Асканія-Нова — селище міського типу, центр селищної Ради. Розташована в зоні низовинного степу, що простягається вздовж північного берега Чорного та Азовського морів. До районного центру 25 км. Населення 3625 чоловік. Селищ­ній Раді підпорядковані селища Бакир, Іллінка, Комиш, Кругле, Маркеєв, Мо­лочне, Новий Етап, Олександрине, Ониськине, Пятомник, Роздольне, село Веселе Друге.

Територія Асканії-Нової була заселена ще в давні часи. Тут знайдено мідні прикраси доби пізньої бронзи. Виявлено поховання кочівника з конем, кілька ка­м’яних баб XI—XIII ст. н. е.

Асканія-Нова колись називалась “Чаплі”, бо розташована на схилах Великого Чапельського поду.

Після того, як Російська держава закріпилася на узбережжі Чорного й Азов­ського морів, наприкінці XVIII ст. почалося заселення південних районів України. Царський уряд роздавав землі цього необжитого кр’аю не дише російським поміщи­кам, а й іноземним. У 1828 році німецький герцог Ангальт-Кетенський придбав за безцінь 42,3 тис. десятин землі в районі нинішньої Асканії-Нової і 6 тис. десятин на березі Чорного моря3.

Через 13 років у степу поблизу поселення Чаплі виріс хутір, названий герцогом на честь свого маєтку Асканія у Німеччині — Асканією-Новою. На широких про­сторах південних українських степів герцог почав розводити мериносових овець. У 1834 році його стадо налічувало 24 тис. голів. Однак з часом господарство занепало, зрештою Асканію-Нову її власник здав в оренду, а 1856 року продав маєток, понад 49 тис. овець, 640 коней, 549 голів великої рогатої худоби та 297 кіз іншому коло­ністу — Фейну. Новий власник більш уміло повів господарство. Особливо він розбагатів, розводячи мериносових овець, вовна яких дуже цінилась на західноєвро­пейському ринку. Згодом Фейн поріднився з іншим німецьким колоністом — Фальцем. Так виник поміщицький рід Фальц-Фейнів. Скуповуючи навколишні землі, ці поміщики швидко стали “королями вівчарства” півдня України. В маєтку налічу­валося близько 200 постійних робітників, а всього тут проживало 312 чоловік. Працювала школа, відкрита 1831 року, де навчалося 30 дітей.

Наживаючись з експлуатації робітників, Фальц-Фейни багато грошей ви­трачали на обладнання свого маєтку.

Власник Асканії-Нової 1874 року було споруджено невелику вольєру для утримання місцевих диких пта­хів.  Нагляд за ними здійснював селянський хлопець К. Є. Сіянко. З року в рік розширювалися вольєри, в яких поселяли не лише птахів, а й ссавців з інших країн світу. 1887 року з донських степів завезли байбаків, з Астраханської губернії— антилоп сайга. З далекої Африки і Австралії були доставлені страуси, з Монголії — кінь Пржевальського, Тібету — яки, Кавказу й Західної Європи — фазани, з Індії— зебу і антилопа нільгау, Південної і Східної Африки — антилопа канна та антилопа гну голуба,   з  Північної  Америки — бізони, Біловезької пущі — зубри, з Уссу­рійського краю — олені.

Велику цінність являє і ботанічний парк. До його створення (1887 р.) в Асканії-Новій, крім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших наса­джень не було. Спочатку під парк відвели 70 га степу. На 27 га було закладено денд­ропарк, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у т. ч. з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів.

Наприкінці XIX ст. в Асканії-Новій відкрився невеликий музей, де було зі­брано 250 чучел птахів і тварин, а також колекцію яєць та археологічну колекцію5. За короткий час Асканія-Нова стала широко відомим мальовничим куточком при­роди у посушливому степу. Особливої популярності вона набула, після показу екземп­лярів різних тварин і птахів на ювілейній всеросійській акліматизаційній виставці у Москві 1908 року та одеській сільськогосподарській і промисловій виставці 1911 року. Цей оазис природи, створений працьовитими руками людей, привернув до себе увагу дослідників. У зоопарку велися наукові спостереження, окільцьо­вували перелітних птахів.

Наукова робота в Асканії-Новій залежала від особистих уподобань господаря маєтку. Інколи сюди запрошувались вчені. Створюючи парк, Фальц-Фейни найменше дбали про наукові інтереси. Він був задуманий як незвичайна окраса маєтку і мав вражати гостей екзотикою рослин і тварин, зібраних з усього світу.

На початок XX ст. Асканія-Нова була невеликий поселенням з однією вули­цею. 1890 року тут відкрили двокласне земське сільське училище, в якому навча­лося 30 дітей.

Час справжнього розквіту для Асканії-Нової настав тільки після перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції. У січні 1918 року в селищі замісті комітету економії було створено Раду робітничих депутатів.

Розташована поблизу Перекопу, Асканія-Нова, опинилася у вихорі подій громадянської війни. Денікінці, врангелівці, різні бандити, котрі тоді шугали по селах повіту, завдали великої шкоди заповідному господарству.

Сумну картину являло собою в той час господарство Асканії-Нової. За роки громадянської війни не стало загалом 8/4 цінних тварин зоопарку, знищено чудо­вий гербарій. У господарстві залишилося всього 4500 овець, кілька голів великої рогатої худоби. В селищі уціліла лише частина жител робітників та службовців. Більшість будівель була дуже занедбана й потребувала капітального ремонту.

Протягом 1924—1928 pp. значно збільшилася кількість овець (у 1928 році їх було понад 23 тис. голів), поголів'я великої рогатої худоби, поліпшилась пород­ність, свинарство стало переважно племінним. Господарство мало кращу техніку.

На той час  тут вже працювали школи — соцвиховапня і батрацької  молоді, дитячий садок.

У січні 1932 року на базі наукових установ, що були на той час у селищі  створюється Всесоюзний науково-дослідний інститут гібридизації і аклімати­зації тварин “Асканія-Нова”, якому в 1940 році присвоєно ім’я академіка М. Ф. Іва­нова.

Зростав інститут — поліпшувалися умови життя мешканців Асканії-Нової науковців, службовців, робітників. Швидкими темпами йшла забудова селищі. Було споруджено 25 житлових будинків, електростанцію, середню школу, їдальню. На виробничих відділках і в зоопарку за цей час побудували 20 великих приміщення для тварин, будинки для робітників.

В селищі працювала лікарня на 25 ліжок. При середній школі відкрили інтернат для учнів з навколишніх відділків. Велику роботу здійснював клуб, де працювали гуртки художньої самодіяльності, духовий оркестр.

Подальший господарчий і культурний розвиток Асканії-Нової порушено в 1941 році, коли почалася Велика Вітчизняна війна.

Для мешканців Асканії-Нової настали чорні дні   окупації,   знущань і терору.                                                                       

За роки тимчасової окупації німецькі загарбники завдали величезних збитки заповіднику. Найцінніших тварин вивезли до Німеччини, а більшу частину знищили влаштовуючи полювання. Гітлерівці пограбували цінний музей, вивезли до Німеччини колекцію чучел тварин і птахів. Усе, що не встигли захопити з собою, вони понівечили багнетами й ножами, спалили й знищили рідкісний гербарій, який налічував  близько   тисячі  видів рослин.

Після визволення селища повернулися з евакуації отари племінних тварин, і колектив інституту зміг відновити наукову й господарську діяльність.

У 1956 році Всесоюзний науково-дослідний інститут гібридизації та аклімати­зації тварин ім. М. Ф. Іванова реорганізовано в зональний і перейменовано на Укра­їнський науково-дослідний інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова — “Асканія-Нова”.

З кожним роком зростає науково-пізнавальне значення зоологічного й ботаніч­ного парків та заповідного степу. В післявоєнний час зоопарк відновив чисельність поголів'я, а з ряду цінних видів значно перевершив довоєнний рівень. У 1971 році в зоопарку налічувалося понад 120 видів тварин — більш як 4000 голів. Він являв собою велику базу відтворення диких копитних і птахів.

Ботанічний парк, закладений 1887 року на 28 га, у 1971 мав площу 70 га. Тут налічується 14 тис. дерев 162 видів і різновидів.   Це   справжній   ліс   з   велетенськими   деревами й мальовничими галявинами.   Хіба що припорошені   піском   алеї   та   садові   лави нагадують,   що   це   парк.   В  опаленому сорокаградусною спекою,   суховіями й  бурями степу зеленіє, розширюється чудовий парк— справжнє диво природи,  результат великої людської праці.

Відразу ж за парком — заповідний степ, унікальний, безцінний пам’ятник природи. Ця земля, не займана людиною, нагадує про далеке минуле. Цілинний степ Асканії-Нової — єдина ділянка ковилово-типчакового степу не тільки на півдні країни, але й у Європі1. Куди не глянеш, всюди милують око цвітом степові трави, хвилями переливається ковила. Навкруги пасуться стада антилоп, оленів, диких коней, зебр, бізонів, зубробізонів, страуси вільно живуть і гніздяться в асканійському степу. Площу заповідного степу збільшено з 1520 до 11 тис. гектарів.

З кожним роком все пишніше розквітає Асканія-Нова — перлина   південного степу.