Щедрий Вечер, 18-19 січня: Святі Водорщі
Щедрий Вечір 18-19 січня („другий Свят-Вечір“) приходить разом зі Святими Водорщами (Водохреща, Водохрищі). Це стародавнє і величне Українське свято Води — Світотворчого і Астрального чинника.
Цей Вечір святкується подібно до Свят-Вечера 6-7 січня. Кличем до Святочної Вечері є знову Вечірня Зоря.
Вносячи Дідуха, Господар віншує:
— Віншую вас з Щастям, Здоров’ям, з цим Святим Вечером, щоб ми в Щасті й Здоров’ї ці Свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ — поки нам Пан Біг назначив вік!
На Вечерю („Голодна Кутя“) готуються пісні страви — Кутя та Узвар, Риба (смажена), Вареники (з капустою), Млинці гречані на олії...
...Ой ми зіслані на признаванє
Ци так на Земли як Даўно було
Та Даўно було ис Предовіку
Ци сьвитьит Медку д' Сьвит Вечерови
Ци варьи Пиво д' Сьвитому Збору
Ци сучут Сьвічі д' Сьвиті Водорщи
Шо деж му Богу гидно постало
Гидно постало не так бувало
Не сьвитьит Медку д' Сьвит Вечерови
Нї сучут Трійцї д' Сьвитій Водорщи
Не варьи Пиво д' Сьвитому Збору
Гидно постало не так бувало
Бо по ўсїм сьвітї почьирувано...
Як було Давно а в Преждевіку
Свєтам Николам Пива не варєт
Свєтам Рождествам Служби не служєт
Свєтам Водорщам Свічи не сучєт
Бо уже давно як Правди нема!
Уже сє царі повойовали
Бо царь на царє війско збирає...
Світ сяє! Співаймо на Здоров’я Колядки та Щедрівки! (Вибір Пісень)
Містерії з Водою, Хлібом та Хрестами: Місячна та Астральна символіка.
Перед Вечерею Господар кадить ладаном, кропить Хату „навхрест“ Свяченою водою.
По Вечері обдаровує Тварин „Пирогом“ — Хлібиною з Хрестом зверху. Взявши Пиріг, Господар підходить до стайні і говорить:
— Хто йде?
— Біг!
— Що несе?
— Пиріг!
Після цього він заходить у стайню, благословляє Тварин Хлібиною, розламує ту Хлібину на шматки і роздає Худобі. Іноді, — як де ведеться, — Господар ще кропить Тварин Свяченою водою, промовляючи: „Во й Ордані крещающуся Тобі, Господи“.
В цей день біля церкви святять воду. Йдучи до церкви по Свячену воду, люди квітчають посуд — глечики, пляшки, баньки — „безсмертником“ або сухими Васильками — „щоб Бог милував від злої напасти“.
Вода, освячена Щедрого Вечора (навечір’я Богоявлення) — „Вечірня Вода“ — вважається святішою, ніж з Водохрищів, і вона „зглидлива на всяке лихо“.
Батько бере полумисок із Свяченою водою і кропилом кропить усіх присутніх у Хаті, примовляючи: „Дай Боже, і на той Рік діждатися“. Далі він іде кропити в Сінях, у Коморі та навколо Хати. Молодший Син бере в руки Три Пироги та йде вслід за Батьком. Перший пиріг він кусає в Сінях, Другий — в Коморі, а Третій — на Дворі.
У місцевостях понад Дніпром — із лівого, і з правого боку — існує такий звичай: коли принесуть з церкви Свяченої води, Господар робить з сухих Васильків кропило і кропить Свяченою водою спочатку все в Хаті, а потім комору, стайню, стодолу — всі господарські будови. За Господарем-батьком ходить хтось із Дітей — хлопчик чи дівчинка — і носить на тарілці Пиріг, а в руці — шматочок крейди. Яке місце Батько покропить водою, на тому місці, вслід за ним, Син пише крейдою Хрест. В Хаті Хрести пишуться на дверях, вікнах, на столі, скрині на посуді — скрізь. У господарстві кропляться Свяченою водою і пишуться Хрести не тільки на будівлях, а й на хліборобському знарядді — на плузі, боронах, сівалках, косах, граблях. Кропиться Свяченого водою і худоба — корови, воли, вівці, коні. Не кроплять лише свиней та курей.
З Пирогом роблять по-різному: в одних місцевостях Хлопчина, що пише Хрести, після кожного Хреста повинен хоч маленьку крихітку відкусити від Пирога і з’їсти. В інших лише обносять Пиріг, а після кроплення вся родина сідає за стіл, розподіляє Пиріг і з’їдає його, примовляючи: „Дай, Боже, всього доброго нам і дітям нашим“.
Після Вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху хлібину — „щоб Хліб родився“.
На Західньому Поділлі, Господиня або старша Дочка бере по вечері в миску кілька ложок борошна і на Свяченій воді замішує рідке тісто. Цим тістом вона малює Хрести на всіх чотирьох стінах Хати, в сінях, коморі, стайні та в інших господарських будівлях — „від нечистої сили“.
Тікай Кутя із Покуття.
По Вечері Діти проганяють Кутю: вибігають з хати і паліччям б’ють знадвору в причільний кут, примовляючи:
Тікай Кутя із Покуття
А Узвар іди на Базар
Паляниці лишайтеся на Полиці
А Дідух на Теплий Дух
Щоб покинути Кожух
Геть увечері, як стемніє, виносять з Хати Дідуха, несуть його на вигін або в Садок, як де ведеться, і палять — пускають на „Теплий Дух“ (приклад первісної жертви Богу). Коли все перегорить і нетривкий солом’яний жар погасне, Дівчата розхоплюють попіл з Дідуха і несуть на Город — „щоб Огірки родили“.
Кутю, яка залишилася після Вечері, виносять курям — „щоб добре плодилися“.
„Було, як повечеряють запорожці на Голодну Кутю, та вийдуть з рушницями проганяти Кутю, то піднімуть таку стрілянину, мов наче й справді війна йде. На другий день, на Водосвяття, йдуть, було, до Дніпра і пушки за собою везуть. Як тілько попи начнуть хрест вмачати в воду, то вони й палять з пушок. Ще я добре знаю, як в двадцятих годах в Камянці з пушок Кутю проганяли, бо тоді були й попи ще з запорожців.“ (Зап. Яків Новицький 1876р. від лоцмана Йосипа Омельченка у селі Кам’янка на Дніпрових порогах)
Діточі Щедрування.
В цей Вечір у Галичині Діти щедрують. Звичай щедрувати в цей Вечір тут дуже своєрідний і дуже неоднаковий. Так, у селі Висова, Сандецького повіту, Хлопці років по 10-12 співають під вікном таку Щедрівку:
Щедрий Вечір Добрий Вечір
Христу-Христу-Марію!
На Престолі стояла
Три Крижики тримала
А ви Люди знайте
Наше Право дайте
Наше право Калача
Виженемо Рогача
На Старий Переліг
Заб’єм му Правий ріг
Правим рогом трубити
Хвостом-хвостом гонити
Кожний із Щедрівників носив колись з собою цілий оберемок гілок ліщини. За Щедрівку Ґазда виносив пригорщу вівса, намоченого у воді, і висипав його Щедрівникові в торбу. Щедрівник же давав Ґазді гілку ліщини. Зібраний Щедрівником овес вважався найкращим „на розплід“, а гілка ліщини мала чародійну силу берегти Худобу від „усього злого“.
Дівочі ворожіння.
Дівчата в цей Вечір ворожать: збирають зі столу ложки після Вечері і йдуть на поріг тарабанити ложками — „де пес забреше:-) туди заміж піду!“
Дівочі Щедрування.
У Львівському повіті в цей Вечір колись ходили щедрувати дорослі Дівчата. Гурт Дівчат підходив до вікна, і одна з них гукала:
Пане Господарю чи спите
Чи чуєте чи Дома ночуєте?
Чи скажете щедрувати свій Дім звеселяти?
Дні діти побудити самі веселими бути?
Господарі, звичайно, дозволяли, і Дівочий гурт співав під вікном:
Плила Касуня Бистров Рікою,
Приспів: В Дунаю! В Дунаю Море
Касуню Зоре Серденько !
За Нев Батенько над Береженьком
Подай Касуню білую ручку!
Ручки не даю най си пливаю
За Нев Матенька, Братенько, Сестричка — і т. д.
Плила Касуня Бистров Водою
За Нев Миленький до Береженька
Подай Касуню білую ручку!
Ручку подала сама виплила
З Дунаю! З Дунаю Море
Касуню Зоре Серденько!
Парубоцькі Щедрування.
На Чортківщині Дівчата щедрувати не ходять: сидять вдома і чекають на Щедрівників-Хлопців. А Хлопці щедрувати йдуть лише під вікно тієї Хати, де є доросла Дівчина. Якщо Хлопці минають Хату Дівчини, щедрувати до неї не заходять, то цим показують, що Дівці дівувати рано — „мусить ще на запічку кашу їсти“. А під вікном Хлопці співають таку Колядку:
Ой на Леді на й Ордані
Святять Воду Три Янголи
Й Ордан Воду розливає
Ворон-Коні напуває
Там Орися Біль білила
Рум’янеє личко мила
До Місяця говорила
Ой Місяцю-Місяченку
Освіти ясно Криниченьку
Немає ким дати знати
Їдь Батеньку Біль збирати
Батенько сі відмовляє
Я не піду не поїду
В мене Сани не складані
Ворон-Коні не ковані
Далі Орися звертається до Матері, Сестри, Брата — всі відмовляються. Нарешті Вона звертається до Милого:
Миленький сі не відмовляє
А я піду я поїду
В мене Сани Поскладані
Ворон-Коні поковані
Буде Христос на й Ордані
Окремі гурти Щедрівників ходять з „Козою“. До „Кози“ Галичани приспівують:
Танцю Козуня Танцю Небога
Дасть тя Господар Півзолотого...
Звичай ходити з „Козою“ тут менше поширений, ніж на Наддніпрянщині або на Гуцульщині.
