Середа
18-11-21
12:37

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

6.3. Використання прав на інтелектуальну власність у сфері туризму


6.3. Використання прав на інтелектуальну власність у сфері туризму

Широко поширеною формою передачі прав на використання інтелектуальної власності є франчайзинг. Термін походить від французького слова franchise, що означає "пільга", "привілей". Договори франчайзингу та організація бізнесу шляхом формування франчайзингових мереж застосовуються у сфері підприємницької діяльності й укладаються з метою створення нових господарських комплексів, розширення мережі збуту товарів і послуг (магазини, ресторани, готелі та ін.)

Франчайзинг є вертикально інтегрованою системою, в основі побудови якої лежить угода про те, що одна сторона (франчайзер) надає іншій (франчайзі) за винагороду право використовувати належні йому права на інтелектуальні власність за обов'язкової умови застосування системи ведення справ, розробленої та застосованої франчайзером .

Франчайзинг передбачає різноманітні форми і досить складну систему взаємовідносин з високим рівнем індивідуалізації між франчайзером і франчайзі, які залежать від галузевої приналежності учасників, стратегічних цілей, ресурсів, регіонального розташування та ін, тому виробити єдину модель договору практично неможливо.

Можна виділити ряд ознак, які притаманні франчайзингу. До них відносяться: наявність у франчайзера офіційно визнаних прав на інтелектуальну власність і системи ведення справ (розроблені стандарти, ноу-хау та ін.) Перед за-ством угоди франчайзер повинен розкрити інформацію, необхідну франчайзі для ведення справ, а в процесі співпраці здійснювати обов'язкову підтримку (технічна документація, навчання та ін.) Франчайзі приймає на себе зобов'язання вести справу в повній відповідності до вимог франчайзера, за рахунок власних коштів проводити необхідні інвестиції у справу і виплачувати франчайзеру узгоджене сторонами винагороду. Франчайзинг передбачає тривалий характер відносин та юридичну самостійність сторін. Франчайзинг широко застосовується в готельному бізнесі (табл. 6.1).

У Російській Федерації для створення і формування мережі однорідних підприємств з однаковими умовами ведення господарської діяльності застосовується "комерційна концесія" (поняття аналогічне відомому в зарубіжному законодавстві поняття "франчайзинг" або "франшиза", проте не зовсім ек-вівалентное за змістом). Правові норми про договір комерційної концесії регулюються гл. 54 Цивільного кодексу РФ. Згідно з нормами Цивільного кодексу РФ сторонами за договором можуть бути як комерційні організації, так і громадяни - індивідуальні підприємці. Договір повинен бути укладений у письмовій формі і зареєстрований органом, що здійснює реєстрацію юридичної особи або індивідуального підприємця, що виступає в якості правовласника.

Таблиця 6.1.
Використання франчайзингу в готельному бізнесі
Фактори Переваги Недоліки
Франчайзер
Надання права використання торговельної марки і стандартизованих процедур надання продуктів і послуг за формулою, прийнятої в компанії, незалежному операторові або іншої компанії в обмін на одноразову оплату або частку в доходах франшизи - Найшвидший спосіб розширення бізнесу при мінімальних початкових інвестиціях і мінімальних фінансові ризики, оскільки інвестиційний капітал надає франчайзі;
- Забезпечення стандартних параметрів послуг, пропонованих і надаються всіма готелями даної торгової марки - Число франшиз і географічна віддаленість ускладнює контроль за відповідними стандартами якості;
- При недотриманні стандартів можуть постраждати репутація і фінансовий стан ланцюжка;
- Якщо ланцюжок стає міжнародною, культурні, політичні та економічні відмінності можуть ускладнити дотримання норм;
- Можливість виникнення юридичної суперечки з франчайзі
Франчайзі
Придбання права користуватися торговельною маркою і стандартизованими процедурами надання продуктів і послуг за формулою, встановленої власником франшизи, в обмін на одноразову оплату або частку в доходах франшизи - Популярність торгової марки;
- Більш широкі можливості позики коштів (іноді фінансування можна отримати у власника франшизи);
- Певний формат управління;
маркетингові інструменти, використання наявних систем резервування тощо;
- Економія за рахунок групових угод - Необхідність значних інвестицій;
зобов'язання підкорятися вимогам власника франшизи щодо стандартів (від архітектури до кольору рушників);
- Можливість виникнення юридичної суперечки з власником франшизи;
- Довгостроковий контракт;
значні штрафи за порушення контракту

За договором комерційної концесії правоволоділець зобов'язується надати, за винагороду на строк або без зазначення строку, користувачеві право використовувати у підприємницькій діяльності комплекс виключних прав, що належать

правовласнику. Це зобов'язання і визначає особливості договору. Комплекс виключних прав на використання результатів інтелектуальної діяльності та прирівняних до них коштів індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг включає право на фірмове найменування і (або) комерційне позначення правовласника, на охоронювану комерційну документацію та інформацію, а також на інші передбачені договором об'єкти виключних прав - торговий знак, знак обслуговування та ін Правовласник зобов'язаний видати користувачеві передбачені договором ліцензії, забезпечивши їх оформлення у встановленому порядку, а також проінструктувати користувача і його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

Користувач зобов'язаний не розголошувати секрети виробництва правоволодільця та іншу одержану від нього конфіденційну комерційну інформацію; використовувати фірмове найменування і (або) комерційне позначення правовласника зазначеним у договорі чином; забезпечувати відповідність якості надаваних послуг якості аналогічних послуг, що надаються безпосередньо правоволодільцем; дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця за забезпечення відповідності характеру, спосо-бов і умов використання комплексу виключних прав, що застосовуються правовласником, в тому числі що стосуються зовнішнього і внутрішнього оформлення комерційних приміщень.

Користувач зобов'язаний також інформувати споживачів (клієнтів), що він, в силу договору комерційної концесії, використовує фірмове найменування, товарний знак чи інший засіб індивідуалізації правовласника, а також надавати споживачам всі додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи послугу безпосередньо у правовласника .

Договір укладається стосовно певної сфери підприємницької діяльності (продажу товарів, отриманих від правовласника чи вироблених користувачем, виконання робіт, надання послуг) і передбачає використання ділової репутації і в певному обсязі комерційного досвіду правовласника. Комерційна інформація і комерційний досвід, що надаються користувачеві за договором, включають зазвичай документацію по веденню бізнесу (документи, інструкції, стандарти та ін), а також професійне навчання персоналу, спеціальний інструктаж протягом усього періоду дії договору з різних аспектів організації господарської діяльності (управління , ведення обліку та звіт-ності, обслуговування клієнтури і ін.) За домовленістю сторін комерційною інформацією можуть бути визнані відомості економічного, методичного та іншого характеру з різних аспектів організації та здійснення господарської діяль-ності правовласника, у тому числі конфіденційна інформація (комерційна таємниця), що володіє потенційною комерційною цінністю.

В договорі комерційної концесії узгоджується обсяг переданих прав (території, яка охоплюється концесією, виду діяльності, послуг та ін), що обумовлено нематеріальним характером об'єктів цих прав, можливістю їх одночасного ис-користування необмеженим колом осіб.

Можуть бути передбачені й інші обмеження прав сторін. Однак нікчемними є умови, що обмежують права сторін, в силу яких правовласник має право визначати ціну продажу товару користувачем або ціну послуг, що надаються користувачем, або встановлювати верхню чи нижню межу цих цін; користувач має право продавати товари, виконувати роботи або надавати послуги виключно певній категорії покупців або виключно покупцям, які проживають на визначеній у договорі території.

Винагорода за договором комерційної концесії може виплачуватися користувачем правоволодільцеві у формі фіксованих разових або періодичних платежів, відрахувань від виручки або в іншій формі, передбаченій договором. Найбільш поширеною формою оплати є поєднання фіксованої суми ("паушальний платіж"), яка виплачується відразу після укладення договору, і "роялті" - періодичних (річних, квартальних) платежів у вигляді відрахувань у певному відсотку від суми обороту товарів, послуг.

Правовласник несе субсидіарну з користувачем відповідальність по пропонованих клієнтом вимог про невідповідність якості товарів, робіт, послуг, що продаються, виконуваних, що надаються користувачем за договором комерційної концесії. Таким чином, законом встановлена солідарна відповідальність туроператора і турагента за якість туристичного продукту, реалізованого турагентом за договором комерційної концесії.

У Росії застосування договору комерційної концесії при організації туристського бізнесу поки що не одержало широкого застосування. Перші спроби застосувати принципи франчайзингу в туристської діяльності з'явилися в 1997-1998 рр.. Однак створювалася лише агентська мережа, коли туроператори не тільки привертають агентства до співпраці на принципах франчайзингу, але і створюють свої власні, а також укладають агентські договори про співпрацю з незалежними турагентами. У Російській Федерації існує декілька видів мережевих об'єднань. До них можна віднести роздрібні мережі туроператорів (як власні, так і змішані); турагентства і збутові мережі, організовані за принципом франчайзингу.

Для того щоб протистояти конкуренції з боку великих туристських фірм, дрібні і середні починають об'єднуватися. Це характерно практично для всіх туристських ринків у світі, де створюються так звані "мережі туристичних агентств". Умови взаємин (у тому числі і фінансових) між учасниками визначаються виходячи з цілей і контурів такого об'єднання після оцінки матеріальних, технологічних, кадрових та інших ресурсів кожного з передбачуваних учасників об'єднання.

Створюючи подібні об'єднання, його учасники, як правило, переслідують такі цілі:

- Розширення обсягу операцій на ринку і протистояння все зростаючої конкуренції з боку великих фірм;
- Отримання підвищеної комісії або інших пільг від виробників туристських послуг і туроператорів;
- Скорочення за рахунок спільної участі витрат (єдині юридична служба, бухоблік і ін) та витрат на просування туристського продукту;
- Використання та впровадження єдиного бренду;
- Зміна якісного рівня підприємства за рахунок застосування передових технологій.

Структура мережі передбачає централізовану систему управління і делегування кожним з учасників певної частини своїх повноважень створюваному керуючому органу. Цей орган розробляє маркетингову та рекламну політику, визначає постачальників послуг, проводить з ними переговори і укладає договори, здійснює бухгалтерський облік, вирішує питання підбору і навчання персоналу. Через нього проходять усі платежі роздрібних точок, що входять в мережу. Щоб уникнути конфліктів між учасниками потрібно домовитися про майбутньої конструкції, розподіл повноважень та інших конкретних деталях співробітництва.

Якщо учасники створюваної мережі агентств хочуть досягти окремих конкретних цілей або об'єднати тільки маркетингові зусилля, то управління таким об'єднанням може бути частково централізованим. У цьому випадку функції головного офісу огра-радикально обмежувала рекламної або маркетинговою політикою та укладенням договорів з туроператорами на спеціальних умовах. При цьому керівники агентств володіють великою свободою дій. Проте така незалежність партнерів по мережі в певних умовах може призвести до швидкого розпаду союзу.

Туристські агентства можуть вступити чи приєднатися до вже існуючої мережі - незалежною чи операторської. Увійшовши до складу такої мережі, нові учасники відразу отримують перевагу: розкручену марку, підвищену комісію та інші блага.

Слід мати на увазі, що принцип організації мережі залежить не тільки від поставлених цілей, але і від наявних ресурсів. Як показує досвід, плановані витрати на створення мережі повинні дворазово перекриватися наявними фінансовими засобами, частка залучених коштів має бути мінімальною. Оптимальним варіантом створення мережі є приблизна рівність становища учасників на ринку і можливість взаємного доповнення сильних сторін. У туристському бізнесі головним ре-сурсів є люди. Тому важливо не тільки намітити загальну чисельність персоналу, а й визначити співробітників, які можуть скласти кадрову основу майбутньої мережі. При переході до мережевої роботі є небезпека, що збільшення обсягів може асоціюватися з ослабленням контролю і зниженням особистої від-льної.

Мережі туристичних агентств створюються на ринку з метою впливати на виробників послуг і домогтися спеціальних умов співпраці з туроператорами. Сумарна частка мереж агентств в оборотах туроператорів не перевищує, як правило, 10%, тільки в окремих випадках вона досягає 15%.

В якості прикладу створення роздрібної мережі туроператора можна навести досвід туристської фірми "Інна Тур". У 2002 р. було оголошено, що "Інна Тур" створює однойменну агентську мережу з елементами франчайзингу. Умови вступу в мережу: торгова марка надається агентствам безкоштовно, без сплати роялті і відсотків з продажів, але з умовою продавати заздалегідь обумовлений обсяг туристського продукту компанії - фіксовану норму продажів. Більш того, на додачу фірма запропонувала потенційним учасникам мережі пакет підтримки у вигляді безповоротних кредитів на оргтехніку, оформлення офісу, навчання персоналу. Якщо агентство протягом обумовленого часу виконує план з продажу, то зобов'язання за кредитом з нього знімаються. Якщо агент, отримавши кредит та інші переваги, не зможе реалізувати заявлений обсяг продукту, то він зобов'язаний у встановлені терміни повернути кредит.

Агентства, що увійшли в мережу, мали можливість співпрацювати з іншими туроператорами, однак при дотриманні жорсткого правила, встановленого компанією "Інна Тур" - ні за яких обставин не працювати з операторами, які виявляли себе як непрофесійні партнери.

Концепція компанії "Інна Тур" допускала, що продаж туристичного продукту на ринку можуть здійснювати як франчайзі, так і фірми, які не набрали в мережу. Якщо вони дають однакові обсяги, то отримують рівні ціни і комісійні. Нарощувати обсяги через франчайзингову мережу передбачалося тільки економічними стимулами - підвищенням якості послуг, оптимізацією цін, просуванням загального роздрібного бренду. Головне, щоб агенції, які залучаються під франчайзинг, переконалися ЩО це їм економічно вигідно.

На російському туристському ринку в даний час представлено близько десятка мережевих туроператорів, які у своїй діяльності в тій чи іншій мірі використовують договори комерційної концесії.

У 1998 р. почала свою діяльність мережа агентств "Магазин горящих путівок". Сьогодні це найбільша мережа на російському ринку. У неї входять 49 московських агентств (11 з них - власні) і 120 агентств, розташованих у різних регіонах Росії, а також в Азербайджані, Білорусії, Латвії та України. У квітні 2003 р. на ринку з'явилася франчайзингова мережа агентств з продажу пляжного відпочинку "Велл" (проект А. Озоліня, власника мереж "Магазин горящих путівок" і "Машина часу"). Встановлений розмір роялті для московських агентств у перший рік роботи склав щомісяця 25% від комісії плюс (в середньому) 150 дол США, у другий рік - 30% плюс 100 дол США (в середньому), у третій рік - 35%. Для регіональних агентств місячна плата складає 10% плюс у середньому 100 дол США.

Мережа бюро подорожей "Куди, ш" працює на російському ринку з середини 2001 р. В даний час вона налічує 86 агентств. З них 26 є власними агентствами керуючої компанії "Туральянс-холдинг" і 60 працює за договором франчайзингу. За час існування мережі 8 агентств її покинули (як за власним бажанням, так і з ініціативи керуючої компанії).

"Куда.ru" учасник пулу "Шість сімок", до якого входять "М. Відео", "Спортмастер", "Арбат Престиж", МВО, "Сьомий континент". Діє єдина дисконтна карта, за якою надається знижка 3%.

Мережа "Куди, га" активно співпрацює з журналом "Вояж і відпочинок", Аерофлотом, Сітібанком, Ингосстрахом, Групою Фінанс-банк (відпочинок у кредит).

Стандарти, прийняті в мережі, поширюються на корпоративну технологію продажів і фірмовий стиль, який виражається в єдиному оформленні рекламної продукції, інтер'єрів офісів і уніформи співробітників агентств. Керуюча компанія регулює також територіальний розподіл агентств, щоб уникнути прямої конкуренції усередині мережі, займається маркетинговими дослідженнями, просуванням і рекламою торгової марки, надає єдину інформаційну систему і проводить навчання персоналу мережних агентств. Сформовано єдину базу даних клієнтів - CRM-відділ (Customer Relationship Management), що є інноваційним елементом у російському туристському бізнесі. Учасники мережі - самостійні, юридично незалежні турагентства, вони об'єднані торговою маркою (брендом); маркетинговою політикою; передовою технологією; рекламної закупівельною та ціновою політикою; єдиним інформаційним простором.

Щоб вступити в мережу "Куди, ru", туристична фірма повинна підписати ліцензійний договір з ТОВ "Академ Альянс-М". Договором регламентується порядок проведення робіт з приведення діяльності компанії до стандартів мережі. Ці роботи здійсню-ються при дотриманні наступних умов:

- Підписання договорів з туроператорами - стратегічними партнерами;
включення персоналу бюро подорожей у графік навчання керуючої компанії;
- Виробництво і розміщення уповноваженим рекламним агентством зовнішніх рекламних носіїв;
- Внутрішня реорганізація приміщення;
- Приведення технічного оснащення бюро подорожей до прийнятого в мережі;
- Установка необхідного програмного забезпечення та підключення до інформаційної мережі "Куди, ru";
- Надання профайла у відділ франчайзингу керуючої компанії на персонал бюро подорожей;
- Термін приведення бюро подорожей до стандартів мережі не повинен перевищувати одного місяця.

За фактом завершення робіт керуючою компанією мережі видається сертифікат відповідності керівнику бюро подорожей. З цього моменту бюро подорожей обслуговує клієнтів під торговою маркою "Куди. Ru".

Бюро подорожей, бажаючі вступити в мережу "Куди, ru", повинні заповнити анкету, в якій, поряд з відповідями на питання про наявність ліцензії на туристичну діяльність, організаційно-правовій формі компанії та ін, представити інформацію про те, хто є юридичною особою (із зазначенням частки кожного учасника в статутному капіталі); про місцерозташування агентства і тип будівлі, в якому воно розташоване (адмініст-міністративних, бізнес-центр, торговий центр, наявність пропускної системи, власне або орендоване); всіх партнерах-туроператорах; наявності систем бронювання авіаквитків і агентських угод з авіакомпаніями; річному бюджеті на рекламу та ін

На ринку Росії стали з'являтися мережі турагентств, що діють на принципах франчайзингу. Це, наприклад, "Путевочка" - нова франчайзингова структура, яка розміщується в мережі магазинів економічного класу "Пятерочка" (у 2003 р. мережа вклю-чала 260 магазинів, з них 198 у Москві та Санкт-Петербурзі). Щодня всі магазини мережі "Пятерочка" обслуговують до 500 тис. чоловік, однак основна маса покупців - люди з щомісячним доходом від 6 тис. до 10 тис. рублів. Нова мережа передбачає спеціалізуватися на продажі поїздок на масові напрямки - в Єгипет, Туреччину, Іспанію.

Франшиза "Путевочкі", яка буде продаватися "Магазином готового бізнесу", коштує 15 тис. дол США. У цю суму включено отримання туристської фірми з повністю обладнаним офісом (10 м2) і необхідними для роботи документами і пер-соналом.

Власнику франшизи перші 3 місяці доведеться платити по 2 800 дол США в місяць і 3 200 - у наступні. Ці суми складаються з: роялті (відрахування керуючої компанії перші 3 місяці по 500 дол США, потім 500 дол плюс 15% від обороту); зарплати персоналу (два менеджери і один помічник - близько 1 100 дол США щомісячно); орендної плати за приміщення (1 200 дол США на місяць).

У вересні 2004 р. керівники ТОВ "101 Фаїна" оголосили про новий франчайзинговому проекті під назвою "101 країна відпусток". Творці проекту вважають, що франшиза - це інтелектуальний продукт, істотно збільшує ефективність (прибутковість і якість) функціонування турагентств і підвищує їхню захищеність.

На першому етапі проекту передбачається створити об'єднання як вільне співтовариство юридичних осіб. Власне ім'я фірми зберігається. Для вступу в мережу необхідна наявність ліцензії на туристичну діяльність, договори на оренду примі-щення або аналогічного документу, наявність телефону та підключення до Інтернету, зобов'язання надавати знижки по дисконтній карті мережі та брати участь у проведених мережею тренінгах. Перші 100 вступили в мережу московських турфірм звільняються від внесення вступного внеску, щомісячна плата складе 400 дол США.

На другому етапі проекту планується введення єдиних внутрішньомережевих стандартів, вступних внесків та залучення туристичних фірм з регіонів. Ставиться завдання протягом трьох-п'яти років об'єднати під брендом "101 партнер - один успіх" не менше 10% турагентств Росії.

Створення франчайзингових мереж є перспективним напрямком розвитку мережевих туристських структур. Однак в умовах нестабільної економіки компаніям краще будувати не чисто франчайзингову, а комбіновану мережу, спираючись на влас-жавні офіси продажів. Така мережа найбільш стійка до всіляких зовнішнім загрозам (природні катаклізми, економічні та політичні потрясіння), так як не пов'язана з роботою на якому-небудь одному напрямку.

Франчайзингові мережі - це найбільш цивілізована форма роботи в туристському бізнесі, модель його розвитку, яка довела свою спроможність та значний потенціал.

Зміст


[10-02-16][Все для туристів]
Змагання, схоже на свято (0)

[09-07-29][Яремче, туризм, наш регіон.]
Проблеми і перспективи українського туризму (0)
[09-09-19][Карпати]
Карпатські Краєвиди, Україна. (0)
[09-09-19][Відпочинок за кордоном.]
Курорт Хургада в Египте (0)