Газ чи бензин, бензин чи газ? Хтось досі шукає для себе відповідь на це запитання, хтось її давно знайшов і став прихильником того чи іншого палива, а хтось комбінує залежно від потреб та умов використання. Філософська дискусія на тему „що краще” здатна вмить зібрати два табори, що до втоми ганятимуть газово-бензинового м’яча, проте істина завжди буде день посередині. У підсумку не так важливо, хто добув вогонь, оскільки першість усе одно належить Прометеєві, проте коли вогню немає, то завжди хочеться знати чому. Два роки приборкування бензинового примуса "Шмель-4" і читання на ніч інструкції з експлуатації цього примхливого інтелігента спонукали до впорядкування і оприлюднення думок, що народжувалися, вмирали, перевтілювалися у смачну зупку і знову кудись тікали разом із блакитним вогником.
Отже, примус може виконувати такі функції: 1) безсовісно знищувати пальне; 2) знищувати майно власника та майно його друзів; 3) час від часу цікавитися приготуванням їжі; 4) узагалі нічого не робити. При цьому можливі різноманітні звукові та світлові ефекти, що супроводжуються неприємним запахом, дірками на одязі та наметах і морем задоволення від танців під дощем (на морозі) навколо впертої бляшанки, яка ніяк не хоче зрозуміти, чого від неї хочуть. Секрет у тому, що примус добре знає своє призначення. Тільки він хитрий і вищий пілотаж – то перехитрити його і вмовити працювати. Викладене нижче – результат власних перемог та поразок у поєдинках інтелектів на приз гарячого чаю.
1. Конструкція
Згідно з інструкцією та багаторічними спостереження армії користувачів, примус складається із бачка 2, у який вкручені насос 4, запобіжний клапан 3 і випромінювач 11. Між бачком 2 і випромінювачем 11 вставлено ущільнюючу прокладку 10, котра одночасно слугує ємністю для рідини, що використовується для прогрівання форсунки примуса перед запуском. Вітрозахисний кожух 6 надівається на кільце 9, що фіксується під ущільнюючою прокладкою 10. Стійки 7 для посуду типу кастрюля вставляються у відповідні отвори кільця 9. У корпус випромінювача 13 вкручено ніпель (форсунку) 14. Випромінювач містить ексцентриковий механізм, призначений для регулювання інтенсивності горіння і прочистки ніпеля. Ексцентриковий механізм складається із конуса 18 та шпинделя (ексцентрика) 17. На конусі за допомогою гайки закріплено голку 15. На хвостовик шпинделя надіто азбографітовий ущільнювач 36, затиснутий між кільцем та гайкою 16. Конус 18 з голкою 15 переміщується угору-вниз при повороті шпинделя 17 за допомогою ключа керування 8 і частково перекриває отвір ніпеля 14. У нижній частині корпуса випромінювача 11 вкладено сітку 19, що слугує випаровувачем, а у розтруб вкладено ковпачок і відбивач 5 (його ще називають розсікачем). Насос має шток 24 з поршнем, що складається із розвальцованих на ньому шайб 33, між якими надіте гумове кільце (манжета) 32 з виступами, направленими у бік зворотного клапана. Гумове кільце 32 забезпечує ущільнення при ході штока 24 уперед і проходження повітря у циліндр насосу при ході штоку назад. Ручка штока насоса фігурним виступом входить у профільний отвір гайки 27, забезпечуючи при цьому фіксацію штоку в опущеному стані поворотом голівки на 90°. На кінець насоса накручений зворотний клапан, який складається із наконечника 29, в якому встановлені пружинка 28, поршень клапана 30 і прокладка 31. Зворотний клапан запобігає потраплянню бензину у циліндр насоса під час руху штока вгору. Гумове кільце 25 у гайці-барашці 27 забезпечує ущільнення між насосом і горловиною бачка. Під тиском бензин подається по трубці бачка до випромінювача, випаровується на сітці 19 і через ніпель 14 потрапляє у простір між ковпачком і відбивачем 5, інжектуючи повітря через отвори відбивача. У цьому просторі утворюється повітряно-бензинова суміш, яка виходить через отвори у відбивачі 5 і запалюється.
Примус "Шмель-4" 1 — ємність для рідини - корпус для транспортування; 2 — бачок; 3 — запобіжний клапан; 4 — насос; 5 — відбивач; 6 — вітрозахисний кожух; 7— стійка; 8 — ручка регулятора інтенсивності полум'я; 9 — кільце; 10 — прокладка ущільнююча; 11 — блок випромінювача; 12 — транспортувальна ручка
Випромінювач 13 — корпус; 14 — ніпель (форсунка); 15 — голка; 16 — гайка; 17 — шпиндель; 18 — конус; 19 — сітка; 20 — ручка регулятора інтенсивності полум'я (хвостовик шпинделя); 21 — рейка; 22 — кулька
Насос 23 — циліндр; 24 — шток; 25 — ущільнююче кільце насоса; 26 — гайка; 27 — гайка-барашка; 28 — пружина; 29 — наконечник; 30 — поршень клапана; 31 — прокладка зворотного клапана; 32 — кільце поршеня; 33 — шайба
34 — лійка; 35 — комплект запасних частин; 36 — азбестовий ущільнювач
2. Заправка (згідно з інструкцією завода-виробника)
Примус працює на автомобільних бензинах А-72; А-76; АИ-93; АИ-95; АИ-98. Забороняється:
– заливати бензин у працюючий або неохолоджений примус; – заливати паливо вище нижнього зрізу отвору для насосу; – застосовувати бензин у суміші зі змащувальними матеріалами.
Для заправки примус необхідно встановити на рівне місце, відкрутити насос і, користуючись лійкою, залити бензин в отвір для насоса. Після цього слід щільно закрутити насос. Переконавшись, що кран перекритий (ключ керування повернути до упору), потрібно перевірити герметичність бачка шляхом перевертанням примуса. Накачайте повітря насосом, зробивши 10-15 енергійних качків.
Обов’язково приберіть від примусу запас бензину.
3. Порядок роботи
3.1. Прогрівання
Запорукою вдалого запуску примуса є прогрівання випромінювача. Для цього у заглиблення прокладки наливають пальне (спирт, денатурат, бензин або сухе паливо) і запалюють його. За використання бензину полум’я прогрівання кіптяве. Сухе паливо використовують у кількості 1-2 г. Після його згорання залишається накип на прокладці. Виробник допускає прогрівання примуса бензином, злитим з пальника після прокачування. Для зливання бензину потрібно короткочасно повернути ключ керування до упору і назад, слідкуючи за тим, щоб бензин не переливався через край заглиблення прокладки. У випадку недостатнього прогрівання процедуру слід повторити.
3.2. Запалювання
Після прогрівання примуса подають паливо і підпалюють бензоповітряну суміш. Полум’я нормально працюючого примуса повинно бути блідо-синього кольору. Утворення факела свідчить про недостатнє прогрівання. У такому випадку слід зупинити подачу палива і повторити прогрівання. Якщо при роботі примуса спостерігається розжарення відбивача (розсікача) і чути гудіння, потрібно зупинити подачу палива і перевірити правильність встановлення ковпачка і відбивача, котрі повинні бути жорстко зафіксовані.
3.3. Регулювання інтенсивності полум'я Регулювання здійснюється повертанням ключа керування за- чи проти годинникової стрілки у залежності від початкового положення ключа.
3.4. Чистка ніпеля Чистку ніпеля проводять повертанням на півоберта ручки регулювання інтенсивності полум'я за- і проти годинникової стрілки (слід повторити кілька разів).
3.5. Вимкнення примуса
Вимкнення виконують повертанням ключа регулювання до упору за- або проти годинникової стрілки. Після охолодження слід стравити надлишковий тиск. Не допускається проведення цієї операції поблизу відкритих джерел вогню!
3.6. Транспортування бензину
Оптимальний варіант транспортування – це закриті металеві посудини. Якщо є можливість носити бензин у каністрі – пощастило. Однак тягати на собі метал не дуже вигідно з точки зору ваги, тому можна скористатися іншим винаходом людського розуму – ПЕТ-пляшками. Вони легкі, щільно закриваються і міцні. Пляшку можна підкинути високо угору і при падінні з нею нічого неприємного не відбудеться.
Транспортування бензину 1 — вірно; 2 — невірно
Корисним удосконаленням пляшки є встановлення запобіжника, який дозволить уникнути випадкового розкручування кришки пляшки. Запобіжник – це шматок ізоляційної стрічки, намотаний навколо кришки, що з’єднуює її із горловиною пляшки. Оскільки стрічка швидко втрачає свої властивості при змотуванні-намотуванні, то навколо пляшки можна зробити кілька витків тієї ж стрічки і за потреби знімати її звідти. Однаково, як у випадку великих перепадів висот, так і для відносно низинних походів, є сенс трохи стиснути пляшку перед закручуванням кришки. Вона залишатиметься у сплюснутому стані до тих пір, доки збільшення забортної температури (або зменшення тиску внаслідок збільшення висоти) не викличе збільшення тиску всередині пляшки відносно зовнішнього. Тоді пляшка розпрямиться. Інакше гази постійно намагатимуться вирватися із тари, пропорційно зменшуючи бажання оточуючих спілкуватися із бензоносом.
4. Проблема кульки
У примусах типу „Шмель-4” для перекривання потоку бензину (газів) використовується металева кулька, розташована у каналі трубки із сідлом. Коли повертають ручку регулятора інтенсивності полум’я, рейка, з’єднана із ним, переміщується у вертикальному напрямі. Верхня частина рейки з’єднана із голкою, нижня – закінчується „п’яткою”. Коли рейка піднімається угору, „п’ятка” звільняє кульку, що знаходиться під нею, і тоді остання сидить у сідлі виключно за рахунок своєї ваги. Якщо усередині бачка створено надлишковий тиск, кулька піднімається угору і пальне знаходить вихід назовні, до випромінювача. Регулятор інтенсивності полум’я з’єднується із рейкою таким чином, що при обертанні ручки відбувається регулювання витрати рідини. Регулювання важко назвати рівномірним, але воно плавне і може бути визнано прийнятним. Після 10-20 запусків примуса (залежно від його початкового стану та якості пального) останній може втратити (і, як правило, втрачає) здатність до нормального запуску. Симптоми цього захворювання наступні: заправлений примус після накачування і відкривання клапана (повертанням ручки регулятора інтенсивності полум’я) не бажає розлучатися і з бензином. Зазвичай жертва примуса, що не має спеціальної освіти, починає сумніватися у тому, що вибухівку наладовано достатньо і продовжує енергійно підкачувати бачок. Дехто при цьому повторює „от зараз, ще трішки – і піде”. Це викликає у присутніх свідків ритуалу поклоніння залізяці нестримне бажання терміново прогулятися околицями, перевірити, чи міцно закрито двері сусідньої колиби, подивитися на зірки і т.д. На ранніх етапах перебігу хвороби таке лікування часом дає результат. Проте, це те ж саме, що заходити у хату шляхом вибивання стіни. Якщо форсунка недостатньо прогріта, то надмірна кількість палива, що врешті виривається із черева дракона, не встигає перетворитися у пари і починає просто заливати примус. Врешті примус почне працювати, але настрій власника буде зіпсовано потужним чмихом, хмарою кіптяви і неприємним запахом. При цьому генератор вогню втратить свій лискучий вигляд і неестетично закоптиться. Причина проста: паливо, що використовується, містить фракції, які залишають на кульці та її одвічному супутникові-сідлі маслянисті відкладення. З часом таких відкладень стає усе більше і кулька повністю вкривається смолою. Під час охолодження примуса усередині утворюється вакуум, котрий засмоктує кульку. З одного боку це корисне явище, що дозволяє застрахувати себе від протікання палива. Інший бік медалі: кулька прикипає до сідла і з кожним запуском її стає все важче відірвати від нього. Що ж робити? 1. На початковому етапі допомагає надмірне накачування бачка. Можливі ускладнення: спрацювання запобіжного клапану як під час накачування, так і (що значно гірше) під час роботи примуса. У другому випадкові утворюється нештатне джерело полум’я, котре дуже лякає обслуговуючий персонал. 2. Коли накачування вже не допомагає, а їсти усе одно хочеться, можна спробувати вчинити легеньке постукування металевим предметом по головці примуса в області сідла. При цьому існує шанс, що струс зруйнує паразитне з’єднання і відірве кульку від сідла. 3. Коли „просто постукати” не здатне зарадити ситуації, процедуру слід ускладнити (сусідство із іншими джерелами вогню потрібно виключити): а) знімаємо відбивач та ковпачок; б) направляємо форсунку у бік, протилежний від можливої агресії з боку друзів; в) робимо 20-30 зворотно-поступальних рухів ручкою насоса; г) повністю відкриваємо кран (при цьому, як правило, нічого не відбувається); д) постукуємо по області сідла ручкою регулятора інтенсивності полум’я (можна і ложкою, вона важча). Задача: потрібно достукатися до появи цівки бензину. Слід бути обережним, бо вона легко сягає 1-1,5 м.
