___________________________________________________________________________________________ 

 

 

Річка Лючка – проходить через селище Печеніжин та Яблунів, довжина її 51 км, впадає в р. Прут.

Річка Ворона – довжина 81 км, впадає в р. Бистрицю.

Інші річки:

Ріка Прут – ліва притока Дунаю. Витоки її починаються на північних схилах Чорногірського хребта на височині понад 1750 м над рівнем моря. Пруту має загальну протяжність 957 км (за іншими даними 910 км) з площею басейну біля 27,5 тис. км².На території Івано-Франківщини має близько 150 км, а на Коломийщині його протяжність 40 км. Із своїх витоків і аж до Делятина ріка тече меридіально, пересікаючи Горгони і несе свої води з великою швидкістю 1,5- 3 м/сек. Русло тут кам’янисте, порожнисте з водоспадами (гуки), найбільший з них в Яремчі.

В межах Коломийщини дно долини ріки плоске і широке, русло утворює рукави, притоки, сторіччя. Тут лівий берег крутіший, порізаний ярами і балками, а швидкість течії сягає 1 м/сек..

З правого Передкарпатського боку в Прут впадають притоки, які стікають з Карпат, що значною мірою визначає режим ріки. Режим Пруту характерний чистими паводками (свинями) в усі пори року, але найбільше підняття води буває влітку, коли в горах йдуть затяжні дощі, зливи.

Льодовий режим нестійкий. Середня тривалість льодоставу близько 45-50 днів, а в окремі роки в межах 10-80 днів. Найбільші притоки Пруту – Черемош, Рибниця, Містинка. Прут протікає через такі міста, селища як Яремча, Коломия, Заболотів, Чернівці.

Ріка багата різними видами риб. Але за останні десятиліття значно зміліла внаслідок науково необґрунтованого вирубування карпатських лісів.

Озер на території Івано-Франківської області дуже мало. Більша частина озер є заплавними (стариці). Крім цього мину заплавних озер природного походження у долинах рік поширені озера штучні (ставки), які створені людиною. Вони відіграють велику роль в регулюванні стоку рік.

1.1.         Грунти

Рідко в якому регіоні України є такі тили і відміни грунтів як на Колоймищині. Пояснюється це розташуванням його як на Коломийщині. Пояснюється це розташуванням його в трьох ландшафтних зонах, близькістю Карпатських гір.

Найбільше за площею на Коломийщині є дерново-підзолистих суглинивих грунтів з різною мірою оглеєння та змитості, такі грунти займають 65% загальної площі Коломийщини. На глибині 25 см ці грунти містять біля 2,34% гумусу (перегною), рН сольової витяжки (кислотність) становить в межах 3,9-4,2.

В основному такі грунти знаходяться в зонах сіл Іванівні, Лісна Слобідка, Коршів, Фотинія, Мишин, Великий Ключів.

На другому  місці за площею (12%) є опідзолені грунти: різною мірою змитості. Гумусу в них біля 2,85%, а рН сольової витяжки в межах 4,5. Знаходяться ці найродючіші грунти Коломийщини в зонах сіл Гвіздець, Загай піль, Підгайчики, Велика Кам’янка, Жукотин, Се маківці, Кринички, Кобильці.

Дернові грунти заплав та терасових рівнин становлять 10% площі району. Найчастіше зустрічаються в зонах сіл Сопів, Нижній Вербіж, Товмачик, Іванівні.

Лучні грунті займають 5% площі. Вони утворились під лучною трав’янистою рослинністю на алювіальних відкладах річкових заплав в умовах високого стояння рівня ґрунтових вод. В цих грунтах міститься у середньому 33,1% перегною.

Буроземні-підзолисті грунти теж займають 5% території. Утворились ці грунти на не щебенистих давньоалювіальних та делювіальних відкладах важкого складу. Реакція грунтовного розчину сильно кисла. Стійкі проти розливної дії води.

Болотні грунти займають 3% площі. Утворились в умовах постійного пере зволоження неглибоко залягаючи ми грунтовими водами.

1.2.         Клімат.

Клімат Коломийщини помірно-континентальний. Переважають повітряні маси з Атлантичного океану.

Вітровий режим певною мірою відбиває умови циркуляції повітряних має над місцевістю Тому частково з напрямком вітру пов’язані температура і вологість повітря. Проте, напрямок залежить від розподілу атмосферного тиску і сильно спотворюється рельєфом місцевості.

У районах Передкарпаття для року в середньому переважають північно-західний та південно-східний  напрямок вітру.

У липні – найтеплішому місяці року, середня температура повітря становить 19-19,5^о, у найхолоднішому (січень) вона знижується до мінус 4-5,5^о.

На режим зволоження найбільше впливають Карпати. Середньорічна кількість опадів становить 621 мм. Найменше опадів у січні-лютому – 22 мм, а найбільше в червні-липні – 101 мм. Випаровуваність за рік в середньому становить 530 мм. В Коломиї в червні 1897 року за добу випало 108 мм опадів –  найбільше з часу введення спостережень.

Теплий період в Коломиї приблизно 260 днів, коли температура повітря вища нуля. Період вегетації (росту рослин) становить 210 днів (3 квітня – 32 жовтня), а період активної вегетації – 160 днів (27 квітня – 5 жовтня).

Теплий період включає в себе три пори року – весну, літо та осінь, які докорінно відрізняються за метеорологічним режимом.

Загальна тривалість періоду зі сніговим покровом становить близько 115-120 днів, але стійкий сніговий покрив відсутній у 25% зим. Навіть у січні, найхолоднішому місяці року, майже половина днів буває з відлигою.

1.3.          Рослинний світ

Різноманітність екологічних умов, наявність вертикальної поясності, різні типи ландшафтів зумовили формування на території області досить багатої флори вищих судинних рослин, яких, за сучасними даними, налічується понад 1500 видів. На території області одночасно виростають бореальні і європейські-неморальні, монтанні, гірсько-дизюнктивні та степові види.

До кореального типу географічних елементів належать насамперед ялина (смерека) європейська, сосна звичайна, сосна кедрова, брусниця, квасениця, тирлич язичковий, калина та інші. Тут виростають такі цікаві й рідкісні види, як мешканець хвойних лісів Українських Карпат папороть, блехнум колосистий (Вleshnum spicant), грушанка кругло листа (Pyrola rotundifolia), одно квітка звичайна (Moneses uniflora).

До європейського типу географічних елементів належать рослини, які характерні для широколистяних лісів (букових, дубових, грабових). Це насамперед бук лісовий, граб звичайний, дуби  звичайний та скельний, липи серце листа та європейська, явір, тис ягідний. Останній у значній кількості на території Івано-Франківщини зберігся лише на Передкарпатті, в околицях Коломиї (Княждвір). Серед трав’янистих видів відзначимо цікаві види, які поширені, передусім, у гірській місцевості: стрептопус листообгортний (Streptopus amplexifolius), живокіст серецевидний (Symphytum cordatum), первоцвіт високий (Pritula elatior) та інші.

Високогірний тип географічних елементів об’єднує європейські гірські (монтанні) та аркто-альпійські види. Серед представників європейського геололемента дуже багато ендемічних видів. Це костриці карпатська (Festuca carpatica) і Порціусі (Festuca Porcii), очиток карпатський (Sedum carpaticum), фіалка відхилена (Viola declinata), королиця кругло листа (Leucanthemum rotumdifolia) та інші. До європейського гірського елемента належать також чагарники, які виростають виключно в карпатському високогір’ї: верби Китайбеля (Salix Kitaibeliand) і туполиста (Salix retuca) та багато інших. Серед представників гірсько-диз’юнтивного типу географічних елементів назвемо анемону нарцис оцвіту (Anemone narcissiflora), осоку вічнозелену (Carex sempervirens), цибулю переможну (Allium victorialis). До степового типу географічних елементів належать типчак борознистий (Festuca sulcota), осока низька (Carex humilis), ковила волосиста (Stipa capillata) та ін.

В історичні часи пануючим типом рослинності на території Івано-Франківської області були ліси. І тепер за лісами зберігається панівна роль.

Внаслідок інтенсивної господарської діяльності людей первинний рослинний покрив зазнав значних змін. У природі рослини не ізольовані, а утворюють певні угруповання (фітоценози), які є основними компонентами складних природних енергетичних систем-біогеоценозів. Спорідненні фітоценози групуються в асоціації – основні класифікаційні одиниці рослинного покриву. Асоціації розділяються на корінні і похідні й об’єднуються у вищі таксономічні ранги, такі як субформації та формації. Формаційний підхід до класифікації рослинності є найбільш природним. Він базується на екологофітоценотичних засадах, детально опрацьований і висвітлений у наукових працях М.А.Голубця, К.А. малиновського, С.М. Стойка, В.І. Парнана, Ю.Р.Шеляг – Сосонка.

На Івано-Франківщині нараховується майже 70 видів дерев і 110 видів чагарників, решта  - трав’янисті рослини. Внаслідок інтенсивної господарської діяльності людей первинний рослинний покрив зазнав значних змін. Сучасна лісистість області становить 46%.

1.4.         Тваринний світ

Різноманіття тваринного світу тісно пов’язане з умовами клімату й рослинним покривом, з рельєфом, наявністю води та іншими компонентами екосистем. Кожному типу місцевості відповідає характерна фауна. До складу фауни хребетних Івано-Франківщини належить 328 видів, зокрема, 49 риб, 15 земноводних, 11 плазунів, 287 птахів, 66 ссавців.

У басейні Дністра й Пруту водяться різноманітні види риб: українська мінога, стерлядь, форель струмкова, форель райдужна, щука, плітка, веризуб, вівсянка, краснопірка, лин, марена, судак, окунь, бички, карась, в’юн, сом, йорж, короп, гловень, верховодка, рибець, миньок, носар.

Швидка течія, кам’янисте, рідке мулисте дно, бідність планктону й слабо розвинена рослинність визначили склад іхтіофауни. Тут поширені ріофільні, всеїдні види, що відкладають ікру на кам’янистий або голено-піщаний субстрат. На рослинність відкладають ікру близько 20% видів риб.

Представники батрахофауни (земноводні) належать до двох рядів: хвостаті та безхвості. Вертикальне поширення амфібій у Карпатах майже не виявляє екологічної прив’язаності до рослинної наявності. Земноводні трапляються від передгір’я до субальпійських лук полонин, заходять на рівнину. До рівнинних видів належать тритон гребенястий, червоночерева кумка, звичайна часниця, звийна квакша, ставкова жаба, очеретяна ропуха. Для земноводних типові палеарктичні (звичайний і гребенястий тритон, гостроморда, озерна й ставкова жаба), середземноморські (альпійський тритон, плямиста саламандра, звичайна квакша), західноєвропейські (жовточервона кумка, звичайна квасниця, звичайна і очеретяна ропуха, прудка жаба) види.

Герпетофауна характеризується значно меншою кількістю видів. Вертикальне поширення рептилій приблизно таке, як і в амфібій: 50% видів мають широкий діапазон вертикального поширення, а болотяна й грецька черепахи, зелена ящірка екологічно пов’язані з рівнинним ландшафтом.

Серед ящірок найпоширеніша вертінниця ламка, ящірка прудка та ящірка живородна. Зі змій на території області поширені вуж звичайний, лісовий полоз, мідянка, гадюка звичайна.

Птахи Прикарпаття відзначаються видовим багатством та численністю. Гірські пасма Карпат служать південно-західною границею поширення багатьох видів і підвидів птахів. На поширення та розселення окремих видів птахів помітно впливає господарська діяльність. Скота та флан-білохвіст перестали гніздиться на території області. Скоротилась чисельність кібчика, яструба великого, шуліки рудого. Значно порідшали колонії сірих чапель, а найбільші в західному регіоні колонії квавки зникли. Чорний крячок став мало чисельним.

Зате збільшення мережі ставків спричинило зростанню колоній маржина річкового, білощокого крячка, черні морської, черні чубатої.

Різноманітні горобині складають загальний фон пташиного населення. До видів-домінантів мішаних лісів Придністров’я літнього періоду належить з’яблик, шпак, іволга, вівчарики: ковалик весняний, жовтобровий, славка чорноголова, мухоловка сіра, щеврик лісовий, берестянка, дрізд чорний на дрізд співочий, зозуля звичайна та горлиця звичайна, сорокопуд-жулан.

Фауна Передкарпаття характеризується різким зменшенням водно-болотних видів пернатих. Пташине царство Карпат нараховує 180 видів.

Із представників орнітофауни, що занесені в Червону книгу України, в області збереглися лелека чорний, глухар, пугач, сова довгохвоста, лунь польовий, під орлик малий, пелікан рожевий, баклан малий, беркут, журавель сірий, орел степовий.

Особливість місцевої теріофауни полягає в дамінуванні гризунів і хижаків. Копитних мало, ще менше – зайцеподібних.

Численним поширеним видом комахоїдних є кріт. Буро зубка звичайна є фоновим комахоїдним видом області. На території області з рукокрилих водяних підковоніс малий, нчниця велика, вухань, вечірниця руда, нетопир малий, кажан пізній, лили двоколірний.

Зайцеподібні у фауні області представлені лише одним видом – зайцем-русаком, який водиться скрізь.

Хижі ссавці представлені як дрібними, так і великими за розмірами ссавцями. Рідкісним видом є куниця лісова і куниця кам’яна. Тхір темний серед курячих найбільш масовий вид. Лісовий кіт – типовий лісовий звір, який веде присмерково-нічний спосіб життя, Рись – найбільша серед кошачих наших лісів. Також водяться вовк, ведмідь, лисиця.

Парнокопитні представлені чотирма видами: дика свиня, благородний олень, європейська козуля, європейський зубр.