Особлива роль в інтелектуалізації суспільного життя належить інформаційному ринку - "ринку знаків", котрий у розвинутих країнах за величиною обороту випередив "ринок речей" (сировини, споживчих товарів). Річ у тім, що сумарний обсяг використаних у суспільстві знань (на відміну від використаних речей) зростає в прогресії пропорційно їх купівлі-продажу. Скажімо, після обміну яблуками у партнерів залишається по яблуку; після обміну ідеями у кожного з них є вже дві ідеї. Ця істина, своєчасно усвідомлена і оцінена японцями, лягла в основу їх відомого "чуда" - технологічного злету країни.

Особливість сучасного етапу світового ринку полягає в тому, що інтенсивність і масштаби розвитку інформаційного ринку (обміну знаннями, продуктами творчої праці) вирішально визначає інтелектуальне піднесення націй і народів. Але такий ринок потребує розвинутих, тонко діючих структур і механізмів (юридичних основ, ціноутворення, кредитних і податкових важелів, інформаційного маркетингу і т.д.).

У ринкових умовах господарювання інформація стає товаром, який має соціальні, якісно-кількісні, вартісні виміри та характеристики, своїх виробників і своїх споживачів. В іншому аспекті вона являє собою семіотичне (знаково) уречевлені знання та відомості, зорієнтовані на задоволення ментальних (духовно-інтелектуальних) потреб людини й організаційно-виробничих, політичних потреб суспільства. З одного боку, інформація є продуктом інтелектуального опрацювання більших чи менших масивів знань, а з іншого -підґрунтям для подальшого використання з метою виготовлення конкретного товару, здійснення конкретного виробничого процесу тощо. Залежно від призначення інформація набуває тієї чи іншої форми (книга, стаття, аналітична довідка, рекламний проспект, автоматизована база даних і т. д.). Таким чином, інформаційний ринок - це ринок інформаційних продуктів та послуг (ІПП), де діють усі обов'язкові атрибути - закони попиту і пропозиції, життєвий цикл товару, ціна і т. ін.

В Україні є всі умови для формування та регулювання національного інформаційного ринку. Спираючись на існуючі ринкові механізми, світовий досвід та рекомендації, можна визначити організаційні й економічні аспекти створення вітчизняного ринку ІПП, виявити його труднощі і проблеми. До організаційних аспектів належить розв'язання питань нормативно-законодавчої бази, правового захисту, структуризації за формами власності, підпорядкованістю та виробничими проектами інформаційних структур, розбудови інфраструктури. Економічні аспекти формування ринку ІПП розкриваються через закони попиту й пропозиції, які, у свою чергу, визначають життєвий цикл ІПП. їхні ціни, джерела фінансування.

Інформаційний попит зумовлює сукупність характеристик ІПП (кількість, якість, обсяг, вид тощо), які необхідні споживачеві у певний час, у певному суспільному оточенні для вирішення поставлених завдань.

Інформаційна потреба дістає свій прояв у прагненні використовувати інформацію не тільки як відтворюваний продукт праці, але й як відбиття об'єктивної реальності навколишнього середовища для підтримки і розвитку матеріальних та духовних основ суспільства. Потреби визначають зміст, обсяг, структуру, динаміку попиту, тому потреба є первинною відносно попиту і підлягає вивченню в першу чергу. Найкраще сутність інформаційної потреби розкривається через отримання відповідей на систему запитань:

що? - змістова спрямованість і характер інформаційної потреби (інформації);

хто? - структура споживачів;

скільки? - обсяги, якість, інші характеристики інформації;

навіщо? - сфера використання інформації;

як? - шлях і вид отримання та передачі інформації.

Залежно від часу запиту і критеріїв охоплення всі види інформації можна класифікувати таким чином:

- ретроспективні, поточні і перспективні, тобто йдеться про потребу в раніше опрацьованих даних (об'єктах застосування) для аналізу досягнутого, для актуалізації проблем, над якими працює споживач, і використання розробок у майбутньому;

- нормативні, фактичні, додаткові (потрібні для планування, техніко-економічного обгрунтування тощо);

- тематичні, галузеві, бібліографічні, картографічні, аналітичні, довідкові, концептуальні тощо.

Кожен вид має якісно-кількісні характеристики (актуальність, новизна, надійність, обсяг), вартісні виміри, життєвий цикл відповідно до наукового та соціально-економічного рівнів розвитку суспільства.

Задовольняється інформаційна потреба відповідними шляхами і способами передачі інформації (на паперових, магнітних, оптичних носіях, через мережі зв'язку, на запит. циклічно, у встановлені строки).

Багато вчених, котрі тривалий час займалися дослідженнями проблем інформаційного ринку, пропонують систематизувати попит на ньому відповідно до виробничих функцій.

Поділяючи цей підхід, ми пропонуємо таку систему діючих цілей:

- визначення соціально-політичних орієнтирів;

- планування, організація та управління виробництвом;

- розвиток науки і техніки, виконання досліджень, розробка і випуск товарів;

- здійснення операцій з купівлі (наявність, види матеріальних засобів, структура і політика ринку);

-збут (конкуренція, організаційно-політичний інструментарій, маркетинг тощо);

-фінансування (надійність, конкурентоспроможність).

Пропозицію на ринок ІПП подають їх виробники - органи державного управління, засоби масової інформації, науково-дослідні та науково-технічні інститути і центри, органи статистики, консалтингові й маркетингові комерційні підприємства.

Діяльність ринку ІПП, так само як усіх інших ринків товарів і послуг, пов'язана з формуванням рівнів, співвідношень і структури цін, ліквідацією дисбалансів між вартістю товару та матеріально-виробничими витратами, встановленням на цій основі рівноваги законів попиту і пропозиції. Як відомо, ці закони визначають еквівалентність обміну, співвідношення товарних і грошових потоків, рівень платоспроможності, асортимент товару, його якість і кількість. Тільки враховуючи ринкові вимоги та правила, можна виробити механізм рівноваги між цими законами та умови їхньої дії і, відповідно, визначитися з усіма характеристиками цін.

Дані про ціни на засоби масової інформації можна дістати на підставі відомостей про тираж виготовлення та ціну реалізації, виходячи з аналізу передплатних каталогів періодичних видань, книжкових оглядів, рекламних матеріалів; на наукоЕіо-технічну й інтелектуальну інформацію-з проспектів, довідників, прейскурантів. Ці дані характеризують перший рівень системи інформаційного ціноутворення. Щоб отримати інформацію про кон'юнктуру на ІПП, необхідно виконати самостійну пошукову роботу, бо органи статистики таких даних не мають. На жаль, в Україні інтелектуальний продукт сьогодні оцінюється дуже низько. Щоправда, вже практикується плата за авторську ідею, за інтелектуальні розробки на підставі договірних відносин, але вони оцінюються певним процентом від вартості проекту (бізнес-плану), мови ж про участь у розподілі очікуваних результатів (прибутків) нема. А тим часом світова практика свідчить, що високоякісна інформація, за наявності спеціалістів, які вміють кваліфіковано з нею працювати, дає імпульс усім виробничим процесам, збільшує ефективність підприємницької діяльності.

Питання ціноутворення на ІПП, виділення коштів для отримання інформації та роботи з нею нині перебувають на стадії вивчення. Держава не має достатніх коштів для інформаційної діяльності. Використання інформаційних продуктів та послуг найчастіше не дає швидких результатів, але саме вони е рушійною силою прогресу, і тому треба негайно розв'язати цілий ряд проблем. Серед них найважливішими є такі:

- підвищення ролі комерційних структур у фінансуванні закупівель матеріальних інформаційних засобів, розвитку телекомунікацій, мереж зв'язку, поповненні інформаційних фондів;

- надання інформаційній сфері пріоритету, в зв'язку з чим належить здійснити відповідний перерозподіл бюджету, розширити можливості отримання інвестицій та ін.;

- забезпечення і захист авторських прав;

- налагодження державного статистичного обліку наявності баз даних, обчислювальної техніки, створення системи матеріального забезпечення, надходження оперативних даних про виробників і споживачів інформації, про посередників, операторів мереж зв'язку, про потребу в кадрах і т. ін.

Вирішення перелічених та інших проблем сприятиме піднесенню української економіки. Наявність необхідної інформації дасть поштовх розгортанню підприємництва, що принесе бажаний ефект у багатьох сферах (зайнятість, поліпшення добробуту населення, впровадження інноваційних заходів і т. д.). Формування національного інформаційного ринку - важливий фактор підвищення ролі України на міжнародній арені.

\