___________________________________________________________________________________________ 

 

 

У різьбі Карпатюків?? багато спільного, але кожний з них зберіг свою власну точку творчої індивідуальності. У Семена є витончене художнє відчуття орнаментальних композицій як у різьбі, так і в інкрустації, уміння з найтоншим смаком дібрати барви і відповідну тональну гармонію матеріалів для інкрустації, висока технічна майстерність. Цьому навчив свого сина Василя.

Творчість різьбярів: Шкрібляків, Мегеденюка, Девдюка, Карпатюків?? являє собою визначні сторінки великої школи в історії розвитку народного мистецтва різьби на Гуцульщині. Велика когорта річківських різьбярів: Томюк??, Медведчук, Кіщук?? М.Ф., Кіщук??З.М., Шмадюк??, В.Ф.Кіщук і інші. На циліндричних формах Томюк майстерно застосовує стрічкову композицію орнаментальних мотивів, яка створює своєрідне багатоярусне розміщення декорд і ще більше підкреслює саму форму виробу.

У 1839 р. Укрхудожпром???ка організувала два великих художньо-промислових виробництва - артіль "Гуцульщину" і артіль ім.Т.Г.Шевченка, М.Кіщук, річківський різьбяр - одни з перших активних організатоврів артілей, очолив артіль "Гуцульщину", поєдавши обов'язки адміністратора і митця. У своїх творах застосовує зовсім нові декоративні засоби: на центральній частині орнаментальних композицій він вміщує тематичні зображення, суто образотворчого характеру, які виконує технікою інкрустації, вводить у своїх творах техніку барельєфної різьби по дереву. З його ініціативи група майстрів виготовила мебель для Кремля (1947 р.).

Цікаві роботи майстра - Тимкова М.П. Самостійно почав свою роботу з 1929 р. Працює з різними матеріалами, різною технікою. Виконує ряд декоративних тарелів, ювілейних альбомів.

Вперше почули про вихованця Косівського училища прикладного мистецтва М.Ю.Федірка у 1955 р. на Всесвітньому фестивалі у Варшаві, де молодь представляла свій творчий здобуток в різних напрямах та видах мистецтва. Виділився Федірків таріль, виконаний технікою інкрустації та різьби. Це був одним із типових зразків багатобарвної гуцульської народної творчості. Майстер виконує багато робіт присвячених історичним датам, веде педагогічно-виховну роботу з молоддю училища.

Відомий майстер Гуцульщини В.Гавриш чудово і досконало застосував орнаментальні прикраси в найдрібніших деталях, способом інкрустації кольоровим металом, рогом, перламутром, дрібним різнокольоровим бісером, мініатюрною різьбою, твори його технічно досконалі, композиційно і художньо завершені. Виготовляє різьбярський інструмент.

Цінними є пошуки у створенні художніх робіт із дерева здібного різьбяра Гуцульщини І.М.Савченка. Одним з перших на Гуцульщині він застосував оригінальні способи інкрустації в декоративних зображення. Ця техніка декоративна на Гуцульщині, дістала назву - техніка мозайжої?? викладки, ??? по-тематичних зображень. Майстер використовує самобутні орнаментальні мотиви і творчо переробляє їх, надаючи їм нового, оригінального звучання, створює нові сучасні форми деревяних виробів.

Для техніки виробів його, характерним є поєднання рельєфно-пластичних засобів, переважно в портретних зображеннях.

Високе мистецьке обдарування позначає роботи талановитого самоука різьбяра з с.Брустури, Миколи Чре???яка. З глибокою любов'ю у своїх творах поєднує декоративні мотиви традиційного гуцульського орнаменту з органічним введенням тематичних зображень. З успіхом виконує роботи в техніці скульптурної (крупної) різьби.

Неможливо не згадати про творчий здобуток Коломийських різьбярів.

Коломия здавна славилася добрими ремісниками, найдужче - гончарами. Але не менш відомими свого часу були на коломийщині майстри, які виготовляли ужиткові речі: скрині, столи-скрині, мебелі, сільськогосподарське знаряддя, кошики, посуд. Заслуженої слави здобули будівничі, народні скульптори, різьбярі. Церкви, дзвінниці, придорожні хрести, хрести, свічники чарували своєю красою і оригінальністю.

Важливою віхою в розвитку різьбарства Коломийщини було заснування у 1894 р. в місті школи деревного промислу. Випускники її були добрими будівничими виконавцями. Значну увагу школа приділяла скульптурі. Тут продовжувалися кращі традиції різьбярської культури. Але, з часом, тут стало переважати так зване промислове ремісництво.

Деякий час викладав відомий майстер різьби Іван Семенюк з Печеніжина. Він добре знав традиції різьбярства, технологію матеріалів, орнаментальні мотиви. Основну увагу майстер у творах концентрує на центральному мотиві, виводячи навколо нього декілька ?????, мотивів другорядних. Різьба його ??глибока, інкрустація бісером, ??? вдало доповнюють нескладну орнаментальну композицію, фон, в основному створює пастельний ??? різного рисунка.

Випускник Коломийського технікуму народних художніх промислів Василь Ровенчук - один з найяскравіших представників Коломийської школи різьблення. Його роботи сучасні, своєрідні і різноманітні. За формою, у них вдало поєднується тонка, суха різьба з незначною кількістю різнобарвного бісеру (цукорниці, свічники, шкатулки, сільнички). Орнаментальні композиції прості як за кількістю, так і за розташуванням мотивів у виробах на фоні. Митець працює з деревом, не фарбуючи, не ???? його, лиш підкреслює натуральну красу матеріалу, красу його фактури.

Учитель із с.Мишина М.Миронюк - майстер інкрустації, оздоблює свої вироби деревом, природного кольору, що надає творам пастельного, майже непомітного переходу барв з одного мотиву на інші. Виготовляє жіночі прикраси, шкатулки, тарілки, цукорниці, вази. Нині в Коломиї працює ряд цікавих молодих митців, випускників Косівського технікуму народних художніх промислів - С.Лісневич??, П.Абрам'юк, В.Ласійчук.

Роботи Лісневича?? привертають до себе увагу дотриманням традицій національної школи, вони традиційні і модерні водночас.

На роботах П.Абрам'юка відчутний вплив творчості родини Семенюхів??. Доповнює роботи інкрустацією металом, бісером, деревом, шукає нових варіантів як у композиції, так і у виконанні.

 

 

Ознайомлення з основами різьблення по дереву

 

Найважливішою якістю деревини є поєднання в ній пластичності. А це залежить від породи дерева, місце де воно росло, його будови. Добру пластичність мають липа, вільха, червоне дерево, горіх, черешня, яблуня. У художній творчості використовують поперечний, радіальний, ???ний розрізи деревини. На деревині є природні кільця - текстура. Темну часту у поперечному розрізі стовбура називають ядром, світлу - заболонню??. Симетричне поєднання таких частин дає створити різні зображення. Щоб дерево давалося обробці, його потрібно вміти заготовити, вміло висушити, поступове висихання надає тріщини.

Є два способи виконання виробів із дерева - столярний і токарний. Художник-столяр повинен вміти використовувати можливості деревини. Які одержують в процесі роботи: колір, текстури, напливи, сучки.

Столярна обробка дає змогу використовувати можливості деревини: гранчастість площини, витягування ????, наклеювання площин і металевих окремих елементів.

Столярний верстак складається з кришки, що тримається на стійкому підверстаччі, з лівого бодку дошки на передній крищці розташовани, притиснений гвинтом з правого - притиснена коробка, на горизонтальній поверхі верстачної дошки зроблені гнізда крутої або прямокутної форми для упорів і гребенів, ближче до загальної ???? - лоток для інструментів.

Дерев'яні заготовки розпилюють за допомогою стусла?? під прямим < 45^о. Ним користуються для виготовлення рамок.

Донце використовують для торцювання під прямим і косим кутом.

Струбцини використовують для притискання деталей до верстака у процесі їх обробки або для стискування при склеюванні. Є деревяні і металеві, звичайні, паралельні й хомутові.

Вайми?? - довгі струбцини для склеювання дощок у щит. Преси - невеликих розмірів використовуються для склеювання дощок і донець скриньок.

Розмічувальні інструменти:

Реймусом - наносять лінії, паралельні до граней заготовки.

Єрунок?? - призначений для проведення паралельних ліній під  < 45^о, розмітки кутів 45^о і 135^о.

???? використовують для перенесення ліній кутів з готового зразка на оброблювану даталь, а також для проведення паралельних ліній під будь-яким кутом.

Інструмент для роз???ювання - сокира з широким і гострим лезом, тонкою пластиною , що плавно потовщує до обуха.

Інструмент для розпилювання: пили, лучкові пили, ножівки, лобзики. Інструмент для стругання: рубанок, земзубель??, гаптель, штах??, ????????????????, фуганок, кальовка.

Інструмент для довбання - долото, стамески плоскі та напівкругіл.

Для свердлення - сверла ???, спіральні, гвинтові.

Допоміжні прилади: лінійки, складний ???, рулетка, кутник для розмітки прямих кубів і їх перевірки.

Найпростіший за конструкцією верстак токарний, що складався з двох вертикальних стовпців, скріпленим горизонтальним бруском. У металевих стержнях у верхній частині брусків закріплювали заготовку для обточування. Їх приводили в обертальний рух ременем закріпленим на дерев'яному лучку. Такі верстати були відомі на Гуцульщині у 18 ст.

Тепер використовують модернізовані токарні верстати ІБДМ-1 або "Умілі руки" для допоміжних умов точіння. Народні майстри виготовляють верстати, що приводяться в рух електромотором від пральних машин, інших електроприладів. Оберти регулюються за допомогою ????.

Матеріал для роботи має бути підсушеним % вологості зберігають на полицях. Для закріплення обмочуваної заготовки використовують катрани??. Їх накручують на ??? вала. Використовують у токарній справі косяки, стамески напівкруглі широкі, часом вузькі та широкі. Зачищають різаком, плавно посуваючи загострений різак, рівно тримаючи його. Потім виріб шліфується.

 

 

Види різьблення.

 

Плоске різьблення: контурне різьблення, в якому тематичні й орнаментальні композиції виконуються за допомогою різака способом двохгранних порізок або напівкруглою стамескою на чистій поверхні;

Контурне різьблення геометричного лінійного орнаменту з наступним фарбуванням ліній, що виконують переважно на темному тонованому фоні: лінійно-гравіювальне різьблення сюжетно-тематичних композицій і портретів; пригранно-виймчасте геометричне різьблення і геометрично-серповидне різьблення або лускоподібне, виразки напівкруголою стамескою нагадують луску риби або кігтеподібним.

На Полтавщині поширене тригранно-виїмчасте різьблення з характерними стильовими ознаками орнаментика розробляється майстрами на основі традиційної народної творчості. Характерним мотивом різьблення є чотирипелюсткова квітка, яка у майстерному повторення створює стрічкову будову. Різьблення виконують ????? стамескою, заглиблюючи з обох боків. До середини, або підрізуючи грані, залишаючи ??????  ???? в центрі. Такий простий мотив дає змогу виконувати багато варіантів: смуги, розети, сітчастий орнамент. ?????? рівнобедренні трикутники обводяться контурною лінією ножа або різака за допомогою. Шестипелюсткові розети мають контурне обведення й обведення по колу, або оброблюється трикутниками.

Триганно-виїмчастим різьбленням творчо займаються ужгородські майстри Кучер, Кадельчук, Дежкова. Найпоширеніші мотиви орнаментів: лінії, зубчики, трикутники, чотиригранники ("????"), ????, розетка-сяйво, розетка-вертушка, зірка чотирипроменева, сходинка, контурні ????, ?????, листочки, "очко", горошинки, поглиблення виїмки.

Контурне різьблення геометричного орнаменту з розфарбуванням чи без нього поширилось у західних областях України в післявоєнний час. Цю техніку дехто називає геометрично-художньою, а різьблення називають "вишиванкою". Найбільш поширена ця техніка  в Соритському, Соколівського р-ну Львівської області. У малому виробництві орнамент перетискують з кальки. Використовують напівкруглі стамески, кутики з ???? різної ширини.

Для розфарбування різьблення користуються аквареллю, тушшю, олійною фарбою. Колір доповнює художню виразність орнаменту.

Різьблення по чорному лаку - гравірування, на тонованій і полірованій поверхні, де нанесений малюнок прорізують контурною лінією, різноманітними штрихами до появи на поверхні чистого дерева. Користуються 3-4 стамесками, контурною, кутиком.

Автором технології яворівського жолобчасто-виро???го різьблення став майстер із м.Яворова Й.Станько. У 1930-32 рр. він застосував народний орнамент, яким розмальовували скрині; використовуючи його в плоскому різьбленні на чистому дереві для прикрашування меблів. Згодом застосовує різьблення на тоновому фоні. У 1955-1956 рр. при сприянні директора школи художніх ремесел Д.Ісова в Яворові вводяться тонові розтяжки й тонові переходи кольору фону. Яворівське різьблення застосувалось в архітектурному оформленні інтер'єрів і меблевому мистецтві.

У композицію орнаменту почали вводити емблематичну та шрифтові написи. Використовують стамески контурні, напівкручені, ??? тонкий і середній, ніж. Всього елементів Яворівського орнаменту налічується 20-30. Але ії композиційне поєднання дає велику кількість варіантів, які згодом можуть сприйматися вже і як самостійні елементи і як відомі мотиви.

Ч????? Яворівського орнаменту поділяються на 4 групи: квіти, гілочки, листочки, доповнюючі декоративні елементи - "??????", "??????", "півмісяці". Водночас великі центри цього промислу: Косів, с.Яворів, с.Річка. Тут з давніх часів прикрашали в хатах балки - сволоки, одвірки, двері, ????, ліжка, скрині, столи, знаряддя праці, музичні інструменти контурним різьбленням, яке виконували ножем. Найвідомішим різьбярем, що значно розвинув і вдосконалив техніку гуцульського різьблення був Юрій Шкрібляк (1822-1884) із Яворова Косівського району. Виготовив токарний верстат, що полегшував працю і дав можливість шукати нові форми виробів. Майстер придумує нові форми інструменту, вдосконалює техніку різьблення, урізноманітнює орнамент, створює основні композиції сполучення його елементів. Першим вводить ?????? зображення, квіти, активно використовує традиційні елементи: "зубці", "сонечко", "підківки". У своїх роботах застосував інкрустацію із баранячого білого та чорного рогу, мідного дроту, цвяхів з головками.

Для посилення виразності одного різьблення він втирав вугілля у виїмки. Почав вироби натирати воском. Твори майстра експонувалися на виставках в Коломиї, Львові, Кракові, Відні.

Він створив композиційну схему, за якою вся декоративна площина розбивається на менші поля, де розміщуються візерунки. Вдосконалюються мотиви плоского різьблення, вводиться інкрустація різноколірним деревом, рогом, керамікою, перламутром, металом, бісером. Збагачення виробів інкрустацією пов'язане з різьбярами-умільцями Марком Мегеденюком із с.Річка і Василем Девдюком з с.Старий Косів.

В.Девдюк вводить інкрустацію різноколірним деревом, бісером, металом і перламутром та полірування виробів. Розробляє нові орнаментальні композиції, використовуючи мотиви "слізки", "пшенички", "гачки". Виготовляє меблі, декоруючи їх різьбленням і випалюванням.

Для творчості М.Шкрібляка властиве інкрустування виробів бісером (білим і голубим), добором форми, застосував "????", різьблене, приділяючи велику увагу орнаменту.

Третій період розвитку різьблення збігається із післявоєнним періодом, коли знову активно розвивається народне мистецтво Гуцульщини. У Косові відновлюється робота "Гуцульщини" з філіалами у с.Річка та ??? художнього фонду України. Виконуються портретні зображення у рельєфному різьбленні в поєданні з інкрустацією та сухим різьбленням. Портретні й сюжетні композиції виконуються в техніці ??????.

В Україні і за її межами відома творчість Ю.Шкрібляка, Юрія і Семена Карпатюків заслужених майстрів народної творчості України. Вони внесли у скрабницю художньої обробки деревини ту класичну цілісність, яка прийнята за початок відліку при оцінці творчих досягнень сучасних майстрів. Майстри використовували у своїх творах композиційні прийоми і орнаментальні мотиви їх діда Ю.І.Шкрібляка. Розробляють оригінальні композиції, широко застосовують нові мотиви "хлопчики", "зірниці", займаються інкрустацією бісером, перламутром, різноколірним деревом. Семен застосовує нові орнаментальні мотиви і композиції, використовує кольоромий метал в інкрустуванні виробів, продовжує  художні традицій династії різьбярів.

Успішно працюють і розвивають кращі традиції гуцульського мистецтва члени Спілки художників М.Тимків і В.Кабин. Центр розвитку гуцульської різьби на Буковині - м.Вижниця. Відомі майстри: Ходаківський, Гайдук, Бондаренко, Фірчук. У художніх промислах Гуцульщини є дві форми творчої праці - колективна і індивідуальна. Використовується ручна художня праця, лише деякі процеси механізовані. Продукція має декоративний характер. Мистецькі твори високо ціняться, експонуються на виставках.

Велику роль на розвиток мистецтва різьби відіграють навчальні заклади Косова та Вижниці. Тут навчальний процес грунтується на вивченні і творчому використанні кращих традицій народної творчості.

Вагомий внесок у відродження і розиток художньої обробки дерева Гуцульщини вніс невтомний слід народного мистецтва.

 

2.1.Технологія різьблення

 

Для виконання гуцульського різьблення робоче місце - верстак або стіл, де зберігається інструмент, пристрої, добре освітлене природно або штучно. Для гуцульського різьблення та інкрустацій використовують переважно тверді породи дерев - груша, бук, клен. Виготовляють вироби столярним або токарним способом. Столярні вироби мають мідні з'єднання прямим відкритим шипом, на відкритий "ластівчин хвіст" і додаткові скріплення. Вироби вирівнюють, шліфують, інколи лакують, полірують, якщо різьблення будуть виконуватись після оформлення. Наносять орнамент за допомогою циркуля, кутника, малки, єрунка, реймуса. Більшість майстрів намагається робити закінчений ескіз малюнка на папері, а потім на виробі викреслюють його шилом, циркулем.

Елементи та мотиви орнаменту:

В орнаментиці використовуються стародавні солярні?? знаки "сонечко", "зірочки"; характерні для розпису писанок; мотиви природних рослинних форм: "дерева", "колоски" - мотиви неживих предметів. Залежно від характеру різьблення елементи та складні з них мотиви можна поділити на чотири групи, які виконуються:

1) гравірюванням або контурним різьбленням: лінії, "сходинки", "кривульки", "січені зубці", "кільчасте письмо";

2) плоским тригранно-виймчастим різьбленням і заглибленням, основними мотивами орнаменту, як "зірочка", "сливки", "кривульки";

3) нігтеподібним різьбленням: "жолобки", "копитця", "заячі вушка", "гадючки";

4) колом з'єднаним із квадратом або прямокутником і колом, складених з окремих елементів орнаменту: "ружа", "косиця", "кочело", "сонечко".

Для тієї, чи іншої форми прикрашення виробу потрібно підібрати відповідну їй групу мотивів. Для круглих форм основними мотивами композиції вибирають четверту групу. Для прямокутних і квадратних форм більше підходять мотиви орнаменту другої групи. Мотиви першої і третьої груп використовують як допоміжні у декоративних поверхнях.

Центральна частина композиції виконується крупнішими мотивами орнаменту. На плоских полях мотиви розміщують переважно симетрично, а круглих - ритмічно. Композиція - індивідуальна творчість, у якій кожний проявляє себе в своє розуміння завдань, фантазію і культуру.

 

 

2.2. Інструменти та пристрої

 

Для виконання гуцульського різьблення застосовують близько 50 видів стамесок різного призначення, з них 8-10 - найвживаніші. Кожен мотив різьби виконується спеціальним видом стамесок.

"Рівнак" - має рівну горизонтальну фаску широиною 1, 3, 5, 8, 10, 25 мм. Використовується для вирізування квадратів, трикутників, прорізування неглибоких ліній.

"Листівник" - у розрізі фаски має заокруглений профіль шириною від 3 до 25 мм, ним вирізують "колоски", "листочки", "косички".

"Скосок" - для тригранно-виїмчастого різьблення.

"Лопатка" - має скіс фаски від центра до боків, нею виконують мотиви "зубці", окремі елементи "сонечка".

"Футчик" - для виконання елементів і мотивів орнаменту першої групи.

"Підківкою" - вирізують напівкруглі жолобчастоподібні елементи орнаменту.

"Вибиросчик" - потрібний для підбирання та чищення.

"Очкарик" - витискує у різьбленні кружечки - "очка".

"Гребінчик" - має насічки, використовується для карбування фону.

"Цюкавка" - призначена для такої ж мети.

"??? швачці" - з допомогою друлівника чи бормашини вирізують кружки.

"Друлівник" - саморобний дриль.

"Паскарики" - пристрій для нанесення паралельних ліній, смужок певної ширини.

"Клюкарка" - для вирізування канавок, які потім інкрустують обробляючи прямокутну чи квадратну поверхню, загнуту частину в 3-5 зубчиків.

"Ямничок" - для витискування ритмічних поглиблень від коліщати з зубцями.

"Втискач" - для наколів і втискування елементів інкрустації.

Інструменти майстри виготовляють самі. Із допоміжних інструментів потрібні різні напильники, сверла, плоскогубці, кусачки, молоточки.

Для виконання інкрустації  користуються інструментами. Майстри зберігають інструменти в художньо-оздоблених підставках.

Гуцульські різьбярі виконують твори у техніці рельєфного різьблення, портретні і сюжетні зображення на декоративних тарелях, обкладинках на альбомах. Великим успіхом користуються сюжетно-тематичні твори: Федірка, Іващенка, Смолянця, І.Савченка.

 

ІІІ. Художнє різьблення декоративно-вжиткового призначення

 

Декоративно-вжиткове мистецтво - один з видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне - "прикрашувальне". Термін "ужиткове" увів В.Січинський. Ця назва загальноприйнята у всіх європейських мовах для означення тих галузей мистецтва, що залишаються поза архітектурою і малярством. Основне завдання мистецтва - зробити гарним предметне середовище людини.

Краса творів декоративно-вжиткового мистецтва досягається завдяки декоративності.

Декоративність - єдино можливий засіб вираження змісту та художньої образності, за технікою виконання (різьблення, ткацтво, розпис),за матеріалом (дерево, кераміка, текстиль).

Є три форми розвитку декоративно-вжиткового мистецтва.

1. Художня промисловість. Виробляє твори мистецтва, здійснює промислове тиражування художніх зразків.

2. Реміснича форма: характерна для промислових художніх промислів. Все грунтується на ручній праці.

3. Самодіяльна творчість - проявляється у ремісничій формі виготовлення художніх виробів і пов'язана з індивідуальною творчістю.

Орнамент - візерунок побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилі завданих рослинних чи тваринних мотивів. Він прикрашає посуд, меблі, архітектурні споруди. Основною ознакою його є відповідність художньому образові, формі й призначенню прикрашеного виробу. Один з найдавніших геометричних орнаментів, зразки його знаходяли архіологи в період палеоліту. Народний орнамент порівнюють з музикою. Геометричний орнамент часто зустрічається в народній творчості. В художній обробці дерева, в наборах мозаїки, розписах, випалюванні.

Рослинний орнамент - чітко простежуються національно та етнографічні особливості.

Тваринний орнамент - анімалістичний (зображення тварин) застосування з рослинним і геометричним.

Художні твори декоративно-вжиткового мистецтва впливають на наш розум, емоційний стан своїми образами, формою, зумовленою явною конструкцією. Майстерність вимагає великої і наполегливої праці.

У художніх виробах із дерева народного та професійного мистецтва майстерність проявляється по-різному. У розписах іграшки яворівських майстрів листочки орнаменту нанесені не дуже ритмічно. Однак це не применшує приофесійної майстреності виконавця. Майстерність може перекрити деякі недоліки у композиції твору. Оволодіння всіма прийомами виготовлення художніх виробів - це комплексна майстерність.

Виразність - це особливе, яскраве враження від побаченого. Сюди відносяться всі прийоми композиції: пропорція, контраст,  нюанси, ритм, симетрію, етику, динаміку та властиві форми (колір, тон, текстура, фактура, пластика). Декоративна пластика, насичена і повністю заповнена орнаментом, буде гарно виглядати на білій стіні. Тарілка з червоного дерева втратить справжню художню якість на темному килимі. Виразність досягається діяльністю композиції та окремими її елементами.

Виразність окремих предметів підкоряється загалом комплексу середовища, обстановки. Якщо в одному приміщенні велику кількість виробів не об'єднати і не підкорити загальному, то вони можуть заважти один одному, втрачаючи свою виразність.

Вищою формою виявлення художньої майстерності у декоративно-ужитковому мистецтві є образ. Тільки справжнім твором мистецтва властивий цілісний художній образ.

Для декоративно-ужиткового мистецтва характерна своя специфічна форма художньої образності. Вона залежить від утилітарної функції та практичного призначення предмета. Даному виду мистецтва властивий ще й принцип стильового підбору,  що зумовлює певну рівновагу предметів, поєднання нових і старих форм, створення ансамблю - першого кроку на шляху створення відповідного образу.

При ознайомленні з виробом звертає на себе увагу його форма. Першим творцем краси є сама природа. Створюючи форми, на основі природних, майстер бере до уваги їх практичне використання, призначення, матеріальні можливості обробки та інструменти. Це все примушує видозмінювати форму так чи інакше.

До зовнішнього вигляду форми належить:

колір, пропорції, силуети. Текстура, фактура, пластичні особливості. Ці якості перебувають у взаємозв'язку і діють спільно.

Національний характер деревообробки виявляється у тісному взаємозв'язку із загальнолюдськими цінностями. Для національних традицій характерні спадкоємність, постійний розвиток і пошук нових форм.

 

ІV. Різьба по дереву у школі

 

Навчання різьби у школі введено в програму трудового навчання, у позакласну гурткову роботу. В школі повинна бути добре обладнана майстерня зі всіма вимогами техніки безпеки з верстаками токарними і столярними, інстру ментом для різьби.

Вчитель складає піврічний план роботи для гуртківців, регламентуючи його з відведеними годинами для занять.

На першому занятті варто, після короткої інформації про значення художньої різьби, відвідати музей народного мистецтва Гуцульщини, де діти наочно побачать прекрасні художні твори виконані видатними майстрами-різьбярства з давнини і до наших днів.

Варто зосередити увагу на гуцульському різьбленні та інкрустації. Зосередити увагу на періодах розвитку різьби на Гуцульщині, технології різьблення, елементах та мотивах різьби.

Навчити дітей розрізняти види різьблення.

Вміння поєднати теорію з практикою. Добре володіти інструментом різьбярським, токарною і столярною справою.

1. Різьбярі Коломийщини. Облвидав "Галичина" / Каталог виставки. 1992 р.

2. Культура і побут населення України. - Київ: "Либідь", 1991.

3. Соломченко О.Г. Гуцульське народне мистецтво і його майстри. Серій №1, №16. - Київ, 1959.

4. Бузан А.Ф. Різьба по дереву в Західних областях України. - Київ, 1960.