(Перейти - Головна, - карта сайта RU, UA)

___________________________________________________________________________________________

Над­сянський регіональний ландшафтний парк

 

 

Тваринництво є традиційним заняттям на­селення на території РЛПН. Тут з давніх часів вирощували велику рогату худобу, свиней, коней та овець, яких випасали на громадських пасовищах (толоках) та на по­лонинах, де пастухи займалися виробництвом молочних продуктів, зокрема, овечого сиру будзу. Після ліквідації на початку 90-х років минулого століття колгоспів, меш­канці повертаються до традиційних форм землеробства, скотарства і бджільництва. Те саме стосується і відродження домашніх промислів та ремесел, зокрема, вишиван­ня, ткацтва полотна, ковальства (Ви можете відвідати традиційні кузні в Боберці та Вер­хній Яблуньці), теслярства, стельмахівства (виробництво возів і коліс у Нижній Яблунь­ці), бондарства тощо

Пам'ятки історії та культурної спадщини

На території української частини біосферного резервату "Східні Карпати" добре збе­реглися пам'ятки історії та культурні тра­диції, які, поряд з природними цінностями, створюють реальні можливості для розвит­ку індустрії туризму.

Боберка

Село Боберка було засноване у 1537 р. краківським воєводою Петром Кмітом над притокою Сяну р. Боберка. Привілей на село отримав солтис Іван Вольоша. Перші тризрубні церкви бойківського типу у Бобер­ці були споруджені протягом XVI - XVII ст.

У1913 р. в Боберці Долішній була спорудже­на церква Св. арх. Михайла, в якій зберег­лися запрестольна ікона Покрови Пр. Бого­родиці (1759 р.) та „Євангеліє" львівського друку 1743 р. У Боберці Горішній в 1914 р. була споруджена церква Вознесення Гос­поднього, де зберігаються церковні кни­ги львівського друку, датовані 1623 і 1737 pp., а також предмети церковного вистрою із розібраних церков у Локіті та Дидьовій. У Боберці було велике муроване дворище (зараз тут знаходиться школа) і парк XIX ст., у селі збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова та пилорами, млин, старі мости, є багато придорожніх капличок та хрестів.

В околиці села є кам’яні розсипи та оліготрофне болото. У Боберці та Дидьовій бував відомий український письменник Іван Франко. На відмінно від інших прикордонних сіл ,населення Боберки не постраждало внаслідок операції “очищення прикордонної смуги”, проведеної СРСР після 1939р. 

В околицях села є кам'яні розсипи та олі-готрофне болото. У Боберці та Дидьовій бував відомий український письменник Іван Франко. На відміну від інших прикордонних сіл, населення Боберки не постраждало внаслідок операції „очищення прикордон­ної смуги", проведеної СРСР після 1939 р.

Шандровець

Село Шандровець було засноване до 1580 р. над правою притокою Сяну р.Ріка. У XVI ст. село належало родині Кмітів, у XVII ст. - Тарнавським, Фредрам та Мнішкам. Пер­ша тризрубна церква бойківського типу в Шандровці була споруджена до 1589 р. на високій горі у центрі села біля старої доро­ги, на її місці у 1755 р. було збудовано нову дерев'яну церкву Св. архангела Михайла, попередницю сучасної, яка повстала у 1924 р. і була переосвячена як церква Св. Івана Хрестителя.

У церкві збереглися фрагменти старого іконостасу XVIII ст. та літургійні книги львівського друку XVII ст. Коло церкви зна­ходиться цвинтар та дерев'яна двоярусна дзвіниця, споруджена у 1995 р.

У селі добре збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова та пилорами, залишки насипу для вузькоколійки, є багато придорожніх капличок та хрестів. Між Шан-дровцем і Верхньою Яблунькою проходить Головний Європейський вододіл.

Верхня Яблунька

Село Верхня Яблунька (Яблінка Вижня, Яблінка Дубова) було засноване над при­токою Стрия р. Яблунька у 1559 р. на під­ставі привілею короля Зигмунта Августа, наданого братам Михальовичам - солтисам із с. Прислуп. З 1796 р. тут була невелика німецька колонія. Перша дерев'яна церква у В.Яблуньці була споруджена у 1568 р., поблизу неї, у 1788 р., було зведено новий храм бойківського типу - церкву Собору Пр.Борогодиці (пам'ятка архітектури), яка збереглася до сьогодення. У церкві є бага­то ікон та літургійних книгXVII-XVIII ст.

На піддашші храму знаходяться ікони, які походять із неіснуючих на даний час сіл -Тернави Вижньої, Тернави Нижньої та інших. На захід від церкви розташована дерев'яна триярусна дзвіниця, споруджена у 1797 р., в якій зберігаються старі ікони Риботиць-кої школи XVI-XVIII ст. На церковній тери­торії є кілька старих надгробних хрестів,

а також могили російських і австро-угорських воїнів часів 1-ї світової війни. Тут збереглися традиційні дерев'яні бойківсь­кі забудови й загорожі, пилорами, мости, є багато придорожніх капличок і хрестів. У В.Яблунці в 2000 р. споруджено право­славну церкву. Між селами В.Яблунька і Шандровець проходить Головний Євро­пейський вододіл.

Нижня Яблунька

Село Нижня Яблунька (Яблінка Нижня, Яб­лінка Чернецька) було засноване над при­токою Стрия р. Яблунька у 1522 р. на під­ставі привілею краківського воєводи Петра Кміта, наданому Грічу Валашчіну Тарнавсь-кому. Тут була невелика німецька колонія. До 1565 р. в Н.Яблуньці була споруджена перша дерев'яна церква, яка у 1803 опини­лася в аварійному стані, що не піддавався жодному ремонту. Протягом 1820-1830 рр було зведено нову муровану церкву Пре­ображення Господнього (пам'ятка архітек­тури), яка збереглася до сьогодення. Добре зберігся бічний вівтар "Вознесення Господ­нього" зі старої церкви, датований 1786 р. На церковній території знаходиться цвин­тар. У селі, поблизу із залізничною стан­цією, в 1911 р була споруджена дерев'яна римсько-католицька; каплиця (знищена в 1975 р.). Перед 1-Ю світовою війною через Н.Яблуньку проходила унікальна підвіс­на дорога для транспортування деревини з Борині. До цього часу тут збереглися фрагменти несучої конструкції цієї дороги.

Нижній Турів

Село Нижній Турів (Турочка Матенчина, Турочки Нижні) було засноване над при­токами р.Яблунька - р.Писана та потоками Ясен і Рощен у 1556 р. на підставі при­вілею королеви Ізабелли, наданого солти­сам Павлу Івашковичу і Теодору Ячковичу. Це доручення у 1567 р. було підтвердже­не грамотою короля Сигізмунда Августа. Дерев'яна церква латинізованого типу в Н. Турові була споруджена у 1792 р. на місці старої церкви (1556 р.). Ця церква була розібрана у 1913 р. (до цього часу зберегли­ся сліди старих фундаментів) і поблизу неї, у 1914 р., було побудовано церкву Успен-

ня Пр.Богородиці в неоукр'аїнському стилі. У ній зберігаються ікона XVIII ст. зі старої церкви та Євангеліє львівського друку XVII ст. із церкви Св.Дмитра у Соколиках. Побли-зуцеркви розташована триярусна дерев'яна дзвіниця 1914 р., на прицерковній території є кілька старих надгробних хрестів* У селі збереглися традиційна дерев'яна бойківсь­ка забудова й загорожі, старі мости, є бага­то придорожніх капличок і хрестів.

Верхній Турів

Село Верхній Турів (Турочки Вижні, Туроч-ка Ступосянська, Турочка Регаліє) було засноване над притокою р.Яблінька - пото­ком Сколабан у 1556 р. на підставі привілею королеви Ізабелли. Перша дерев'яна церк­ва у В.Турові була споруджена на початку XVIII ст., поблизу неї, на місці двірської каплиці, у 1890 р. було збудовано церкву Св.Пантелеймона латинізованого типу. В ній збереглися літургійні книги XVIII ст. та іконостас початку XX ст. На захід від цер­кви стоїть дерев'яна двоярусна дзвіниця,

збудована одночасно із церквою, біля якої знаходиться цвинтар. У селі практично всі будинки побудовані з дерева, збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова й загорожі з початку XX ст., старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.

Сянки

Село Сянки (Сянське) було засноване до1580 р. краківським воєводою Петром Кмітом над витоками р. Сян. Протягом XVII-XIX ст. у Сянках були збудовані три дерев'яні церкви бойківського типу, дві з яких (1645 і 1703 рр.) були продані на Закарпаття у села Кострино та Сіль, де збереглися до сьогодення. Через село вже у 70-х роках XIX ст. проходила залізнична колія, яка з'єднала Ужгород із Перемишлем та Львовом, а у 1904 р. тут було побудова­но залізничну станцію. Перед II світовою

війною у селі було 10 будинків відпочинку, 6 пансіонатів та 3 туристичних притулки, у яких можна було розмістити майже дві тисячі відпочиваючих, тут також були театр, бібліотека, тенісні корти, лижний трамплін, санна траса і метеорологічна станція. Цер­кви Св.Стефана (1831 р.), Св. пр.Іллі (1908 р.) та католицький костел були зруйновані після II світової війни, а мурована двірська каплиця - висаджена у повітря в 1970 р. Частину Сянок називають „Ропою" (тут ко­лись добували сіль). У 90-х роках XX ст. у Сянках було споруджено дві церкви -греко-католицьку Св.Юрія (1993 р.) та православну Вознесіння Господнього (1996 р.). У церкві Св. Юрія встановлено світильник-павук зі старої церкви Св. пр. Іллі та дзвін із церкви у Беньовій. Біля села знаходиться військовий цвинтар і кілька могил часів 1-ї світової війни, тут збереглися традиційна дерев'яна бойківська забудова й загорожі, пилорами, старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.

Ужоцький перевал

Ужоцький перевал (852 м н.р.м.) локалізо­ваний на Європейському Вододільному хребті, поблизу кордону між Ужанським НПП та РЛП „Надсянський", а також межі між українською та польською частинами МРБ „Східні Карпати". Поблизу Ужоцького перевалу знаходяться витоки Сяну. Через перевал у 70-х роках XIX ст. було побудова­но залізничну колію, яка з'єднала Ужгород із Перемишлем та Львовом. На перевалі споруджено пам'ятник січовим стрільцям, є цвинтар та пам'ятник російським та австро-угорським воїнам, які загинули у І світовій війні. В урочищі "Бучок" Боринського ДЛГ збереглася лінія окопів з тих часів. З пере­валу добре видно окремі вершини Західних Бещадів - Кінчик Буковський (1251 м н.р.м.) та Галіч (1333 м н.р.м.), які розташовані на території Бещадського Парку Народового у польській частини МРБ "Східні Карпати".

Діяльність РЛПН

Метою створення РЛПН було забезпечення екологічного балансу верхів'я ріки Сян, яке знаходиться в межах України та Польщі, шляхом встановлення межі міжнародного резервату біосфери по природному вододі­лу Сяну. Це призвело до покращання при­родної репрезентативності цієї території за рахунок додаткових площ у межах північ­ного макросхилу Бескидів. Пріоритетними завданнями адміністрації РЛПН, яка зна­ходиться у Борині, є обґрунтування таких форм ведення лісового і аграрного госпо­дарства, які б забезпечували збереження біотичного різноманіття, сталий розвиток цієї території і, водночас, сприяли раціо­нальному використанню ландшафтів парку через рекреацію і туризм. Цей "молодий" парк потребує проведення інвентаризації флори і фауни з метою встановлення меж поширення видів і оселищ, які охороня­ються в Україні та в Європейському Союзі. Тут потрібно визначити межі лісових ре­зерватів та пам'яток природи, вивчити істо­ричну й етнокультурну спадщину та, разом із органами місцевого самоврядування і мешканцями, встановити оптимальні шля­хи збереження цієї унікальної території. Власне такий підхід створить підвалини і для економічного розвитку на території Парку шляхом запровадження стратегії ста­лого розвитку через підтримку традиційних способів землекористування, виробництво локальних продуктів, рекреацію та туризм (пішохідні, велосипедні і кінні маршрути).

Практична інформація

Територія, на якій можна розмістити наме­ти, знаходиться поблизу колишнього села Беньова. З огляду на те, що РЛПН локалі­зований у прикордонній зоні, кожен відвіду­вач парку повинен постійно мати при собі паспорт, а для організованих туристичних подорожей долиною верхнього Сяну пот­рібно попередньо отримати письмову згоду прикордонних військ України. Найближчий банк і банкомати знаходяться у Турці.

Зупинитися на нічліг (станом на 2005 р.) мож­на у приватних будинках, власниками яких є: у Боберці - Микола Бутрій, Галина Проньо, Анатолій Біжик та Іван Федаш; у Шандров-ці - Ганна Згоба, Микола Сарай, Анна Пип-тик та Іван Старцун; у Верхній Яблуньці -Парасковія Семків і Богдан Шийка. Якщо Ви плануєте покататися на лижах, конях або бричкою - лижі, коні та брички можна взяти на прокат у Боберці в Ігоря Періха, Петра Сирка, Василя Славича і Ярослава Славича та у Верхній Яблуньці у Миколи Зайця та Івана Кльоба.

Усі села в РЛПН обслуговуються двома українськими операторами стільникового зв'язку – UMC та Kyivstar. Ви можете ско­ристатися послугами польського оператора стільникового зв'язку у районі с. Сянки, а також, залежно від Вашої локаліза­ції на вершинах гірських хребтів або у долині Сяну, інших польських операторів. Для гарантування Вашої особис­тої безпеки, пам'ятайте, будь ласка, що зона стільникового покриття в умовах гірської території не покриває усієї площі парку. Пошта, продуктові магазини і кав'ярні знаходяться в усіх селах РЛПН. Аптечні кіоски є у Боберці, Шандровці, Верхній Яблуньці, Нижній Яблуньці, Нижньому Турові і Сянках.

Громадський транспорт:

автобусне сполучення -до усіх сіл РЛПН (за винятком Верхнього Турова); залізничне сполучення - станції лінії Львів-Сянки-Ужгород у Нижній Яблуньці і Сянках, поїзд також зупиняється у Ниж­ньому Турові, Соколиках та Беньовій.

Якщо Ви плануєте приїхати до РЛПН влас­ним автомобілем, просимо пам'ятати про те, що зараз відрізок дороги між Боринею і Боберкою знаходиться у незадовіль­ному технічному стані. З цієї точки зору, на цій території найбільш відповідним ви­дом особистого транспорту є повнопривід-ний позашляховик. Автозаправні станції знаходяться поза територією РЛПН - біля Борині та на головній трасі з Турки через Ужоцький перевал до Ужгорода.