Одним з важливих питань в житті села Микуличин посідало питання місцевої влади. Сільська влада (управа) в народі мала назву „гміна", а людин.а, яка була призначена для управління селом, називалася „війтом". Жителі села завжди прагнули, щоб на цю посаду був обраний найкращий ґазда, який був би наділений якостями справжнього господаря, організатора, щоб уболівав за добробут села та долю його жителів.  

За часів Австро-Угорської імперії на сільського війта громада обирала ґазду села, який мав багато маєтків, ґрунтів і в разі виявлення суттєвих недоліків в його роботі він свою вину відшкодовував ґрунтом. На сході селян з найбільш густонаселених пунктів обиралися представники громади - радники, які з-поміж себе обирали війта.

В Микуличині старожили пам'ятають війта Курила Плитюка, він мав великий маєток (Ярці, Свининці, полонину Хом'як). Сам був неписьменний, але мав секретаря-писара Личовича.

Також сільським війтом був Фарфанович, який теж мав багато землі, великий сад (зараз - це територія дитячого табору „Смерічка"). Овдовівши, він оженився на дівчині польського походження і згодом виїхав до Польщі. 

За панування Польщі війтом був Василь Томашевський. При його владі було збудовано велику 2-поверхову гміну з мурованими підвалами, в яких тримали заарештованих за дрібні злочини. Гміна мала також великий зал засідань, де проходили різні урочистості та представлення. Під час війни гміна згоріла.

Іш Наступним війтомпам'тають Миколу Гундяка, якого за посвяту хреста і могили, висипаної на честь загиблих воїнів УПА, було розстріляно.

У воєнні роки посаду війта займав Іван Бойко, пізніше працював лічничим.

У післявоєнні роки головами сільської ради були: Петро Яремчук, Марія, Юрій Космейчуки, Юрій Бойко, Петро Філяк, Микола Крохмаль, Василь Онутчак, Василь Михайлюк, Михайло Онутчак, Іван Годованець, Іван Яремчук, Ганна Онутчак. Нелегко доводилось управляти таким великим за територією та чисельністю населення селом, проте кожен з голів вносив свій вклад в розбудову села.

Будучи війтом Філяк Петро сприяв організації колгоспу в Микуличині, Першим головою колгоспу тимчасово обрали Едзя ІІіторія, а невдовзі його замінив Михайло Юркевич. Також під його керівництвом в селі збудовано водяний млин і при ньому пилораму. Так як основним промислом села була вирубка і розробка лісів, то сільська рада встановила порядок, що повнолітні мужчини, непрацевлаштовані, примусово повинні відробляти „трудгуш" (це означало, що 3 зимові місяці вони мали працювати в лісі і кожен розробити по 50м3. деревини).

Сільські голови також вдавалися до активного залучення громади до загально-сільських проблем. Зокрема, в селі був встановили порядок проведення колективних робіт (по ремонту доріг), по берегоукріпленню ріки та потоків, по усуненню наслідків стихійних лих.

При гміні також діяв певний орган влади, який вживав заходів примусу до порушників порядку та злочинців - так званий І .постерунок" (нинішній відділ міліції). До його складу входили шандар і постерунковий^На них покладалися обов'язки.|ПІдтримання законопослушності та правопорядку у селі. За порушення законів, вчинення злочинів, непокірність владі та ін. порушники несли відповідальність перед судом. Суд знаходився у Делятині. В залежності від міри покарання визначався термін і місце ув'язнення (до 2 діб - заарештовані трималися при гміні, від 2 до 15 діб - у Делятині). При більш суворому вироку відбували покарання у Станіславській тюрмі.

Про суворість суду можна судити з складених народом співанок:

,;Ой украв я два барани, та й трету ягницю, Збудували в Станіславі для мене темницю..."

^ При суді також існував сирітський сензій. Його очолював Роман Гузар. Коли діти залишалися сиротами, грунт, який їм належав, надавали в користування іншим особам, а кошти, сплачені за користування землею, зберігалися в судовій казні; При настанні повноліття, сиротам сплачували належну їм суму.

Також суд розглядав цивільні справи. Наприклад, якщо хлопець „звів дівчину" (позашлюбна дитина) і не одружувався з нею, то в судовому порядку на утримання цієї дитини він повинен був виділити певну частину грунту.

Сільська влада завжди сприяла розвитку села...

На сучасному етапі місцеве самоврядування, згідно з Конституцією України, здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Формами безпосередньої участі жителів села Микуличин у здійсненні окремих повноважень, віднесених до компетентності місцевого самоврядування, є загальні збори.

Депутати сільської ради наділені правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішеннями Микуличинська сільська рада має виконавчий орган.

Виконавчий орган очолює сільський голова.

Суб'єктом (тобто тим, хто є носієм і здійснює права та обов'язки) місцевого самоврядування є Микуличинська територіальна громада. У Законі України,Дір© місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997р. сказано, що територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.