Дерево споконвіку було основним матеріалом, з якого зводили міста і села, будинки і церкви, палаци і фортеці. У глибину тисячоліть сягає майстерність спорудження дерев'яних будов. Уже в X ст. теслярі Новгорода збудували Софійський собор. Красою ансамблів давньоруських міст здавна захоплювались іноземні мандрівники, що бували па Русі. Часи не милували дерев'яних споруд, вони знищувалися пожежами й спустошливими війнами. А те, що залишилося, становить золотий фонд архітектурної спадщини російського, українського і білоруського народів. Найбільше шедеврів дерев'яної архітектури збереглося в далеких північних лісових краях, і серед них — всесвітньовідомий діамант російської архітектури, ансамбль Кіжського погосту, прекрасна поема народної творчості, що, як чарівна казка, стоїть на одному з тисячі шестисот п'ятдесяти островів Онезького озера. Є стародавня легенда про прекрасне місто Кітеж, яке опустилося на дно озера, щоб не дістатися ворогам. Але в ясну погоду на озерній водяній гладі досі віддзеркалюються куполи і башти казкового міста. Легенда мимоволі спливає в пам'яті, коли теплохід підходить до острова Кіжі і здалеку на фоні блакитного неба даленіють сріблясто-золотаві бані Преображенської церкви і споруд, що її оточують. Колись Кіжський погост був центром навколишніх сіл, населених потемками стародавніх новгородців. Тепер це невеликий, вузький острівець близько чотирьох кілометрів завдовжки і до шестисот метрів завширшки. Вій укритий зеленою травою, кущами, де-не-де там ростуть невисокі дерева. Навколо — сусідні острови, а далі синіють пагорби, вкриті лісами. Головна споруда погосту — Прєображенська церква, збудована в 1714 р. Це були часи, коли внаслідок переможної війни зі шведами кордони Росії пересунулися на захід і населення Заонежжя, нарешті, звільнилося від постійних розбійницьких нападів чужинців. На перший погляд Преображенська церква вражає складністю своєї композиції. Над положистими дахами ґанку та бокових зрубів одна над одною стрімко здіймаються вгору гостроверхі бочки і цибулясті бані на високих шийках. А над ними — височить центральна баня. І хоч церква не така вже й висока — 37 м, завдяки геніально скомпонованим формам, споруда здається неосяжно високою. Кожна її деталь вражає досконалістю рисунка і пропорцій: усе вишукано, відточено, усе звучить якимось дзвінким багатоголосим хоралом. Насправді композиція споруди зрозуміла й логічна. В її основі лежить традиційна форма двадцятистінки, тобто восьмерик, який з чотирьох сторін доповнюється квадратними прибудовами. Восьмерик триярусний. Над прибудовами — чотири яруси бочок, і над кожним виступом — баня. Банями завершуються сторони восьмерика і центр усієї споруди. І ще одну баню поставлено над вівтарем. Таким чином, виникла двадцятидвобанна центрична композиція небаченої краси. Особливої художньої виразності споруді надає покрівля «лемехом» — фігурними дерев'яними сріблястого кольору платівками з вільхи, що наче кольчуга покриває бочкові перекриття, куполи та їх шийки. Перед входом до церкви — широкий ґанок зі сходами. З передніх «сіней» потрапляємо всередину церкви, перекриту висячою стелею — «небом». Виблискує золотом іконостас, що контрастує з темними зрубами стін.

Про те, хто збудував Преображенську церкву, існує чимало легенд. Так, розповідають, що Петро І, подорожуючи по Онезькому озеру, побачив на Кіжському погості багато заготовленого для будівництва лісу, він сам накреслив план споруди. Розповідають також, що будівничий після закінчення роботи сказав: «Поставив цю церкву майстер Нестор, не було, нема і не буде більше такої», і закинув свою сокиру в Онезьке озеро. Нещодавно відомий дослідник архітектури Карелії В. П. Орфінський висловив гіпотезу, що Преображенську церкву збудували майстри Буняк і Невзоров, які за кілька років до того, у 1708 р., спорудили Покровську церкву на Витегорському погості, що, напевно, була взірцем для будівництва Кіж-ської '.

Поряд з Преображенською церквою стоїть дзвіниця з шатровим верхом, її збудували вже в XIX ст. Композиційно вона відіграє важливу роль в ансамблі. За Преображенською церквою стоїть друга визначна пам'ятка Кіжського погосту — Покровська церква, збудована в 1764 р. Вона зовсім не схожа на Преображенську. Тип її звичайний для російської дерев'яної архітектури — восьмерик на четверику з трапезною.

У 1951 р. на Кіжському острові був створений музей народної архітектури. Тут зібрано чимало чудових пам'яток народної творчості: житлові будинки з критими дворами, різні господарські споруди та каплиці із сіл Заонежжя і маленька, поетична Лазаревська церква з Муромського монастиря — найдавніша пам'ятка російської дерев'яної архітектури кінця XIV ст., широко відома в літературі.

ОЛІМПІЙСЬКИЙ КОМПЛЕКС У МОСКВІ

За традицією всесвітнього олімпійського руху країна, в якій відбуваються олімпійські ігри, споруджує нові спортивні об'єкти. Так було, наприклад, у 1896 р., коли для проведення першої Олімпіади було збудовано в Афінах Олімпійський (так званий мармуровий) стадіон, так було в Токіо, де для XVIII Олімпіади збудували кілька об'єктів, які вже згадувались. Правда, цю традицію порушили США. Так, для зимових Олімпійських ігор, які відбулися в 1980 р. в Лейк-Плесіді, не було створено потрібних умов для проведення олімпійських змагань, про що одностайно писала світова преса.

Справжній зразок високої організації Олімпійських ігор показав Радянський Союз. У жодній країні ніколи не було створено таких чудових умов, не збудовано стільки прекрасних спортивних об'єктів, як для літньої XXII Олімпіади, яка відбулася в Москві в 1980 р. Такого масштабу будівництва спортивних споруд, такого технічного новаторства, художньої досконалості і комфорту світова історія спорту ще не знала. Якщо для Олімпіади 1956 р. в Мельбурні збудували лише одну споруду, у Римі в 1960 р.— дві, Токіо в 1964 р.— три, Мехіко в 1968 р.— чотири, Мюнхені в 1972 р.— шість, Монреалі в 1976 р.— три, то для московської Олімпіади 1980 р. було збудовано в шести олімпійських спортивних комплексах одинадцять грандіозних нових критих споруд, стадіони, басейни, спортивні бази, а також вісім готельних комплексів на 25 тисяч місць, будинки Олімпійського селища на 12,5 тисяч чоловік та молодіжний табір в Хімкинському районі на 2,5 тисячі чоловік. Всього споруджено майже для сорока тисяч чоловік — населення цілого міста! У будівництві олімпійських споруд було застосовано найновішу будівельну техніку, деякі технічні завдання розв'язувалися вперше в світі. Внаслідок втілення сміливих інженерних проектів і, зокрема, застосування так званих мембранних оболонок, без проміжних підпор перекривалися прогони, що перебільшували 150-200 метрів. Крім спортивних та житлових споруд, зведено пресцентри, радіо-телевізійний центр, комплекс будівель автоматизованої системи управління, обчислювальний центр та інші об'єкти.

Треба відзначити, що будівництво в Москві так само, як і будівництво і реконструкція спортивних споруд в Ленінграді, Києві, Талліні та Мінську, випливало із завдань, намічених генеральними планами забудови цих міст, і Олімпіада-80 лише прискорила їх спорудження.

Нові спортивні будови відіграють значну містобудівну роль, а в окремих випадках стали композиційними центрами цілих районів. Серед збудованих у Москві олімпійських споруд є чимало таких, які можна вважати шедеврами світової архітектури. Чудовою є архітектура спортивного комплексу в Крилатському з гребним каналом, найбільшим у країні критим велотреком (168 м), полями для стрільби з лука.

Визначною архітектурною спорудою є будинок Головного прес-центру на Зубовському бульварі. Сучасна пластика його фасадів добре гармонує з архітектурою відомої пам'ятки класицизму — Провіантськими складами архітектора В.Д. Стасова і становить з цією спорудою не тільки композиційний, а й стилістичний ансамбль.

А проте найбільшою олімпійською спортивною спорудою Москви є грандіозний комплекс на новому Олімпійському проспекті, між проспектом Миру і площею Комуни. Колектив авторів ансамблю — архітекторів і конструкторів — очолив відомий радянський зодчий М. В. Посохін. Комплекс складається з найбільшого в Європі критого стадіону на 40 тисяч глядачів, критого басейну для плавання (з трибунами на 13 тисяч місць) та численними допоміжними спорудами й приміщеннями. Площа критого стадіону 33 тис. м². Нова конструктивна система дала можливість перекрити без проміжних підпор простір завдовжки 220 м. За допомогою спеціальної акустичної завіси арену стадіону можна поділити на два ізольовані зали. Композиція комплексу вирішена на контрасті між чітким і суворим ритмом кам'яних пілонів, що оперізують критий стадіон, і криволінійними формами перекрить басейну для плавання. Споруди поставлено на своєрідний п'єдестал-подіум, який разом з криволінійним в'їздом — пандусом, об'єднує їх в єдину композицію. Білий колір стін, пілонів та перекрить з блакитним сяйвом засклених площин створюють радісну кольорову гаму.