Якщо Кіжі викликають асоціацію з казковим містом Кітежем, то Ростовський кремль є реальним втіленням казки в життя. Так само, як Кітеж, він здіймається десятками різнобарвних бань, башт, теремів і так само його казковий ансамбль віддзеркалюється у водах озера Неро. У XVII ст. в Росії склався архітектурний стиль, що характеризувався винятковою декоративністю. Це виявлялося в мальовничих композиціях архітектурних ансамблів, різноманітності форм та об'ємів, у декорі фасадів, що нагадували веселі барвисті ковдри в дусі народного мистецтва. Були в ньому і творчі переосмислення ренесансних форм і певні впливи стилю барокко, який панував у XVII ст. в країнах Європи.

Ростов — одне з найстаріших міст Русі — згадується в літописах уже в 862 р. Як великий ремісничий, торговий, політичний і релігійний центр Росії, Ростов не втрачав свого значення і в XVII ст. Ростовчани славилися як мулярі: ростовські майстри працювали в багатьох російських містах і монастирях. Ростовський кремль був збудований за короткий строк — у 1670-1690 рр., при чому його башти й стіни ніякого військового значення не мали: вони будувалися за традицією та з художніх міркувань. Проте стіни виконували функціональну роль: збудовані в них переходи зв'язували між собою всі споруди ансамблю. У кожну з них можна було потрапити, не виходячи на подвір'я.

Задумав будувати ансамбль як свою резиденцію ростовський митрополит Іона Сисойович, що кохався в мистецтві й музиці і, зокрема, сам складав мелодії дзвонів. У той час ростовська митрополія мала великі кошти, їй належало багато навколишніх сіл і 16 тисяч кріпаків. Це дало можливість церковникам збудувати фантастичний ансамбль з багатьох церков, палат і різних корпусів. Працювали над ним місцеві майстри: спочатку Петро Досаєв з товаришами, а згодом — Степан Леонтьєв, Гаврило Харитонов та ін. У розписах церков і палат, крім ростовських майстрів, брали участь ярославські художники. Працював над розписами і відомий живописець тих часів, костромич Гурій Нікітін. Доля ансамблю була складною. У 1775 р., коли митрополію було переведено до Ярославля, господарі залишили ростовську резиденцію напризволяще. У 1818 р. її навіть збиралися розібрати. У 1953 р. страшний ураган позривав верхи з церков і зруйнував багато споруд Ростовського кремля. Радянські реставратори відбудували ансамбль, звільнивши всі його споруди від пізніших нашарувань і надавши їм первісного вигляду. У наші дні він є окрасою всесвітньовідомого «золотого кільця» стародавніх російських міст.

Ще за десять кілометрів від Ростова на горизонті даленіє силует казкового міста. Чим ближче під'їжджаєш до нього, тим вище здіймаються сріблясті верхи численних веж, куполів, палат. У центрі міста стоїть величний п'ятибанний Успенський собор, збудований у XVI ст. Поряд з ним — дзвіниця новгород-псковського типу у вигляді високої видовженої споруди з арками у верхньому ярусі, де висять знамениті ростовські дзвони. Праворуч соборну площу замикають стіни кремля з навислими бійницями і мальовничими вежами, що мають високі цибулясті бані, покриті сріблястим лемехом. Усі споруди сліпучо-білі і на фоні синього неба та в оточенні яскравої зелені дерев створюють світлу, радісну колоритну гаму. Кожна з кремлівських башт є окремим твором мистецтва. Кутові башти за традицією круглі в плані, їх пропорції урівноважені й спокійні, вікна, що імітують амбразури, прикрашено ошатними наличниками. Завершуються башти банями з високими шпилями. З північної і західної сторін розташовані головні в'їзди в кремль. З обох боків арочних проїздів воріт підносяться круглі башти, а над воротами надбудовано п'ять великих і високих бань церкви Вознесіння (1670 р.) та Івана Богослова (1683 р.) з розписами дивної краси всередині. Ці комплекси парадних в'їздів становлять основний композиційний ефект ансамблю.

У кремль заходимо із східної сторони, через арку проїзду, і зразу потрапляємо в плутанину двориків, переходів, ґанків. Праворуч — цілий комплекс споруд Митрополичого двору з великим залом для урочистих прийомів — Білою та Хрестовою палатами, теремами та домовою церквою «Спаса на сінях» (1675 р.). Інтер'єр церкви «Спаса на сінях» справляє велике враження. Стіни, стовпи і склепіння вкриває яскравий розпис, на якому можна побачити цікаві зображення народів різних країн в одягу XVII ст., казкові міста й кріпості, що навіяні образами російської архітектури XVII ст. Розпис виконували художники Степанов, Карпови та інші. В південно-західній частині кремля розташована Красна палата з комплексом споруд навколо неї, де жили «знатні» гості ростовської митрополії. Красна палата була найкращим приміщенням ансамблю, проте її сильно понівечили в пізніші часи. Приємно помилуватися ансамблем споруд на березі широкого і тихого озера у надвечір'ї.

bЦЕРКВА РЕПСІМЕ В ЕЧМІАДЗИНІ

У VII ст. н. е. вірменська архітектура досягла свого найвищого розвитку. Саме тоді, у так званий класичний період, було побудовано всесвітньовідомі храм Звартноц, церкви в Таліні, Аручі, Ечміадзині, Мастарі, Авані та в інших містах. З тих, що дійшли до наших днів неушкодженими, перлиною вірменської архітектури вважається храм Репсіме в Ечміадзині, збудований у 618 р. католікосом Комітасом на місці усипальні св. Репсіме. Лише в XVII-XIX ст. перебудовувалася кам'яна покрівля, а до західної частини добудували дзвіницю. Храм стоїть на східній околиці Ечміадзина. Його могутній силует здіймається над невисокими будівлями стародавнього міста. Храм Репсіме відзначається величними пропорціями і масивними формами. За типом — це центрична споруда з тетраконховим (чотирьохпелюстковим) планом, кутовими прибудовами (приділами) та могутнім куполом, що має гостроверхе завершення на широкому барабані. Фасади не мають жодного декору, крім бровок з декоративним різьбленням напіварок над вікнами. Усі частини споруди гармонійно пов'язані між собою і утворюють строго центричну композицію. Всередині храму над внутрішнім простором домінує купол з широкими віконними отворами, звідки ллється сонячне світло в центральну частину споруди. Барабан купола поставлено па чотири могутні арки та систему кутових арочних конструкцій, що називаються тромпами. В архітектурі храму Репсіме найбільш яскраво проявилися основні риси класичного періоду: простота і ясність задуму, конструктивність композиції, відкритий характер простору інтер'єра. За типом Репсіме збудовано численні вірменські споруди.