Ріки Івано-Франківської області
Найбільші ріки Прикарпаття - Дністер і Прут. Майже дві тритини території області зрошуються водами басейну Дністра, і тільки південно-східна окраїна належить до басейну Пруту.
Довжина Дністра в межах Прикарпаття - 190 км. Дуже розвинена сітка його правих приток: Свіча, Лімниця, Бистриця, які формуються в щедро зрошуваних атмосферними опадами Карпатах. Другий річковий басейн належить Пруту - лівій притоці Дунаю. Джерела ріки - на північних схилах Чорногірського хребта. Довжина Пруту в межах області - близько 150 км. Найкрупніші притоки: Черемош, Рибниця, Пістинька. У рівнинній частині області багато озер та ставів. Найбільше озеро Шибене (довжина 850м, ширина 200м.) При закритих шлюзах глибина становить 25м, а запас води 400 тис. куб. метрів. Воду озера використовують для сплаву лісу по Черемошу. Другим за величиною є озеро Несамовите біля підніжжя гори Туркул (довжина 150м, ширина 44 - 80 м.). У ставках розводять рибу - коропа, амура, форель.
КАРПАТСЬКІ РІЧКИ
(загальна спеціалізована інформація)
Чого-чого, а річок в Карпатах не бракує. Для порівняння наводяться цікаві цифри. В Україні нараховується коло 73 тисяч річок, з них в горах України - 29 700, а в Українських Карпатах - біля 28 тисяч.
Проте річок протяжністю більше 10 км тут налічується лише близько 450. Відповідно, основна частина карпатських річок належить до категорії малих. Їх загальна протяжність становить 36 тис. км. Густота гідросітки тут найбільша в Україні: середня — від 0,5 до 0,7 км/км2, а максимальна —1,0—1,2 км/км2 і більше.
Річки несудноплавні, раніше по них сплавляли ліс. Подекуди стихію експлуатували як безкоштовне джерело енергії, але загалом внаслідок низького рівня технологічного забезпечення краю люди дали річкам та потокам спокій.
Українські Карпати є вододілом великих річкових систем і одночасно водозбором їх приток. На північному заході зовнішнього боку гірської дуги лежать витоки Сану (басейн Балтики), на схід починаються річки Чорноморського басейну — витоки і притоки Дністра, які дренують північно-східний схил Карпат і Прикарпаття, а на південному сході— витоки Пруту і Сірету — великих приток Дунаю. З внутрішнього боку карпатської дуги починається Тиса і її численні притоки, які розчленовують південно-західні схили Карпат і Закарпатську низовину.
У розміщенні річок і характері розчленування поверхні існують певні закономірності, зумовлені складним розвитком гір, сучасною морфотектонічною і літологічною будовою території. За положенням відносно геологічних структур і топографії місцевості всі річки можна розділити на поздовжні, які течуть уздовж структур, поперечні, які перетинають їх під прямим кутом, і діагональні, які косо пересікають основні структури.
Найбільші багатоводні річки — Дністер у Прикарпатті і Тиса в Закарпатті — є поздовжніми. Вони закладені в зонах крайових прогинів, які збирають усі поверхневі і підземні води, що стікають з гір. Менші річки — праві притоки Дністра і ліві Тиси — тут є поперечними або діагональними. У Карпатах же, навпаки, великі річки є поперечними або діагональними, а їх притоки поздовжніми. Великі поперечні річки прокладали русло головним чином по лініях тектонічних порушень (розломів, розривів) як, наприклад, верхів'я Дністра, Стрию, Пруту, Тиси, Сірету, Ужа, Латориці, Тересви, Білого і Чорного Черемошів.
Поздовжні річки невеликі. Вони проклали свої русла, як правило, в породах, що легко розмиваються. До таких річок належать: верхів'я Стрию, Завадка, Ріпинка, Зденяцька, середня течія Путили тощо.
Поперечні і поздовжні напрями річок Карпат створюють своєрідний рисунок горизонтального розчленування — решітчасте, або прямокутне. Багато гірських річок часто змінюють напрям течії. Північно - східний і південно - західний напрями в місцях прориву річкою антиклінальних гірських хребтів круто, майже під прямим кутом, змінюються при виході річок у міжгірні депресії і зони передгірних прогинів. Тому русла річок часто мають поліпоподібні вигини (Стрий, Черемош та ін.).
Витоки річок починаються в глибині гір, на великих висотах зигзагоподібної лінії вододілу. Сучасний вододіл Українських Карпат не збігається з осьовою, найбільш піднятою зоною Полонинського хребта. Він зміщений на північний схід у Центральну синклінальну зону.
Річки Карпат мають гірський характер. Долини їх, як правило, вузькі і глибокі, схили часом стрімкі. Таких рис набувають долини поперечних річок у верхів'ях і при перетині ними хребтів. Русла мають велике падіння. Похил русел великих поперечних річок менший, ніж малих. Так, Чорна Тиса має похил 19 м/км, а її притока Говерла — 75 м/км; Тереcва — 30 м/км, Білий Черемош — 14 м/км, Чорний Черемош — 9,7 м/км. Поздовжній профіль таких річок не вироблений. Ширина русел невелика, навіть у таких великих річок, як Прут і Черемош, вона не перевищує 100 м. Русла часто загромаджені камінням і уламками скель. Зустрічаються пороги і водоспади. Глибина річок незначна, в середньому 0,5—1,5 м. Течія карпатських річок постійна, середня швидкість її 3—5 м/сек.
Рівнинні річки Прикарпаття і Закарпаття мають повільну течію і широкі долини. Так, похил русла р. Серне в Закарпатті — 0,2 м/км, а р. Клодниці в Прикарпатті — 1,8 м/км.
У живленні карпатських річок беруть участь дощі, сезонні сніги, рунтові та підземні води. Роль цих джерел для різних річок неоднакова. При збільшенні висоти водозбору відбувається перерозподіл окремих джерел живлення — зростає частка снігового і підземного живлення і дещо скорочується роль дощів.
Річки Закарпаття і правобережні притоки Дністра відносять до річок змішаного живлення з переважанням дощового. Значні коливання зимових і літніх опадів зумовлюють своєрідний нестійкий гідрологічний режим. Деякі науковці відносять річки Карпат до причорноморського типу з наводками протягом усього року. Однак вони відрізняються і рядом особливостей.
Режим рівнів води в річках характеризується безладним чергуванням паводків протягом усього року. В середньому за рік спостерігається 25—35 піків підняття рівня води. Більшість їх припадає на весняно-літній час. Весняне водопілля починається на рівнинах у кінці лютого — на початку березня, в горах запізнюється приблизно на 15 днів. Ступінь підняття рівня залежить від запасів снігу в басейні та інтенсивності його танення. Максимальні рівні спостерігаються в середині - кінці березня. Часто снігове водопілля супроводжується дощовими паводками, тоді високі рівні води в ріках затягуються до кінця квітня — початку травня. Рівні піднімаються над передвесняними на 3 - 4 м. Витрата води в річках різко зростає, наприклад, у Дністрі біля Заліщиків - з 60 м/сек до 230 м/сек.
У травні внаслідок зливових дощів рівні води в ріках знову різко піднімаються. Влітку буває 15—20 та більше піків дощових паводків. Інтенсивність їх значна, часто перевищує весняні повноводдя. У червні й серпні спостерігаються найвищі літні рівні: 4—5 м. В середньому паводки тривають від 5—15 днів до місяця. Витрата води в річках за цей період зростає від 20 мз/сек на малих річках до 170 мз/сек на Дністрі (Заліщики). Після спаду літньої повені спостерігається коротка літньо-осіння межень у вересні — листопаді, яка часто порушується осінніми дощовими наводками.
У зимовий період (грудень — лютий) рівень і витрата води в річках в загальному знижується. Настає зимовий мінімум, у Дністрі рівні падають до 10 см, витрата — до 50 мз/сек. Але при відлигах, коли тане сніг і йдуть обложні дощі, рівні води в річках знову різко піднімаються. Наприклад, на р. Стрий (м. Турка) в грудні 1950 р. спостерігався найвищий річний рівень води — 308 см. Витрати в цей час збільшуються до 140 мз/сек.
У Карпатах м'який клімат і недовга зима, тому тут не буває тривалого стійкого льодового покриву. Лід з'являється, як правило, з середини грудня. Під час замерзання утворюється багато шуги, що викликає затори, особливо на Тисі і Латориці. В січні і лютому під час відлиги льодостав часто порушується. Через це тривалість льодоставу всього 15—30 днів. Товщина льоду не перевищує 20 — 25 см. В окремі роки льодового покриву зовсім немає.
Часто паводки і селі мають катастрофічний характер. Вони завдають народному господарству великих матеріальних збитків: руйнують шосе і залізниці, зносять мости, змивають посіви, грунтові горизонти, заготовлений ліс, пошкоджують будинки, промислові і сільськогосподарські споруди. При паводках дуже розмивається русло та береги річок. Безперервне переформування і блукання русел також завдають значної шкоди народному господарству. Для захисту берегів створюють укріплення. Однак боротьба з наводками малоефективна, вона не досягає ще потрібних розмірів.
Характеристика основних карпатських річок
( в алфавітному порядку)
Уживані скорочення: Д - довжина, Ш - ширина, Г - глибина, S - площа басейну, П - похил.
Біла Тиса - ліва притока Тиси, Д - 28 км, S - 489 км2, Утворюється злиттям Стоговця і Банзатула на пд. зх. схилах Чорногорського хребта. На всьому протязі ріка відділяє Чорногору від Рахівського масиву. Широкі річища, пороги і бистрини. П - 10 м/км. Живлення - змішане з переважанням дощового. Замерзає рідко. На окремих ділянках річище укріплене.Білий Черемош - протікає на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей. Правий витік Черемошу. Д - 51 км, S - 632 км2. Долина звивиста, ущелиноподібна. Ш - 8-120 м, подекуди - 350 м. Місцями пороги з висотою падіння води - 1,6 м та бистрини. Живлення дощове. П - 9,5 м
Боржава - права притока Тиси. Д - 106 км, S - 1360 км2. Бере початок з джерел з-під г. Стій (Полонинський хребет). Верхня течія має гірський характер. Долина V - подібна, Ш - 40 -900 м. Річище дуже звивисте, подекуди укріплене, є острови. Ш річки - від 0,6 м до 50 м. П - 13 м/км. Витрата води від 10 до 293 м3/c. Каламутність - 50-500 г/м3. Замерзає. Є дамби.
Дністер бере початок у Бескидах на г. Розлуч на висоті близько 760 м над рівнем моря і впадає в Дністровський лиман Чорного моря. У верхів'ї на ділянці 50 км проходить у горах, перерізуючи хребти. Долина Дністра тут звужена, корінні береги піднімаються до 80—100 м над нешироким потоком. Падіння русла в середньому б м/км. Коло Старого Самбора Дністер виходить на простори передгірної рівнини. Далі на відтинку 400 км він проклав свою долину в Карпатському передгірному прогині, що зумовлює його строгу південно-східну орієнтацію, формування витягнутого, вузького, стиснутого з двох боків басейну, широкої (5—9 км), добре розробленої долини. Русло розбивається па окремі рукави. Від гирла Свічі Дністер входить на територію Волино-Подільської височини. Долина звужується й поглиблюється. Від с. Нижнєва ріка тече в мальовничому глибокому (100— 120 м) каньйоні. Загальна Д Дністра - 1362 км. S водозбору - 72,1 тис. км2. На всьому протязі Дністер приймає справа багато карпатських приток, найбільшими з яких є Стрвяж (94 км), Бистриця (72 км), Тисмениця (49 км), Клодниця (43 км), Стрий (230 км), Свіча (107 км), Лімниця (122 км), Бистриця Солотвинська (84 км), Бистриця Надвірнянська (93 км) та ін. Більшість з них починаються високо (800— 1500 м) в горах і, прориваючись через гірські хребти Скибової дуги, мають типовий гірський характер. Площа басейну карпатських приток Дністра близько 1400 км2. Вони несуть в Дністер велику кількість води. Середня річна витрата води 330 м3/сек, гідрологічний режим непостійний. Весняна повінь починається на Дністрі в лютому і закінчується в червні. Рівень води в річці піднімається на 3—4 м. Витрата води досягає 180—260 м3/сек. Дощові паводки бувають з середини липня до середини вересня, вони досить швидко наростають. За добу вода в річці піднімається в окремі роки на 3 м. Рівень води встановлюється на висоті до 5 м. Льодостав на Дністрі короткий. В окремі зими його немає зовсім.
Лімниця - ліва притока Пруту, басейн Дунаю. Д - 122 км, S - 1530 тис. км2. Бере початок на схилах г. Буштул, в Ґорґанах на висоті 1150 м. Ш - 20-60 м, Г - 2 м. П - 9,4 м/км. Живлення снігове та дощове. Є берегозахисні споруди.
Латориця - права притока Тиси, протікає також на території Угорщини. Д - 191 км, S - 7680 тис. км2 (в Україні - відповідно 144 і 2900). П - від 80 (при верхів'і) до 0,2 м/км (в Закарпатській низовині). Своєрідний характер її розташування зумовлює часте перетинання з транспортними артеріями, зокрема на під'їздах до Закарпатської низовини.
Мизунка - Ліва притока Свічі, Д - 51 км, S - 344 км2. Бере початок з-під гори Магури на висоті 1075 м. П - 11 м/км. Живлення дощове і снігове. Замерзає. Збудовані греблі. Є навіть невелика ГЕС.
Опір - права притока Стрия. Д - 58 км, S - 843 км2. Бере початок коло с. Оперець, Сколівські Бескиди. П - 10,4 м/км. Основні притоки - Рожанка і Орава (праві). Живлення переважно дощове. Є ГЕС. На цій річці розтащоване м. Сколе.
Прут - ліва притока Дунаю. Бере початок на схилах г. Говерли на висоті 1750 м. Спочатку тече з півдня на північ, прорізуючи хребти глибокою долиною. В руслі багато порогів, водоспадів, зокрема, під самою горою. Мальовничий водоспад є також коло с. Яремче, висота його 15 м. Виходячи з передгір'я, Прут повертає на південний схід. Майже до м. Чернівців річка має гірський характер. Глибина врізу її русла досягає 200 м. Різко виражена правобережна асиметрія. Д в Україні - 272 км, Ш - 15-40 м, найширша коло с. Делятин. Г - 0,2 - 1,5 - 2, в деяких місцях утворює плеса, де глибина може досягати 11 м. S - 6890 км2. Недалеко від м. Чернівці перетинає державний кордон і тече поміж Румунією та Молдавією. Загальна Д - 967 км, S - 27, 5 тис. км2. П - від 100 до 0,05 м/км. Каламутність річки досягає 400 - 430 г/м3. Основними притоками Пруту є Тлумачик (33 км), Пистинка (56 км), Добровідка (26 км), Турка (40 км), Рибниця (54 км) і Черемош (80 км). На його березі збудовані млини, є ГЕС.
Путила - права притока Черемошу, Д - 42 км, S - 391 км2. Бере початок з джерел, що витікають з пн. сх. схилів Покутсько- Буковинських Карпат. Ш - 5 -15 м, П - 18 м/км.Живлення мішане з переважанням дощового. Береги подекуди укріплені.
Свіча - права притока Дністра. Д - 106 км, S - 1490 км2. Бере початок з джерел в Ґорґанах. Є пороги і перекати. Г - до 1,5 м. П - 8,3 м/км. Основні притоки - Мизунка, Витвиця, Сукіль (всі - ліві). Живлення мішане з переважанням дощового і снігового.
