Найціннішими пам’ятками в області звичайно ж є фундаменти Успенського собору 1157 р. в с. Крилос Галицького району та церква св. Пантелеймона 1200 р. в с. Шевченкове цього ж району.

Крилоська гора, обрізана стрімкими схилами та перетята потужними оборонними валами, протягом XII-XIII ст. була головною твердинею Галицького князівства – центром літописного Галича. Тут стояли княжий двір, катедра Успіня Пресвятої Богородиці, церкви та монастирі, двори бояр та ремісників.

Галич, будучи центром держави, поступово стає духовною столицею Галицької землі. В середині XII ст. тут засновується Галицьке Єпископство, а в 1301 р. Крилос стає осідком Галицьких митрополитів, згодом – єпископів та митрополичих намісників. Після татарської навали 1241 р. Галич перестає бути столицею держави, місто занепадає, а на Крилоській горі залишається існувати монастир. Протягом XIV-XVIII ст. Крилоський монастир з катедральною Успенською церквою (собором) відіграє велику роль в житті Української Церкви .

Успенський собор (церква Пресвятої Богородиці ) зведений у 1157 р. Ярославом Осмомислом, був найбільшою святинею та окрасою княжого Галича. Головний столичний катедральний храм був місцем вокняження на Галицькому столі та князівською усипальницею. Катедра проіснувала до сер. XVI ст., поки не впала від старості та численних татарських нападів. Її розібрали на будівельний матеріал. З матеріалу Успенського собору в 1586 р. поруч була збудована Успенська церква.

         

Собор являв собою квадратний в плані ( 32,5 х 32,5 м. з апсидами – 37,8 м.), триапсидний, чотиристовпний, очевидно, одноверхий храм, обнесений з трьох боків закритими галереями. Успенський собор був сильно пошкоджений під час монголо-татарської навали. А згодом, коли Данило Галицький переніс свою столицю в Холм, він почав руйнуватися.

Зважаючи на наукову та суспільно-історичну цінність уцілілих решток Катедрального Успенського собору, в даний час розпочато консервацію та музеєфікацію вивчених ділянок пам’ятки.

Там, де Лімниця закінчує свій шлях і вливає свої води у величавий Дністер, за 3 км від сучасного Галича на Виноградній горі Залуківської височини, красується дивовижна перлина сакрального мистецтва, єдиний храм княжої доби, який зберігся до наших днів.

Церква св. Пантелеймона – унікальна пам’ятка білокам’яного зодчества давнього Галича, науковий інтерес до якої не згасає до сьогодні.

Фундатором величавої споруди був Галицько-Волинський володар Роман Мстиславович, який на честь свого діда, Київського князя Ізяслава, християнське ім’я якого Пантелеймон, збудував цей храм у 1200 р.

Після захоплення Галичини Польщею, десь у 1344 р. церква була переосвячечна в катедральний собор для Галицького латинського католицького архієпископа, як костел святого Станіслава. Це наймення пам’ятка зберегла до 1912 р.

З першої половини XV ст., з 1427 до 1598 р., храм стояв пусткою, оскільки центр католицького архиєпископства був перенесений з Галича до Львова. У 1575 р. він був зруйнований татарами, після чого протягом 20-ти років стояв у руїнах, без вікон і даху.

Привілеєм від 5 травня 1589 р. король Сигизмунд ІІІ передав костел у власність галицьким францісканам, які повністю переробили споруду, відповідно до вимог католицької базиліки. У 1802 р. будівля згоріла, але згодом її було відбудовано.

Від древнього храму після руйнувань збереглися стіни по периметру висотою від 7 до 14 м., західний і південний портали та 3 апсиди східного фасаду.

В ансамблі з пам’яткою знаходиться дзвіниця, побудована у час реставрації церкви Пантелеймона в 1611 р., коли франціскани побудували монастир. Монастир обвели валами. Згодом вали були знижені, а рови засипані.

У первісному вигляді це був чотиристовпний однокупольний храм, складений з великих тесаних брил світло-жовтого пісковику на вапняному розчині. Споруда була перекрита півциркульним склепінням з покрівлею по закомарах. Розбивка плану будівлі дуже точна, без врахування пілястр має розміри 15,26 х 15,26 м. Всі кути прямі, всі розміри однакові в схожих частинах і деталях.

Ця пам’ятка є майстерним поєднанням романського та візантійського архітектурних стилів і її прообраз можна побачити серед шедеврів сакрального мистецтва в Угорщині та Німеччині. Святиня розповідає нам про свою історію мовою християнських символів, геральдичних знаків, написів та малюнків на своїх стінах.

На території заповідника розташовані також музей історії давнього Галича і музей народної архітектури і побуту.

До інших історико-культурних об’єктів Івано-Франківської області можна віднести:

В містечку Богородчани розташований ансамбль домініканського монастиря, який включає костел (1742-1761) і палати з келіями (1762).

В с. Гошів зберігся монастир Св. Василія Великого. Він був заснований близько 1570 р. південніше від того місця, де стоїть тепер, і перенесений на нову ділянку в 1780 р. В минулому він був широко відомий у Галичині своєю чудотворною іконою.

У с. Рожнятин частково зберігся замок Конєцпольських, серйозно пошкоджений у 1649-1650 pp. і відбудований у 1758 р. Будівля оточена великим парком.

Надзвичайно багатий музеями Івано-франківський край. Серед всесвітньо прославлених музеїв області, автор хотів би розповісти про такі як:

Івано-Франківський обласний краєзнавчий музей. Утворений у 1940 р. на базі давніх Покутського і Жаб'ївського краєзнавчих музеїв та приватних колекцій. 31959 р. музей знаходиться в історичній будівлі міської ратуші. Експозиція музею тематично розподілена на три відділи: природи, історії, народного мистецтва. Відділ природи знайомить з біотичним різноманіттям Українських Карпат. Окрасою відділу історії є колекція археологічних пам'яток доби Київської Русі й Галицько-Волинської держави. Унікальними є знахідки з розкопок княжого стольного граду Галича (нині села Крилос) — одного з найбагатших міст Європи в XI—XIII ст. У відділі народного мистецтва експонуються речі народного побуту, народний одяг, витвори декоративно-прикладного мистецтва (художньої обробки дерева, шкіри, металу, ткацтва, кераміка, вишивка тощо), зібрані з Галицького Подністров'я, Покуття і Гуцульщини. Загальнонаціональну цінність мають ікони та ювелірні вироби XII—XIII ст., ікони XVI—XIX ст., церковна скульптура, стародруки, колекції зброї та нумізматики.

Івано-Франківський художній музей. Знаходиться у ренесансній споруді Колегіального костелу XVII ст. Цей музей є справжньою скарбницею образотворчого і народного мистецтва краю. Його колекція нараховує понад 15 тис. експонатів. Музей знайомить з унікальними пам'ятками галицького іконопису й барокової скульптури, творчістю класиків українського малярства: К. Устияновича, І. Труша, Я. Пстрака, Ю. Панькевича, О. Новаківського, О. Сорохтея, О. Кульчицької та ін., а також творами зарубіжних майстрів XVIII — першої половини XX ст.

Художній музей має два регіональні відділи: Музей-пам'ятку дерев'яної архітектури та живопису XVI —XVIII ст. у Рогатині та Художньо-меморіальний музей В. Касіяна у Снятині.

Є в Івано-Франківську й Історико-меморіальний музей Олек сиДовбуша. Його архівні матеріали знайомлять відвідувачів з легендарною постаттю ватажка національно-визвольного руху карпатських опришків Олекси Довбуша. Крім того, у музеї розгорнуто експозиції: "Національно-визвольне повстання українських селян під проводом Івана Мухи (XVI ст.)" та "Богдан Хмельницький і Галичина".

Діє в обласному центрі Музей визвольних змагань Прикарпатського краю. У ньому представлені речі та документи, що охоплюють період від XI до XX ст. й висвітлюють події багатовікової визвольної боротьби українців Карпат і Прикарпаття за незалежність України від чужоземних поневолювачів. Левова частка експозиції музею представлена документами, що знайомлять з жахливими фактами розгулу сталінського терору й геноциду на Прикарпатті (меморіал "Дем'янів Лаз"), із славетними й драматичними сторінками боротьби Легіону українських Січових Стрільців, бійців УНР, ЗУНР, борців ОУН і УПА за незалежність держави у XX ст.

Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського у Коломиї — це один з найбільших і найпрославленіших етнографічних музеїв не лише України, а й Європи й цілого світу. Музей розміщено в історичній будівлі Українського Дому, збудованого у 1880 р. Колекція цього музею налічує близько 30 тис. оригінальних експонатів — пам'яток  матеріальної культури автохтонів Гуцульщини і Покуття від доби Трипілля до сьогодення. Це дає змогу відвідувачам музею простежити культурну неперервність етнічного розвитку на землях Українських Карпат і Прикарпаття впродовж п'яти останніх тисячоліть і на власні очі переконатися у феноменальній сталості художньо-мистецьких традицій мешканців цього самобутнього терену.

Музей має 18 експозиційних залів, побудованих за хронологічно-етнографічним принципом. Окрасою експозиції виступають художні вироби майстрів Гуцульщини з металу та рогу, виготовлені різноманітною технікою: гравіруванням, інкрустацією, гарячим й холодним куванням, плетінням й жируванням. Гуцульська кузнь (наборні пояси, наприклад) чітко відповідає художнім прототипам епохи Хорватського союзу племен й Київської Русі. Чільне місце в експозиції також посідають гуцульські й покутські писанки. Єдиною у своєму роді є музейна колекція гуцульських сирних іграшок-оберегів з виразною давньослов'янсько-язичницькою символікою.

А найоригінальнішим музеєм України, по праву, визнано Коломийський музей "Писанка". Він знаходиться в оригінальній будівлі у формі велетенської писанки (висота 13 м). Саме на Гуцульщині й Покутті українське писанкарство сягнуло найвищого мистецького рівня й глибини філософського світовідображення. Тож експозиція музею "Писанка" знайомить з багато-тисячолітньою історією писанкарства, з різноманітними техніками її розпису та розмаїттям орнаментальних мотивів української писанки.

Ще один музей Івано-Франківщини, що одразу після свого заснування переріс у відомий центр освітньо-краєзнавчого паломництва мешканців заходу України, — це Історико-меморіальний музей Степана Бандери на його "малій батьківщині" в с. Старий Угринів Калуського району. Експозиція цього музею знайомить з життям і громадсько-політичною діяльністю найвідомішого провідника Організації Українських Націоналістів — Степана Бандери, ім'я якого на багато десятиліть стало знаковим для всіх українських борців за незалежність рідної землі у XX ст.

Серед "малих" краєзнавчих музеїв Івано-Франківщини автор хотів ще назвати музеї "Бойківщина" і "Берегиня".

Експозиція музею "Бойківщина", розташованого у Долині, знайомить з природою, історією, етнографією і культурою підкарпатської Бойківщини — однієї з найсамобутніших етнографічних земель України. А експозиція музею "Берегиня", розташованого у Бурштині, знайомить з етнографією та оригінальною народною культурою ще одного історико-географічного краю заходу України — Опіллям.

Збереження ландшафтів на території історико-культурних об’єктів. На Гуцульщині в межах Івано-Франківщини улюбленими місцями відпочинку і краєзнавчих подорожей є басейн Пруту та околиці Косова й Космача. Вони цікаві також в етнографічному відношенні, багаті на пам'ятки дерев'яної архітектури, пов'язані з життям і творчістю українських письменників — Івана Франка, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Юрія Федьковича, Гната Хоткевича, етнографа-фольклориста Володимира Гнатюка, художників Івана Труша, Олекси Новаківського. У Велику Вітчизняну війну тут діяли партизанські загони Ковпака. В цьому районі можна організувати два ландшафтні парки – Яремчанський  і Косівський.

Яремчанський ландшафтний парк розташований у мальовничій долині гірської річки Пруту, що перетинає район Скибових Горган, з характерними для них кам'янистими розсипищами. Схили гір вкриті природними буковими, буково-ялицевими та буково-ялицево-смерековими лісами. На твердих ямненських пісковиках збереглись реліктові угруповання сосни звичайної та берези бородавчастої. На території проектованого парку чимало цікавих об'єктів живої й неживої природи, а також архітектурних пам'яток. Для послуг відвідувачів багато спортивно-туристичних та рекреаційних баз.

Косівський ландшафтний парк доцільно організувати у передгір'ї Покутсько-Буковинських Карпат в околицях Косова. Влітку сюди надходять теплі повітряні течії з Західного Лісостепу, завдяки чому клімат тут помірно теплий. На значній площі збереглись дубові, букові та буково-ялицево-смерекові ліси, які надають особливої краси покутським ландшафтамх[21;39].

Місцевість цікава в етнографічному відношенні і здавна славиться гуцульським художнім промислом. Багато тут історичних пам'яток дерев'яної архітектури[10;102].

  www.VechervKarpatah.at.ua 

Ландшафтно-естетична траса Яблунецький перевал повинна включати ландшафтну смугу шосейної та залізничної дороги від Надвірної Івано-Франківської області до Великого Бичкова Закарпатської області. На цій трасі з висотою над рівнем моря поступово можна спостерігати зміну висотних рослинних смуг дубових, букових, ялицево-букових та буково-ялицевих лісів, вище яких поширені смереково-ялицево-букові та буково-ялицево-смерекові ліси. Починаючи з висоти 1100 – 1200 м., уже формуються чисті смеречини. В районі Яремчі та Кременців на виходах твердих ямненських пісковиків збереглись на значній площі з раннього голоцену осередки реліктових сосняків. Мальовничі долини гірських річок Пруту і Тиси, їх численні водоспади поруч з гірськими лісами надають особливої привабливості цій трасі.

Найвища точка траси – Яблунецький  або Татарський перевал (931 м.), з якого відкривається панорама на Горгани (Хом'як, 1540 м. Синяк, 1606 м., Добошанка, 1771 м.), Чорногору (Говерла, 2061, Петрос, 2020 м.) та гірський хребет Свидовець (Близниця, 1881 м.). Перевал називається також Татарським тому, що через нього у першій половині XIII ст. татарські орди Батия увірвалися до Центральної Європи.

Уздовж траси чимало геологічних пам'яток неживої природи — геологічні відслонення в Яремчі і Ямні (ямненські пісковики), вапнякові скелі — останці в селах Костелівці та Діловому, з рідкісною кальцефільною флорою, мінеральні джерела в Квасах. Вище селища Ділового охороняється меморіальний кам'яний знак, що символізує географічний центр Європейського континенту. В околицях Солотвини на поверхню виходять соляні штоки.

Ландшафтно-естетична траса Торуньський перевал охоплює ландшафтну смугу вздовж шосейної дороги від Долини до Хуста. Тут можна спостерігати послідовність формування рослинних смуг букових, ялицево-букових та буково-ялицевих, смереково-ялицево-букових, буково-ялицево-смерекових та смерекових лісів. На трасі є два мальовничі перевали – Вишківський і Торуньський (941 м.). Останній розташований на межі між Горганами й Бескидами, яка проходить по річці Мізунці. Тому звідси можна спостерігати чудові краєвиди зліва на Горганський хребет (Яйце Ілемське, 1680 м.. Молода, 1724 м.) і справа на Бескиди (Чорна Ріпа, 1288 м.). Уздовж траси охороняється ряд пам'яток живої й неживої природи. Цікаві геологічні відслонення є на горі Осій біля Вигоди. Поруч — резерват букових лісів.

Отже, завдяки неймовірно вдалому поєднанню історико-культурних об’єктів на чудових ландшафтах, Івано-Франківська область має багато умов і перспектив для відвідування туристів, окрім історико-культурних пам’яток область багата на пам’ятки архітектури, музеї і має значний етнографічний потенціал, що сприяє розвитку туристичної індустрії і відвідуваню області    туристами. 

-                     4. Сучасний стан розвитку туризму в Івано-Франківській області

Реалізацією держаної політики у сфері розвитку туристичної галузі в Івано-Франківській області займається обласна державна адміністрація, у складі якої створено спеціалізований структурний підрозділ – Головне управління туризму і культури.

Його головними завданнями є:

-                Забезпечення реалізації в Івано-Франківській області державної політики у сфері туризму і культури, з питань охорони культурної спадщини, національної музейної політики.

-                Здійснення відповідно до законодавства державного управління і контролю у справі музейної, клубної та бібліотечної справи.

-                Забезпечення реалізації прав громадян на свободу літературної і художньої творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, забезпечення доступності всіх видів культурних послуг і культурної діяльності для кожного громадянина.

-                Розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення умов для відродження і розвитку культури української нації, культурної самобутності національних меншин, які проживають в області.

-                Сприяння захисту прав і законних інтересів вітчизняних творчих працівників та їх спілок, а також закладів, підприємств і організацій культурно-мистецької сфери, що діють в області.

-                Створення умов для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури у сфері туризму і культури, організації її матеріально-технічного забезпечення.

-                Координація роботи відповідних управлінь та відділів районних державних адміністрацій та виконавчих комітетів, туристичних підприємств всіх форм власності.

-                Надання туристичних послуг та забезпечення контролю за їх якісним виконанням.

-                Залучення громадян до раціонального використання вільного часу, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, організація оздоровлення населення.

-                Становлення туризму як високорентабельної галузі, раціональне використання та збереження туристичних ресурсів.

Природний та техногенний вплив на стан об’єктів культурної спадщини. Для області характерне екстенсивне природокористування, безвідповідальне ставлення до навколишнього середовища, руйнування довкілля. Забрудненість довкілля, дія забруднюючих джерел, що погіршують здоров'я населення, показники смертності та дитячої захворюваності безпосередньо залежать від фінансування природоохоронних заходів на підприємствах-забруднювачах, вживання більш рішучих заходів щодо припинення їх діяльності[29;321].

Викиди електроенергетичної, хімічної, гірничорудної промисловості, автомобільного транспорту, харчових підприємств формують основну частину забруднення в області. Великої шкоди завдають залпові аварійні забруднення та викиди в атмосферне повітря Бурштинською ТЕС — близько 85% в області. Зовнішні чинники також мають негативний вплив, оскільки через область переносяться повітряні маси із заходу з досить високим ступенем забруднення, винищуючи карпатські ліси, погіршуючи таким чином рекреаційний потенціал області.

 Лісовідновлення і роботи по догляду за лісовими ресурсами є важливим природоохоронним заходом в області. Очищення власних забруднених стічних вод у природні поверхневі об'єкти недостатнє, хоча велика частка технічних вод є оборотними. У Калуші ситуація з хімічним забрудненням міста поволі поліпшується, що, на жаль, обумовлене не збільшенням ступеня очищення викидів, а тимчасовим зниженням обсягів випуску готової продукції. Головними забруднювачами є міста Бурштин, Івано-Франківськ, Калуш.

До того ж варто відзначити, що викиди негативно позначаються також і на історико-культурних пам’ятках поступово руйнуючи їх.

Гостинний двір ""Вечір в Карпатах", відпочинок в м. Яремче, Карпати, Котедж... Перейти?     

[Івано-Франківськ]

[Красія]

[Івано-Франківськ]

[Івано-Франківськ]

[10-10-10]	[Все для туристів]
Львів (0)

[09-07-29]	[Яремче, туризм, наш регіон.]
ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (0)

[09-09-19]	[Відпочинок за кордоном.]
Пік Леніна 2009 (0)

[09-07-29]	[Легенди про Яремче, карпати.]
Спогади про опришків (0)

[Прикарпаття]

[Горгани]

[Маківка]

[Різне]