для підготовки кадрів з організації та проведення туристських спортивних походів
І. Загальна підготовка
1.1. Роль спортивного туризму в формуванні духовності і фізичного розвитку особистості.
Роль, місце та завдання сучасного спортивного туризму у розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні. Спортивний туризм як соціальне явище. Головна соціальна функція спортивного туризму – сприяння духовному розвитку та вихованню населення України і, у першу чергу, молодого покоління.
Значення туризму для зміцнення здоров’я та фізичного розвитку, виховання вольових та моральних якостей особи. Організація оздоровчої роботи у спортивному туризмі. Виховні та спортивні можливості походів, змагань та інших туристських заходів.
Роль туристських кадрів у розвитку масового спортивного туризму.
1.2. Історія розвитку туризму в Україні.
Перші відомості про мандрівників з України (паломник Данило у ХІІ ст., Василь Барський у ХVІІІ ст., Адам Чернецький (В.Ходаковський), І.Нечуй-Левицький, І .Франко у ХІХ ст.). Краєзнавчо-туристське товариство “Плай” у Львові (1924-1939рр.).
Організація туристського руху в дореволюційній Росії. Створення нових організаційних форм туристсько-екскурсійної галузі у 1917-1936 рр.
Центральне туристсько-екскурсійне управління (1936-1962 рр.), ради з туризму та екскурсій (1962-1990 рр.), Федерація туризму (1976 – 1999рр. та з 2000р.). Організаційні основи сучасного спортивного туризму.
1.3. Туризм, природа, право.
Законодавчі та нормативно-правові акти України про охорону навколишнього середовища, пам’яток історії та культури. Виховне та естетичне значення пам'яток природи. історії та культури. Пропаганда збереження та охорони природи, пам’яток історії та культури. Просвітницька діяльність та інші форми участі туристів в охороні природи, пам’яток історії та культури.
1.4. Керівні та нормативні матеріали.
Глобальний етичний кодекс туризму. Гаазька декларація з туризму. Хартія туризму тощо.
Статут Федерації спортивного туризму України (ФСТУ). Програма діяльності ФСТУ щодо розвитку спортивного туризму. Класифікація маршрутів туристських спортивних походів. Правила змагань “Спортивний туризм”. Положення про систему підготовки кадрів спортивного туризму. Положення про маршрутно-кваліфікаційні комісії – колегії суддів змагань зі спортивних туристських походів (МКК) та інші нормативні матеріали, їх короткий огляд.
1.5. Структура центральних і регіональних туристських організацій.
Структура та система підпорядкування організацій спортивного туризму в Україні. Федерація спортивного туризму України – всеукраїнська громадська фізкультурно-спортивна організація туристсько-спортивної спрямованості. Порядок створення територіальних та місцевих громадських туристсько-спортивних об’єднань – федерацій спортивного туризму. Їх функції, структура та взаємодія з іншими організаціями з питань розвитку спортивного туризму.
1.6. Діяльність і структура туристських секцій і клубів.
Роль і значення туристської секції у розвитку масового туризму. Завдання секції, її організація і структура. Бюро секції, розподіл обов’язків. Комісії секції, їх функції. Плани та організація роботи секції. Матеріально-технічна база та джерела фінансування.
Територіальні та місцеві туристські клуби, їх структура та організація роботи. Клуби туристів підприємств, навчальних закладів, установ, відомств – осередки масової спортивно-туристської роботи. Зв’язок діяльності секцій і клубів з місцевими та територіальними осередками Федерацією спортивного туризму України.
1.7. Туристські можливості рідного краю.
Природно-спортивні та рекреаційні ресурси рідного краю для розвитку спортивного туризму, здійснення туристських походів за класифікованими маршрутами. Географічне положення рідного краю. Річки, водойми, геологічне минуле і рельєф, корисні копалини, клімат. Рослинний та тваринний світ. Пам’ятні місця, музеї, заповідники, цікаві природні об’єкти.
Література про рідний край. Можливі маршрути екскурсій, походів вихідного дня, ступеневих та категорійних походів з різних видів туризму.
1.8. Суспільно-корисна, краєзнавча, природоохоронна діяльність та спостереження в поході.
Краєзнавчий огляд рідного краю. Форми організації краєзнавчих спостережень, обробка матеріалів та складання звітів, пропаганда краєзнавчих досліджень (експозиції, виставки), використання їх в розробці маршрутів туристських спортивних походів.
Охорона природи – громадський головний обов’язок туристів. Необхідність постійного виховання дбайливого ставлення до природи усіх верств населення. Форми, види та приклади природоохоронної діяльності туристів.
Форми суспільно-корисної діяльності туристів: дослідницька робота (по завданню наукових та господарських організацій); краєзнавча робота (збір історичного і фольклорного матеріалу, колекцій і гербаріїв, реєстрація фенологічних явищ тощо); просвітницька робота серед населення (бесіди, лекції); пропаганда та популяризація туризму у засобах масової інформації.
1.9. Науково-спортивна діяльність і організація експедицій.
Розробка, виготовлення та випробування нових видів та конструкцій спорядження. Розробка нових тактик та методик подолання перешкод, технічних прийомів тощо. Робота за договорами з науковими організаціями (фізичні, психологічні, географічні, біологічні, геологічні, картографічні, гідрологічні та інші дослідження). Мета, завдання, організація та проведення туристських експедицій. Специфічні особливості спортивних туристських експедицій.
Ведення щоденників, методики обробки даних. Підготовка висновків та рекомендацій.
1.10. Загальна і спеціальна фізична підготовка туристів.
Вимоги до загальної та спеціальної фізичної підготовки туриста-спортсмена для підготовки до змагань з техніки (за видами) туризму та до спортивних туристських походів.
Особиста гігієна туриста, гігієнічні вимоги до взуття, одягу, спорядження. Норми навантажень у поході. Медичний контроль за станом здоров’я.
Короткі відомості про організм людини. Провідна роль центральної нервової системи. Вплив фізичних вправ на підготовку туриста. Виховання та розвиток фізичних якостей (сила, витривалість, спритність, гнучкість, рівновага тощо). Психологічна підготовка.
Організація та проведення спортивного тренування. Зміст та підбір вправ відповідно до умов походу (змагань). Методики розвитку фізичних якостей. Тести для оцінки рівня тренованості та фізичного розвитку. Чергування навантажень та відпочинку. Неприпустимість перевантажень. Контроль рівня підготовки (централізований та самоконтроль).
1.11. Види туризму. Їх особливості.
Перелік видів спортивного туризму: автомобільний, велосипедний, вітрильний, водний, гірський, лижний, мотоциклетний, пішохідний, спелеологічний. Можливість комбінування видів туризму у походах, а також використання походів на конях для виконання нормативу на значок “Турист України”. Загальні спортивні нормативи та особливості видів туризму (більш детальний огляд виду туризму за спеціалізацією слухачів). Загальні та специфічні види небезпек в різних видах туризму, стислий їх огляд.
1.12. Класифікація туристських маршрутів і характеристика перешкод.
Порядок класифікації спортивних туристських маршрутів. Зв’язок між категоріями складності походів та перешкодами на маршруті. Обставини, що ускладнюють маршрут (сезонні явища, відсутність доріг або стежок, переправи через ріки або ущелини, відсутність населених пунктів, першопроходження маршруту або його ділянок, ускладнення в орієнтуванні тощо). Способи класифікації природних перешкод: якісні, кількісні, порівняння з еталоном. Складання паспортів на перешкоди. Методика визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів. Перелік класифікованих туристських спортивних маршрутів України, а також інших країн.
ІІ. Організація і проведення спортивних походів
2.1.Порядок організації і проведення спортивних туристських походів.
Особливості проведення походів за кордоном.
Загальні вимоги щодо організації та проведення спортивних туристських походів. Правила змагань спортивних туристських походів, роль туристських маршрутно-кваліфікаційних комісій – колегій суддів змагань спортивних туристських походів (МКК) у дотриманні даних “Правил”. Формування туристської групи. Вимоги до учасників та керівника. Маршрутні документи та порядок їх оформлення. Відмітки на маршруті, повідомлення.
Права та обов’язки керівника та учасників. Розгляд випадків порушення туристами “Правил”.
Вимоги Єдиної спортивної класифікації України щодо присвоєння спортивних розрядів і звань за участь, керівництво у спортивних туристських походах. Порядок присвоєння спортивних розрядів та звань.
Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України. Особливості проведення спортивних туристських походів в окремих країнах.
2.2. Організація, підготовка та проведення спортивних походів.
Визначення мети походу і вибір району, часу та маршруту походу в залежності від підготовки і туристського досвіду учасників групи. Психологічні аспекти підбору групи. Розподіл обов’язків. Збір відомостей про район походу. Розробка маршруту, календарного плану та кошторису. Особливості розробки аварійних варіантів. Забезпечення спорядженням, медаптечкою та продуктами харчування. Підвищення вимог при підготовці складного маршруту (передпохідні тренування, підвищена моральна відповідальність, спецнабір спорядження, медикаментів, продуктів харчування, попередня закидка продуктів, дублювання керівництва, акліматизація, медконтроль стану учасників тощо).
Затвердження маршрутних документів в МКК. Перевірка на місцевості (при необхідності) готовності та вміння групи діяти в різних похідних умовах і ситуаціях.
Особливості підготовки навчально-тренувального походу. Взаємострахування навчально-спортивних груп та їх взаємодія. Організація виїздної МКК.
Особливості підготовки експедиції. Спеціальні вимоги до учасників і спорядження. Обробка результатів експедиції, звіт та його затвердження.
2.3. Спорядження.
Основні вимоги до спорядження: мала вага та розміри, висока теплоізоляція, міцність, непромокальність, зручність у користуванні, надійність в роботі. Головні експлуатаційні якості. Спорядження групове та особисте. Господарський інвентар. Спорядження для забезпечення страховки та самостраховки, необхідність у виготовленні саморобного спорядження. Випробування саморобного спорядження. Підгонка спорядження, укладка та перенесення. Догляд за спорядженням, його ремонт, склад ремнабору. Засоби зв’язку.
Методичні вказівки з проведення занять по темі “Спорядження”: необхідність паралельних демонстрацій та пояснень по використанню, підбору, підгонці та укладці спорядження. Аналіз помилок.
2.4. Харчування.
Організація найбільш оптимального харчування у поході. Оцінка енерговитрат. Основні характеристики добового харчування: калорійність, харчова цінність. Співвідношення у добовому раціоні та у залежності від умов походу основних складових харчових продуктів: жирів, білків, вуглеводів та вітамінів. Режим харчування. Норми закладки основних продуктів. Вимоги до ваги набору продуктів та до різноманітності харчування у поході.
Сумісність продуктів, складання меню. Облік витрачання та поповнення продуктів. Збереження продуктів в умовах походу. Способи термообробки та їх аналіз. Водно-солевий режим. Простіші способи знезараження води.
Особливості харчування в умовах низьких температур, на великих висотах, у печерах. Використання сублімованих продуктів та висококалорійних поживних сумішей особистого виготовлення. Можливість поповнення продуктів шляхом полювання, рибальства, збирання дикоростучих їстивних рослин. “НЗ” продуктів та “кишенькове харчування”.
Методичні вказівки з проведення занять по темі “харчування”: відпрацювання практичних навичок та вмінь по темі, характерні помилки. Оцінка знань слухачів. Розбір занять.
2.5. Топографія та орієнтування на місцевості.
Значення топографії і орієнтування для туристів. Карти (мапи), що використовуються у спортивному туризмі. Карта, план, схема, кроки місцевості, основні умовні позначення. Читання карти та складання схеми маршруту. Компас. Орієнтування на місцевості за допомогою мапи, компасу і місцевих предметів. Визначення сторін горизонту за місцевими предметами, годинником і сонцю.
Азимут та рух за ним. Оцінка характеру шляху і факторів, які впливають на його проходження за картою (наявність дорожньої і гідрографічної мережі, наявність та характер переправ, рослинність, грунти, крутість схилів тощо). Використання дрібномасштабних мап і гляціологічних схем для проходження складних ділянок маршруту. Визначення складності перевалів, переправ за фотографічними матеріалами, схемами, кроками.
Методи визначення точки стояння. Надійні та вірогідні прив’язки, орієнтування за сукупністю ознак. Відновлення орієнтування у випадку його втрати. Способи визначення відстані, яку було фактично подолано.
Істинний (географічний) і магнітний меридіани. Істинний і магнітний азимут. Поправка на магнітне відхилення. Способи дотримання заданого напрямку пересування. Обхід перепон. Попередня розвідка маршруту (складної ділянки), перешкоди.
Особливості орієнтування у різних видах туризму. Методи навчання вмінню працювати з картою у приміщенні та на місцевості. Топографічний диктант, основні правила його складання. Способи контролю ефективності навчання. Використання змагань з орієнтування, ігрових методів на різних етапах навчання.
2.6. Стратегія походу.
Поняття “стратегія” походу. Відмінність стратегії походів різних категорій складності. Найважливіше завдання – безпека проведення походу. Залежність стратегії проходження походу від мети, району, пори року, складності маршруту, підготовленості групи, матеріальної забезпеченості тощо.
Стратегічні схеми побудови маршруту: лінійний, по колу, радіальний, змішаний. Оцінка складних ділянок маршруту з позицій часу їх проходження. Особливості акліматизації в побудові стратегії походу. Складання календарного плану походу, запасні та аварійні варіанти маршруту. Використання методу закидок продуктів. Особливості стратегії експедицій, навчально-тренувальних походів.
2.7. Тактика походу.
Поняття “тактика” походу. Планування денного переходу: графік пересування, розпорядок різних заходів протягом дня, вибір часу та місця ночівлі. Підведення підсумків дня та планування дій на наступний день з урахуванням погодних умов, фізичного і морального стану учасників та інших обставин.
Побудова тактики подолання складних ділянок, оцінка обставин і характеру перешкод, засобів страхування та самострахування, а також визначення можливих дій на випадок виникнення екстремальних ситуацій. Фактори, що можуть зумовити необхідність відмовитись від подолання маршруту або його ділянок. Обов’язки тих, хто йде попереду і замикає групу. Місце керівника на маршруті. Ротація керівництва з числа учасників.
Особливості тактики експедиції, навально-тренувального походу. Основні вказівки та рекомендації по проведенню занять з тактики. Способи перевірки знань та їх оцінка.
2.8. Техніка руху і подолання перешкод.
Значення техніки подолання перешкод для безаварійного проходження маршруту. Методики навчання технічним прийомам подолання перешкод, практична демонстрація прийомів подолання перешкод, розгляд та аналіз помилок. Моделювання складних обставин у ході навчання. Використання змагань з техніки туризму (за видами) для відпрацювання безаварійного подолання перешкод та контролю підготовки учасників.
Детальний розгляд техніки пересування і подолання перешкод за видами туризму.
2.9. Привали і ночівлі.
Призначення привалів, їх періодичність і тривалість в залежності від довжини денного переходу, рельєфу та характеру місцевості, погоди, температури повітря, напрямку і сили вітру, фізичного та морального стану учасників.
Фактори, що впливають на вибір місця привалу, бівуаку. Заходи обачності і безпеки під час бівуачних робіт і відпочинку. Збереження природи при організації бівуаків.
Типи і види вогнищ, застосування їх в залежності від умов та призначення. Розпалювання багаття в складних метеоумовах. Улаштування заслонів з підручних матеріалів.
Вимоги до місця ночівлі з точки зору безпеки і комфорту. Захист від комах та змій. Особливості ночівлі на берегах річок, великих відкритих водоймах, у гірських районах. Установка наметів у незручних місцях, розміщення людей і вантажу для швидкої евакуації у складних метеоумовах і при аварійній ситуації. Вітрозахисна стінка. Максимально корисне використання природних сховищ, наявного спорядження. Особливості в організації ночівлі у походах з різних видів туризму, при проведенні навчально-тренувальних походів. Чергування. Способи закріплення знань, умінь і навичок при організації привалів та бівуаків. Оцінка активності і діяльності слухачів. Розбір занять.
2.10. Причини травматизму і аналіз нещасних випадків.
Основні причини травматизму: недостатня фізична, тактична, технічна і морально-вольова підготовка, недисциплінованість учасників, недостатній досвід і авторитет керівника, погане знання району і умов проведення походу, переоцінка своїх можливостей, складність метереологічних умов, непідготовленість спорядження, невміння надати першу долікарняну допомогу при травмах та захворюваннях.
Аналіз даних про нещасні випадки (травматизм) у різних видах туризму.
Методичні вказівки до занять по темі. Виділення основних положень: про важливість систематичного аналізу даних про нещасні випадки, необхідність поєднання при навчанні уявлення про небезпеку та розумового відтворення способів захисту від неї, особливий характер позитивних і негативних прикладів з різних видів туризму.
2.11. Забезпечення безпеки подорожі, страхування і самострахування.
Безпека – основна й найважливіша вимога до походів. Небезпека явна і уявна. Зростання несприятливих факторів при збільшенні складності походів. Суб’єктивні причини, які викликають аварії і залежать від самої людини, від її помилок та промахів (недостатня дисципліна, нехтування вимогами чинних Правил, низька громадська свідомість, невміння або незнання прийомів техніки руху і страхування, тактичні помилки і недостатній тактичний досвід, низький рівень фізичної і психологічної підготовки).
Об’єктивні причини, що не залежать від волі людини (стихійні природні явища, поломка спорядження з причин технічного браку тощо).
