Заповідник “Гуцульщина”
Національний природний парк «Гуцульщина» створений Указом Президента України від 14 травня 2002 року. Він розташований у межах Косівського району Івано-Франківської області й охоплює площу в 32271 гектарів. Із цієї площі 7606 га земель надані парку в постійне користування, а 24665 га включені до його складу без вилучення у землекористувачів. Протяжність парку з північного заходу на південний схід близько 29 км, а з північного сходу на південний захід — 20 км.
Національний парк призначений для збереження, відтворення та раціонального використання генетичних ресурсів рослинного та тваринного світу, унікальних природних комплексів та етнокультурного середовища Покутсько-Буковинських Карпат
Територія, рельєф та клімат парку
НПП «Гуцульщина» розташований у мальовничій лісистій частині Покутсько-Буковинських Карпат, яка є чи не найцікавішим регіоном України, де виразно та досить повно збереглися прадавні самобутні ремесла, промисли, традиції, звичаї етносу гуцулів. Ця територія відзначається великою історико-культурною цінністю, своєрідністю природи, багатством і різноманіттям рекреаційних ресурсів. Через неї пролягають численні туристичні маршрути. Тут прокладено екологічні пізнавальні стежки, інтенсивно розвивається кінний туризм, сільський зелений туризм, етнотуризм. На околицях Косова та Шешор функціонують гірськолижні траси з підйомниками. В національному парку знаходиться багато туристичних баз, баз відпочинку, санаторіїв, курортів
Покутсько-Буковинські Карпати
Рельєф території національного природного парку «Гуцульщина» складний і неоднорідний. Тут виділяють передгірну височинну область — Покутське Передкарпаття з переважаючими висотами 350-500 м над рівнем моря та область Зовнішніх Карпат, де абсолютні висоти сягають 1450-1470 м. Гірські хребти тут простягаються паралельними пасмами з північного заходу на південний схід. Вони здебільшого мають широкі гребені та відносно похилі схили. Між ними пролягають широкі міжгірні улоговини. Такий характер рельєфу сприяє доступності та зручності рекреаційного освоєння території національного парку.
Найвищою вершиною НПП «Гуцульщина» є гора Грегіт, висотою 1472 м н. р. м. Її схили вкриті кам’яними розсипами, які мають місцеву назву «греготів». На деяких хребтах, зокрема на Сколівському, виступають скелі висотою 20-40 м, які є місцем тренувань гірських туристів та альпіністів.
Територія парку помережена численними річками та гірськими потоками. Найбільші з них — Лючка, Пістинська, Рибниця, Черемош. Всі вони є правими допливами р. Прут. У гірській місцевості та при виході з гір річки утворюють перекати, плеса, водоспади, які місцеве населення називає «гуками» через гуркіт і шум, які вони спричиняють. Водоспади та плеса є популярними зонами відпочинку. Особливим попитом любителів водних видів відпочинку та спорту користується річка Черемош, яка протікає вздовж південно-східної межі парку. З нею пов’язано багато легенд, переказів, вона оспівана поетами та піснярами.
Річка Черемош
Мальовничий Черемош є однією з візитних карток не лише Гуцульського краю, але й усіх Українських Карпат. Ще однією водною перлиною Гуцульщини є озеро Лебедине, що знаходиться в однойменному урочищі на висоті 650 м н. р. м. Цей унікальний природний комплекс є улюбленим місцем відпочинку місцевого населення та гостей краю.
До річкової мережі парку тяжіє й мережа автошляхів. З доріг, що пролягають вздовж річок, відкриваються манливі й захоплюючі краєвиди навколишніх лісів, полонин, гірських хребтів.
Клімат на території національного природного парку помірно континентальний з достатнім та надлишковим зволоженням, нежарким літом, м’якою зимою, теплою осінню. Тут виділяють дві термічні зони — прохолодну, яка охоплює середньо- та низькогір’я Зовнішніх Карпат, і помірну — Покутське Передкарпаття.
У ґрунтовому покриві переважають бурі гірсько-лісові щебенюваті та дерново-буроземні ґрунти.
Рослинний і тваринний світ
Одне з найбільших багатств національного парку «Гуцульщина» — ліси. У його низинній частині переважають листяні ліси, переважно дубові. Крім дубів у нижньому деревному ярусі ростуть бук і граб, а у більш вологих місцезростаннях — ясен, береза, в’яз, в підліску — звичайні ліщина, глід, крушина, бузина та інші види.
Гуцульські ліси
Низькогірні пасма, що оточують передгір’я, вкриті буково-грабовими лісами з домішками ялиці, смереки, явора, берези. Вищі пасма вкриті смереково-буковими та смерековими лісами, а схили найвищих пасом — вторинними смерековими лісами, які починаються з висоти 450-650 м н. р. м. Під горою Грегот збереглися смерекові праліси, а на хребтах Сокільський та Кам’янистий — природні букові ліси з домішкою ялиці й явора.
Загалом на території парку зростає понад тисячу видів рослин, серед яких багато рідкісних, зникаючих та ендемічних. До Червоної книги України занесено 65 видів рослин, зокрема, арніка гірська, баранець звичайний, шафран Гейфелів, пізньоцвіт осінній, 19 видів зозулинцевих та інші.
Тваринний світ парку також різноманітний. Однак через нераціональне природокористування в минулі часи багато видів тварин стали рідкісними. Це, передусім, ведмідь бурий, олень карпатський, козуля європейська та інші види. З тварин парку до Червоної книги України занесено 16 видів хребетних та 4 види комах.
Рекреаційний потенціал
Національний природний парк «Гуцульщина» володіє надзвичайно високим рекреаційним потенціалом. Це осередок самобутніх звичаїв, побуту та культури гуцулів, їх декоративно-прикладного мистецтва. Великим попитом і популярністю користуються вироби місцевих майстрів: різьбярів, кушнірів, писанкарів, мосяжників, кераміків, ткачів, вишивальниць, тощо. Самобутні прадавні ремесла і промисли, а також колоритний барвистий одяг, оригінальна музична та пісенна культура гуцулів становлять неабиякий інтерес і є перлиною української та європейської культури.
На території парку добре розвинена туристично-рекреаційна інфраструктура, знаходиться багато баз відпочинку, курортів і санаторіїв. Найвідоміші з них — санаторій «Карпатські зорі» у Косові та туристична база «Сріблясті водоспади» у Шешорах. Мережа рекреаційних та оздоровчих установ щораз розширюється. У забудові рекреаційних закладів використано елементи гуцульської архітектури, які органічно поєднуються з природними ландшафтами, створюючи шедеври архітектурно-паркового мистецтва.
Дерев’яна церква в селі Город
Гуцульський архітектурний стиль відзначається самобутністю та високою естетичністю. Гуцульські церкви, «ґражди», які можна зустріти мало не в кожному селі парку, відомі в усьому світі своєю витонченістю та гармонійністю.
Однак в 2004 році виникла судова тяганина через те, що чотири села на Косівщині протестують проти створення національного природного парку "Гуцульщина". Вони пропонували заповідник створити високо у горах. Працівники парку переконані, що народ підбурюють зацікавлені підприємці, які можуть залишитися без лісу. Вперше про необхідність створення парку науковці заговорили ще 10 років тому. Відповідний указ Президент підписав у травні 2002 року. Загалом в заповідну зону потрапляють понад 32 тисячі гектарів, і тільки з приводу семи з половиною гектарів виникла суперечка.
Гуцул споконвіку годувався з лісу - збирав гриби-ягоди, рубав дрова. Тепер робить це з острахом – боїться, щоб його не покарали: мовляв, зазіхає на дари природи. Гуцули проти створення національного парку, бо звикли бездумно брати у природи, - твердять науковці.
У горах через масове вирубування за останні роки сталося з десяток зсувів, у тому числі і в житловІй зоні. Поступово вироджуються унікальні довколишні ліси. Проблеми зі створенням парку "Гуцульщина" виникли ще на стадії оформлення державного акту на землю. Чотири сільради відмовилися визначити межі населених пунктів, а, відтак, віддати прилеглі ліси. Виявилося, що досі жодне село на Косівщині не має офіційно визначених меж. Фактично, гуцули будувалися, де хотіли. І тепер чиясь хата може опинитися у заповідній зоні. Селяни, зі свого боку, впевнені, що створення парку не обійшлося без фальсифікацій з боку організаторів заповідника.
20 травня 2005 року голова Івано-Франківської облдержадміністрації Роман Ткач протокольним дорученням наказав "вивчити доцільність існування національного природного парку "Гуцульщина".
Парк має унікальні природні ландшафти та своєрідну геологічну будову: на його території знаходиться близько 60 геологічних та гідрологічних пам'яток природи. Рослинний та тваринний світ парку різноманітні, низка видів, що мешкають тут, занесені до Червоної книги України. Серед них - арніка гірська, астранція велика, шафран Гейфелів, пізньоцвіт осінній, билинець довгорогий, гніздівка звичайна, плямиста саламандра й ін. Територія парку богата на історичні події, завдяки чому парк має велику культурну та історичну цінність.
Загальна площа парку, 32.271 гектарів, складає близько 36 % території району (90.000 га). З них парку у постійне користування надано 7.606 га (8,5 % площі району), а 24.665 га включені до нього без вилучення у землекористувачів.
Доручення Івано-Франківського губернатора щодо "доцільності існування національного парку" (фактично - щодо можливості його ліквідації) було ініційоване листом голови Косівської райдержадміністрації М. Цьока та голови райради І. Стецика. Пан Цьок, до речі, місцевий лідер Руху й голова районного осередку "Зеленого Світу".
Причин для невдоволення парком у місцевої влади може бути багато: через те, що парк обмежує та контролює використання природних ресурсів на "їх" території. Але одна з них лежить на самій поверхні. Майже одразу ж після створення парку лісники почали скаржитися, що парк не дає розвиватися лісовому господарству, через що в районі зростає безробіття. Ось цитата з однієї типових статей з цього приводу:
"В кінці 2002 року створено новий національний парк "Гуцульщина" в Косівському районі Івано-Франківської області. Тепер в районі 53 % території - заповідні. В той же час 56 різних фірм (крім держлісгоспу) подали в районі заявки на лісосічний фонд. Через заповідний статус лісів головного користування в районі практично немає, тому не дивно, що за перше півріччя 2003 року обсяги виробництва тут знизились на 72,2 %".
Слід прояснити, що територія, надана власне парку насправді невелика - усього 7.606 га (а заповідна зона, в якій заборонені рубки лісу, взагалі є лише часткою від цієї площі!). На іншій, включеній до нього території, парк, фактично, може лише контролювати діяльність землекористувачів. Тут заборонені рубки головного користування, при яких "під пеньки" вирубуються великі ділянки лісу, інші рубки дозволені. Таке обмеження і не подобається лісникам.
Ну, а щодо робочих місць у лісництвах, яких парк "лишив" місцеве населення, то при нинішньому "перерубі" Карпат, лісникам варто сподіватися на їх збільшення, поки рубки головного користування не доберуть ділянки, що ще лишилися. До речі, "розвиток рекреаційної індустрії", задля якої, у тому числі, створювався парк, в недалекому майбутньому має збільшити зайнятість населення. І вирішити цю проблему без зведення лісів.
У 2004 році у "Гуцульщини" був конфлікт із "Нашою Україною" - на той час опозиційним блоком (до якого входив і Рух), зараз - пропрезидентським. Справа у тому, що до парку відноситься частина Говерли. Найвищу гору України традиційно відвідували маси людей, які лишали після себе купи сміття.
В серпні 2004 року тодішній губернатор Івано-Франківщини М. Вишиванюк указав екологічній прокуратурі перевірити стан гори. У розпорядженні голови облдержадміністрації, йшлося, зокрема, про засмічення Говерли після масових акцій "Нашої України".
Івано-франківський обласний штаб "Нашої України" ці закиди спростовував: "Я рекомендую керівництву Національного парку та ОДА, які зобов'язані контролювати законність на території області, щоб вони більше звернули увагу на більш суттєві екологічні причини, а не те, що люди пішки ходять на Говерлу. І не треба обмежувати їхні права" - сказав голова штабу З.Шкутяк.
Івано-франківський природоохоронний прокурор стверджував, що стан Говерли - задовільний. Масові сходження на Говерлу заборонив, дозволив її відвідувати не більше ніж 300 особам за 6 годин.
Але, які б там не були справжні причині спроб скасування парку, через "недоцільність існування" вони незаконні. Бо, згідно, статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться на підставі клопотання, яке має містити в тому числі й характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів.
Іншими словами, скасування території або об'єкта природно-заповідного фонду України можливо лише у випадку втрати ним своїх цінностей.
Л. Кучма за часів свого президентства зробив прецедент порушення цієї норми: гирло Бистре було вилучене із абсолютно заповідної зони Дунайського біосферного заповідника без будь-яких оцінок цінності його природних комплексів, лише для ліквідації нормативних перешкод спорудженню каналу Дунай - Чорне море. Час покаже, чи буде ця норма порушена Президентом В. Ющенком.
