Незважаючи на зовні несприятливі умови, в другій половині XIV ст. на західноукраїнських землях продовжувало розвиватися церковне будівництво. Насамперед тут виділяється Львів.

Місто Лева стало домівкою для багатьох релігій. Впродовж століть православні тут мирно співіснували з католиками, а греко-католики привітно ставилися до іудеїв.

Мабуть, немає такого архітектурного стилю, який не можна було б вивчити на прикладі львівських храмів. В епоху середньовіччя вони були ще й центрами органної музики і органобудування, яким славився Львів наряду з такими містами як Краків, Варшава, Вільнюс.

1. Історія зведення Кафедрального (Латинського) собору

 Латинський кафедральний собор (1360-1460 рр.) будували довше, ніж триває одне людське життя -  майже 100 років.

Латинський Кафедральний собор закладений у 60-х pp. XIV ст. Першим його будівничим був львівський майстер Ничко, нагляд за роботами вів Петро Штехер. Як і інші споруди того часу, собор будувався довго — аж до 1481 р. У 1404 р. вроцлавський майстер Микола Гансеке перекрив склепінням вівтарну частину; закінчували його також вроцлавські архітектори Йоахім Гром та Амброзій Рабіш.

Спорудження головного латинського парафіяльного храму Львова велося на кошти самих міщан, до яких лише від початку XV ст. починає приєднуватися навколишня магнатерія, і йшло досить повільно.

Лише 1404 р. було засклеплено вівтарну частину храму, яку освячено наступного року. Будівництва не прискорило навіть перенесення до міста центру латинської архідієцезії на західноукраїнських землях.

Остаточне завершення споруди (без парної вежі на фасаді, що так ніколи і не була збудована), припадає тільки на кінець XV ст. Костьол є прикладом базиліки з трьома навами, розділеними стовпами, та вівтарною частиною і двома вежами на фасаді.

Спорудження костьолу було справою рук вроцлавських архітекторів німецького походження, які, за наявними даними, повністю здомінували місцеве середовище. Родовід будівничих львівського кафедрального костьолу засвідчує сілезькі пов’язання ранньої львівської церковної готики й готичної будівельної традиції на місцевому ґрунті.

В стінах високі стрілчасті вікна, покриті вітражами. Ця вівтарна частина залишилась майже незмінною до нашого часу. Основна ж маса храму була піддана корінним змінам в пізніші часи. Великої шкоди зазнав костьол під час пожежі 1527 року — завалилося склепіння. Але ще більших втрат завдали йому реставраційно-конструктивні роботи в 1760—1780 роках: готичні форми було замінено барочними, перероблений вхід, монументально строгих форм вежа увінчалась барочним завершенням, і висота її досягала 65 метрів. Тоді ж інтер'єр костьолу був розмальований відомим художником-монументалістом С. Строїнським, а вівтарі прикрашені чудовими дерев'яними скульптурами, виконаними львівськими різьбарями М. Полейовським та Я. Овідзьким.

Латинський (Кафедральний) собор закладений у 60-х рр. XIV ст. Першим його будівничим був львівський майстер Ничко, нагляд за роботами вів Петро Штехер. Як і інші споруди того часу, собор будувався довго - аж до 1481 р. У 1404 р. вроцлавський майстер Микола Гансеке (іноді - Гонзага) перекрив склепінням вівтарну частину; закінчували його також вроцлавські архітектори Йоахім Гром та Амброзій Рабіш. Склепіння і дві бічні каплиці над хорами будував у 1493 р. Ганс Блехер.

2. Особливості архітектури

Латинського кафедрального собору

Свій будівельний шлях Латинський собор пройшов від готики через ренесанс до бароко, вражає на сьогоднішній день своєю красою та пишністю. В інтер'єрі собору багато цінних пам'яток: скульптура і різьба, фресковий розпис стін і склепінь, вітражі.

Характерною особливістю його планово-просторової структури виступає розташований обабіч бокових нав вінець каплиць; до вівтарної частини храму примикають лише дві симетричні каплиці біля її початків. Каплиці згодом неодноразово перебудовувалися й практично втратили первісний готичний характер. Готичні риси екстер’єру храму приховує отинькування стін з другої половини XVIII ст.

 Це костьол суворих і простих готичних форм, а водночас монументальних і величавих; на них відсутні декоративні оздоби, характерні для європейської готики. Своєрідною прикрасою храму служить ряд контрфорсів.

В стінах високі стрілчасті вікна, покриті вітражами. Ця вівтарна частина залишилась майже незмінною до нашого часу. Основна ж маса храму була піддана корінним змінам в пізніші часи. В храмі зберігаються пам'ятники меморіальної скульптури XVI століття: коменданту міста Миколі Гербурту, створений у 1555 році нюрнберзьким майстром Панкратієм Лабенвольфом, а також скульптури багатих міщан С. Ганля та Б. Бзовського.

Собор тринефний, з видовженою пресвітерією. Основний об'єм (без вівтаря і пізніших прибудов) наближений до квадрата. До західного фасаду примикає висока масивна вежа; друга, південна, вежа доведена тільки до рівня даху. Форми собору суворі, величаві. Особливе враження справляє інтер'єр з чотирма високими стрункими колонами, на які спираються стрілчасті арки та склепіння з готичними нервюрами. Нефи однакової висоти, що характерно для храмів зального типу.

До XVIII ст. фасади мали відкрите цегляне мурування. Після реставрації 1760-1778 рр. готичні форми собору поступилися перед модними толі барочними. Видозмінилася пам'ятка не тільки зовні, а й в інтер'єрі.

Проект реставрації виготовив і здійснював керівництво будівельними роботами талановитий львівський архітектор Петро Полейовський. Вежа костьолу отримала барочне завершення, до апсиди з двох сторін прибудовано двоповерхові приміщення, до західного фасаду - притвор: готичні і ренесансні вівтарі замінено бароковими.

Скульптуру до нових вівтарів виконали сницарі М. Полейовський, I. Оброцький, Франциск Олендзький, а фресковий живопис на склепіннях і стінах - львівський художник-монументаліст С. СтроЇнський. Під час реставрації розібрано численні каплиці, якими «обріс» костьол протягом XV-XVIII ст. Залишились тільки найцінніші, зокрема Кампіанів та Боїмів.

Форми собору строгі, величаві. В них гармонійно сплелися елементи готичного і барокового архітектурних стилів. Наріжний камінь костелу заклав у 1349 р. польський король Казимир Великий. Наприкінці XIX ст. за проектами художників Я. Матейка, Ю. Мегоффера, Т. Аксентовича були виготовлені вітражі, які органічно доповнили інтер'єр храму. Тепер тут Катедра Львівська обряду Латинського.

Розміщення Латинського кафедрального собору - Львів, Катедральна площа. Дата зведення: 1360-1479 рр. Будували: архітектори П.Штехер, Й.Гром, А.Рабіш.

Характерною особливістю його планово-просторової структури виступає розташований обабіч бокових нав вінець каплиць; до вівтарної частини храму примикають лише дві симетричні каплиці біля її початків. Каплиці згодом неодноразово перебудовувалися й практично втратили первісний готичний характер. Готичні риси екстер’єру храму приховує отинькування стін з другої половини XVIII ст.

Свій будівельний шлях Латинський собор пройшов від готики через ренесанс до бароко, вражає на сьогоднішній день своєю красою та пишністю. В інтер'єрі собору багато цінних пам'яток: скульптура і різьба, фресковий розпис стін і склепінь, вітражі.

Собор тринефний, з видовженою пресвітерією. Основний об'єм (без вівтаря і пізніших прибудов) наближений до квадрата. До західного фасаду примикає висока масивна вежа; друга, південна, вежа доведена тільки до рівня даху. Форми собору суворі, величаві. Особливе враження справляє інтер'єр з чотирма високими стрункими колонами, на які спираються стрілчасті арки та склепіння з готичними нервюрами. Нефи однакової висоти, що характерно для храмів зального типу.