| Субота 24-04-20 17:57 |
Вітаю Вас Гість Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Вечер в Карпатах Глава 6. 6.1. Географія бізнес поїздокГлава 6. Діловий туризм 6.1. Географія бізнес поїздок Щорічно у світі здійснюється понад 100 млн. бізнес поїздок. Їх територіальний розподіл характеризується крайньою нерівномірністю. Велика частина туристів із службовими цілями прямує в Європу. У структурі ділових поїздок на європейському континенті переважають відрядження бізнесменів, конгресні тури, поїздки на виставки та ярмарки, інсентів тури для службовців фірм. Посідаючи перше місце в світі за кількістю прибуттів і видатках на діловий туризм, Європа тим не менш поступово втрачає лідируючі позиції на цьому сегменті туристичного ринку. За темпами зростання ділового туризму вона відстає від інших регіонів світу, причому розрив між ними збільшується. Особливо наочно ця тенденція проявилася на початку 1990 х рр.. В умовах економічного спаду фірми перейшли до політики жорсткої економії. Вони скорочували кількість відряджень, об'єднуючи кілька поїздок в одну, вводили вдосконалені системи зв'язку для вирішення більшості питань на місці, бронювали недорогі засоби розміщення і набували авіаквитки зі знижкою. На відміну від європейських американські фірми продовжували нарощувати обсяги фінансування. Незважаючи на нестабільний економічний стан, вони збільшили витрати на ділову частину поїздки, економлячи на організації відпочинку і розваг бізнесменів. Типовий турист, який мандрує із службовими цілями, - чоловік середнього віку з вищою освітою, кваліфікований спеціаліст або керівний працівник. Для ділового туризму практично обов'язковою умовою є володіння англійською мовою. Основною "постачальник" ділових туристів у Європі - Німеччина. Щорічно понад 5 млн німців вирушають у відрядження, з них 3% виїжджають за кордон, 21% подорожує і за кордон, і по своїй країні, 76% здійснюють службові поїздки по Німеччині. Середня тривалість службової поїздки в країни, розташовані на іншому континенті, становить 12 - 13 днів, всередині регіону - 5 - 6 днів, а по своїй країні - 3 - 4 дні. Серед європейських держав, які беруть потоки ділових людей, виділяються (крім Німеччини) Великобританія, Франція, Нідерланди, Італія, Швеція, Швейцарія. Особливе місце займає Бельгія з головним містом Брюсселем, який є одночасно і столицею ЄС. У Франції та Бельгії кожне десяте прибуття здійснюється з діловими цілями, у Великобританії - кожне третє. Помітну роль на ринку бізнес туризму відіграють країни Центральної та Східної Європи. З початком перебудови у суспільному та економічному житті вони стали предметом інтересу для ділових кіл Заходу. У першій половині 1990 х рр.. на постсоціалістичному просторі цей сегмент туристичного ринку розвивався особливо динамічно. Якщо загальна кількість туристських прибуттів в країни Центральної та Східної Європи збільшилася з 1992 по 1995 р. на третину, то зі службовими цілями - на 60%. У результаті частка бізнес поїздок в туристському потоці в регіон була найвищою в світі - близько 30% в 1995 р. Виняток склали дві країни: Румунія, де падіння обсягів ділового туризму в середині 1990 х рр.. відбувалося внаслідок зростання темпів інфляції, і Болгарія, яка не могла подолати затяжну кризу у фінансовому секторі економіки та скорочення національного виробництва. У другій половині 1990 х рр.. в деяких країнах Східної Європи первісна ейфорія у відносинах із Заходом пройшла і поступилася місцем рівним діловим контактам. Темпи зростання бізнес поїздок сповільнилися. Їх частка у в'їзних туристських потоках скоротилася. Незважаючи на це, СОТ прогнозує посилення привабливості Центральної та Східної Європи як ринку ділового туризму в перших десятиліттях XXI ст. Стрімко розвивається бізнес туризм на американському континенті. Кожна восьма поїздка в Новому Світі відбувається зі службовими цілями. Основні потоки ділових людей направляються в США, Канаду і Мексику, які лідирують на всіх сегментах туристичного ринку в Західній півкулі. У цих країнах у першій половині 1990 х рр.. число бізнес поїздок неухильно зростало, але різними темпами. У США динаміка службових поїздок вписувалася в загальну картину розвитку міжнародного туризму. У Канаді обсяги ділового туризму збільшувалися повільніше, ніж кількість прибуттів на відпочинок. У Мексиці темпи зростання бізнес поїздок перевищували аналогічний показник туристських прибуттів в цілому. Потік ділових туристів набирає чинності в Латинській Америці. З підйомом в економіці, розширенням і зміцненням торговельних зв'язків багато країн цього регіону зміцнили свої позиції на ринку ділового туризму. Збільшується кількість прибуттів зі службовими цілями в Парагвай, Гватемалу, Коста Ріки. У Перу в першій половині 1990 х рр.. кількість прибуттів росло особливо швидко, але з дуже низького стартового рівня, тому це число, як і раніше залишається незначним. У Південно Східної Азії перша половина 1990 х рр.. характеризувалася зростанням числа службових поїздок, що визначав загальну динаміку туристських прибуттів. У 1995 р. кожна п'ята поїздка в регіоні була діловий. Третина прибуттів припадала на Сянган (Гонконг), Сінгапур і Тайвань. У Сянгані число бізнес поїздок за 1990 - 1995 рр.. зросла вдвічі, переваливши за 3 млн. Ця позитивна тенденція була перервана в 1997 р., коли Сянган перейшов під юрисдикцію Китаю. Протягом перших трьох місяців після переходу, з липня по вересень 1997 р., число туристських прибуттів в колишню британську колонію, в тому числі зі службовими цілями, скоротилося на 32% в порівнянні з показником за той же період попереднього року. Знизився відсоток завантаження готелів. Справжній бум ділового туризму в середині 1990 х рр.. стався в Індонезії. Нова індустріальна країна другої хвилі, вона показувала найвищі темпи зростання прибуттів ділових людей в регіоні і до 1995 р. за кількістю бізнес поїздок обігнала Тайвань і Сінгапур. Кінець "індонезійському чуду" поклав фінансова криза, що вибухнула в Південно Східної Азії. Він особливо сильно вдарила по Індонезії. Падіння курсу національної валюти і пішли потім глибокі економічну та політичну кризи поставили її на край прірви. Масові заворушення, що охопили Джакарту, загроза голодних бунтів - все це призвело до згортання ділових зв'язків, відтоку бізнесменів з країни. Трагічні події осені 2002 р. спричинили за собою подальше відтік туристів. В Африці і на Близькому Сході діловий туризм розвивається нерівномірно. Підйоми і спади в динаміці прибуттів залежать головним чином від політичної ситуації в регіоні. Початок 1990 х рр.. було відносно спокійним як на африканському континенті, так і на Близькому Сході, де набирав сили рух за мир. У міру стабілізації положення розгорталася ділова активність. В останні кілька років політична обстановка на Близькому Сході загострилася до краю. З осені 2000 р. Ізраїль живе на порозі повномасштабної війни. Природно, це спричинило за собою спад не тільки пізнавального, лікувально-оздоровчого і релігійного туризму, але і ділового. В Африці високі темпи зростання ділового туризму показували Республіка Конго, Зімбабве та Ефіопія. За прибуттям в абсолютному вираженні лідирували Єгипет, Південно Африканська Республіка і Марокко. На Близькому Сході основні потоки ділових людей спрямовувалися в нафтовидобувні країни (Саудівську Аравію та ін), а також в Ізраїль та Йорданію. У другій половині 1990 х рр.. політична ситуація загострилася. Ескалація напруженості на Близькому Сході, серія терористичних актів в Африці (загибель туристів від рук ісламських фундаменталістів у Єгипті, вибухи в американських посольствах в Кенії і Танзанії) призвели до спаду в діловому туризмі. Перспективи його розвитку в обох регіонах неясні. Зміст
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
Copyright //vechervkarpatah.at.ua © 2024 |  |