| П’ятниця 24-04-26 13:32 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Про Гуцульщину та Гуцулів їхня історія. 7ГЕРБИ МІСТ ГУЦУЛЬЩИНИГЕРБИ МІСТ ГУЦУЛЬЩИНИ
Не так природні, як історичні обставини, не сприяли роз¬витку міст на Гуцульщини її положення, краєвид, надземні й підземні багатства, як теж кмітливість населення були для та¬кого розвитку догідні, одначе дотичним від'ємним чинником були чужинецькі займанщини. Розділена на протязі численних століть на три частини гуцульська земля була для Польщі, Мол¬давії, Туреччини, Румунії, Австрії й навіть Чехо-Словаччини прикордонними й постійно загроженими провінціями, яким не присвячувано належної уваги під господарським, культурним і кожним іншим оглядами. У висліді таких обставин маємо тіль¬ки незначну кількість гуцульських міст і навіть ті положені на гуцульських окраїнах або племінно - говірково переходових землях. Не краще представлялася справа з розвитком гуцульського міського гербівництва, як теж з гербознавчими дослідами на Гуцульщині. Німецьке самоврядне міське право, яке було зав¬жди для міського герботворення особливо важним чинником, не поширилося з вищезгаданих причин на Гуцульщині так, як воно поширилося на Покутті й інших сумежних землях. Досі незадовільний стан наукових дослідів гуцульського міського гербівництва має передусім дві причини: ця занедбана ділянка українознавства почала розвиватися щойно на протязі останніх десятиріч, а в працівників чужинецького міського гербознав¬ства, напр., німецько-австрійського — особливо високо розви¬неного, як теж польського, угорського й румунського, лежала {доульщина майже поза колом їхнього зацікавлення. | Перед п'ятьма роками почали ми відносні досліди,') що їх продовжуємо досі. Праця утруднена браком відповідних доку¬ментальних джерел і речених пам'яток серед українського су¬спільства на еміграції, скупістю відносних матеріялів у захід-ньо-европейських країнах, а передусім сучасною недоступністю бібліотек, архівів і музеїв в Україні, як теж неможливість одер¬жання дотичних інформацій від самих гуцульських міських гро¬мад. З цих же причин вважаємо нашу статтю тільки одним із початкових кроків у цьому напрямку, надіючися, що в майбут¬ньому зможемо такі досліди поширити й поглибити. Делятин. Це колишнє родове гніздо українського боярсько-ю роду делятииських є тепер селом міського типу Яремчан-ського району Івано-Франківської области. Найдавніша відома печать Делятина прикріплена до документу з 1849-го року. її копія знаходиться в архіві відомого польського сфрагіста М. Ґумовського та на основі його інформацій можемо відтворити вигляд тогочасного міського герба, що представляє десять то¬пок соли, виображених 1:2:3:4 (себто одна над двома й т. д.2). Первісний відтиск цієї ж печатки знаходиться, мабуть, у Цен¬тральному Державному Історичному Архіві у Львові, бо про делятинську печать з топками соли згадує А. Маркевич, не подаючи одначе ні точного виображення ні дати.3) Наявність соляних топок у гербі нетрудна до пояснення, бо Делятин сла¬вився своїми солеварнями. Відносно сполуки гербових барв не маємо жодних даних, одначе їх відтворити теж нетрудно, бо соляні топки виображаються в геральдиці завжди срібною бар¬вою, а барва щитового поля може бути тільки блакитна, яка виступає в переважаючій кількості галицьких міських гербів, а передусім у гербах поблизьких міст, які теж користуються зображеннями срібних топок соли у блакитному полі, а саме: Долини, Калуша й Старої Солі. На печатці з 1921-го року ба¬чимо зате виображення герба "Пилява" Потоцьких (трирамен¬ний хрест з бракуючою правою частиною долішнього рамени); відбитка печатки знаходиться в архіві М. Ґумовського.4) Дій¬сним гербом Делятина можемо одначе вважати тільки давніше виображення, яке для міста теж більше властиве своїм змістом, а саме: в блакитному полі десять срібних пірамідально розмі¬щених соляних^топок. Вважаємо, що цей герб, який виявляє одну із особливостей свого міста-гербоносця, а саме — його господарське значення, вповні вдатний, як теж, що він непо¬ганий під гербово-мистецьким оглядом. Крім того, він спорід¬нений своїм змістом і своєю барвосполукою з деякими міськи¬ми гербами бойківського Підгір'я, отже він гарно в'яже гуцуль¬ську міську геральдику з загально-галицькою. Косі в. Село Косів (сьогодні Старий Кос ів) з гадане вже 1424-го року, а рівночасно згаданий теж місцевий манастир (теперішнє село Манастирське). Між Старим Косовом і Мана-стирськнм розвинувся Косів (Косів-місто), який за польської займанщини був коротко перед Другою світовою війною пе-реіменований на Косів Гуцульський. Сьогодні він є районовим іцентром Івано-Франківської области. Містом був Косів уже в XVI-ому столітті, про що свідчить його збережена печатка на документі з 1564-го року. Вона округла з проміром на 23 мм., у печатному полі виображена будівля, зложена з трьох веж, злучених зі собою, двох бічних нижчих з гостроверхими крів-лями та середньої вищої з банею. Навколишній печатний над¬пис^ якого поодинокі слова розділені дрібними кільцями, зву¬чить: HOC SIG1LLVM CIVITATIS KOSOW. В. Віттиґ, описуючи цс виображення, зазначує слушно, що воно представляє "русь¬ку церковцю".5) Припускаємо, що первісна відбитка поданої В Віттиґом печатки знаходиться 1*геж у Львові, бо косівську печатку з 1564-го року з виображснням дерев'яної церкви зга¬дує М. Маркевич.0) З часом давній герб Ко сов я змінив свій первісний вид і в тридцятих роках доводилося нам бачити герб Косівського магістрату, який був трибарвний і містив у собі трнвежату браму. Очевидно, що для нас важне давніше гербове •виображення, яке — на нашу думку - представляє згаданий 1424-го року косівський манастир (міста дуже часто користу¬валися, як своїм гербовим титлом, одною із своїх важніших чи*-кращих будівель, що бачимо теж у давніх гербах інших галицьких міст). Припускаємо, що виображення української церкви було немиле для міського управління, яке знаходилося переважно в польських руках, що теж було причиною пере-ображення старого герба. Дійсним гербом Косова можемо од¬наче вважати тільки давніше й справді гарне виображення.7) речатка не передає вправді первісної барвосполуки, одначе її можемо відтворити, беручи під увагу геральдичні правила, згідно з якими виображаються дерев'яні споруди золотою бар¬вою, та традицію галицької міської геральдики, яка залюбки користувалася блакитною барвою для щитового поля. Баню р обидві вежі слід завершити срібними хрестами, які є складо¬вою частиною гербового виображення церков. Кути. Місто Кути було основане 18 липня 1715-го року королем Авґустом II (1697-1706 і 1709-1733) поблизу села цього ж імени, яке опісля названо Старими Кутами. Від свого першого орендаря Йосифа Потоцького одержало місто 1716-го року широкі привілеї. Тепер Кути є селом міського типу Косів-ського району Івано-Франківської области. Давнішим гербом міста була "Пилява" — родовий герб Потоцьких (в блакитно¬му полі срібний трираменний хрест з бракуючою правою части¬ною долішнього рамени), надана правдоподібно в зв'язку з привілеєм з 1716-го року. Виображена вона на збереженій у Львові печатці, яку згадує О. Маркевич,8) не подаючи одначе її докладного опису й дати документу.4Опісля місто прийняло інший герб, якого виображення знаходиться в широко відо-Шх\ німецьких гербовниках Зібмахера, Лінда, Штреля й ін¬ших:9) вублакитному полі срібна міська брама з відкритими золотими ворітьми, якої права частинно зруйнована, а ліва зуб¬чато завершена. У Львівській Державній Науковій Бібліотеці Міністерства Культури УРСР зберігається печатка з ХІХ-го сто¬ліття з виображенням міської брами без відкритих воріт і з та¬кими ж двома вежами, оточеними лавровою й оливною галуз¬ками та навколишнім — на жаль, частинно нечітким — латин¬ським надписом: ...СІУІТАТІЗ КУТІЕНЗ...10) Опісля міські пе¬чатки спольщено та Штрель згадує печатку^з кінця ХІХ-го століття з навколишнім надписом: 2\УІЕг12СгШ08С ЄМШУ КК. МІАБТА КиТУ.11) У зв'язку з гербом Кут залишаються два поки що нерозв'язані питання.12) Невідомо, коли та з яких причин перестало місто користуватися своїм давнішим гербом; неві¬домо теж, яку подію в історії міста упам'ятнила напіврозва-лена права гербова вежа. На питання, котрий із двох гербів слід уважати дійсним гербом міста, відповісти кетрудно. З огля¬ду на притаманний геральдиці традиціоналізм доцільною є спо¬лука обох гербів, яка представляє Кути на протязі цілої їхньої історії, а саме: вміщення срібного трираменного хреста в бла-китному полі відкритої міської брами, як це бачимо, напр.,
І Маркевич, там же, стор. 362.у^ІЛиН те»&ІЦМ»еЛУарреп von Österreich - Ungarn. Wien. 1885 Тя у гербах Станиславова й інших галицьких міст. Давніше гербовий щит міста був укоронований, бо Кути належали до т. зв."королівщин", себто були т. зв. "civitas regia". Така нащитнакорона є сьогодні анахронізмом і для української міської ге-ральдики вона зайва. Г -ЦЩ Сигіт. Це місто, зване теж Сиготовим Мармароським, ві-дійшло від Угорщини 1526-го року до Семигородщини, 1733-гороку було прилучене знову до Угорського королівства і нале-жало до нього, як столиця Мармароської" жупи, до 1918-гороку. В Сиготі проголосили "Крайові Збори" злуку Мармаро-шини з Україною і там же підняли в січні 1919-го року вій-ськові ^з'єднання ^Гуцульської Республіки український націо-нальний прапор. Від 1919-го року припав Сигіт разом з півден-ною Мармарощиною Румунії. Початки міського герба нам не-відомі. Вважаємо, що він давній і що існував історичний зв'я-зок між ним і гербом буковинсько - молдавських господарів-воевод — "туровою головою". Виображення міського герба зХІХ-го століття подає Лінд:13) в срібному полі бура буйволоваголова, звернена напів управо, червоно озброєна (роги) йоязичена. Частинний зворот голови гербового звіря в гераль-диці вправді небувалий, одначе з огляду на традицію цьогогерба його можна залишити. Виправити треба тільки барво-сполуку, бо бура барва в українській геральдиці не існує і воначужа теж традиціям угорської й німецько-австрійської гераль-дики. В цьому випадку є вона залишком занепаду гербовогомистецтва, що почалося в XVIII-ому столітті, коли в різнихгербових виображеннях стали появлятися т. зв. негеральдичнібарви, а серед них і бура. Буйволова голова в сигітському гербіможе бути виображена тільки чорною^барвою.14) Не маючивідповідних речевих пам'яток і документальних джерел, не мо-жемо поки що ствердити, чи дане виображення представлялов давнині буйвола, бика чи тура, які мають у геральдиці йсфрагістиці свої особливі атрибути.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |