V. Узгоджене встановлення цін.

Законодавство передбачає, що ціни повинні встановлюватися без узгодження з конкурентами. Інакше виникає підозра в ціновому зговорі, що законодавством заборонено. Основний документ з цього питання – Закон України " Про ціни та ціноутворення".

Детально обрахувавши вартість електроенергії, опалення, витрати на прання, зношуваність меблів, витрати на засоби прибирання тощо, Леся помітила, що з фінансової точки зору податок у 20% від вартості договору найму житла є завеликий. Необхідно було збільшувати ціну за місце, але це б зменшило і так недостатню кількість туристів. Що робити? Реєструватись приватним підприємцем. Чи варто з цим зв'язуватись? Всі кажуть, що на хабарі різним перевіряючим, штрафи податковій інспекції витрачаються всі зароблені гроші. Але чомусь кількість приватних підприємців постійно збільшується, навіть в Лесиному селі. Перед очима час від часу поставали видіння: то Леся поважна директорка з банківським рахунком та печаткою; то Леся з сім'єю живе під поштою після конфіскації майна. Все ж директорка перемогла і Леся пішла до районної адміністрації.

5. Сільський туризм як підприємницька діяльність

Підприємницька діяльність фізичної особи є найзручнішим способом провадження бізнесу на початковому етапі. Це не потребує складання статуту або установчого договору, формування статутного фонду, а отже, й великого статутного капіталу. Вам не треба мати окремої юридичної адреси, оскільки Вашою адресою як суб'єкта підприємницької діяльності буде Ваша домашня адреса. Вам не обов'язково відкривати рахунок в банку й виготовляти печатку: це Ви можете зробити за власним бажанням. Нарешті, якщо Ви не будете використовувати працю найманих працівників, то Вам не обов'язково реєструватися в органі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у центрі зайнятості, в органі Фонду соціального страхування від нещасних випадків: це Ви можете зробити на добровільних засадах.

Реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи в органі державної реєстрації.

Насамперед, треба з'ясувати місцезнаходження органу державної реєстрації за Вашим місцем проживання. Таким органом, залежно від місця проживання, є виконавчий комітет міської, районної у місті ради або районна, районна міст Києва і Севастополя державна адміністрація. Дізнавшись адресу органу державної реєстрації, необхідно до нього завітати, щоб довідатись про час роботи відділу державної реєстрації цього органу та реквізити рахунків, на які треба перераховувати реєстраційний збір. Законодавство вимагає подання лише таких документів: 1) реєстраційна картка суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи; 2) дві фотокартки; 3) довідка або її копія про включення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів; 4) документ, що підтвержує внесення плати за державну реєстрацію. Ці документи треба подати перед тим, як Ви завітаєте до органу державної реєстраціє вдруге – вже для того, щоби розпочати процес Вашої державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. При цьому належить подати документ, що засвідчує особу. Реєстраційна картка суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи є одночасно заявою про його державну реєстрацію. Реєстраційна картка видається в органі державної реєстрації і повинна бути заповнена особисто заявником. В ній Вам необхідно вказати такі дані про себе:

·        ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів;

·        прізвище, ім'я, по батькові;

·        серію і номер паспорта, ким і коли виданий;

·        місце проживання (поштовий індекс, адреса, номер телефону);

·        прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка заповнила картку, та номер її телефону;

·        дату заповнення реєстраційної картки.

Заповнивши картку, треба поставити підпис. Під час заповнення графи "Картку заповнив" дублюється попередня інформація з інших граф. У разі потреби працівники органу державної реєстрації зобов'язані надати безоплатну допомогу в заповненні реєстраційної картки. Підготуйте також дві ідентичні фотокартки розміром, який встановлено для службових документів. Вони потрібні для оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та для реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. Мабуть, Ви вже маєте довідку про включення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів. Якщо ні, то Вам необхідно відвідати орган державної податкової служби за місцем Вашого проживання й отримати цей документ. Такі дії не заберуть багато часу: довідку Вам видадуть за 15 хв. після звернення. Документом, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, є оригінал чи ксерокопія квитанції про сплату реєстраційного збору. Реєстраційний збір становить 1,5 неоподатковувані мінімуми доходів громадян (25,5 грн.). За прискорену, протягом одного дня, державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи стягують плату, яка становить потрійний розмір реєстраційного збору, тобто 4,5 неоподатковувані мінімуми доходів громадян (76,5 грн.). 70 відсотків коштів, одержаних від плати за державну реєстрацію, зараховуються до місцевого бюджету за місцем Вашого проживання, а 30 відсотків коштів – до державного бюджету. Тому заявникові необхідно перерахувати реєстраційний збір у цій пропорції на два розрахункові рахунки, реквізити яких можна довідатися в органі державної реєстрації (таку інформацію можна отримати й у відділенні Ощадбанку). Практика показує, що підготовка всіх документів забирає від 1 до 3 днів. Органу державної реєстрації забороняється для проведення державної реєстрації вимагати від заявника додаткові документи. Проте органи державної реєстрації часто вимагають подання двох швидкозшивачів. Така вимога неправомірна. Якщо Ви не хочете сваритися з чиновником і для Вас простіше придбати їх, то зробіть це. А якщо ні, то треба наполягати на прийнятті документів без швидкозшивачів, показати чиновнику витяг із ст. 8 Закону України "Про підприємництво". Не допомагає й це – звертайтеся до керівника органу державної реєстрації, і на цьому етапі в переважній більшості випадків документи негайно приймають. Крім того, в органах державної реєстрації нерідко вимагається подання не одного, а чотирьох примірників заповнених заявником реєстраційних карток. Пам'ятайте: Ви це зробити можете, але не зобов'язані. Часом звучать також "прохання" здійснити благодійні внески або пожертви в якісь установи, фонди і т. ін. – за прискорення державної реєстрації. У жодному разі не робіть цього, бо це незаконно! Нарешті всі документи готові, і Ви йдете до органу державної реєстрації. За наявності всіх необхідних документів реєстрацію Вас як суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, буде здійснено за заявочним принципом протягом п'яти робочих днів або протягом одного дня, якщо Ви сплатили потрійний розмір реєстраційного збору. Під час подання документів обов'язково подається документ, що засвідчує особу. Переважно службовці вимагають паспорт, але на цей випадок можуть підійти й водійські права. Після перевірки наведених у реєстраційній картці відомостей щодо відповідності поданим документам, а також комплектності пакету документів орган державної реєстрації формує реєстраційну справу суб'єкта підприємницької діяльності, яка створюється і ведеться в органі державної реєстрації з метою обліку, накопичення, контролю та зберігання реєстраційних документів за весь період існування суб'єкта підприємницької діяльності. Реєстраційна справа суб'єкта підприємницької діяльності має реєстраційний номер у Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності, що є одночасно реєстраційним номером свідоцтва про державну реєстрацію підприємця. Перевірка документів триває кілька хвилин. Ось вона закінчилася. Тепер Вам повинні видати Довідку про прийняття документів для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. У довідці зазначається дата прийняття органом державної реєстрації повного комплекту документів, поданих для державної реєстрації. Довідку, яку підписує представник органу державної реєстрації, відповідальний за прийняття документів, засвідчують штампом цього органу. На превеликий жаль, цього майже ніколи не роблять. Якщо у Вас є сумніви в тому, що Вам вчасно видадуть свідоцтво про державну реєстрацію, вимагайте, щоб Вам видали цю довідку. Вона може згодитися, оскільки за кожний прострочений день державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності орган державної реєстрації сплачує заявникові 20 відсотків реєстраційного збору, але не більше за розмір внесеної заявником плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. За наявності всіх документів, необхідних для державної реєстрації, орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не довше ніж за п'ять робочих днів від дня їх надходження (у разі прискореної реєстрації – не довше як за один день) внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності й видати Вам Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. Це свідоцтво є паспортом підприємця, документом про легалізацію його підприємницької діяльності. Заявнику можуть дати письмову вмотивовану відмову в державній реєстрації лише в разі подання для державної реєстрації неправдивих відомостей. Відмову в державній реєстрації можна оскаржити у судовому порядку. Зверніть увагу на те, чи будуть разом з оригіналом свідоцтва про державну реєстрацію видані три його копії. Інколи копії свідоцтва про державну реєстрацію не видаються взагалі або видається лише одна копія. Відповідно до законодавства орган державної реєстрації зобов'язаний або готувати чотири примірники свідоцтв, підписувати їх, завіряти гербовою печаткою підпис уповноваженої посадової особи й на трьох примірниках проставляти в правій верхній частині лицьового боку бланку свідоцтва штампи "Копія", або знімати три копії з оригіналу оформленого свідоцтва й засвідчувати їх, як копії, печаткою органу реєстрації. Ці копії Вам потрібні для подальшої реєстрації в державних органах. Не дозволяйте чиновникові економити папір на Вас. Краще завітати до нього за копіями ще раз. Під час подання документів можна також спитати чиновника про те, чи будуть виготовлені копії свідоцтва про державну реєстрацію. У п'ятиденний термін від дня державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи орган державної реєстрації подає: w до органу державної статистики та органу державної податкової служби – копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію: w до органів Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування – інформаційне повідомлення. Отже, інформацію про Вас буде подано до органу державної податкової служби не довше, ніж протягом п'яти днів від дня державної реєстрації. На практиці свідоцтво про державну реєстрацію на руки отримується пізніше, ніж датовано державну реєстрацію новоствореного суб'єкта підприємницької діяльності. Тому в той день, коли отримано свідоцтво про державну реєстрацію, бажано відвідати податкову інспекцію. Джерела юридичної інформації: стаття 8 Закону України "Про підприємництво" від 07.02.91 № 698-ХІІ; Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" від 25.05.98 № 740. В своєму районі Леся була першим підприємцем, яка займалась сільським зеленим туризмом. І адміністрація, і податкова були досить невпевнені. Вирішили, що Лесі треба пройти медогляд та завести картку профогляду. Наразі цим обмежились. Леся вже й не рада була, що почала реєстрацію, але Марія Петрівна всіляко її підтримувала. З радістю і хвилюванням отримала Леся свідоцтво про державну реєстрацію, зареєструвалась в інших фондах. Було нормальне життя, а от тепер як мінімум п'ять інстанцій і вдень і вночі слідкують за діяльністю Лесі і з нетерпінням чекають її помилки. Ще десь причаїлися пожежники і санстанція. Вичікують. Але чому так? Чому бажання працювати, сплачувати податки і утримувати державу призводить до виникнення каральної системи? Леся вирішила частіше спілкуватися з усіма контролюючими інстанціями і таким чином випереджувати їхні адміністративні стягнення. Щоб надалі успішно розвивати свій "сільський зелений бізнес", Леся вирішила засісти за книжки з туризму і підприємництва, а також потроху опановувати ази поведінки на туристичному ринку (так званий "маркетинг"). Однієї реклами для успішного просування своєї справи замало, треба добре вивчити клієнтів.

6. Маркетинг сільського туризму

Сутність маркетингу Маркетинг – це філософія бізнесу, яка робить можливим: – задоволення потреб споживачів за допомогою досліджень, прогнозувань та відбору належного місця для продукції на ринку; – досягнення цілей організаторів бізнесу та отримання ними прибутків. Стосовно туризму маркетинг – це стиль мислення в ситуаціях, де потрібно балансувати між потребами туристів з одного боку та можливостями організаторів з іншого боку.

Роль неприбуткових організацій у маркетингу сільського туризму В Україні ініціатором впровадження сільського туризму виступила всеукраїнська Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму. За її ініціативою створено успішно функціонують осередки сільського туризму у ряді областей України. Спілкою у співпраці з науковцями і державними органами управління розроблено проект концепції та розпочато роботу над програмою розвитку сільського туризму в Україні. Завдяки активній співпраці осередків сільського туризму з місцевими органами влади та міжнародними фундаціями (наприклад, з фондом "Відродження"), вивчається та використовується практичний досвід з організації і прийому відпочиваючих у садибах господарів (Закарпаття, Івано-Франківщина, Львівщина), проводяться інформаційні рекламні акції із сільського туризму. Спілка налагодила тісні зв'язки з агротуристичними організаціями Угорщини, Польщі, Австрії й Франції та широко використовує досвід цих країн.

Звичайно, громадські організації не можуть прямо керувати діяльністю приватних підприємців. Проте неурядові організації шляхом використання маркетингових стратегій здатні впливати на розвиток агротуризму, використовуючи керування, лідерство та, якщо потрібно, пряму підтримку. Це досягається шляхом використання таких підходів:

·        тренинги та послуги для приватного сектора,

·        підтримка інформаційної продукції та дистрибуція,

·        презентація виставок і шоу,

·        організація семінарів для певної частини індустрії,

·        розвиток та менеджмент системи резервування місць,

·        надання грантів, кредитів або інших фінансових стимулів для розвитку галузі.

Цей список є неповним і, як правило, підходи, які використовують неприбуткові організації, залежать від їхніх цілей та розмірів операцій. Таким чином, національні туристичні організації звичайно більше здатні до залучення до маркетингової діяльності, ніж, скажімо, місцева комерційна палата. Однак сприяння маркетингу – це функція громадських організацій, дуже важлива у зв'язку з розширенням туристичного ринку у світі. Маркетинг та приватний сектор Більшу частину індустрії сільського туризму репрезентовано малими, часто сімейними підприємствами, і ці організації не використовують або мало використовують маркетингові підходи через такі причини: w Загальне нерозуміння принципів та ролі маркетингу в отриманні прибутку для малих підприємств, особливо у зв'язку з видатками на маркетинг; w На багатьох територіях важко фінансувати туристичну діяльність малих підприємств, оскільки банки не хочуть кредитувати сільській туризм, тобто вкладати невеликий за розміром капітал у велику кількість малих проектів. Крім того, коли є можливість отримати достатньо великий кредит за умови, що кілька організацій об'єднають свої зусилля, місцеві організації, що конкурують, не хочуть цього робити; w Багато сільських громад не хочуть приймати поради та ідеї "зі сторони". Ідеї, що генеруються всередині сільського населення, є більш прийнятними, ніж ті, які прийшли з інших суспільних груп. w У нашій країні залишається юридично невизначеним статус як господаря, який приймає гостей, так і самого гостя, що в умовах жорсткого податкового тиску небезпечно. Діяльність з обслуговування туристів пожвавилась. На сімейній раді вирішили переобладнати житло, зробити окремий вихід для відпочиваючих, осучаснити санвузол. У майбутньому чоловік Лесі запропонував обладнати другий поверх окремим санвузлом та поставити ще один лічильник, щоб не обмежувати гостям споживанням електроенергії..

7. Поради власникам агроосель

Успіх господаря, що має намір приймати та обслуговувати гостей в межах своєї садиби, залежить від її впорядкованості. Докорінні зміни в облаштуванні й оздобленні садиби для зручного прийому та обслуговування гостей потребують значних коштів і часу, що в наших умовах не завжди знаходяться, тому головним в діях господаря повинне бути спорядження того, що він вже має. І Огорожа Добре впорядковані та гарно оформлені садиби надають особливої привабливості не тільки житловому будинку, але й сільській вулиці. Велику роль у цьому відіграють малі архітектурні форми – огорожі, хвіртки, лави, тіньові навіси та ін. Просто й гарно оформлені огорожі створюють приємне враження про дім, натомість недбало зроблена огорожа псує загальний вигляд садиби. Продумана ситема огорож організовує простір садиби з урахуванням композицій житлових і господарських будівель і навколишнього озеленення. Хвіртка і ворота є сполучною ланкою між подвір'ям та вулицею, тому їх художньому оформленню бажано приділити відповідну увагу. ІІ Планування садиби В межах території садиби виділяють дві зони: рекреаційну та господарську. Рекреаційна зона – це територія, де формуються місця для відпочинку, занять спортом, ігрові майданчики для дітей тощо. Господарська зона – територія, де розміщені приміщення для худоби, птиці та місце для їх вигулу, зберігання кормів, город тощо. Як рекреаційна, так і господарська зони повинні бути охайними та незахаращеними. Бажано для кожної з них мати свої під'їзди, а в межах садиби – пішохідні доріжки. Планування садиби залежить як від загальних розмірів ділянки, так і від принципів забудови села та характеру особистого підсобного господарства. Для того, щоб господиня мала змогу, не відриваючись від своєї роботи, наглядати за господарством, необхідно забезпечити видимість господарського двору з вікон кухні. Крім того, бажано, щоб з кухні-їдальні або зі спеціального господарського приміщення був безпосередній вихід на господарський двір. Загальну кімнату здебільшого орієнтують у бік вулиці. Господарські приміщення в будинку розташовують так, щоби вони мали зручний зв'язок із входом до будинку, а при наявності двох входів – з господарським. У нових проектах житлових будинків передбачається, як правило, два входи. Сміттєзбірники, місця для компосту та ін. слід розміщувати якомога далі від будівель і колодязя, поблизу господарських приміщень, бажано в затінку. Доріжки та під'їзди

Коли садибу розплановано, приступають до обладнання доріжок. На піщаному грунті можна обмежитися лише профілюванням доріжок і утрамбуванням їх поверхні. Якщо грунт глинистий, необхідно зробити доріжки із щебеню, гравію, шлаку, піску. Доріжки також роблять з бетону або місцевого каменю. Поверхня доріжки має бути рівною і не слизькою. Зелені насадження У садибах це один із засобів їх художнього оформлення. Вони поліпшують мікроклімат садиби, захищаючи від сонячного перегріву, пилу, шуму. Оформлення жилих будинків кольоровою штукатуркою, рельєфним оформленням, ажурними переплетеннями засклених веранд доповнюються зеленими чагарниками та квітами. Вибираючи рослини для озеленення ділянки, варто враховувати їх висоту, форму, колір, період цвітіння, морозостійкість, сонцевитривалість. При квітковому оформленні садиб рослини можна підбирати таким чином, щоб на ділянці з ранньої весни до пізньої осені було забезпечено змінність їх цвітіння. Квіти можна вирощувати як у відкритому грунті, так і в горщиках. Горщики розміщують коло будинку, на сходах, на терасі, в садку і т.д. Одним з варіантів доповнення виразності в забудові є створення тіньових навісів (із застосуванням багаторічних витких рослин), які можуть використовуватись як їдальні або ігрові майданчики тощо. Дитячий майданчик Він має бути видимим з вікон будинку. Його основу становить дерев'яна конструкція, що складається з гірки, гойдалки, драбин і канатів для лазання. Все це має бути встановлено на безпечній поверхні, що амортизує під час падіння (наприклад, на траві чи піску). Літня душова Для зручності гостей в межах садиби можна спорудити літні душові, воду в яких нагрівають за рахунок сонячної енергії. Влаштування такої душової просте й доступне кожному господарю. На садибі душову слід розміщувати ближче до саду, але на відстані не менше 15 м від колодязя. При цьому слід враховувати рельєф ділянки. Двері в душовій влаштовують з боку ділянки, а не з вулиці. Привабливим об'єктом для гостей в межах садиби є лазня. Літня кухня В межах житлової зони садиби в окремому приміщенні доцільно влаштувати літню кухню, яка може мати подвійне функціональне призначення, а саме ще пральні й лазні. Літня кухня може бути зблокована з іншими господарськими приміщеннями – коморою, погребом, повіткою тощо. Літню кухню облаштовують газовою плиткою, або піччю на твердому паливі, сушильними шафами (для фруктів, грибів), вішаками для сушіння одягу, а також необхідними інструментами для проведення консервування. Освітлення входу до будинку Освітлення є важливою складовою системи безпеки садиби. Сучасні лампи завдяки індикаторам включаються і виключаються самі. Лампи бувають такими, що кріпляться до стіни, до стелі або окремо стоячі. Є лампи для освітлення номеру будинку, які реагують на присутність людини і починають світити більш яскраво. Цікавою думкою є використання ламп, вбудованих в стіну, вмонтованих низько для освітлення сходів. Можна також змонтувати освітлення в поверхні під'їздної доріжки або стежки. Дашок над вхідними дверима Він повинен пасувати до фасаду і в той же час оберігати від дощу, снігу, вітру та сонця. Для його виконання використовують зазвичай такі ж матеріали, як на покриття даху. ІІІ Інтер'єр будинку У створенні комфортності проживання в будинку важливим є функціональний розподіл його окремих приміщень (для сну, відпочинку і розваг, приготування та прийняття їжі, особистої гігієни) та оформлення їх інтер'єрів. Колір стін і підлоги, колір і фактура тканини, освітлення та озеленення приміщень по-різному впливають на самопочуття людини – бадьорять її або пригнічують. Велике значення має збереження колориту українського народного житла. Вміле використання кольору природніх матеріалів, різьблення по дереву, орнаментації предметів прикладного мистецтва – ткацтва, кераміки, ковальства – дає можливість створити інтер'єри мальовничими та різнобарвними. В оздобленні кімнат житлового будинку доцільно широко використовувати предмети народної творчості: вишиті подушки, рушники, домоткані килими, ліжники, вироби з металу або шкіри. Це можуть бути навіть підкови, ланцюги, гасові лампи, горщики, мідні казани, дзвіночки, старі пляшки ріноманітної форми, бочечки, коловоротки, тарелі, миски, старі настінні годинники, етажерки, кошики та плетені з лози меблі, млинки для кави, колеса, писанки в тарелях і підвішані на шнурках, підсвічники з дерева та кераміки (трійці), в'язки часнику, цибулі, перцю, тарані, сітки та ятері, скрині, мисники, ліжка, рамки, вішаки та гнуті з дерева вішалки, сухі квіти, збіжжя, віночки з квітів і зел, не кажучи вже про образи та народне малярство. Все це дуже добре поєднується з формами та кольором сучасних меблів. Зі смаком підібрані (відреставровані, якщо потрібно) такі предмети роблять приміщення ошатним, індивідуальним і по-справжньому гарним. Передпокій Добре організований передпокій у сільському будинку має велике значення. Він є своєрідним шлюзом, який захищає житло від холоду, вітру, дощу і бруду, виконує роль транзитного приміщення, служить гардеробом, де зберігаються верхній одяг і взуття. Це місце, де зустрічають і проводжають гостей. В залежності від планування передпокою є різні варіанти його обладнання і зв'язку з іншими приміщеннями – загальною кімнатою, спальнею, коморою тощо. У селах південних, південно-західних областей та Закарпатті передпокій може замінити веранда. Загальна кімната Займає центральне місце та є найбільшою за площею. У загальній кімнаті не треба розташовувати спальних місць, вона використовується лише як вітальня, де можна проводити дозвілля та приймати гостей (тут збираються відпочиваючі, дивляться телепередачі, обмінюються враженнями). Загальна кімната повинна опалюватися, мати загальне (верхнє) та локальне освітлення. Ця кімната має бути облаштована необхідними меблями та іншим обладнанням, а саме:

·        телевізором та радіоприймачем;

·        музичним центром або магнітофоном;

·        бібліотекою, набором ігор(шахи, шашки, доміно і т. д.);

Загальну кімнату можна використовувати також як їдальню, для ігор дітей і т.д. Спальня Основні вимоги, яким повинно відповідати приміщення спальні – це забезпечення зручності, тиші і гігієнічності умов відпочинку. Спальня на дві особи повинна бути не меншою 12, а на одну – 8 м кв. Обладнання меблів має бути простим, а набір меблів – мінімальним. В кожній спальні мають бути:

·        ліжко або ліжко-диван. Ліжка мають бути укомплектовані якісними матрасами, подушками, ковдрами та простирадлами;

·        шафа для одягу (гардероб або вбудована);

·        освітлювальні прилади біля кожного ліжка;

·        крісла