Бриндзу на полонині виробляли 'так: вівчарі видоювали овець і приносили молоко до стаТ, де ватаг мав приготувати путину з цідилом на ній. Пастухи зливали все молоко крізь ці¬дило до путини, а тоді ватаг додавав до молока ґлег На сто Літрів молока додавали одну столову ложку гдегу. Приблизно за півгодини все це перетворювалося на сир. Цей сир у путині вбивали бателевом, щоб він відділився від жентиці. Потім обе¬режно підкладали полотняне цідило під сир і витягали його з жентиці. Це вже був так званий будз

Цідильне з будзом вішали на клинок щонайменше на два¬надцять годин, щоб з нього стекла жентиця, а вже потім виби¬рали будз із цідила і клали його "відігрівати" на подрю (по¬лицю). Таке відігрівання від тепла живого вогню на подрі три¬вало два тижні, а потім вбивали будз у путину браямн і соли¬ли, а з путини І набирали до бербениці. Засолена і задинена бриидзя у бербеницях може стояти і зберігатися у доброму стані рік І два, вона не псується і надається до вжитку. Щ Жснтицю і путини зливали до кітла і варили її так довго, ІОхи відділявся другий сир І вурда. Вурду також засолювали

н і набивали в бербениці. Така праця на полонині відбувалася день-у-день аж до кінця сезону.

Робочий день на полонині плянувався так: о третій годині ранку закорнювали (зганяли) овець до подою. А потім вівчарі заходили разом з ватагом до стаї, там приготовляли їжу, переважно кулешу;

до неї ватаг додавав вурди або бриндзи. Потім випускали вівці на пашу. Вполудне приганяли вівці до кошар для подою. По обіді знову виганяли на полонину. Вечором приганяли до кошар і доїли. Потім пастухи вечеряли і йшли на відпочинок.   

Під час нічного відпочинку часто пастухів турбували вовки що приходили до кошар за поживою. Тож пастухам треба було схоплюватися й захищати отари. Відганяти вовків — це часто тривало кілька годин і дуже виснажувало вівчарів, бож-рано назорі знов починався полонинський робочий день.

і§До свята Петра і Павла депутат забирав собі всю бриндзу, щоб з її прибутків заплатити пастухам та прохарчувати їх, а вже решта лишалася його заробітком.

По цих святах бриндза передавалася мішьильникам. Про це депутат повідомляв мішьильників, щоб приходили забирати свою бриндзу. Це тривало до другої Матері Божої.

Майже кожний мішьильник, що приходив на полонину по свою бриндзу, приносив із собою боклах або барильце горілки.  

* Всі спільно гостилися. І депутат або ватаг віддавав кожно¬му мішьильникові бриндзу, згідно з равашем кожного мішьиль-ника, і мішьильники з бриндзею щасливо поверталися домів

Пояснення гуцульських слів:

Депутат — власник полонини. Путина — посуда на молоко.

Ботелев — дерев'яна мішалка, уживана при виробі сирубриндзи.       

Терьхати — ладувати, перевозити тягарі, таскати.

Обірничок — перетинай (прилад, який витинає округлі чи подовгасті дірки).      

Брай — дрючок, яким убивали бриндзу до бочок-бербениць. Задинена — щільно накрита вічком бочка (тут бербениця із Ш,   брИНД30Ю).|

Жентиця — речовина, яка відділяється від овечого сиру (на подобу сироватки). Боклах — дерев'яна плоска пляшка, часто прикрашена гуцульА ГЬКОЮ ОІЗЬбОЮ.

СУЧАСНІ ПРОВОДИ НА ПОЛОНИНУ

Нині по всіх теренах гуцульських земель, які перебували століттями під іншими окупантами (польськими, румунськими, чеськими тощо) і були відірвані від основного українського материка, а тепер від 1944-го року прилучені до УССР, ство¬рюються нові обряди і звичаї — советські. Зокрема, Іншого характеру набирають тепер і проводи на полонину.

Від 1944-го року ці проводи на полонину так виглядають: з раннього ранку трембітарі сповіщають людей, що свято по¬чинається. Полонинників проводжає все село. Піонери (дитя¬ча комуністична організація) вручають полонинникам квіти. Учасники самодіяльности дають на честь полонинників кон¬церт. В ньому звучать і зафіксовані етнографами співанки ві¬домого нині сільського коломийкаря Петра Григорчука.

Ми зібралися сьогодні свято святкувати, В полонину на все літо людей проводжати. Всі доярки і ватаги — самі файні люди, Покладаємо надію, що все гаразд буде. Один гаразд у дорозі, другий в полонині, Третій гаразд успіх мати по всій Верховині По роботі успіх мати, літо літувати, Всім щасливо і в здоров'ї додому вертати.

Як бачимо, з цих наведених рядків нинішньої коломийки проглядає наскрізь ціла сучасна колгоспно-соціялістична си¬стема. У тій системі всюди робиться великий натиск на робіт* ника і на колгоспника, щоб якнайбільше видобути з нього праці-продукції. Для цього введено різні системи змагання, щоб тільки змусити людей більше працювати. У словах коломийки "По роботі успіх мати..." Це не просто собі побажання, щоб мати звичайний успіх, а це своєрідне зобов'язання-наказ па¬стухам та дояркам, щоб більше дали продукції для держави, щоб більше витиснути кривавиці на розбудову комуністичної імперії