Шлях до успіху, або Декілька правил бізнес-етикету для жінки

Лише знання і розуміння принципів дозволяє багатьом людям, котрі не знають конкретних правил, дотримуватись їх.

Перший з них — принцип розумного егоїзму. Виконуючи свої робочі функції, не заважайте іншим виконувати свої. Поводьтеся з колегами так, як би ви хотіли, щоб вони поводилися з вами. Працюючи в команді, не заважайте іншим; після того, як ви попрацювали за комп’ютером, залишайте його в “нульовій” готовності; готуйте каву не лише собі; не залишайте після себе брудного посуду і так далі.

Принцип другий (принцип позитивності): якщо нічого сказати приємного чи позитивного, краще мовчати. Ви випромінюєте позитивність у спілкуванні з колегами і клієнтами. Починайте і закінчуйте свою розмову з клієнтом усмішкою — ось приклад реалізації цього принципу стосовно бізнес-етикету. А ось інші прояви цього принципу:

— не пліткуйте і не передавайте пліток — ви думаєте, що запускаєте списа, а насправді запускаєте бумеранг;

— не допускайте обговорення фізичних чеснот чи недоліків будь-кого, а також дискримінації за статтю чи расовою приналежністю. Пам’ятайте: те, що Петро говорить про Павла, більше говорить про Петра, ніж про Павла;

— якщо ваше почуття гумору принижує інших, утримуйтесь від його проявів.

Принцип третій — принцип передбачуваності в різних бізнес-ситуаціях. Ви знаєте правила бізнес-етикету і дотримуєтесь їх. Цим ви говорите оточуючим: “Я — не випадковість. Я постійний і надійний, я завжди виконую свої обов’язки і знаю, як себе поводити”.

Ви ніколи не запізнюєтеся на зустріч. Ви знаєте, що молодший за посадою вітається першим, проте старший за посадою подає руку першим молодшому. Ви відчиняєте двері, якщо вам найближче до них. Ви не заходите до кабінету, якщо двері відчинені, а господар відсутній.

І “золота” пам’ятка для керівника — ввічлива поведінка має особливе значення для людей на керівних посадах. Це основа не лише їхньої поваги до підлеглих, а швидше свідчення поваги до самого себе. Керівник-хам — це людина, у якої чимало внутрішніх проблем та комплексів, а також відсутнє знання елементарних принципів бізнес-етикету. Пам’ятайте: ображаючи інших, цим ми зневажаємо самих себе.

Принцип четвертий — на роботі немає чоловіків та жінок, існують лише статусні відмінності. Базисні правила громадянського етикету не переносяться в бізнес-етикет. Безумовно, ділові люди і на роботі залишаються чоловіками та жінками і можуть бути привабливими, але їхня статева приналежність не повинна бути підкреслена занадто. Це справжнє мистецтво. Для ділової жінки, котра бере участь у серйозному бізнесі, декольте, довгі, яскраво нафарбовані нігті, міні-спідниці, крикливі аксесуари — відверто поганий смак. З іншого боку — жодних “синіх панчіх” і безколірних облич. Для чоловіків абсолютно неприпустимі звернення до співробітниць типу “дорогенька”, споглядання ніг колег-жінок і тому подібне.

Принцип п’ятий — принцип доречності. Певні правила в певний час, в певному місці, з певними людьми. Мистецтво полягає не лише в знанні бізнес-етикету, а й у тому, коли які правила застосовувати. Тут немає книги рецептів. До 12-тої години дня ви кажете “доброго ранку”, після — “доброго дня”, а після 18 години — “доброго вечора”. Стосовно одягу, “вагова категорія” одягу має відповідати “ваговій категорії” випадку. Надто розкішний костюм може створити дистанцію. Ціна, якість та стиль повинні максимально відповідати приводу, оточенню, контексту та меті.

Бізнес-етика — це ваше уміння створити відчуття значущості в іншої людини, навіть якщо вона в простій уніформі, а ви – в смокінгу.

Як має поводитися ділова жінка,

щоб влаштуватися на престижну роботу

Чим привабливіша зовнішність претендентки, тим більше в неї шансів одержати бажану роботу. Про це не прийнято говорити, але всі це враховують, у першу чергу — провідні добір консультанти кадрових агентств і менеджери по роботі з персоналом західних компаній. 

Проте, тим, хто не має зовнішність топ-моделі, не варто опускати руки. Зрештою, щоб сподобатися будь-якому чоловіку, будь це навіть заклопотаний справами директор, жінці досить бути просто чарівною. А чарівність — це така річ, у якій з'єднані приємна зовнішність, інтелект, уміння виявляти цікавість до інших, почуття власної гідності, грамотна мова, правильно обрана інтонація і ще щось дуже важливе, але не піддається визначенню, але іменується “родзинкою” жінки.

Одягтися на співбесіду з роботодавцем треба так, як удягаються співробітниці в компанії, куди ви збираєтеся влаштуватися. При цьому треба враховувати, що вони іноді дозволяють собі деякі вільності, які ви собі дозволити не можете. І навіть якщо ви, непомітно прибудувавши рано ранком у входу у фірму, побачите, що ваш потенційний шеф приїхав на роботу в кросівках і шортах, будьте впевнені: вас він очікує побачити в строгому діловому костюмі. При цьому не рекомендуються штани, міні-спідниці, светри, одяг яскравих розцвічень, ланцюжки (тим більше з хрестиком), намисто. Ні в якому разі не можна з'явитися в босоніжках (нехай навіть у самих фірмових і дорогих), з декольте, з надлишком золотих прикрас і великою кількістю косметики.

Особливу увагу звертають на руки. Погано вичищені, неакуратно стрижені чи покриті лаком, що облупився, нігті дають стовідсоткову гарантію провалу вашої місії.

Як ділова жінка має вести розмову

Щоб не розвіяти приємне враження, необхідно розташувати до себе слухача з першого слова. Навряд чи занадто різкий голос викликає в партнера симпатію — він вирішить, що ви нав'язуєте йому своя думка; невиразне бурмотання не тільки розлютить візаві, але й охарактеризує вас як невпевнену в собі особу; ну а високий голос змусить співрозмовника засумніватися — а чи можна вам довіряти. Так що якщо хочете створити про себе гарне враження, заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб ваш голос звучав привабливо Найпростіший спосіб перевірити це — записати свою мову на магнітофон, а потім прослухати її Може статися, вас злегка шокує "чужий" голос. Не розстроюйтесь: те, що не дано від природи, можна придбати шляхом завзятих тренувань. Підіть прикладу великих ораторів, що відшліфовували і "ставили" свій голос, виступаючи перед уявлюваною публікою. А щоб голос звучав переконливо і глибоко, говорити починайте на видиху.

Але мати приємний голос мало Щоб знайти загальна мова зі співрозмовником, підбудовуйтеся до тембру, темпу й експресивності його мови. Психологи стверджують: усім нам подобаються люди, що чимось нагадують нас самих. Приміром, хто говорить повільно навряд чи досягне взаєморозуміння з тим, хто вимовляє слова скоромовкою. А той, хто розмовляє на підвищених тонах, навряд чи випробує симпатію до людини, що говорить тихо і спокійно.

Досягти взаєморозуміння зі співрозмовником буде набагато простіше, якщо ви дасте йому зрозуміти, що він почутий: повторюйте його улюблені слова (але не намагайтеся допомогти закінчити фразу); час від часу перепитуйте. "Якщо я вас правильно зрозуміла...", а наприкінці викладете в короткій формі його основні думки. Помнете, увага до співрозмовника повинне бути щирим.

Про те, чи установився між вами і партнером контакт, можна судити по очах. Не даром усе-таки їх називають дзеркалом душі. Якщо співрозмовник дивиться вам в очі, виходить, він зацікавлений і уважно слухає, а якщо уникає погляду, то або щось ховає, або вже "відключився" і занурений у свої думки. А може, його просто дратує ваш пильний погляд? Під час серйозної тривалої розмови не дивитеся на людину, як удав на кролика, — іноді сковзаєте поглядом по його обличчю. (До речі, психологи радять: щоб у чомусь переконати співрозмовника, дивитеся йому в ліве око.)

І взагалі, навчитеся контролювати вираз свого обличчя, адже недремна підсвідомість співрозмовника може трактувати його по-своєму. Щільно стиснуті губи, приміром, можуть бути розцінені як спроба словесної атаки (хоча насправді ви лише збиралися вставити слово), а нахмурені брови — як вираження невдоволення (хоча ви всього-на-всього зосереджено думали). Так що періодично розслаблюйте м'яза обличчя, але не перестарайтеся. Обличчя, на якому не мерзне жоден мускул, може виражати всі що завгодно — похмурість, байдужність, замисленість, — тільки не зацікавленість. Щоб не виявитися в положенні неправильно понятий, підійдіть до дзеркала і "підберіть" відповідне моменту вираження обличчя.

"Примірте" саму щиру, що виражає повагу до співрозмовника посмішку і відмовтеся від "американських", про які Станіславський напевно сказав би: "Не вірю". Навряд чи варто посміхатися "у весь рот", якщо у вас не занадто красиві зуби. І якої би емоції ні бушували у вашій душі, ніколи не дозволяйте собі поблажливі й іронічні посмішки — підсвідомість співрозмовника сприйме їх як образа. До речі, якщо вас "удостоїли" подібною усмішкою, знайте: над вами почувають перевагу.

Однак важливо не тільки те, як ви говорите, але і те, що ви говорите Сумбурна чи нудна мова спочатку викликає в слухача позіхання, а потім — розчарування і... нездоланне бажання чкурнути від надокучливого співрозмовника. Продумайте зміст своєї мови до дріб'язків: оскільки зосереджена увага утримується не більш однієї хвилини, спочатку зацікавте співрозмовника, а потім викладайте свої розуміння. Психологи помітили: людину краще запам'ятовує те, що почув спочатку, а виконує те, що почув наприкінці.