Ліси Івано-Франківської області
Івано-Франківська область є однією з найбільших лісових областей України. Середня лісистість області становить 42%.
Ліси на території області розміщенні не рівномірно і знаходяться в основному в гірській частині. При цьому лісистість коливається від 5,5% (Снятинський район) до 68,2 (Долинський район).
Загальна площа земель лісового фонду постійного користування складає 626,0 тис.га, в т.ч. лісових земель вкритих лісовою рослинність 569 тис.га.
Основними лісокористувачами, які займаються веденням лісового господарства в області є Івано-Франківське обласне управління лісового господарства в складі 16 держлісгоспів загальною площею 475,7 тис.га, ОП "Івано-Фрнаківськодлагроліс" (74,0 тис.га), Карпатський природній національний парк (38,6 тис.м .), національний природній парк "Гуцульщина" (7,6 тис.га), природний заповідник "Горгани" (5,3 тис.га), Завійський військовий ліспгосп (8,1 тис.га) та приватне підприємство "Спеціалізоване науково-дослідне природо-заповідне лісомисливське господарство "Чорний ліс" (8,5 тис.га).
У зв'язку з особливим захисним й функціями більше половини лісів області віднесенні до першої групи, де обмежений режим користування. На території земель лісового фонду області виділено більше 300 об'єктів природо-заповідного фонду на площі 186,5 тис.га.
За породним складом в лісах переважають хвойні лісоутворювачі ялина європейська (52%) та ялина біла (5%). З інших хвойних лісоутворюючих порід зустрічаються сосна звичайна, сосна гірська, кедр європейський, ялиця та модрина. Із листяних лісоутворючих порід найбільш поширені бук лісовий (21) та дуб звичайний (11%). З інших листяних лісоутворювачів зустрічаються дуби скельний та червоний, граб звичайний, ясен звичайний, клен, берест, акація біла, береза, осика, вільхи чорна та сіра, липа дрібнолиста та інші.
Середній вік насаджень 60 років.
Середній річний приріст насаджень 4,3 м3./га.
Загальний запас деревини в лісах області складає 114 млн.м3.
Своєчасне проведення лісовідновних робіт та рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, за останні 40 років позитивновплинуло на поліпшення породного складу лісів області. При цьому доля дубових лісів зросла з 7% до 11%, букових з 14% до 21%.
По віковій структурі в лісах області переважають середньовікові насадження, доля яких складає 46,4%, молодняки займають 32,2%,пристигаючі 10,4% та стиглі та перестійні 8%.
Лісокористування в лісах області здійсняється в межах затвердженої розрахункової лісосіки. В 2002 році по головному користуванню заплановано заготовити 385,8 тис.м3. деревини, що майже в 2 рази менше, ніж заготовлялося щорічно 20 років тому. Це пов'язано із збільшенням площі першої групи, виключених з головного користування.
До 10% прикарпатські лісівники зменшили розрив між вирубками насаджень та заліснення площ.
У високогір'ях Карпат удвічі більше, ніж упродовж попередніх років, лісівники висаджують північно-американських дугласій, які визначаються стійкістю проти вітрів, а з кожного гектара видають по 1200 м3 деревини.
У низинних лісах більшого поширення набули явори, деревина яких добре ціниться на ринку. Понад 1,5 тис.га.лісів створено у Карпатах з допомогою корейської і сибірської кедрових сосен, дугласії, модрин. До 108 га передбачено довести плантації дуба скельного і Калуському, ялиці білої і кедра європейського у Борошнівському держгоспах.
Для заготівлі лісового насінні в прикарпатських держлісгоспах закладено 556 гектарів лісонасіннєвих ділянок. Найбільша їх частка відведена основним лісоутворюючим породам дерев - буку лісовому та дубу звичайному (відповідно 311,7 та 53,1 гектара), а щорічний збір насіння на цих ділянках сягає 15-16 тонн. Його вистачає для чергового висіву та вирощування сіянців. Та надія лісовників уже ж така на елітне насіння . Для цього, починаючи з 1968 року, в області взялися за поступове проведення лісового насінництва на генетично-селекційну основу.
Передовсім ділянки карпатських пралісів виділили в 71 генетичний резерват. Перевага в них віддана ялині європейській (525,3 га), сосні та дубові звичайному (337,0 та 215,8 га), букові лісовому (494,5 га). Добрим прикладом у цьому плані є перший у Карпатах насінний арборетум, що діє в урочищі "Діброва" Солотвинського держлісгоспу.
Для заліснення площ сіянці та саджанці вирощують у 241 розсаднику. Сім із них площею сягають 3 і більше гектарів, 50-від 0,5 до 3,184 - до півгектара, а в цьому по області вони займають 153,5 - гектарну площу. На ній прикарпатські лісівники щороку готують для висаджування в грунт 10-12 мільйонів сіянців та пів мільйона саджанців.
Крім того, у шкільних відділеннях розсадників (це близько третини площ) вирощується кілька десятків саджанців декоративних дерев та кущів, а в парках і теплицях весняним та літнім живцюванням укорінюють понад сто тисяч живців.
З метою отримання коштів на ведення лісового господарства в держліспгоспах області за останні п'ять років організовано дев'ять деревообробних цехів, їх укомплектовано вітчизняним та імпортним обладнанням. Це дало змогу налагодити переробку дубової та букової сировини у Коломийському та Рогатинському держліспгоспах, а тонкомірної та низькосортної - у Солотвинському, Болехівському та Борошнівському держлісгоспах. Валовий випуск євродощок, брусів, заготовок до пакет та клеєних щитів за цей час збільшено в чотири рази, які експортують в 15 держав світу.
Давні і добрі традиції на Прикарпатті має мисливство. Тут водиться 70 видів звірів та 180 - птахів. А здобуті в Карпатах мисливські трофеївідзначені золотими та срібними медалями на міжнародних виставках в Болгарії та Естонії.
Зберігати й примножувати розмаїте "сімейство" лісових мешканців допомагають 20-відсоткові відтворювальні ділянки, які відведенні в кожному господарстві. Єгерська служба та лісова охорона кожної зими заготовляє для карпатської дичини близько 200 тонн сіна, 140 - силосу та сінажу, 80 тонн комбікормів, понад сто тисяч кормових віників. У місцях зимового грунтування звірів лісівники обладнують годівниці, солонці.
Перечислені заходи, а також посилення боротьби з браконьєрством та відстріл хижаків сприяло зростанню в лісах області чисельності зайців, косуль та кабанів.
Як і деревина, велику цінність мають лісові ягоди, плоди та зела. Близько 300 їх видів здавна використовує карпатська народна медицина.
До третини дарів лісу традиційно з весни до осені заготовляють прикарпатські лісівники. Вони наглядають за 194,4 гектарами плодово-ягідних плантацій, на яких в основному вирощують чорноплідну горобину.Окремі ділянки займають калина, обліпиха, горобина звичайна, а також лікарські рослини. Кожного року із комори лісів на переробку надходить понад 80 тонн цілющої сировини. Окрім цього в лісгоспах заготовляють березовий сік, гриби, а на пасіках - карпатський мед.
Велику увагу лісівники області надають охороні лісу від самовільних рубань та пожеж, а також від шкідників та хвороб. Така повсякденна праця півторатисячної армії лісівників сприяє підвищенню біологічної стійкості лісових насаджень та збільшенню приросту деревинних запасів лісових фітоценозів Івано-Франківщини.
Високогірна рослинність
Гребені карпатських масивів, підняті вище 1600 м, характеризуються холодним, надмірно вологим кліматом. Деревній рослинності не вистачає тут тепла. Вона замінюється менш вибагливими формаціями високогірних чагарників, луків, мохів і лишайників.Склад і структура рослинного покриву високогір'я неоднорідні. Залежно від кліматичних і ґрунтових умов, а також ступеня вторгнення людини, високогірну рослинність поділяють на субальпійську і альпійську.
Субальпійська рослинність
Займає вона більшу, основну частину карпатського високогір'я, схили і вершини до висоти 1800-2000 м. Представлена різноманітними класами формацій. Переважають тут густі чагарникові зарості. Видовий склад їх одноманітний. Кам'яні схили покриті повзучою труднопрохідною стелючкою - сосною жереп. Вона досягає висоти до 2-х метрів. На рухомих, більш холодних і вологих осипах розвивається зеленовільхова асоціація. Часто зустрічаються мішані, вільхо-соснові насадження. Вище по схилах піднімаються пухнаті зарості ялівцю сибірського і карликові форми верб. Дуже поширені вересові -брусниця, чорниця, верес, які утворюють тут великі пустища. Яскравими мазками на буруватому фоні виділяються вічнозелені кущі рододендрона карпатського. Під час цвітіння вони густо усіяні рожево-ліловими квітами.
Зарості чагарників надійно захищають схили від розмивання і зсувів. Вони затримують органічні сполуки і тим самим збагачують грунт. Протиерозійне і ґрунтозахисне значення їх велике. Тому зарості треба всіляко оберігати. Вирубку і випалювання їх необхідно заборонити.
Багата субальпіка і соковитими злаково-різнотравними луками. Високо піднімаються китиці куничників, тонконогів альпійських, костриці карпатської, мітлиці білої, трищетинників лучного і карпатського. Квітучості і соковитості лукам надає різнотрав'я - високі сині дельфінії і аконіти молдавські, великі ажурні білі парасольки дягелю, бугили, бутня. Вогниками тут горять жовті суцвіття купальниці європейської і сугайника австрійського. Колишуться на вітрі ніжні блідо-лілові китиці валеріани трикрилої.
На бідних щебенюватих грунтах розвиваються низькотравні луки з тонконогом альпійським, мітлицею скельною, біловусом стиснутим, вівсюнцем різнобарвним, ожиною волосистою. На скелях багато мохів і лишайників.
Субальпійську рослинність значно змінила людина. Тут на сплощених схилах - пенепленах знаходяться основні масиви полонин, які виникли на місці знищеного криволісся і спалених чагарникових заростей. Багатовіковий безсистемний випас дуже змінив їх видовий склад. Переважаючими компонентами травостоїв стали біловус і щучник дернистий. Жорсткі щітки біловусових пустищ вкривають 60-70%' усієї площі карпатських полонин. Кормова цінність їх надзвичайно низька. Середня врожайність біловусників - 6-7 ц з 1 га.
Луки полонин потребують посиленого удобрення, вапнування, підсіву цінних кормових трав. При використанні їх конче потрібно застосовувати загінну систему. Тільки тоді вони будуть чудовою кормо вою базою, яка так необхідна для дальшого розвитку тваринництва.
Альпійська рослинність
Крутопідняті високі (вище 1800-2000 м) вершини Чорногірського, Свидовецького, Рахівського, Полонинських і Горганських масивів здаються гладенько вибритими. Це царство суворого клімату, притиснутих вітрами до землі низьких чагарників і трав, мохів та лишайників.. Навіть високі чагарники не піднімаються на ці вершини. Рослинність тут бідна і одноманітна.
На захищених пологих ділянках, прикритих елювіальним дрібно-земом, розвиваються невеликі луки з низькотрав'я. Найбільш поширені біловусово-щучникові, осоково-ситникові і лежачокостричні асоціації. В їх сумний рудуватий аспект вносять різноманітність крихітні яскраві квіти різнотрав'я - тирличу жовтого, дзвоників альпійських, первоцвіту Галлера, щавлю карпатського, медунки Філярського та ін.
Серед низьких трав стеляться стебла альпійських і тундрових карликових верб, вічнозелені кущики дріади і наскельниці лежачої. Розкидані чагарники вересових, найчастіше голубичні пустища. По краях невеликих сніговиків крізь поверхню с ігу пробиваються маленькі фіолетові свічки сольданели і шафрана Гейфеля.
У тріщинах скель, на крутих кам'янистих схилах вперто селяться кам'яноломні - ломикамінь моховий і зірчастий - та гвоздичні. Зустрічаються і сукуленти, такі як очиток.
Бук лісовий (звичайний)
Fagus sylvatica L. Родина Букові - Fagaceae
Бук - одне з найпоширеніших дерев у карпатській флорі. Недарма одна з географічних областей так і називається - буковина. У нього могутня, густа і розлога крона, котра майже не пропускає світла. Росте повільно. У сприятливих умовах дерево досягає у віці 350 років 50 м висоти і 120 см у діаметрі.
Бук є теплолюбною породою мякого клімату. Він утворює чисті і мішані (з грабом, смерекою, ялицею, березою) деревостани у межах висот 300-1300 м.н.р.м. Бук - тіневитривала порода, котра може знаходитись у пригніченому стані до 50 років. У мішаних лісах бук росте у другому ярусі під шатром смерек. Підлісок у букових лісах виражений слабо через сильне затінення. З трав переважно поширені ті, котрі вегетують ранньою весною, до розпускання листя на дерева. Це анемони, підсніжники, білоцвіти.
Листя дерева біля 6 см завдовжки і 4 см завширшки, яйцевидної форми, без зазубрин по краях. Листки довго не гниють через високий вміст дубильних речовин у них. Кора сріблясто-сіра, гладенька, товщина 1-1.5 см.
Цвіте дерево у квітні-травні, квітки малопомітні. Плід - бурий гострогранний горішок, до 1.5 см завдовжки, достигає у вересні, опадає на землю у жовтні-листопаді. Врожайні роки трапляються через 3-5 років, тоді з 1 га можна зібрати до 300 кг горішків. Вони є хорошим кормом для лісових тварин. У Карпатах букове борошно додають до хліба. Вживати горішки у їжу можна лише підсмаженими, бо сирі горішки містять отруйні речовини. Починає плодлоносити дерево пізно - у 40 років, а у густих лісах навіть у 60.
Бук має надзвичайно велике екологічне значення. Важко переоцінити його ролю у виробленні кисню, очистці повітря, збереженні вологи у ґрунті.
Деревина бука міцна, тверда, має гарну текстуру, мало поступається дубовій по міцності. Використовується для виготовлення меблів, фанери, паркету, музичних інструментів. Відзначається надзвичайною водостійкістю, тому здавна використовувалась для виготовлення млинових коліс. Іншою особливістю є відсутність запаху, тому деревина придатна до контакту з харчовими продуктами, для виготовлення тари. Деревина більш як на половину складається з целюлози, з наї виготовляють папір, целофан, штучну шкіру.
Крона дерева добре піддається формуванню, тому бук широко застосовують у парковому будівництві, для виготовлення живоплотів.
Дуб звичайний
Quercus robur L. Родина букові - Fagaceae
Гостинний двір ""Вечір в Карпатах", відпочинок в м. Яремче, Карпати, Котедж... Перейти?
Дуб - наймогутніше дерево української флори. Він виростає величеньких розмірів ;-) Біля села Мельники Чернігівського району росте дуб висотою 30 м і з обхватом стовбура 8.65 м. Вік його становить біля 1100 років. Такі дуби - живі свідки історичних подій ще з княжих часів. Широко відомий також також 700-літній Хортицький дуб, але його вже майже знищили сучасні мудрагелі.
В Україні росте 23 види дуба, але більшість з них має невелике поширення. В Карпатах крім дуба звичайного зустрічається ще дуб скельний. В Карпатах вони переважно зустрічаються у мішаних лісах. Колись в Карпатах було 300 тис.га. дубових лісів, тепер нараховують лише 100 тис.
До 8-річного віку дуб росте повільно, зате розвиває могутню кореневу систему. Вже в однорічного дуба коріння досягає 1м довжини. Далі ріст дерева в висоту пришвидшується і до 15-20 років становить 50-70 см на рік. Після 120-200 річного віку дерево припиняє ріст в висоту. А от збільшення діаметру стовбура відбувається протягом усього життя дерева.
Дуб звичайний має дві форми - літню і зимову. Літня форма розпускає листя на кілька тижнів раніше. Зимова форма форма зате не скидає листя на зиму і листки висять на дереві по кілька років. Зимова форма витримує затоплення водою.
Дерево світлолюбне, вітростійке, морозостійке, але в ранньому віці потребеє захисту від холоду. Воно добре укріплюює землю і захищає її від ерозії. Практично не боїться засухи. Дуб добре очищає повітря, виділяє багато фітонцидів.
Кора дуба груба, з тріщинами, темно-сірого кольору. Вона містить багато дубильних речовин, широко використовується в медицині, зокрема як вяжучий засіб.
Дуб цвіте після розпускання листя, у квітні-травні. Він гарний медонос. Квітки дрібні і непомітні, запилюються вітром. Дерево починає плодоносити у 30-40, а у насадженнях - у 50-60 років. Плодоносить щедро, але лише раз на 6-8 років. Плід дуба - жолудь (а ви як думали? ;-). Вони достигають у вересні - листопаді. Жолуді довгасто-еліптичної форми, коричнево-жовтого кольору, виростають по 1-3 штуки поряд. Їх мелють на борошно, роблять з них каву. Жолуді - чудовий корм для лісових тварин. Довжина жолудя - 1.5-2.5 см, діаметр 1-1.5 см.
Листя дуба - темно-зеленого кольору, несиметричне, довжина листка - 6-12 см, ширина - 4-7 см. Черешок короткий, довжиною 0.2-0.8 см.
Особливо ціниться деревина дуба. Вона надзвичайно міцна і тверда. Особливо гарна т.зв. морена деревина, котра довго пролежала під водою. Вона набуває чорного кольору і не гниє. Здавна з дуба виготовляли різні деталі, котрі потребевали високої міцности, наприклад, колеса. Використовувався дуб також для виготовлення бочок, відер.
3.5 Тваринний світ
Багатий і різноманітний тваринний світ Карпат. Лише фауна хребетних налічує 435 видів. Склад її надзвичайно строкатий. Ядро фауни становлять види мезофільних західних і середньоєвропейських широколистих лісів - олень благородний, козуля, черепаха болотна, вугор європейський. Дуже поширені представники Середземномор'я (саламандра плямиста, жаба зелена), мешканці хвойних лісів Східної Європи і сибірської тайги (глухар, тетерев). Зустрічаються елементи степової, пептичної, і альпійської (бурозубка альпійська, полівка снігова, тритон альпійський) фауни. Чимало тут і карпатських ендеміків (білка карпатська, тритон карпатський). Тепер у Карпатах акліматизуються нові види: ондатра, єнотовидний собака, палія американська, омуль байкальський та ін.
У Карпатах широко представлені всі основні класи тварин: ссавці (мамалофауна), птахи (орнітофауна), плазуни (герпетофауна), земноводні (амфібії), риби (іхтіофауна), комахи (ентомофауна).
Розміщення тварин у Карпатах складне і мозаїчне. Більшість карпатських звірів - ведмідь бурий, олень, козуля, свиня дика, рись, білка карпатська, кіт лісовий, горностай, куниця лісова, соні та ін., багато видів амфібій, птахів і риб - мають широкий діапазон поширення. Вони заселяють територію від передгірних рівнин висотою в 200 м до зони субальпійських чагарників висотою 1600 і навіть 1850 м. Обмежене вертикальне поширення мають землерийки, білозубки, більшість рукокрилих, тхір степовий, видра, норка, ховрахи, хом'як, ондатра. Високо в гори вони не піднімаються. Типових високогірних видів лише два - бурозубка альпійська і полівка снігова, що мешкають на висотах 1650-2000 м.
Тваринний світ – один з компонентів природних ресурсів області. Різноманітність і багатство природних ландшафтів та вигідне географічне розташування стало передумовою розвитку та існування своєрідної рідкісної фауни, котра порівняно з іншими регіонами України значно багатша. Хребетні представлені 435 видами, ссавці – 74 видами, птахи – 280 видами.
На території області проживає 25 видів фауни, які перебувають під загрозою зникнення і занесені до Червоної книги України. Ці види потребують систематичної роботи щодо виявлення місць їх перебування, проведення постійного спостереження за станом популяцій та наукових досліджень з метою розробки наукових основ їх охорони та відтворення.
В області проживають наступні представники Червонокнижної фауни:
Ссавці:
Бурозубка альпійська
Кутора мала
Підковоніс малий ,Підковоніс великий ,Широковух звичайний ,Широковух європейський ,Норка європейська ,Борсук звичайний ,Видра річкова ,Кіт лісовий Рись ,Зубр ,Птахи:Лелека чорний Змієїд ,Беркут ,Глухар Завирушка альпійська ,Земноводні, Тритон карпатський ,Тритон гірський ,Жаба прудка ,Саламандра плямиста ,Плазуни: Полоз лісовий , Мідянка ,Комахи: Вусач альпійський ,Риби: Харіус європейський (Лімниця) , Веризуб (Дністер), Чоп великий (Дністер), Чоп малий (Прут, притоки)
Таблиця 2..2- Динаміка чисельності облікованих Червонокнижних видів тварин області
|
Вид |
Рись |
Кіт лісовий |
Видра річкова |
Борсук звичайний | ||||
|
Роки |
2002 |
2001 |
2002 |
2001 |
2002 |
2001 |
2001 |
2002 |
|
Чисельність |
72 |
102 |
15 |
59 |
198 |
225 |
544 |
593 |
Слід наголосити на тому, що останніми роками спостерігається позитивна динаміка в зростанні згаданих видів тварин. Чисельність рисі збільшилась на 42 %, кота лісового - майже у 4 рази, видри річкової – на 27 особин (13%), борсука звичайного – на 49 особин (9%) (Див. Табл.. 3.2.).
Ліси Івано-Франківщини населяють цінні мисливські види тварин – ведмідь бурий, олень благородний, козуля європейська, кабан, куниця лісова, лисиця, заєць, білка.
Більшість лісових мисливських угідь області представлені середніми та незадовільними умовами для існування основних видів мисливської фауни, що викликано переважанням у насадженнях середньовікових високоповнотних деревостанів та сильно вираженим "фактором турбування". В той же час угіддя з добрими кормовими та захисними умовами складають тільки 4-8 %, причому спостерігається тенденція до їх зменшення, що зумовлено збідненням природних комплексів під впливом різних абіотичних, біотичних та антропогенних чинників, надмірних рубок проміжного користування та вітровалів. За останні 20 років питома вага найбільш придатних угідь зменшилась у 3-4 рази, відповідно оптимальна чисельність копитних зменшилась на 30-40 %.
Іхтіофауна рік області представлена такими видами риб: рибець, підуст, сом, судак, харіус, марена-вусач, лящ, короп, сазан, жерех, головень, щука, карась, в’юн, лин та ін.
До найбільших річок гірської частини належать: Прут з притоками, Чорний Черемош, Білий Черемош, Рибниця, Пістинька, верхів’я рік Лімниця, Свічі, Чечви, Дуба та ін. В них поширені в’юн, бичок, карась, плітка, головень, окунь, зустрічаються лосось, умбра, райдужна та струмкова форель.
