміщеннях Гаремного корпусу відтворені інтер'єри багатої кримськотатарської оселі 18-19 ст., по котрих можна приблизно судити й про внутрішній вигляд помешкань ханських родичок.

 

 "ФОНТАН СЛІЗ" (СЕЛЬСЕБІЛЬ)

 

 

"Фонтан Сліз"

фото Paul Barker

Цей скромний фонтан, що колись стояв у тихому садку на гірському схилі, сьогодні є найвідомішою пам'яткою в Палаці. Мільйони людей відвідали мешкання кримських ханів аби побачити споруду, творці якої хиба що передбачали ту славу, що згодом оточить їхній твір.

Фонтан збудовано в 1764 р. На своє нинішнє місце у внутрішнім дворику Хансарая фонтан був перенесений вже за Потьомкіна, а спочатку він знаходився на садових терасах Палацу біля мавзолея Діляри-бікеч - жінки, що мешкала в Ханськім Палаці при Кримі Ґераї (1758-64; 1768-69). З ім'ям Діляри-бікеч було пов'язано кілька файних будівель у місті - і при цьому її особистість, про котру в історичних документах не збереглося ніяких слідів, залишалася - й дотепер залишається - цілком загадковою. Таємниця, що оточує ім'я Діляри-бікеч та історію створення фонтана на її могилі, стала основою для романтичних леґенд, що малюють Диляру як кохану хана Крима Ґерая.

Одна з цих леґенд повідає, що хан Крим Ґерай - видатний правитель та безстрашний воїн - на схилі років покохав красуню-князівну на ім'я Діляра. Це пізнє кохання стало для хана найдорожчим, що він колись мав у своєму житті. Однак його щастя було недовгим: прекрасна князівна передчасно вмерла, отруєна ревнивою суперницею з гарему. Глибоко уболіваючи, Крим Ґерай поховав кохану з найвищою почестю, звівши над її могилою мавзолей та прибудувавши до мавзолею фонтан. Цей фонтан, згідно з леґендою, мав висловити ті сумні почуття, до котрих занурила Крима Ґерая загибель Діляри.

Леґенда поетично інтерпретує символіку фонтана: мармурова квітка подібна окові, що роняє сльози. Сльози наповнюють горем Чашу серця (верхня велика чаша). Час загоює рани серця й скорбота вщухає (пари менших чаш). Але пам'ять поновлює біль (середня велика чаша). Так продовжується протягом всього життя - страждання змінюються просвітленнями й навпаки - допоки людина не скінчить земної подорожі та не наблизиться до порога вічності (за символ вічності леґенда вважає спіраль при підніжжі фонтана).

Це лише леґендарне трактування. Майстер Умер, що створював цей фонтан, вкладав у свій твір зовсім інший зміст. Це можна стверджувати вже тому, що фонтан подібного типу є не єдиним у світі: вельми подібна споруда знаходиться неподалік у Палаці (у Басейному дворику), схожій фонтан можна бачити в султанському палаці Топ-Капи в Стамбулі тощо. "Фонтан сліз" належить до класу фонтанів, названих за назвою райського джерела Сельсебіль. Фонтани типу сельсебіль - це споруди культового призначення: їх ставили на святих місцях чи на цвинтарях (саме на цвинтарі й стояв спочатку "Фонтан сліз"). Утім, хоча схожих фонтанів існує декілька, всесвітньої слави набув тільки цей.

Фонтан прикрашений двома написами. Верхній є віршем поета Шейхія, що прославляє хана Крима Ґерая:

Слава Всевишньому! Обличчя Бахчисарая знов посміхнулося:
Милість великого Крима Ґерая славно улаштувала.
Невсипними стараннями він напоїв водою околиці,
І якщо буде на те воля Божа, зробить ще багато добрих справ.
Він тонкістю розуму знайшов воду й улаштував прекрасний фонтан.
Якщо хто хоче [перевірити], нехай прийде [й подивиться]:
Ми самі бачили Дамаск і Багдад [і не зустріли там нічого схожого]!
Подібно тому що прагне, Шейхій читає (п'є) хронограму з вуст цього фонтана:
Прийди, напийся води найчистішої з джерела цілющого!

Нижній напис цитує 18-й вірш із 76-й сури Корана:

[У раї праведні питимуть воду] з джерела, що зветься Сельсебіль.

У 1820 р. під час свого короткого візиту до Ханського Палацу цей фонтан бачив Александр Пушкін. Знамено, що з листів поета видно: фонтан не справив на нього одразу особливого враження. Але згодом, творчо переробивши свої кримські враження та поєднавши їх із мотивом скорботної леґенди про хана, Пушкін створив свою поему, що вийшла з друку в 1824 р. та забезпечила Бахчисараю найширшу популярність. Фонтан і пов'язані з ним леґенди ставали джерелом натхнення також для Адама Міцкєвіча й багатьох інших діячів мистецтва, що прославили місто й Палац.

Як скульптор Умер не передбачав всесвітньої слави свого творіння, так і Пушкін, закінчивши чернетку поеми, не міг угадати, що саме через це він виписав вічну охоронну грамоту Палацу й самому імені Бахчисарая. По сторіччі з малим у такій грамоті виникла найнагальніша потреба: після депортації совєцьким режимом кримськотатарського народу в 1944 р. усі кримськотатарські назви міст і сіл по Криму були замінені на російські (ба точніше сказати - совєцькі). Бахчисараю теж приготували нову назву: "пушкінськ", "садовськ" чи як там ще... Висловлювалися також "думки" про знос Палацу - німого свідка історії народу, що був позбавлений права жити на батьківщині прадідів. На щастя, московська влада вчасно дотямила, що перейменувати славетну поему "Бахчисарайський фонтан" їй усе ж таки не по силах. 

Тому Бахчисарай залишився Бахчисараєм, а Палац понині стоїть на землі. Хансарай нині зобов'язаний своїм існуванням двом митцям різних епох і народів: скульпторові Умеру й поетові Пушкіну...

Переклад напису на фонтані зі старої кримськотатарської мови Нарімана Абдульваапа

 

 

 

 

 ЗОЛОТИЙ ФОНТАН

 

Золотий фонтан у Фонтанному дворику

Перед тим, як зробити молитву, мусульмани творять абдез - обряд омовіння. Для проведення цього ритуалу призначений Золотий фонтан, що стоїть у внутрішньому дворику неподалік від входу до Малого Ханського мечету. Маючи намір приступити до молитви, кримські хани та їхні наближені спочатку підходили до фонтану, творили омовіння й допіру після того прямували до Малого мечету.

Фонтан висічено з білого мармуру та прикрашено золоченим різьбленим орнаментом із квітів, листів, фруктів, виноградних лоз. Ця пишна орнаментальна рослинність покликана символізувати вічні сади вирію, а велика розетка в центрі композиції - ідею вічного життя. Фонтан несе два арабські написи. Верхній повідомляє, що фонтан збудований 1733 р. за хана Каплана I Ґерая. Нижній є цитатою з Корана: 

Й напоїв їх Господь напоєм чистим (76:21).

Джерела мали чималу значимість у культурних традиціях кримських татар. Це було обумовлене не тільки практичними розуміннями та сухим кліматом Криму, але і тим особливим сакральним змістом, котрий несли в собі поняття Води і Джерела. Вода - це прообраз рік, що протікають раєм, це вособлення самого життя. Джерело - це око землі (кримськотатарське слово cesme (джерело) походить від перського слова зі значенням око).