Естетичне – це ціннісне ставлення до навколишнього світу. Будь-який тип ціннішого ставлення функціонує у повсякденному бутті людини, що зумовлює соціально-психологічний характер, ціннісного ставлення, а втім і естетичного. У буденному житті цінніше ставлення виявляється у формі почуття, переживання. Бажання. Щодо цього естетичне ставлення існує як естетичне сприйняття, естетичне переживання, естетичний смак. Ціннісні ставлення людини з часом диференціювалося внаслідок чого відокремилися цінності, що утворили уявлення людей про корисне та придатне, які можуть задовольнити життєві потреби людини, тобто утилітарні цінності. Особливу групу склали цінності, які позначили усвідомлення вчинків і між особистісних стосунках з точки зору добра, шляхетності, справедливості, тобто моральні, етичні цінності. У такий же спосіб відокремилися релігійні, політичні, правові цінності.

У соціальній практиці естетичне має різнобічність проявів. Усвідомлення принципових типів естетичного ставлення до дійсності відбилося у створенні головних естетичних категорій, тобто основних форм естетичного і прекрасне – повторне, піднесене – низько, коміки-трагіка, що в свою чергу пов’язано з теоретичним відтворенням процесу виникнення першорядних типів людських почуттів: радості, захоплення, гніву, огиди, страждання, болю, сміху.

2. Перша модель: прекрасного полягає в тому, що прекрасне розуміють як втілення Бога (абсолютної ідеї) у конкретних речах чи явищах.

Друга модель містить у собі розуміння людини як початку, джерела прекрасного.

Послідовники третьої моделі у розумінні прекрасного бачать в ньому природний прояв якостей явищ дійсності, близький до їх природних особливостей.

Четверту модель складають уявлення тих мислителів, які визначають його у співвідношенні особливостей життя з людиною як мірою краси.

Прекрасне – це найвища естетична цінність, яка збігається з уявленнями людини про досконалість або про те, що вдосконалює життя.

Особливості прекрасного:

-                           діяльність містить у собі об’єктивну основу, що відбилась у так званих законах краси: законах гармонії, симетрії, міри;

-                           прекрасне має конкретно-історичний характер;

-                           уявлення про прекрасне залежить від конкретних соціальних умов життя особистості, тобто від її способу життя;

-                           ідеал прекрасного визначається також особливостями національної культури;

-                           розуміння прекрасного зумовлюється рівнем індивідуальної, особистісної культури, особливостями естетичного смаку.

Повторне – антипод, протилежність прекрасного. Це категорія пов’язана з оцінкою тих явищ, які викликають людське обурення, незадоволення внаслідок дисгармонії і відображає неможливість або відсутність досконалості.

Отже, якщо людина впізнає втілені в життя свої ідеальні уявлення про дійсність або те, що сприяє її вдосконаленню, то Овна сприймає такі явища як прекрасні, якщо зустрічаються з розпадом життя, з дисгармонією зовнішньою або внутрішньою, то це оцінюється як потворне. Тому прекрасне – найвища позитивна естетична цінність, а потворне – негативна естетична цінність.

3.     Піднесене – категорія естетики, яка відбиває сукупність природних, соціальних та художніх явищ, які є винятковими за своїми якісними характеристиками, завдяки чому вони виступають як джерело глибокого естетичного переживання.

Якщо прекрасне несе в собі людську міру, то підсилене – це перевищення міри, тобто піднесене – це те, що вражає людське уявлення силою або масштабом свого прояву. Піднесене – колосальне, могутнє, що перевищує можливості сучасного людства.

Низьке – категорія естетики, яка відтворює негативні явища дійсності і особливості суспільного та індивідуального життя. Які викликають у людини співвідносну естетичну реакцію (презирство і зневагу).

Як низькі сприймаються явища, які містять загрозу для життя людини, її гідності. Самоповаги, які заважають процесі самореалізації особистості.

4.     Трагічне – це категорія естетики, що відбиває діалектику свободи та необхідності, втілюючи найбільш гострі життєві протиріччя між необхідністю та неможливістю її здійснення.

Таким чином, у центрі трагічного – конфлікт між тим, що людина може (необхідність), і тим, чого вона бажає (свобода).

Трагічний герой – це особистість, яка свідомо і вільно обирає свій шлях, розуміючи, що його неминуче за цей вибір чекає страждання або навіть смерть.

Комічне пов’язане з тим, що історія здійснюється не тільки через трагедію, але й комедію.

Комізм – результат контрасту, розладу, протистояння прекрасного потворному, низького – піднесеному, внутрішньої пустоти – зовнішньому вигляду, що претендує на значущість.

Комічне, як і будь-яке естетичне явище є соціальним. Воно перебуває не в об’єкті сміху, а в тому, хто сприймає протиріччя як комічне.

Комічне пов’язане з загальною культурою людини.

Форми комічного:

-                           гумор (використання дотепності та гри слів);

-                           сатира (критика недоліків, суперечностей);

-                           іронія (прихований сміх, замаскований серйозною формою);

-                           сарказм (“зла іронія”, має руйнівну силу).