Спочівло — спочило, перепочило, відпочило. Бурьишечки — барабольки, картопля. Цілцем — цілою, не кусаючи (мова про бараболю). Банувати — тужити.

Рижі — тут: гніді (мова про масть коня).

Грижа — журба, турбота, клопіт.

Дітчеї — тут: дитячої.   -

Груні — горбки, невеликі горби.

Розчахнутися — розбитися, падаючи із скелі у прірву.

Денцівка — гуцульський музичний інструмент на подобу фльо 3   єри, з тою лише різницею, що один кінець частинно заслонений ЧОПИКОМ.

Фльоєра — сопілка, фрела — музичний інструмент з куска де¬рева, в якому виверчені ряд дірок-отворів. Позатим сере¬дина цього патика е порожня.*

Дуда — музичний інструмент, зроблений з овечої чи козячої

шкіри.       

Чєгір — гущавина в лісі. Бриндіша — рід трави в горах. Храбуст — посічене листя з городньої ярини. Сопілка — музичний інструмент, зроблений з кори молодої

верби чи ліщини. з

Єзвіри — яри.

Кемує — припускає, міркує, догадується.

Довбенька — дерев'яний молоток.

Валах, валашайник — сільський ветеринар.

Сигли — рід смереки гірської.    

Кецка, кьицка — грудка землі

Колюх — шлунок молодого ягняти або теляти.

Під — горище.

Дзерівний — сироватковий (тут: дзер •— сироватка). Жентиця — сироватка, яка відділюеться від будза. Літепле — літне (мова про температуру речовини, хатня тем¬пература).

Погірник    пасовисько, на яке виганяється дійних овець після

подою.      

Ьануш — кулеша, варена на сметані.     

Верінка — старий, понищений коц.      

Мєцькати — вимішувати, душити (мова про сир). Фірмак — дерев'яна форма на сир.

Пожити — дочекатися.    

Подзвінне — дзвонення при похороні. Заліжка — заклад з кимсь.

Фівкає — свистить.

Мішьильник, мішанник, мішильник —господар, який дає худобу на випас у полонину.

Про полонину Попадю

Багатир — багач, маєтний чоловік.'

Плаїчок — стежечка.

Грань — розпечений, червоний вуголь.

Пластовец — густий, мокрий сніг.