На п'ятнадцятому кілометрі від гирла річки Прутець Чемигівський І правого берега до нього впадає, затиснений між горами Каратул і Ледескул, гірський потік, що має назву Збанулець. Звідси до центру села Космач через гірський хребет Штевйора всього одна година ходу 16 кілометрів. Але, пройшовши 2 кілометри цим маршрутом, треба на розвилці потоку Збанулця повернути вліво. Там дорогою, яка не докінчена, приходимо до гірської стежки, яка, починаючись справа по схилу, через півкілометра ходу по ній, приведе нас до місця, де діяв вишкільний табір УТЛА. Для конспірації засновники назвали його -

"Чорні Чорти". Тепер тут, біля джерела влаштована працівниками Поляницького лісництва гарна капличка, що є їхньою даниною пам'яті наших звитяжцям, які тут вишколювались для збройної боротьби з ворогами - зайдами. Тим ця місцевість унікальна і пам'ятна. Тому частина лісу, серед якого розміщувався цей табір, лісництвом названа "меморіальною" і занесена в список особливо цінних лісових територій, які підлягають державній охороні, щоб залишитись недоторканими. Вибрав це місце під табір І. Белейович, уродженець Микуличина, який був тоді обласним командиром Української Народної Самооборони (УНС).

Стрілець УПА і учасник будівництва приміщень цього табору -Гринюк Юрій Васильович з Краївців згадує: "В липні 1943 року мене і ще двох стрільців "Шугай" направив в Збанули будувати касарні. Спочатку ми корчували ліс, підготовляли місця під розбудову, розкопуючи схил гори. Я тесав плениці, клав підвалини, слупи і платви, різав на трачці. Інструмент мав свій. Щодня по дві години стояв зі зброєю на стійці, щоб не допустити випадкових людей до місця будови. Працювали тут люди з навколишніх сіл. За два місяці побудували З касарні розміром: 6 метрів ширини, до 10 метрів довжини; кухню -4м на 5м. До неї долучалась шопа 5м на 6м, під якою одночасно могло харчуватись за столами до 30 осіб. Збоку на хребті була влаштована пивничка (Зм на 4м) для зберігання продуктів.        Ф

28 жовтня, за три дні до посвячення могили в Палениці Чемигівській нашу боївку направив "Шугай" висипати цю могилу. Разом з іншими людьми склали її з річкового каміння, обклали кицками, перед могилою викопали яму для перепоховання трьох повстанців, що впали в бою з німцями на Куратулі. Під час посвячення могили ми несли охоронну службу. Для звукового зв'язку - тривоги були розвішані куски шин, починаючи від Підстрому (Кошут). При наближенні ворога зв'язкові вдаряли в шину 3 рази. Сигнал передавали аж до Збанулця.

При повторному наступі великої сили німців - 3 листопада наш курінь відступив через Ладескул в гори. Німці спалили наші касарні. В "Літописі УПА", (т.19, 1993) старший вістун "Комар" так описує вишкільний курінь "Чорні Чорти".

27.07.1943 року вирушили зі Станиславщини на вишкіл УПА група 180 чоловік на чолі з командиром "Козаком". Вишкіл тривав три місяці. Курінним був "Липей" (із Закарпаття). У курені були три сотні: 1 -вишкільна, 2 - бойова, 3 - майстри і обслуга. На початку вересня курінь вів бій з німцями (шуцполіція із власовців, вермахт), в якому втратив З

стрільців: Кухаря з с. Хотимир, ім'я Василь, псевдонім "Дуб", бунчужного "Ускару" з с.Олесів, зброяра "Черниця" з с.Жаб'є. німці мали 35 убитих. По вишколі 2 чоти - "Славка" і "Юрка" та сотник "Благий" відійшли 26.11.1943 р. в "Чорний ліс" до команди "Різуна". Сам "Комар" приділений до чоти "Славка". В тому ж "Літописі" сотник "Чорнота" (Чев'як Володимир) споминає наступне про стрілецьку школу "Чорні Чорти" 1

"До лісової школи навчання прибули хлопці з Тустаня біля Галича, тлумацька група. В бараках серед зелених хащі в днювало і ночувало 300 хлопців. Навчання проводили командири-провідники, що прийшли з групами. Вони повтікали з легіону "Нахтігаль", бо були обдурені німцями, що допоможуть їм мати свою державу.

Табір пильно охоронявся, у визначених місцях стояли стійки (пости), навколо ходили стежі, на верхах розміщались чати.

Сотні (вишкільна і бойова) поділялись на чоти, чоти на рої. Сотенним бойової сотні був "Козак", чотовим - "Благий", курінним - "Липей". Наш рій був на чатах. Прийшов зв'язковий з Микуличина і повідомив, що туди поїхало багато німців і власовців. Вранці німці пішли обхідною дорогою на Куратул. Вони рухались, несучи для маскування 2-метрові ялинки.  

Заграли наші кулемети, коли німці підійшли на 80-100 метрів. Одним з перших впав їхній командир. Німці відступили. Рій повернувся в табір. Курінний "Липей", почувши вистріли, пішов з шістьма стрільцями в сторону роя, який вів бій. Вони наштовхнулись на німців. У сутичці З стрільці загинули. Курінний пошкодив ногу.

Через декілька дніз розвідка донесла, що німці збирають великі сили під Космачем і в Поляниці Чемигівській. 10 листопада 1943 р. курінь вирушив у сторону Жаб'я. Звідти повернувся у Березів, де був розділений на дві групи. Одна залишилась на Коломийщині, а друга, під керівництво сотенного "Дона", пішла в "Чорний ліс".

1 листопада 1943 р. урочисто переховали в Палениці Чемигівській трьох полеглих на Куратулі повстанців. Про це так споминає Сгефанюк-Томашевська Марія з Палениці. Могилу на 12-ому кілометрі почали висипати десь за три дні до посвячення. Прийшли священники з великими процесіями із Космача, Текучої, Березова, а з Микуличина виїхали колєйкою. Людьми була заповнена вся площа біля могили. 20 по^гуцульськи вдягнених дівчат несли віночки з квітів ("Жовті обереги"), від "долинок Захарина" ішли маршем попри могилу 3 сотні повстанців. Тоді 4 священники відправили панахиду. До людей

промовляли сотенні "Дон", "Липей", чотовий "Скуба". На третій день після цього повстанці зі Збанулів мусіли відступити, бо наїхали великі сили німців, які хотіли їх розбити. Німці табір спалили, попалили хати людей і забрали на розстріл всіх, кого схопили. Зі старшинською школою "Чорні Чорти" пов'язані імена видатних командирів УПА.

Чотовий "Скуба", який вишколював у Збанулці молодих повстанців; влітку був призначений курінним і про його "Гуцульський" курінь" ходили легенди. Це була одна з найбоєздатніших одиниць в Карпатах. Суворий, але чесний і справедливий з повстанцями, талановитий військовик, він намагався вести бої з мінімальними втратами. І це йому вдавалося (М.Томащук, 1997). Здібним випускником вишкільного куреня проявив себе Володимир Чев'як - "Чорнота". В липні 1943 р. він зголосився у вишкіл УНС як рядовий стрілець. Вже під час вишколу став ройовим, у березні 1944 - чотовим (підвищений до булавного), в листопаді 1944 командиром сотні "Сірі", в грудні 1945 - командиром куреня **Дзвони" в загоні "Чорний ліс", а в серпні 1946 був підвищений до сотника УПА (П.Содоль, 1994).

Старшинську школу в Збанулці закінчив Симчич Мирослав Васильович (05.01.1923 р.н.) - славнозвісний "Кривоніс", який, командуючи Березівською сотнею "Мороза", у присілку Космача Рушір вщент розбив велику колону прикордонників на чолі з командиром полку, героєм Радянського Союзу генералом Дергачовим, який тоді загинув (М.Томащук, "Березуна", 1995).