Вістка про поворот Кобилиці скоро рознеслася по горах, і гуцули почали знову приходити до нього з різними скаргами на дідичів, бо вони продовжували тримати у власності ліси і полонини. Гуцули, бачачи на грудях Кобилиці блискучу ме¬даль, створили легенду, що він дістав її від цісаря та що, цісар доручив йому навести лад у горах. До Кобилиці з'їжджалися гуцули, як на прощу, і просили поради й допомоги в боротьбі з панами. Кобилиця став організувати великі народні зібрання.

Перше таке зібрання відбулося на горі Глєдів біля Вижниці в середині листопада 1848-го року. На це зібрання зійшлося кілька соток гуцулів. У короткій промові, між іншим, Кобилиця сказав: "Монарх мій приятель і в разі потреби, вишле мені військо на поміч. Не бійтеся нічого. Ліси, полонини та пасовиська всі будуть ваші. Лиш моліться Богу, святкуйте неділі і все буде добре.

Друге велике народне зібрання гуцулів відбулося при кінці листопада в місцевості "Панчена" поблизу Сторонця-Путиліва. Сюди прибуло ще більше народу, ніж на перше зібрання. За відомостями о. Біленкевича (з села Ферескул над Черемошем, він збирав інформації про "гуцульський бунт" >1848-1849 рр., що їх згодом списав д-р Окуневський і передав І. Франкові).

Кобилиця цього разу виступив не тільки проти панів, але й проти урядовців, які для "користи своєї панської" фальшиво толкують закони і подають фальшиві відомості про стан на*

роду. Кобилиця казав, що тепер цьому станові ш

його приятель і віддав йому всю владу над Буковинок», Відня» ш гуцули не повинні слухати ніяких урядовців,, комісарів, ста* ростів» чи навіть губернатора. Нікого, крім його одного. Всі скарбові і панські ґрунти мають належати до самих селян, від* нині вони мають стати зовсім самостійними власниками. Свою промову Кобилиця закінчив словами: "Не слухайте ні панів, ні урядників, лиш одного мене, а все буде добре."

Трете таке зібрання відбулося в Селєтині. Лук'ян Кобилиця почав об'їжджати всю Гуцульщину, а найбільше села над Черемошем. Його супроводжували ЗО пушкарів, що втекли від панів, та 300 гуцулів, озброєних крісами і ШСТШЕЯМШ- Всюди, де був Кобилиця, давав розпорядження, видавав засуди F призначав суддів*. Народ зі'тав його як свого короля,     

Про виступи Кобилиці почали ходити найрізноманітніші пе¬ребільшені чутки, що лякали дідичів. І так, наприклад, часопис "Польска", що виходив у Львові, в ч. 32-35 за 25-ий день ли¬стопада L&4S-FQ року писав: "Кобилиця зібрав прихильників і на чалі озброєної ватаги напав на село Радівці, здобув і погра¬бував його і нарешті коронував себе буковинським королем." А натвурядовий часопис "Газета Львовска" в кінці грудня 1848-го року повідомляв: "Багато власників дібр мусіли втікати із своїх: маєтків та шукати захисту в Чернівцях."

Через події на Гуцульщині розпочалися розрухи і в інших місцевостях Буковини. Щоб узгіднити дію всіх цих революцій¬них рухів, Кобилиця призначив на 15-ий день грудня чергову народну нараду у своєму домі на "Краснім Ділу" біля Плоски. Ллє т зібрання не відбулося, бо влада, повідомлена про ці збори, вислала в гори військо, а зібрані гуцулів та сам Кобили¬ця змушені були ховатися в горах.

і У той час угорські повстанці (Кошута) під проводом ге-щерала Бема наблизилися до кордонів Буковини. Кружляли чутки, що він хоче зв'язатися з Кобилицею. У Чернівцях зчи¬нився переполох і багато панів почали втікати в Басарабію та Молдаву. Щоб позбутися Кобилиці, староста вислав йому по¬кликання, щоб він виїхав до Кромерижа, де відбував свої засі¬дання парлямент. Але Кобилиця написав листа до президії пар-ляменту, вимагаючи від президії вислати йому покликання без* посередньо, а не через старосту. Президія двічі писала до Ко¬билиці, запрошуючи прибути на наради до Кромерижа, але ли¬сти до Кобилиці не доходили. А тоді 6-го лютого 1849-го року Державна Рада уневажнила його вибір і оголосила нові вибо¬ри у Вижницькому повіті.

Військо, вислане урядом на Гуцульщину, почало сильно утискати гуцулів, а особливо воно пильно розшукувало Кобилицю і його найближчих співпрацівників. їм пощастило заарештувати деяких керівників повстання і відіслати їх до чернівецького суду. Часто Кобилиця із своєю ватагою, що складалася з 330 озброєних людей, перебував в околицях, де оперували війська, але їх не атакували.       

Коли генерал Бем на початку січня 1849-го року перейшов кордон і побував у Дорні, львівський генерал Гамерштайн про¬голосив 10-го січня 1849-го року стан облоги на всю Буковину й Галичину та посилив військові частини на Гуцульщині. Окружний староста барон Канне сконфіскував усе рухоме май¬но Кобилиці. Щоб завести спокій у горах, влада обіцяла вели¬ку нагороду тому, хто допоможе спіймати Кобилицю. Але се¬ред гуцулів не знайшлося зрадника. Все ж таки підступом по¬щастило владі спіймати Кобилицю в о. Вишневського у Жаб'ю і 27-го травня 1849-го року закованого та під сильною вартою привезли його до Чернівців.

Слідство тяглося дуже довго і аж 1851-го року цього народного героя судив військовий суд. Однак суд не знайшов за ним ніякої вини за злочини чи зв'язки з угорськими повстанцями і засудив його тільки на один місяць в'язниці за "організацію гуцулів до повстання."        

Випустили Кобилицю із в'язниці, але заборонили йому повертатися до Плоски, чи до Сторонця-Путиліва. Він перебував під поліційним наглядом у Солці. Про його смерть є кілька версій. За однією (за інформацією о. Білінкевича) його отруїли дідичі Айвас, Ромашкан та Джурджован. "Українська Радянська Енциклопедія", т. 6, стор. 513 подає: "У квітні 1850-го року Кобилиця був заарештований. Від катувань Кобилиця важко захворів і 1851-го року був таємно висланий до ҐураГумора, де й помер.

Ш- Більшість дослідників цих подій притримуються думки, що Кобилиця не мав безпосереднього відношення до повстання угорців. Цю тезу вони спирають на тому, що угри завжди ста¬вилися ворожо до слов'ян та на тому, що після докладного розслідження чернівецький військовий суд не знайшов за Ко¬билицею жадної вини в цій справі. Але о. Білінкевич, що зби¬рав докладні інформації про гуцульське повстання, твердить, що Кобилиця мав безпосередній контакт з угорськими повстан¬цями. Так само О. Ю. Федькович у своїй поемі "Лук'ян Коби¬лиця", написаній перед 1865-им роком, а через цензуру вперше опублікованій в "Зорі" в 1891-му році, вказує на безпосеред¬ній зв'язок Кобилиці з угорськими повстанцями. В цій поемі, між іншим, О. Ю. Федькович пише:

Ци дуфаєш, Джурджоване, що твоя Віжниця? Ци дуфаєш, що в неволі Лукєн Кобилиця?

Бо той Лукен Кобилиця з панами си вадит,

А з Кошутом молоденьким таку раду радит:

Ти, Кошуте Угринчуку, що хочеш робити?    

Коли хочеш з ним си бити?, поможи ти Боже

А я прийду з леґінями, та й тобі поможу!

Гой учув се цісаричок на свої столици,  ;

Посилає ровту війська та й за Кобили цев.

А вони ж го бай імили на самі Покрови,

Тепер годні леґіники, бувайте здорові!

А ви, славні путиляне, не тратьте надії,

Доки угри не попали, то й нам нема дії.

А румунська газета "Буковіна" постійно називала Кобили-цю "агентом Кошута."

Також совєтьскі історики вважають, що Кобилиця в кінці 1848-го року і на початку 1849-го року перебував в Сиготі, в Угорщині, і звідти давав розпорядження гуцулам про заготів¬лю харчів і фуражу для угорських повстанців. ("Селянський рух на Буковині в 40-их роках, збірник документів,"

Іван Франко у своїй студії "Лук'ян Кобилиця", роздумуючи над ролею, яку відіграв цей незвичайних здібностей діяч Гуцульщини, бачив у Кобилиці провідника гуцулів у їх змаганні за аграрні справи у 1843-1846 рр. і в 1848-1849 рр. Кобилиця намагався покращати долю гуцулів, не дозволяючи жодних "ексцесів." (Кобилиця заборонив був гуцулам грабувати й убивати під час усього повстання, і вони дотримувалися цих його розпоряджень). Правдоподібно Кобилиця почав свою дію з чисто СОЦІАЛЬНИХ мотивів, але з бігом подій, особливо після його участи у віденському парляменті, він мав і політичну мету. Іван Франко пише: "У Кобилиці треба бачити якийсь більш або менш ясний ідеал гуцульської автономії, свого власного порядку, "щоб гуцули були самі в собі, аби їм ніхто не мав до розказу, лиш сам цісар."

Про Кобилицю писали багато німецькі, польські, румунські й українські публіцисти та історики. Що він був великою постаттю для своєї землі, видно з любови народу до його особи: його слухали, на нього покладали великі надії, а по його смерті складали пісні, перекази та легенди про нього. Для ворогівзайманців Лук'ян Кобилиця був пострахом, тому вони забороняли вшановувати його пам'ять та писати про нього.        Щ "Гуцульський бунт" не мав ще свідомого політичного підґрунтя, але вже був свідомою реакцією на чуже панування. Гуцули під проводом Кобилиці повстали в ім'я своїх свобід та для оборони своЯх прав на свої ліси і пасовиська. Так почи* нається кожна політична дія:   спочатку бунт проти неправди й несправедливости, а потім свідома політична дія та боротьба за право і свободу.

Гуцульські заворушення під проводом Лук'яна Кобилиці мали в більшості економічний характер, але на чолі цього заворушення стояла українська людина й українське населення творило лави повстанців. Тому цей факт змушував чужинецьких спостерігачів дивитися на цей рух як українське національне повстання. З цієї причини й закиди Кобилиці, що він хотів проголосити себе королем Буковини. Ми можемо певно ствердити, що гуцульські заворушення на Буковині у першій половині XIX століття мали виразний національно-політичний характер,