Благословення

На весілля дівка запрошує собі якогось ґазду на весільного батька, а леґінь ґаздиню на весільну матку. Запрошується на цю ролю саме таких, що добре знають весільні обряди та різні пісні, які на весіллі та при різних його моментах виконуються. На провідника для весільних співів обирають окрему особу, що зветься березою. На цю ролю обирають такого чоловіка, що вміє добре співати та знає весільні пісні. Як правило, йому за це платять. Він, звичайно, виконує свою ролю із скрипкою, вів починає пісні, а решта весільних гостей за ним підтягає. Звичайно, на березу обирають старшого і поважнішого ґазду.

За день перед шлюбом батько приходить до хати молодої а матка до молодого і тут із запрошеними дружбами шиють вінок з барвінку. А збираючись до шиття, співають:

1.Благослови ж. Боже, (2)

І отець і мати,

Своєму дитяти

Віночок починати.

2.         Ай просили дружбочки йа в Бога, Щоби сі вітрик, вітрик не звіяв. Я щоби наш дружбочка веселий був, На нашу (ім'я) не забув.        ^ Подай, сьвіточко, роговий гребенец,* Чеши, мамко, головочку під вінец Йа білими рученьками йа з дрібними слізочками; Йа з дрібними слізочками, а з добрими гадочками!

3.         йа з-за гори високої Йа три зорі ясненькі. Йа з-за гори ще з-за другої Три сестри рідненькі. Ой єдна ішла — барвінок несла, Барвінок у вінечок. Йа друга й ішла йа й чесник несла. Чесничок у вінечок. А третя й ішла, — шовчечок несла Шовчечок у вінечок.

У цей час мати чеше доньку, а як розчесала, тоді співають:

4. Ой дайте, мамко, йа голку І ниточку шовку. Та й ниточку шовчечку І штири зубці чесничку.

Ой дай же, мамко, голку   

І ниточку шовку,    

Дай штири сороківці На вінок твоїй дівці.

А в парубка співають таку пісню:

Дай, мамко, голку  Та й ниточку шовку.'Та й ниточку шовчечку Та й штири зубці чесничку. Дай ще й червоного Під вінок молодого!

 

А коли це переспівають, тоді починають шити вінок з барвінку, що, як правило, виконує челядь: дівчата й жінки, а батько чи мати або береза приспівують. У вінок кладуть чотири зубці часнику, прив'язують міцно 3-5 колотічок, а крім того, вішають ще до вінка молодої (над чолом) три срібні монети.

Крім вінка, челядь шиє ще чотири затічки — по одній для молодих і для двох дружбів або дружок. Вінок і затічки мастять медом і покривають позліткою. Під час того, як шиють вінок, співають так:           

1.         Лєжєли берви (листе) бервінковії

Дай, мамо, голку

Та й сїиточку шовку Пришивати квіточку^ З рути, з бервіночку.

2.         Лєжєви берви бервінковії  Ой йшла (ім'я) до городечка, До свого бай зілєчка І ріже бай бервінчик: рбі на головку, на вінчик; литає дєдя/ питає неньку, Питає неньку бай рідненьку: о ким мині, мамко, рутку зелену, Дрібний бервінчик тепер збирати? Я тобі, дочко, даю, що маю, Долі ти, дочко, я не вгадаю.

3.         Лєжєли берви бервінковії (2) Із-за гори віходьи три зірниці,

 

А з-за другої, з-за золотої, три сестриці. Одна іде, чє сник несе, чесничок у віночок; Друга іде, бервінок несе, бервінок на віночок. А трета іде, шовчєчєк несе, шовчечек на віночок.

Ай ходила (ім'я) по горі, Там сіяла бервінчик по волі Та й кликала дєдика ід собі: Ой ходи, ходи, дєдю, зо мною, Позбираєм бервінок з тобою Ой не піду, дочко, не піду З жалю і в рученьки не озму.

 

Так кличеться матінку, сестричку й братчика, а закінчується піснею:

 

Ой ходила (ім'я) по горі, Там сіяла бервіночок по волі, Та кликала (ім'я) ід собі.£ Ой ходи, ходи (ім'я) зо мною Позбираєм бервінчик з тобою. Ой я піду, любко, піду    & З тобов (ім'я) бервінок зберу.

А в молодої співають так:

Ой вінку ж, мій вінку, Хрещьитий бервінку |, Купувалам ти в ринку Замикалам ти в скринку А тепер лишь ти рушу, Заплакати мушу.

А коли вже вінок сплетений, тоді співають:

Ой дєдичок, не вітчим Вікупить вінок, має чим: Даст червоного золотого Від вінка зеленого.

 

Отримавши заплату, пришивають вінок молодому до сму¬шево! шапки, а в деяких місцевостях з правого боку*до кри-сані, кладуть шапку чи крисаню на стіл на калачі, посеред яких горить свічка. Потім пришивають дружбі до крисані затічки.

Після цієї процедури молодий закидає на себе гуґлю, за¬в'язує її байорами, сідає за стіл під образи, проти калачів, та кладе гроші на коліні. Гроші ідуть тим, що плели вінок.

Матка, або у молодої батько здіймає з дружбою топірцями Шапку чи крисаню (у молодої вінок) з калачів, леґінь хилить голову, а ті укривають його шапкою чи крисанею (молоду вінком), промовляючи: "Ми тебе покриєм твойєв молодостев і радостев і твоїм вінком! Вінчаємо твоє парубоцтво бервін-ковим вінком і Божим словом і Божим даром (калачами) та Божим сьвітлом! Благословим тебе щєстєм, здоровєм і сами із людьми і з Господом Богом! Аби-сте були чесні, величні, як Божий дар за Божим столом! Щоби-сте Бога просили, щоби-сте на світі прожили, йик матір отец жиє, щоби-сте сі коршмами не вальили! Вінчуємо вас худобов: кіньми, козами, коровами,

 

 

содами, дробєтком, бджолами, усіми поминниками, а вас моло¬деньких тепер покриваємо (аби усего так богато було). Покри¬ваємо тебе не раз, не два, не три. Парубком уже не будеш. Будеш уже ґаздувати, Бога просити, з своєв суженов щире на світі жити. До трьох раз коло стола би тобі чьис обходити."

По тих словах кладуть шапку чи крисамю з вінком паруб¬кові а дівці вінок на голову і від тієї хвилини леґінь уже князь-молодий, а його наречена кньигиньи-молода.

 

Князь і княгиня встають, а мати бере калачі і запалену свічку зі столу, кладе йому (їй) на плечі. Перед князем стає матка, за нею батько, а за ним мати і так обходять усі троє довкола столу три рази, при чому мати, тримаючи калачі і за¬палену свічку на плечах князя, приговорює: "Ти молоденький, ти дурненький, ти можеш собі наробити пслегчіння (можеш дітей не мати), що не можеш годувати, що не можеш обхо¬дити, що можеш на світі добре за молодости жити. Але що ти на тім світі меш говорити? Ти на бесіди не маєш що сі ди-вити, ліпше тобі ростити, вінчьити, ховати і гріха не мати, Бога просити! Бог ме на каждого пайку-часть давати; що вмре, меш мати чим поховати, меш женити, віддавати, меш мати, чим вінчати, на чужий розум не маєш сі здавати, бо й отцеви і матері Господь Бог дав пайку, що має чим тебе відвінчьити. йик я старенька тебе молоденького покриваю і напоминаю і Бога благаю, щоби Бог тобі допоміг з твоєв дружинов ґазду¬вати і діти свої вінчьити, йик я тебе згодувала і тепер вінчьию шьистєм, здоровєм, шобис був чесний, йик Божий дар, вели¬кий, йик Божий хліб, сьвітлий, йик Божа сьвічка, веселий, йик она весело горит! Поможи, Боже, з усіма сьитками з поміш-никами на світі прожити, тебе благословити. Благословенєм і шьистєм, з радостев сідати."

Обійшовши при тих словах три рази навколо столу, князь сідає на лавицю, а мати заманчує його — хапає за руки, щоб не насів пальці. У гуцулів є переконання, що якби увін¬чаний князь засів пальці на обох руках, то не матиме дітей, а як засяде чотири пальці, а один лишить, то матиме лише одну дитину. Щоб мололи к розважити, аби не допускалися непростимого гріха (не мати дітей), мати приговорює пови¬шу науку — ловить князя по триразовім обході за руки і скоріше дозволить сісти на своє коліно, ніж на лавицю, якби не могла притримати рук.

Під час того обходу музика не грає, щоб молодий усе чув,

що йому говорить мати. А по обході, сідаючи за стіл, князь

говорить:     

 

Дьикую Богу сьитому, - Що я не докорив сирітков нікому, Щоб було кому мині вінец ушити, Та й йи кому на мене посаг наложити.

І Відтепер ходить і сидить молодий у вінчальній крисані, а молода у вінку.        

Потім, сівши за стіл, молодий наливає горілки і примовляє: "Кланьию сі пану Богу і всім цим прихожим і до вас, мамо! Дай вам, Боже, здоровєГ Мати бере горілку, цілується з си¬ном та й каже: "Щоби-сте були чесні, величні з великим до¬мом, з великим обходом, з великов худобов і з людьми і з своїми дітьми так, йик ми з вами!" А випивши, подає келишок

молодому, а той наливає другий, подає його батькові зі сло¬вами: "Прошу, дьидику, на честь і на дар, оби-сте були чесні і величні! Я вас вінчую, шо-сте мене кутали, нероста малого, але ще й тепер маєте клопіт зо мнов великий!"  Т;

Батько бере келишок і говорить до сина: "Дьикую тобі, сину, за честь, за твій гонор! Я тебе вінчую молоденького з молодим вінком, з молодов дружинов, щоби-с її не бив, не збиткував, що бис ґаздував так йик я ґаздував і вас маленьких годував, щобис Бога просив, із своєв дружинов добре жив, — на чужі сі не дивив! Тепер тобі би ґаздувати, парубоцтво продати, чужим жінкам у очі не зазирати! Твоя біда вінчьина не скінчьина! Вола, як упрєга-: сі у плуг, то він мусить орати!

Я вже не маю що балакати, лише від тебе молодого парубоцтво запивати. Дай, Боже, здорове!"      

З цим уже скінчилося парубоцтво молодого. Зібрані віншують його, п'ють, гуляють, танцюють. Але все це робиться в хаті, а за поріг нікому не вільно вийти, не вільно переступити порога.