Субота
17-10-21
03:25

Все для туристов [313]
Информация о г. Яремча
Все для туристів [308]
Інформація про м. Яремча
All for the tourists of [318]
Information is about the city of Yaremcha
Отдых в Буковеле - Отели [27]



Котедж
"Карпатська тиша"

Відпочинок у Яремче

0977739122 - Любов
0665020962



Вечер в Карпатах

ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ОБЛАСТІ Про Карпати.Відпочинок в Яремче, отдых в коттедже,отдых в Яремче


Відпочинок в м. Яремче, гостинний двір "Вечір в карпатах",
про Карпати...(Перейти - Головна, - карта сайта RU, UA)
___________________________________________________________________________________________
ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Вступ

Актуальність теми визначається тим, що у наш час туризм став одним із найприбутковіших видів бізнесу у світі. За даними Всесвітньої туристської організації (ВТО), він використовує приблизно 7% світового капіталу, на туризм припадає 11% світових споживчих витрат і він дає 5% усіх податкових надходжень. Ці цифри характеризують прямий економічний ефект функціонування індустрії туризму. Розвинений туризм називають одним з головних феноменів XX ст.

У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні валового внутрішнього продукту, створенні додаткових робочих місць і забезпеченні зайнятості населення, активізації зовнішньоторгівельного балансу. Туризм впливає на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання та ін, тобто виступає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку.

Невід’ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Це й не дивно, адже особливості географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалу України створюють усі можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів.

Приділяючи велику увагу розвитку туризму, Верховна Рада і Кабінет Міністрів України визнали його однією із пріоритетних галузей економіки країни.

Для забезпечення стабільного розвитку цієї галузі Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму України розроблено ряд заходів спрямованих на розвиток туристичної галузі в країні.

Стабільний розвиток туризму передбачає, перш за все, розбудову матеріально-технічної бази, забезпечення якості обслуговування відповідно до міжнародних стандартів. У перспективі передбачено побудувати та реконструювати 140 міжнародних туристських центрів, турбаз, автобаз, готелів, кемпінгів тощо. Україна зацікавлена у залученні іноземних інвестицій до участі у розбудові туристичної галузі.

В Україні налічується понад 170 тис. пам'яток культури, історії, містобудування і архітектури, палацо-паркового мистецтва, археології, а також понад 300 музеїв; створено 7 національних історико-культурних заповідників.

Найпопулярнішими туристичними регіонами є Крим, Причорномор'я, Придністров'я, Поділля і Волинь, міста Київ, Одеса. Серед них особливо хотілося б виділити Івано-Франківську область, яка має надзвичайну популярність серед туристів завдяки численним пам’яткам історії, і величезним рекреаційним ресурсам.

Саме завдяки наведеним факторам, а також величезному природно-рекреаційному і туристичному потенціалу, автором було обрано тему курсової роботи „Туристичні ресурси Івано-Франківської області”

Об’єктом дослідження курсової роботи є туристичні ресурси Івано-Франківської області.

Географічні рамки курсової роботи обмежуються територією сучасної Івано-Франківської області.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з найдавніших давен до сьогодення.

Джерельна база. У процесі написання курсової роботи автором було використано понад 30 джерел.

Насамперед, варто зазначити фундаментальні академічні праці, що дають найповнішу та всебічну характеристику досліджуваної території і, по суті, складають методологічну базу курсової роботи. Це такі видання, як „Географічна енциклопедія України”, „Історія міст і сіл Української РСР: Івано-Франківська область”.

Природно-туристичні ресурси висвітлені у праці М. М. Приходька.

Найповніша інформація про історико-культурну спадщину районів Івано-Франківщини міститься у працях таких авторів як Я. Ю. Дацюк та І. А. Пелипейко.

 Метою курсової роботи є всебічне дослідження природно-рекреаційних та історичних  ресурсів, а також сучасний стан і перспективи розвитку туризму на Івано-Франківщині.

Для реалізації зазначеної мети автор ставить перед собою наступні                     завдання:

-        здійснити загальну характеристику Івано-Франківської області;

-        розглянути та проаналізувати природно-ресурсний потенціал області;

-        вивчити історико-культурні ресурси Івано-Франківської області;

-        виконати аналіз сучасного стану та перспективи розвитку туристичної галузі в Івано-Франківській області.

Структурно курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел і додатків.

-                     1. Загальна характеристика Івано-Франківської області 

Івано-Франківська область утворена 4 грудня 1939 p. Розташована на заході України . Межує на півночі з Тернопільською та Львівською, на заході — Закарпатською, на сході — Чернівецькою областями України, на півдні — з Румунією. Територія — 13,9 тис. кв. км. (2,30% території України)[15;52].

За адміністративним розподілом область має 14 районів. Центр — місто Івано-Франківськ, інші порівняно великі міста — Коломия, Калуш, Долина, Галич, Перегінське.

Фізико-географічна характеристика області. Область розташована на перетині Східноєвропейської рівнини та Карпат. Рельєф території області поділяється на три частини: рівнинну лісостепову — Наддністрянщина; середнє передгір'я — Передкарпаття; південно-західну гірську — Карпати (майже 50% усієї площі області). На північно-східній окраїні розташовані рівнини Опілля та Покуття.

Ландшафт у західній частині горбисто-пасмовий (висоти до 300 — 400 м. над рівнем моря), а в східній частині — рівнинно-хвилястий (висоти 200 — 300 м. над рівнем моря). Центральна частина території області — горбисто-пасмове передгір'я (Передкарпаття), що переходить у низинно-гірський пояс із висотами до 400 — 600 м. над рівнем моря [30;91].

У південно-західній частині області розташовані гори, які утворюють низку хребтів, що простягаються з північного заходу на південний схід. Вони відокремлюються один від одного поперечними та поздовжніми долинами і утворюють системи: Східний Бескид (1363 м.), Горгани (1818 м.) і Покутські гори (1491 м.). Є також відособлені масиви Чорногорів (найвища точка України — гора Говерла, 2061 м.), Чивчина і Гринявських гір. Ґрунтово-рослинне покриття залежить від різних висот.

         

На рівнинах переважають сірі лісові опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи, у передгір'ях — дерново-підзолисті ґрунти, у горах — бурі гірсько-лісові різного ступеня опідзоленості, дерново-буроземні і гірсько-лучні дернові і торфові.

Рівнини і передгір'я досить розорані. Майже 35% території області покриті лісом. На рівнинах переважають ліси дубові, дубово-букові, дубово-грабові; буково-дубові, букові і ялинові — у передгір'ях. У горах нижньої частини схилів переважають мішані ліси (бук, ялиця, ялина), у верхній частині — хвойні, переважно соснові ліси.

Найвищі вершини (1400 — 1600 м. над рівнем моря) зайняті високогірними луками-полонинами: субальпійськими (до 1850 м. над рівнем моря) і альпійськими (понад 1900 м. над рівнем моря).

Територію області пересікає 8286 річок, які належать до басейнів Дністра і Пруту. Річки в основному гірські. Озера нечисленні. Головні річки — Дністер (із притоками Гнила Липа, Лімниця, Бистриця) і Прут (з основною притокою Черемош). На річках — повінь навесні, дощові паводки — влітку. Багато річок використовують для лісосплаву [6;15].

Серед корисних копалин Івано-Франківщини — нафта, природний газ, калійна сіль, буре вугілля, сланці, фосфорити [15;54]. Є мінеральні джерела.

Представники тваринного світу — благородний олень, європейська козуля, дикий кабан, лисиця, вовк, борсук, кам'яна і лісова куниці, дикий кіт, рись, бурий ведмідь, білка, заєць. Із птахів — дрізд, дятел, сова, глухар, тетерук, перепілка, беркут, сапсан, тощо. У водоймах водяться форель, лящ, судак, плітка, сом, густера, тощо.

         Демографічна ситуація. Населення — 1388.9 тис. осіб, із них українців — 95,9%, росіян — 3,5%, поляків — 0,6% та ін. В гірських районах виділяються етнічні групи — гуцули і бойки. Міських жителів — 592,0 тис., сільських — 817,0 тис. Дана ситуація є нетиповою для України.

Середня щільність населення — 115 чол. на кв. км., що майже в 1,3 рази більше, ніж в середньому в Україні. Природний приріст населення є від'ємним як у сільській місцевості, так і в містах. Це одна з трьох українських областей, де цей коефіцієнт є найменшим.

Міграційні процеси в області є традиційно сильними. Більшість безробітної молоді та багато кваліфікованих працівників з інших вікових груп постійно від'їжджають за кордон у пошуках тимчасової і постійної роботи в Західній Європі та Росії, не маючи необхідних трудових віз і контрактів, поповнюючи ряди нелегальних мігрантів цих країн. Маятникові трудові поїздки населення спостерігаються в зоні впливу Івано-Франківська, Калуша, Коломиї, Долини, Надвірної.

Кліматичні умови Передкарпатського передгір'я характеризуються пануючими вітрами південно-західного напряму в північно-західній частині і північно-західного — в південно-східній частині. За температурними показниками територію Прикарпаття можна вважати помірно теплою. Середня температура повітря липня складає 17,2-18,7 °С, а січня — мінус 4,7-4,9 °С. Теплий період з температурою вище нуля триває в середньому 263-265 днів, період вегетації, тобто з температурою понад +5° — від 210 до 214, а періоду активної вегетації з температурою понад 10°, — 150-160 днів. Сума активних температур (понад 10°) коливається від 2200 до 2800 градусів. Теплові ресурси дають змогу вирощувати тут пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки, жито, овес, ячмінь, соняшник, тютюн, льон, яблука, горіхи, груші, абрикоси та інші культури [15;141].

Територія Прикарпаття в межах Івано-Франківської області може бути поділена на три частини: найменш теплу (вище 350 м. над рівнем моря), помірно теплу (висоти 250-350 м.), найтеплішу (Коломийський і Заболотівський райони). Щодо зволоженості Передкарпатське передгір'я можна поділити на південно-західну частину, підвищену з надмірним зволоженням та північно-східну (річкові долини й улоговини) з достатнім зволоженням. Річні суми опадів коливаються від 650 до 780 мм, з них за теплий період — 500-600 мм. Передкарпатське передгір'я, порізане численними річками, має рівнинно-хвилястий рельєф з улоговинами, які підлягають дії періодичних весняних і літніх розливів річок. Внаслідок цього і пов'язаних з цим коливань ґрунтових вод, а також несприятливих фізичних властивостей ґрунти тут надмірно зволожені [6;15].

Гірські райони і полонини в Івано-Франківській області (крім передгірських частин) розташовані в Болехівському, Вигодському, Жаб'ївському, Косовському, Кутському, Надвірнянському, Перегінському, Печеніжинському, Рожнятівському, Солотвинському, Яблунівському, Яремчанському районах.

Кліматичні умови гірських лісолучних районів закономірно зміщуються із збільшенням висоти над рівнем моря, помітно скорочується тривалість теплого періоду, а також періодів повної і активної вегетації. Сума активних температур на висоті 1500 м. падає до 600 мм. На висоті 1200 м. середня річна сума опадів становить близько 1200 мм, ці території є надмірно зволоженими. Теплові ресурси дозволяють вирощувати тут жито, яру пшеницю, ранні та пізні сорти вівса, картоплі, огірків, ранніх сортів кукурудзи на силос — в зоні до 850 м., буряки, капусту, квасолю на лопатку, ранні сорти картоплі, гречку і овес на зелений корм — в зоні 850-1250 м., турнепс, ріпу, редьку, картоплю ранніх сортів, овочі та зелень і деякі кормові культури на зелений корм — від 1250 м. до 1500 м. над рівнем моря.

Альпійський пояс розташований на висоті понад 1100 і 1800 м. відповідно. До його складу входять Надвірнянський, Жаб'ївський, Рожнятівський, Солотвинський райони. Клімат формується під впливом західних повітряних течій, теплий період триває близько 180 днів, загальної вегетації — близько 90 днів, а період активної вегетації майже зовсім відсутній. Річна сума опадів наближається до 1500 мм.

Транспортні комунікації. Географічне положення області досить вигідне: вона знаходиться на перетині транспортних шляхів із заходу на схід, з півночі на південь (залізниць, автомобільних шляхів, трубопроводів і електричних мереж), щільність населення висока, тому цілком природно, що Івано-Франківщина має розвинену транспортну мережу.

Транспорт є однією з провідних ланок господарського комплексу області. Так, довжина залізниць загального користування складає 479 км, середня густота їх — 34,5 км. на 1000 кв. км.. Головними трасами є Львів — Івано-Франківськ — Чернівці, Тернопіль — Рогатин — Стрий, що з'єднують область з іншими обласними центрами країни, а Україну — з державами Західної, Центральної та Південної Європи. В горах для вивезення лісу побудовані вузькоколійні залізниці [15;145].

Розвинений автомобільний транспорт. Головні автошляхи: Львів — Івано-Франківськ — Чернівці, Івано-Франківськ — Долина — Стрий, Івано-Франківськ — Надвірна — Рахів — Ужгород, Коломия — Чернівці, Надвірна — Воловець — Мукачево. Довжина автомобільних шляхів — близько 4,4 тис. км. Усі вони мають тверде покриття, що особливо важливо для гірських районів. Головні магістралі з'єднують Івано-Франківськ зі Львовом, Чернівцями, Ужгородом. В Івано-Франківську розташований аеропорт. Трубопровідний транспорт в області представлений газопроводами "Братерство", "Союз", Уренгой — Помари — Ужгород, етилено-проводом з Угорщини до Калушу. На території області проходять потужні лінії електропередач [26;239].

Гостинний двір ""Вечір в Карпатах", відпочинок в м. Яремче, Карпати, Котедж... Перейти?      

Освіта і наука Івано-Франківської області. За роки незалежності України відповідно до соціально-економічних умов у Івано-Франківській області ведеться робота щодо реалізації державної політики в галузі освіти.

Освіта загалом зберегла свій потенціал. Галузь має розгалужену структуру. У 768 загальноосвітніх школах усіх типів і форм власності навчається 214 тис. учнів. Основна частка припадає на школи І-ІІ та І-ІІІ ступенів відповідно – 39 і 42%, І ступеня – 17%.

Однак через певні соціальні обставини кількість дошкільних навчальних закладів дещо зменшилась. На даний час функціонує 285 дошкільних закладів, в яких виховується більше 17,5 тис. дітей.

На базі загальноосвітніх шкіл створюються навчальновиховні комплекси “школа-дитячий садок”, базові школи реорганізуються у навчальні заклади вищого ступеня. Це характерна ознака змін у системі освіти області.

Збережено та вдосконалено мережу інтернатних закладів (їх 21 та 1 будинок дитини). Відкрито Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат та Івано-Франківський обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей. У двох останніх закладах навчаються діти переважно із сільської місцевості.

Значна увага приділяється роботі з обдарованими дітьми. Успішно реалізується президентська та регіональна програми “Обдаровані діти”. У 17 з 19-ти міст і районних центрів діє 11 гімназій, 7 ліцеїв, 1 колегіум. Учні ліцеїв та гімназій досягають вагомих успіхів у навчанні. Третина призерів всеукраїнських учнівських предметних олімпіад – гімназисти і ліцеїсти. Серед закладів, котрі забезпечують високий інтелектуальний рівень учнів -Івано-Франківська та Калуська гімназії, ліцей при технічному університеті.

Реформування економіки, зміни, що відбуваються на промислових підприємствах, будовах, у сільському господарстві зумовили необхідність оновлення системи професійно-технічної та вищої освіти. В області функціонує 20 професійно-технічних навчальних закладів, 23 вищих навчальних заклади І-ІІ та 14-ІІІ-ІV рівнів акредитації, в яких здобувало освіту майже 57 тис. учнів та студентів. Серед науково-технічних установ (18 одиниць, 1090 працівників основної діяльності): Прикарпатський університет, Університет нафти і газу, медичний, педагогічний інститути; Відділення Інституту філософії НАН України, Відділ економічних досліджень Львівського відділення НАНУ Інституту регіональних досліджень, філіал Інституту лісового господарства і агролісомеліорації та ін.[26;239]

У цих наукових і навчальних закладах працює 16 докторів наук, 104 кандидати наук, серед них 31 академік та члени-кореспонденти: НАНУ — два, АПН — один, 28 членів інших галузевих академій. В економіці області зайнято 113 докторів і 838 кандидатів наук.

Якщо взяти середньообласний показник, то на 10 тис. населення припадає приблизно 302 студенти. А всього тих, хто навчається в закладах вищої, професійно-технічної та загальної середньої освіти, понад 19 відсотків жителів області. За останнє десятиріччя здійснено спеціалізацію та перепрофілювання училищ. Збільшилась кількість складних та інтегрованих професій з 37 до 40 з урахуванням регіональних потреб економіки.

За 10 років незалежності в області введено в дію 87 шкіл на 21 тис. учнівських місць, в тому числі в сільській місцевості – 73 на 11509 місць.

Потребують посиленої уваги питання матеріального стимулювання обдарованих дітей (особливо із сільської місцевості та з малозабезпечених сімей) і педагогічних працівників, які працюють з ними, а також педагогів, які впроваджують особисті педагогічні технології.

Пріоритетними напрямами в діяльності установ і закладів освіти, в які доцільно вкласти інвестиції, можна вважати:

- розробка, апробація та запровадження регіональної програми з екологічного виховання учнів і студентів через проведення практичних екологічних акцій та інших форм роботи;

- створення відповідної матеріальної бази та інфраструктури щодо розвитку туристсько-краєзнавчої роботи та оздоровлення і відпочинку дітей і молоді, зокрема із малозабезпечених сімей та дітей-сиріт, розвиток на цій основі взаємозв’язків із ровесниками з інших країн, українською діаспорою;

- реалізація регіональної програми інформатизації навчально-виховного процесу в закладах освіти, широке використання можливостей Інтернету, оновлення комп’ютерної техніки та відповідне програмне забезпечення.

Історія заселення території Івано-Франківської області сягає епохи пізнього палеоліту (50 — 40 тис. років тому). На території краю виявлені численні стоянки давніх жителів епохи неоліту (15 тис. років тому) і бронзи (IV — III тис. до н. е.) [11;81].

У І ст. до н. е. у Передкарпатті з'являються сармати, а з III ст. н. е. — землеробські племена черняхівської культури. У V — VI ст. на передгір'ї Карпат з'являються перші слов'янські племена — предки білих хорватів.

До Х ст. виникає слов'янське племінне територіальне об'єднання білих хорватів, що входить до складу Київської Русі. Починають виникати і перші передкарпатські міста, серед яких одним із головних економічних, політичних та культурних центрів Київської Русі-України був Галич [14;88].

Після розпаду єдиної давньоруської держави на окремі феодальні володіння на її південно-західних землях утворилися Перемишльське, Звенигородське і Теребовлянське князівства.

У 40-х pp. XII ст. Володимир Ростиславич об'єднав їх у Галицьке князівство з центром у Галичі. Найбільшої могутності князівство досягло за часів правління Ярослава Володимировича Осмомисла у 1153 — 1187 pp. У цей час його територія простягалася на південь — до берегів Чорного моря та гирла Дунаю.

Характерною рисою розвитку феодальних відносин на Галицькій землі у XII — XIII ст. було швидке економічне та політичне зростання боярської верхівки [11;120].

У 1188 p. угорський король Бела III захопив Галич і навколишні землі. У 1199 p. волинський князь Роман Мстиславич звільнив Галич від загарбників і приєднав ці землі до Волині, внаслідок чого виникло міцне Галицьке-Волинське князівство. Після смерті князя у 1205 р. феодальні міжусобиці загострилися. Цим скористалися феодали Угорщини і Польщі. У 1214 р. Галич був знову загарбаний угорцями. Новий князь Данило Галицький (Романович) зміг вигнати окупантів і відтворити єдине Галицьке-Волинське князівство.

У 1241 р. на землі Передкарпаття впав морок монголо-татарського нашестя. Багато міст і сіл були спалені і пограбовані, жорстоко постраждав і давній Галич. Відстоюючи незалежність свого князівства, Данило Романович у 1238 р. припинив зазіхання Тевтонського ордену і завдав поразки німецьким рицарям біля Дорогочина, а в 1245 р. під Ярославом розгромив війська польсько-угорських феодалів [11.271].

У 1349 p. польський король Казимир III після запеклого опору з боку місцевого населення захопив землі Галицько-волинського князівства. У 1370 p. цю територію зайняли угорські феодали, але вже у 1387 p. змушені були повернути її полякам.

Таким чином на землях Передкарпаття на багато століть утвердилася влада Польщі. Завойовники, облаштовуючись на нових землях, спиралися на допомогу місцевих феодалів, яких у XV ст. зрівняли у правах із польськими магнатами. Згодом галицькі бояри ставали католиками та ополячувалися.

Із початком національно-визвольної війни українського народу у 1648 р. у Передкарпатті з'явилися загони запорозьких козаків. Вони сприяли об'єднанню місцевих жителів у бойові загони, найбільшим з яких був загін С. Височана, який складався з 15 тис. осіб. Повстанці звільнили від поляків міста Рожнятин, Долину, Брошнів, Перегінське і приєдналися до армії Б. Хмельницького у поході на Львів. Однак улітку 1649 р., коли армія Б. Хмельницького полишила західноукраїнські землі, полякам вдалося ліквідувати повстанські загони [7;199].

За умовами Андрусівського перемир'я 1667 р. землі Передкарпаття залишились у складі Польщі. На цьому боротьба проти поневолення не закінчилася. Виступи гайдамаків під керівництвом легендарного О. Довбуша переросли у велике народне повстання 1738 — 1745 pp.

Унаслідок першого поділу Польщі у 1772 р. вся територія Передкарпаття потрапила під владу династії Габсбургів з Австрійської імперії.

У грудні 1918 р. після розпаду Австро-Угорської імперії територія Передкарпаття ввійшла до складу Західноукраїнської Народної Республіки зі столицею у Станіславі (тогочасному Івано-Франківську).

У травні 1919 р. республіка припинила своє існування. Край знову підпав під владу Польщі. 17 вересня 1939 р. на землі Передкарпаття вступила Червона Армія, і незабаром область ввійшла до складу Радянської України. У вересні 1939 року територія Західної України приєднана до тодішньої УРСР. 4 грудня утворена Станіславська область в сучасних її межах. 9 листопада, в дні святкування 300-ліття міста, вона була перейменована на Івано-Франківську. З липня 1941 по липень 1944 pp. Передкарпаття було окуповане німецько-фашистськими військами [7;487].

Отже, Івано-Франківська область має надзвичайно вигідне економіко-географічне положення, достатньо розвинутий виробничий сектор з домінуючою обробною промисловістю, розгалужену транспортну мережу.           Не зважаючи на всі історичні перевороти, області вдалось зберегти існуючі науково-дослідні установи, і в цілому науково-освітню галузь, що дозволяє Івано-Франківщині забезпечувати себе якісними трудовими ресурсами,   підготовкою яких займаються місцеві заклади вищої і середньої освіти.             2  3 4

  www.VechervKarpatah.at.ua 



[10-01-12][Все для туристів]
Тут починають і закінчують лижний сезон (0)

[09-07-30][Відпочинок за кордоном.]
Польща: костьоли і синагоги (0)
[09-08-14][Відпочинок за кордоном.]
Індонезія і її визначні пам'ятки (0)
[09-09-18][Відпочинок за кордоном.]
Калінінград - як не замерзнути на Балтіке (0)